Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №610/1336/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

№ 610/1336/26 № 3/610/528/2026

м. Балаклія15 червня 2026 року

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , старшого офіцера відділу планування штабу прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки в/ч НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ,

в с т а н о в и в:

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі "Олег Колесник проти України" ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ № 1571 від 28.03.2026 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:

« 28.03.2026 близько 16.55 год на території військової частини (в пункті її тимчасової дислокації) в АДРЕСА_2 , командуванням військової частини був виявлений полковник ОСОБА_1 під час виконання ним військових обов`язків з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Однак полковник ОСОБА_1 від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння відмовився в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З метою виявлення алкогольного стану встановлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, що засвідчено медичним записом в журналі лікаря-нарколога від 28.03.2026 (довідка додається).

Таким чином, за викладених вище обставин, полковник ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, займаючи посаду старшого офіцера відділу планування штабу прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП».

ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за вказаним в матеріалах справи, а також самим ОСОБА_1 в його клопотанні від 26.05.2026 номером телефону (а.с. 1, 20), про що свідчить телефонограма від 29.05.2026 (а.с. 28), однак в судове засідання не з`явився.

Ураховуючи, що судом були вжиті заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на участь у судовому засіданні, приймаючи до уваги строк розгляду справи, який скоро закінчується, принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, відсутність вимог обов`язкової участі особи, щодо якої розглядається протокол за даною категорією справ, одночасно враховуючи, що 27.05.2026 розгляд справи вже відкладався, суддя вважає можливим розглянути справу за його відсутності, оскільки він на свій власний розсуд розпоряджається своїми правами.

До того ж, право на захист та участь у розгляді справи також реалізовано шляхом надання ОСОБА_1 26.05.2026 письмових заперечень, в яких просив закрити провадження у справі за відсутності події і складу інкримінованого адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що він проходить військову службу в Державні прикордонній службі України за контрактом, а не за мобілізацією, як зазначено у протоколі. 28.03.2026 на території НОМЕР_3 прикордонного загону в нетверезому стані не перебував. Під час розгляду справи просив не оцінювати протокол, як доказ, що містить неправдиві відомості, оскільки в обставинах вчиненого правопорушення зазначені недостовірні дані.

Зазначив, що 28.03.2026 приблизно о 16.55 год був запрошений представниками НОМЕР_3 прикордонного загону до лікарні для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. По прибуттю до лікарні побачив, що його чекають двоє чоловіків, які представились представниками органу управління ВСП у ЗСУ, запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та повідомили, що стосовно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення. Оскільки він вважав їх дії в частині його запрошення для проведення огляду та складання протоколу неправильними, він відмовився від будь-яких оглядів. Факт відмови був зафіксований лікарем 28.03.2026 приблизно о 17.30 год. Факт моєї відмови був зафіксований лікарем 28.03.2026, тобто після закінчення часу виконання службових обов`язків. Факт закінчення часу виконання ним службових обов`язків підтверджується затвердженим розпорядком роботи, яким визначено, що персонал комендатури виконує обов`язки з понеділка по суботу з 09.00 до 13.00 та з 14.00 до 17.00.

З протоколом про військове адміністративне правопорушення не згідний, оскільки вважає, що він складений неправильно та неуповноваженою посадовою особою, яка не мала право складати протокол стосовно військовослужбовця Державної прикордонної служби України, яка є окремим самостійним військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України та структурно до складу ЗСУ не входить. Питання здійснення в ДПС України провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 - 172-20 КУпАП, врегульовані наказом адміністрації Держприкордонслужби від 05.12.2017 № 109, відповідно пункту 6 якого наказано начальникам органів охорони кордону визначити посадових осіб загонів, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 - 172-20 КУпАП, відносно персоналу підпорядкованих підрозділів. Тобто складати протоколи про військові адміністративні правопорушення мають право виключно: стосовно військовослужбовців ЗСУ - посадові особи органів управління ВСП у ЗСУ; стосовно військовослужбовців органів охорони держаного кордону Державної прикордонної служби України - командири військових частин (начальники прикордонних загонів) чи посадові особи, уповноважені ними складати такі протоколи, відносно персоналу підпорядкованих підрозділів ДПС України. Таким чином, 28.03.2026 представник органу управління ВСП у ЗСУ не мав права складати стосовно нього протокол про військове адміністративне правопорушення, а у разі вчинення ним адміністративного правопорушення такий протокол мав бути складений уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зроблено не було (а.с. 20-24).

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження обвинувачення до суду надано:

1)протокол про адміністративне правопорушення від 28.03.2026, від підпису в якому та ознайомлення з яким ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків;

2)витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.09.2022 про зарахування до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 ;

3)копію службового посвідчення полковника ОСОБА_1 та копію його паспорта;

4)довідку за направленням ОСОБА_1 28.03.2026 о 18.35 год на огляд з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, від якого відмовився;

5)акт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння від 28.03.2026, відповідно до якого свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили той факт, що старший офіцер відділу планування штабу прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки в/ч НОМЕР_1 полковник ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, та у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, як розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Тобто, ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає такі окремі кваліфікуючі ознаки:

1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

2) поява військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

3) виконання військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

4) відмова військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів або під час виконання ними обов`язків військової служби від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Суть обвинувачення зведена до того, що ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби на території військової частини (в пункті її тимчасової дислокації) за адресою: АДРЕСА_2 , перебував з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

В протоколі свідками правопорушення зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_3 , який також проходить службу у Держприкордонслужбі, в своїх письмових поясненнях суду зазначив, що 28.03.2026 приблизно о 17.00 йому дали команду відвести ОСОБА_1 до ВСП через наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. Прибувши до лікарні, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у присутності двох свідків. Ця подія сталася о 18.00 год. Після складання протоколу повернулися в тмд. Вказав, що розпорядок дня в їхньому підрозділі з 09.00 до 18.00. Підтвердив, що ОСОБА_1 був виявлений на території військової частини з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме незв`язна мова.

Свідок ОСОБА_2 належним чином викликався для надання пояснень, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Для правильного вирішення справи необхідно з`ясувати: чи виконував ОСОБА_1 у той час обов`язки військової служби.

Однак матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять висновків службового розслідування, або службової перевірки, яка на думку судді, повинна була бути проведена керівництвом військової частини у разі перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків.

У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не міститься зазначення конкретного передбаченого військового обов`язку, підстав і часу його виконання у відповідності до вимог ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Більш того, окрім протоколу, такі відомості в матеріалах справи не містяться.

Слід констатувати, що матеріали справи не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт виявлення ОСОБА_1 саме під час виконання ним службових обов`язків.

Розпорядку роботи для військовослужбовців управління прикордонної комендатури швидкого реагування інженерної підтримки, суду надано не було, тому неможливо достовірно встановити, чи в робочий час було виявлення ОСОБА_1 , який відмовився від огляду.

За таких обставин, суддя приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що на час встановлення підстав для проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння він не виконував службових обов`язків, та такі доводи не спростовані посадовою особою при складанні протоколу про військове адміністративне правопорушення, а тому версія останнього є релевантною.

Достатніх та достовірних доказів для встановлення цього часу не надано, а з довідки лікарні слідує, що направлення на огляд датовано 28.03.2026 о 18.35.

Таким чином, відсутня достатня сукупність доказів на підтвердження обвинувачення. Наданих же доказів недостатньо для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Отже вину ОСОБА_1 не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, в межах обвинувачення, а відтак, доводи, наведені у протоколі, ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Отже обвинувачення є недоведеним, а недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Відтак відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з цього суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 252, 247, 280, 284-285 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя Стригуненко В.М.