Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №420/29031/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29031/25

Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:01.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса, Міністерства оборони України, про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (далі – КЕВ м. Одеса), Міністерства оборони України (далі – МОУ) про:

- зобов`язання Одеське квартирно-експлуатаційне управління (далі – ОКЕУ) здійснити ОСОБА_1 у перерахунок одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі – Закон №2011-ХІІ) в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років з врахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби;

- визнання протиправною бездіяльність ОКЕУ щодо не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі – Порядок №159);

- зобов`язання ОКЕУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку №159.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Оскільки останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі по тексту також – Постанова №889 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Постанова №889), нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. 26. Таким чином, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою №889.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Південно-Східне територіальне квартирно- експлуатаційне управління не мало обов`язків розраховувати та виплачувати грошове забезпечення особовому складу управління, а лише видавало накази, на підставі яких Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса розраховувало, нараховувала та здійснювало виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі – Інструкція №260)(діяла до 20 липня 2018 року).

У наказі Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління №34 від 26.02.2014 вказано виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови КМУ від 17 липня 1992 р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ), крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб". Надалі наказ щодо опрацьовував КЕВ м. Одеса у відповідності до вимог законодавства та керівних документів.

Таким чином ОСОБА_1 не знаходився на фінансовому (грошовому) забезпеченні в апараті Міністерстві оборони України, обов`язки щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців Південно-Східного територіального квартирно- експлуатаційного управління до Міністерства оборони України не переходили, оскільки це входило до повноважень КЕВ м. Одеса. Отже, належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є військова установа - КЕВ м. Одеса, яка нараховувала та виплачувала грошове забезпечення ОСОБА_1 як фінансовий забезпечувальний орган, саме Квартирно- експлуатаційний відділ м. Одеса є суб`єктом владних повноважень, який здійснював та здійснює управлінські функції щодо фінансового забезпечення військовослужбовців, а відтак є належним відповідачем, дії якого оскаржуються ОСОБА_1 .

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Одеса, МОУ задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність КЕВ м. Одеса щодо виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без урахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889".

Зобов`язано КЕВ м. Одеса здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років з врахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889"у розмірі 60% грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі КЕВ м. Одеса ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- як вбачається із позовної заяви, позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління наказом №34 від 26 лютого 2024 року, при цьому, позовну заяву подано до суду 25 серпня 2025 року, тому тримісячний строк звернення до суду у даному випадку давно пропущений;

- так, згідно правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 листопада 2022 року №990/115/22, незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Таким чином позивач не навів переконливої причини, яка перешкоджала йому в місячний строк подати позовну заяву;

- будь-яких доказів стосовно поважності причин пропуску цього строку позивач суду не надав, обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від її волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, не вказав, враховуючи наведене, позивач відповідно до ст. 122 КАС України пропустив строк звернення до суду;

- позивач у позові вказує, що проходив військову службу у Південно-Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні та перебував на фінансовому забезпеченні при квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси, правонаступником якого є Одеське квартирно-експлуатаційне управління, таким чином, позивач отримував грошове забезпечення, яке нараховувала Південно-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, однак нараховане грошове забезпечення позивачу виплачувалось через Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси на підставі документів від Південно-Східне ТКЕУ, водночас відповідно до відомостей з ЄДРОУ Південно-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління станом на 2020 рік припинене (докази в матеріалах справи);

- юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення;

- згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Південно-Східне ТКЕУ (код ЄДРПОУ 24981994) 03 лютого 2021 року припинено, також зазначено про те, що його правонаступником є Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022). Доказом вказаного є відомості з системи YouControl. Отже, Міністерство оборони України є правонаступником всіх прав та обов`язків Південно-Східно ТКЕУ, а відтак і належним відповідачем за всіма заявленими позивачем позовними вимогами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги КЕВ м. Одеса, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 11 січня 2021 року до 26 лютого 2024 року проходив військову службу у Південно-Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні яке перебувало на фінансовому забезпеченні у КЄВ м. Одеси правонаступником якого є Одеське квартино-експлуатаційне управління та наказом ТВО начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління №34 від 26 лютого 2014 року позивач був виключений із списків особового складу та знятий з всіх видів забезпечення.

Згідно вказаного наказу позивачу виплачена одноразова грошова допомога по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 2022 року у розмірі 50% за кожен повний календарний рік служби (всього 16 календарних років).

Згідно архівної довідки №С-177/165 від 30 січня 2026 року видану Територіальним архівним відділом Галузевого Державного архіву МОУ позивачу з січня по лютий 2014 року виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у січні 2014 року – 1 442,70грн., та 2 164,05грн.

Відповідачі не заперечують того, що при звільненні позивача до розрахунку одноразова грошова допомога по звільненню відповідно до Постанови №393 не включалась щомісячна додаткова грошова винагорода встановлена Постановою №889.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відбулося перейменування військової установи – Одеське квартирно- експлуатаційне управління на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса без припинення, без зміни коду ЄДРПОУ – 08038284 та юридичної адреси: вул. Незалежності, 18, м. Одеса, 65058. Отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій КЕВ м. Одеса щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII (далі – Закон №2232-ХІІ), порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 2, 3, 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ),, установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частиною 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі– Постанова №1294), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно пп.2 п.1 Постанови №889 щомісячну додаткову грошову винагороду установлено військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови №889, Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 №595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі по тексту також -Інструкція №595, яка була чинною до 16.12.2016).

Згідно з пунктами 3, 4 Інструкції №595, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Відповідно до пункту 5 Інструкції №595, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктами 8, 9 Інструкції №595, встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 відповідно до Постанови №889 затверджено Інструкцію №550 та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".

Пунктом 3 Інструкції №550, встановлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Згідно з пунктом 5 Інструкції №550, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктами 8-10 Інструкції №550, встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров`ю військовослужбовців або інших осіб. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією №260 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 9.1 Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв`язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Відповідно до пункту 38.1 Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 38.6 Інструкції №260, військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до ст. 15 Закону №2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем, натомість, спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги, зокрема, включення до її розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

Колегія суддів зазначає, що позивача звільнено з військової служби у відставку, відповідно до ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за пунктом "б" (за станом здоров`я) та з 26 лютого 2014 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Водночас, позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (16 рік).

При цьому, відповідно до довідки в період з 01 січня 2014 року по 26 лютого 2014 позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення.

Проте, відповідачем не включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.

Колегія суддів акцентує увагу на тому що застосовуючи положення Інструкції №260 як нормативно-правовий акт, що визначає розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, Південно-Східне територіальне КЕУ не врахувало пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу, на чому також обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.

Тож, при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконний акт, який звужує поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам зазначеного Закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17,

Таким чином відповідно до положень Постанови №889 щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, з огляду на що, суд дійшов висновку про протиправне неврахування Південно-Східним КЕУ при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні сум щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.

Колегія суддів зазначає, що з 06 лютого 2025 року на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних сил України від 31 жовтня 2024 року №Д-321/101/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних силах України в 2024-2025 роках" та директиви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 листопада 2024 року №Д-23/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах (установах) Сил логістики Збройних Сил України в 2024-2025 роках" переформовано Одеське квартирно-експлуатаційне управління у Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеса.

Тобто відбулося перейменування військової установи - Одеське квартирно- експлуатаційне управління на Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеса без припинення, без зміни коду ЄДРПОУ - 08038284 та юридичної адреси: вул. Незалежності, 18, м. Одеса, 65058.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій КЕВ м. Одеса щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо посилань апеляційної скарги про пропуск строку на звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, ч.ч.1, 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів ст. 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.

Відповідно до висновків зазначеної постанови вказується, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що правовідносини за період невиплати спірних сум грошового забезпечення, врегульовуються приписами ст. 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.