Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №385/799/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа №: 385/799/26 Провадження № 3/385/276/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 року м. Гайворон

суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 1 Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 846166 від 30.04.2026 ОСОБА_1 30.04.2026 о 19:05 в м. Гайворон по вул. Б. Хмельницького керував автомобілем RenaultClio, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, почервоніння обличчя; від проходження огляду на стан сп`яніння приладом Алкотест Драгер 6820 в установленому законом порядку та в медичному закладі - відмовився; дане порушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимогу п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 846120 від 30.04.2026 ОСОБА_1 30.04.2026 о 19:05 в м. Гайворон по вул. Б. Хмельницького повторно протягом рокукерував транспортним засобом повторно керував автомобілем без посвідчення водія категорії «В», яке не отримував взагалі, чим порушив вимогу п. 2.1 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Оскільки до суду надійшло дві справи про вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), то відповідно до ст. 36 КУпАП слід об`єднати справи № 385/799/26 та 385/801/26 в одне провадження та присвоїти справі № 385/799/26 (провадження № 3/385/276/26).

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Заяв про причини неявки чи про відкладення розгляду справи не подав.

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлював своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, суд вважає, що слід вирішити справу за відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучених до протоколів про адміністративне правопорушення.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень втілюється у неприпустимості зловживання правом. З огляду на те, що ОСОБА_1 достовірно знав, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, який розглядається Гайворонським районним судом Кіровоградської області, що підтверджується, окрім вказаних протоколів, дослідженими судом доказами , не подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю її явки в судове засідання з поважних причин, не з`явилась в судове засідання, суд оцінює таку процесуальну поведінку як зловживання своїм правом, направлене на умисне, безпідставне затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, що суперечить загально правовому принципу добросовісності.

Зважаючи на викладене, судом вирішено провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , що не суперечить правовим приписам ч. 2 ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП виходячи з наступного.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частиною першоюцієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9А Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до вимог п. 2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

В силу вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та, як наслідок, прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Слід зазначити, що судовий розгляд відповідно до приписів КУпАП проводиться в межах обставин інкримінованих особі адміністративних правопорушеннь, зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення. Суддя не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі чи збирати докази у справі. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд в постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).

Додані до протоколів докази цим критеріям не відповідають.

Так на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень суду надано протоколи про адміністративне правопорушення; ДВД диски з відеозаписами; копії постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, довідку щодо наявності посвідчення водія та притягнення до адміністративної відповідальності.

З досліджених відеозаписів, що долучені на ДВД дисках до кожного протоколу, вбачається, що такі є ідентичними та на кожному відображено один запис тривалістю 35 секунд з поліцейського автомобіля, попереду якого їде автомобільRenaultClio, номерний знак НОМЕР_1 , після того як автомобільRenault зупинилось, відеозапис завершено. Таким чином відеозапис не містить інформації про перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіляRenaultClio, номерний знак НОМЕР_1 , а отже вчинення ним будь якого правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Також критично суд оцінює рапорт поліцейського СРПП І. Білоуса, згідно якого було транспортний засіб RenaultClio, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та під час спілкування з яким було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, та від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.Так суд зауважує, що рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості водія у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності підтвердження іншими доказами, що відповідає висновку викладеному в постанові ВС у справі №524/4668/17.

Інших доказів, зокрема відеозаписів події, що б підтверджувати причетність ОСОБА_1 , пояснень свідків, чи інших, які були б достатніми для висновку суду за стандартом «поза розумним сумнівом» щодо винуватості ОСОБА_1 , до протоколу не долучено.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що діє при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином суд констатує, що органом поліції не надано доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушень, які зазначені в суті адміністративних правопорушень в фабулі протоколів, кваліфікація яких відповідає ч. 5 ст. 126 тач. 3 ст. 130 КУпАП.

Суд звертає увагу, що обидва протоколи ранішеповертались на дооформлення у зв`язку з проблема відтворення відеозаписів на долучених ДВД дисках та повторно були скеровані до суду.

Відповідно до вимог п. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого як ч. 5 ст. 126 так і ч. 3 ст. 130 КУпАП, а відтак справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Оцінюючи надані докази, в їх сукупності, беручи до уваги принцип закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, те що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що в даному випадку факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення є недоведеним.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що діє при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У зв`язку з наведеним, в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушень, що передбачені ч. 5 ст. 126 тач. 3 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Разом з тим, суд наголошує, що дотримання правил складання протоколу та долучення до нього доказів є важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.

Відповідальною особою не було належним чином виконано такі обов`язки щодо доказів, зокрема відеозаписів.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне довести вищевикладені обставини до відома начальника ГУНП вКіровоградській області з метою недопущення подібних порушень в подальшому.

Керуючись ст. 245, 278 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

справи № 385/799/26 та 385/801/26 об`єднати в одне провадження та присвоїти справі № 385/799/26 (провадження № 3/385/276/26)

Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАПу зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження.

Суддя : М. В. ВЕНГРИН

Дата документа 15.06.2026