Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №400/3981/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3981/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року (суддя Мельник О.М., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 26.09.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30.04.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , у якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії командування військової частини щодо відмови у переміщенні солдата ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОК " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України;

- зобов`язати командира військової частини невідкладно направити матеріали щодо переміщення солдата ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних сил України для видання наказу про переміщення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОК " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії командування в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у переміщенні солдата ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОК " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 повторно розглянути матеріали щодо переміщення солдата ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження служби та прийняти обґрунтоване та вмотивоване рішення, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На думку апелянта, у період воєнного стану переміщення військовослужбовців між видами (родами) Збройних Сил України здійснюється на підставі наказу Генерального штабу Збройних Сил України, а не командувача виду чи окремого роду військ. Таким чином, відповідач не є органом, уповноваженим на ухвалення рішення про переміщення позивача. Водночас апелянт вважає, що, задовольнивши позовні вимоги, суд безпідставно втрутився в дискреційні повноваження відповідача як ІНФОРМАЦІЯ_3 . Одним з основних завдань цього органу є комплектування підпорядкованих військових частин, що безпосередньо впливає на обороноздатність держави.

В обґрунтування доводів про порушення судом норм матеріального права зазначається, що суд застосував положення наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, хоча на момент надання вмотивованої відповіді про відмову в погодженні рапорту позивача про переміщення до іншої військової частини зазначений Порядок № 531 ще не набрав чинності та не існував.

Задовольняючи позовну заяву, суд також не врахував, що на день подання позову позивач обіймав посаду радіотелефоніста відділення управління командира батальйону взводу зв`язку військової частини НОМЕР_3 . Тобто він не перебував на посадах, які згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 15.12.2023 № 37 протипоказані йому за станом здоров`я. Апелянт переконаний, що звернення позивача з рапортом про переміщення жодним чином не пов`язане з його станом здоров`я, оскільки він проходив службу на посаді, яка не є протипоказаною. Фактично, звертаючись із рапортом про переміщення, позивач виявив бажання проходити службу за місцем свого проживання, а саме в місті Вознесенську Миколаївської області.

Окремо апелянт наполягає на відсутності предмета спору, оскільки на день ухвалення судового рішення посада, зазначена в гарантійному листі від 01.01.2024 № 4/1908, з урахуванням спливу понад одного року може бути не вакантною. Крім того, позивач має можливість змінити місце служби.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з лютого 2022 року. Службу проходить у в/ч НОМЕР_3 . Вказана військова частина є бойовим підрозділом та на протязі більш ніж двох років виконує бойові завдання.

За період служби у ОСОБА_1 відбулося значне погіршення здоров`я, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №37 від 15.12.2023, у зв`язку із чим він звернувся до командування військової частини з проханням направити його на проходження ВЛК з метою визначення придатності для проходження військової служби.

Прохання солдата ОСОБА_1 командуванням в/ч НОМЕР_3 було задоволено.

За результатами медичного обстеження в/ч НОМЕР_4 було надано довідку ВЛК №37 від 15.12.2023, відповідно до якої солдата ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби.

Військово - лікарська комісія зазначила, що солдат ОСОБА_1 непридатний до служби в десантно - штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення).

Довідкою військово - лікарської комісії №37 від 15.12.2023 визначено умови придатності солдата ОСОБА_1 до військової служби, а саме, що він придатний до служби у частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах. Тобто, ВЛК однозначно визначила місця де солдат ОСОБА_1 придатний нести службу.

ІНФОРМАЦІЯ_4 листом №4/1908 від 01.01.2024 надав згоду на переміщення солдата ОСОБА_1 на посаду до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОК " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України, за станом здоров`я.

22.01.2024 ОСОБА_1 подав рапорт на його переміщення до ІНФОРМАЦІЯ_1 за станом здоров`я.

До рапорту було долучено копію письмової згоди ІНФОРМАЦІЯ_5 №4/1908 від 01.01.2024 року та довідки військово-лікарської комісії №37 від 15.12.2023 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби, придатним до служби у частинах забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Командуванням військової частини НОМЕР_3 , рапорт погоджено та підготовлено план переміщення військовослужбовця в/ч НОМЕР_3 , солдата ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказаний план було направлено за підпорядкуванням до в/ч НОМЕР_2 , структурним підрозділом якої являється в/ч НОМЕР_3 .

Військовою частиною НОМЕР_2 , з урахуванням відсутності зауважень, матеріали щодо переміщення солдата ОСОБА_1 були направлені за підпорядкуванням до в/ч НОМЕР_5 (Регіональне управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Збройних Сил України).

За відсутності зауважень військовою частиною НОМЕР_5 направлено матеріали переміщення солдата ОСОБА_1 за підпорядкуванням до в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Листом від 20.02.2024 №14813 ОСОБА_1 повідомлено, що за командиром в/ч НОМЕР_6 не прийнято позитивного рішення щодо переміщення позивача з урахуванням низької укомплектованості військової частини.

Вважаючи протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невжиття заходів для подальшого переміщення до ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність у позивача права на переміщення на вакантну посаду до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Ураховуючи, що вирішення питання про переміщення військовослужбовця належить до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути матеріали щодо переміщення солдата ОСОБА_1 з урахуванням правових висновків, викладених у судовому рішенні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з наступних міркувань.

Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон №2232) здійснює

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до абзацу 1 частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 13 статті 6 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Статтями 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 1 Розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі – Положення №1153/2008) передбачено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

За пунктом 12 Розділу І Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

За пунктом 1 пунктом 81 Розділу IV Положення №1153/2008, призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) – Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі – номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Відповідно до пункту 82 Розділу IV Положення №1153/2008, призначення військовослужбовців на посади здійснюється, зокрема: 1) на вищі посади - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; […] за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; […]; 3) 3) на нижчі посади: […] за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; […].

За пунктом 90 Розділу IV Положення №1153/2008, необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров`я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов`язки військової служби з урахуванням стану здоров`я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади.

Відповідно до пункту 110 Розділу IV Положення №1153/2008, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування;

між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.

Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з`єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з`єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.

Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.

Отже переміщення військовослужбовців у період дії - воєнного стану між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Зазначене спростовує твердження апелянта на здійснення такого переміщення наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.

За пунктом 112 Розділу IV Положення №1153/2008, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

За пунктом 113 Розділу IV Положення №1153/2008, переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

Відповідно до абз. 2 п. 12 Положення, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, визначаються Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року №170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за №438/16454 (далі – Інструкція №170).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №170, дозволяється в умовах воєнного часу здійснювати призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі на підставі Плану переміщення на посади.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 4.13 розділу ІV Інструкції №170 в особливий період, для доукомплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовці за набутим досвідом служби можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки (перепідготовки). Такі військовослужбовці після їх призначення на посаду підлягають направленню на підготовку (перепідготовку) за новою спеціальністю у встановленому порядку.

Згідно з п. 4.29 Інструкції №170, у разі призначення військовослужбовця, який перебуває у Резерві для просування по службі, на нижчу посаду у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів за ним до наступного оцінювання зберігається право призначення на вищу посаду.

Згідно з п. 4.15 Інструкції №170 переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які мають потребу за станом свого здоров`я або за станом здоров`я членів сімей змінити місце служби і проживання, а також за сімейними обставинами та з інших поважних причин, або на нижчу на один ступінь посаду за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені військові звання старший лейтенант або молодший сержант (старшина 2 статті)) провадиться на особисте прохання відповідно до підпунктів 2, 3 п. 82 Положення за рапортом військовослужбовця, поданим за підпорядкуванням. […] Крім рапорту військовослужбовця, підставами для прийняття рішення щодо його переміщення за станом здоров`я, сімейними обставинами чи з інших поважних причин є постанова (висновки) військово-лікарської та лікарсько-консультативної комісій, акт обстеження сімейного стану, документи, що підтверджують наявність і вік дітей, наявність житла, розміри доходів тощо.

Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України, яка встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням (далі Інструкція №124).

За пунктом 1.3 Інструкції відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник).

Пунктом 2.1.6. Інструкції №124 визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі – документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Рапорт (заява) – письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Наказ командира (керівника) основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності; рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

За пунктом 2.8.20.1 Інструкції, погодження може здійснюватися як у військовій частині (установі) посадовими особами, які відповідно до їх компетенції вирішують питання, порушені в проекті документа (внутрішнє погодження), так і за її межами іншими заінтересованими установами (зовнішнє погодження).

Внутрішнє погодження проектів документів, що розробляються на виконання завдань, визначених у розпорядчих документах та дорученнях вищих органів військового управління, проводиться не пізніше ніж у дводенний термін після завершення їх розроблення безпосереднім виконавцем. Проекти таких документів розглядаються командиром (керівником) військової частин (установи) невідкладно.

Зовнішнє погодження зазначених проектів документів проводиться не пізніше ніж у триденний термін після їх реєстрації у військовій частині (установі), до якої проект надсилається для розгляду.

Інші проекти документів посадові особи зобов`язані розглядати в першочерговому порядку, але не пізніше ніж у 10-денний термін.

Посадова особа, якій надано документ на погодження, проводить його погодження лише в межах своїх повноважень, без внесення коригувань до змісту документа.

Відповідно до п. 2.2.4. Інструкції №124, у військових частинах (установах) Збройних Сил України, зокрема, видаються: накази командира (керівника) військової частини (установи) (по стройовій частині).

Згідно п.2.3.4. Інструкції №124, накази по стройовій частині видаються з питань, зокрема, щодо: перебування на лікуванні та повернення на службу з лікувального закладу; звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я і виходу на службу після хвороби; призначення, переміщення та звільнення працівників Збройних Сил України (крім державних службовців); вибуття у відрядження, відпустку, на навчання, прибуття з відрядження, відпустки, навчання (крім державних службовців) .

Пунктом 2.9.1.6. Інструкції №124 визначено, що накази підписуються командиром (керівником) військової частини (установи), а в разі його відсутності посадовою особою, яка виконує його обов`язки згідно з письмовим наказом.

Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданої до рапорту ОСОБА_1 про переміщення за станом здоров`я довідки ВЛК №37 від 15.12.2023, солдат ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби та визначено умови придатності до військової служби, а саме, що він придатний до служби у частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах.

Командуванням в/ч НОМЕР_3 рапорт погоджено, підготовлено та направлено план переміщення військовослужбовця в/ч НОМЕР_3 за підпорядкуванням до в/ч НОМЕР_2 .

Військовою частиною НОМЕР_2 , з урахуванням відсутності зауважень, матеріали щодо переміщення солдата ОСОБА_1 були направлені за підпорядкуванням до в/ч НОМЕР_5 .

За відсутності зауважень військовою частиною НОМЕР_5 направлено матеріали переміщення солдата ОСОБА_1 за підпорядкуванням до в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Проте, командиром в/ч НОМЕР_6 не прийнято позитивного рішення щодо переміщення солдата ОСОБА_1 з урахуванням низької укомплектованості військової частини.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги суд враховує приписи статті 6 КАС України, якої встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 8 Конституції України закріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз`яснює його зміст наступним чином: а) як найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; б) як пряму дію норм Основного Закону країни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

За приписами частини другої статті 19 Основного Закону суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не вбачається.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та прийняв рішення, яке ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя К.В.Кравченко

Суддя Ю.В.Осіпов