Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №400/13408/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13408/25

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Дата і місце ухвалення: 18.05.2026р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.383 КАС України, по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2026р. по справі №400/13408/25 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2025р. у справі №400/7498/25 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 09.03.2026р.

04.05.2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо обмеження з 01.03.2024р., з 01.03.2025р. та з 01.03.2026р. його пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2024р., з 01.03.2025р. та з 01.03.2026р. без обмеження її максимальним розміром;

- встановити ГУ ПФУ в Миколаївській області місячний строк для надання відповіді на окрему ухвалу.

Вимоги поданої заяви обґрунтовував тим, що на виконання судового рішення по справі №400/13408/25 територіальний орган ПФУ здійснив перерахунок його пенсії з 01.02.2023р., але безпідставно з 01.03.2024р., з 01.03.2025р. та з 01.03.2026р. знову обмежив його пенсію максимальним розміром, що вбачається з протоколів перерахунку пенсії. Такі дії ГУ ПФУ в Миколаївській області ОСОБА_1 вважає протиправними, а тому наявні підстави постановлення щодо відповідача окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України та направлення її відповідному суб`єкту владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 18.05.2026р. та задовольнити подану ним заяву в порядку статті 383 КАС України.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено обмеження пенсії позивача максимальним розміром, в той час як ГУ ПФУ було застувало до пенсії позивача коефіцієнти, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та від 30.12.2025р. №1778 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», що не було предметом даного спору. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки про обмеження пенсії ОСОБА_1 зазначено в листі ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.04.2026р. №17632- 15714/4-02/8-1400/26 та в протоколах перерахунку пенсії з 01.03.2024р., з 01.03.2025р. та з 01.03.2026р.

ГУ ПФУ в Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що Головним управлінням на виконання рішення суду від 04.02.2026р. здійснено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до покладених судом зобов`язань. Розмір пенсії позивача з 01.02.2023р. склав 28213,62 грн. Згідно протоколу перерахунку з 01.03.2024р. підсумок пенсії ОСОБА_1 склав 29713,62 грн., а до виплати фактично — 28213,62 грн. Різниця між нарахованою та фактично виплачуваною пенсією становить 1500,00 грн. Сума у розмірі 1500,00 грн є індексацією відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Згідно протоколу перерахунку з 01.03.2025р. підсумок пенсії ОСОБА_1 склав 31213,62 грн., а до виплати фактично — 28213,62 грн. Різниця між нарахованою та фактично виплачуваною пенсією становить 3000,00 грн. Сума у розмірі 3000,00 грн є індексацією відповідно до Постанови №185 (1500,00 грн.) та індексацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (1500,00 грн). Таким чином, твердження позивача про те, що Головним управлінням нараховано пенсію з обмеженням максимальним розміром не відповідають дійсності, оскільки Головним управлінням не обмежено пенсію максимальним розміром, а фактично в суму пенсії ОСОБА_1 не враховано індексації пенсії. Водночас, так як судом не розглядалось питання нарахування індексації відповідно до Постанови №185 та Постанови №209, то вказані доплати не включені до складу пенсії. Дані обставини не виступали предметом розгляду справи №400/13408/25 та є такими, що виникли вже після неї, є новим предметом спору та мають розглядатись у межах нової судової справи Крім того, з 01.01.2026р. розмір пенсії ОСОБА_1 визначено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», що також не було предметом розгляду справи №400/13408/25.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому в положеннях ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зазначені приписи чинного законодавства України свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Процесуальне законодавство визначає наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Таким чином Кодексом адміністративного судочинства України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення.

Так, частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 6 вказаної статті КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Статтею 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.383 КАС України, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи не підтверджено обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Відповідачем було застосовано до пенсії позивача коефіцієнти, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та від 30.12.2025р. №1778 "Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", що не було предметом даного спору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вже зазначалося колегією суддів, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2026р. по справі №400/13408/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2025р. у справі №400/7498/25 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум.

Дійсно, як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи протоколу перерахунку пенсії, на виконання вказаного судового рішення 08.05.2026р. органом ПФУ здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023р. без обмеження її виплати максимальним розміром. Підсумок пенсії (з надбавками): 28213,62 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 28213,62 грн.

Поряд з цим, при перерахунку 08.05.2026р. пенсії позивача з 01.03.2024р., з 01.03.2025р. та з 01.03.2026р. територіальним органом ПФУ обмежену пенсію ОСОБА_1 максимальним розміром, що зазначено безпосередньо у протоколах перерахунку пенсії. Зокрема:

в розрахунку пенсії станом на 01.03.2024р. вказано, що підсумок пенсії 29 713,62 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії - 28 213,62 грн.;

в розрахунку пенсії станом на 01.03.2025р. вказано, що підсумок пенсії 31 213,62 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії - 28 213,62 грн.; пониження суми 28213,62 грн. згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025р. – 25687,55 грн.;

в розрахунку пенсії станом на 01.03.2026р. вказано, що підсумок пенсії 33 808,62 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії 28 213,62 грн.; пониження суми 28213,62 згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025р. – 27081,81 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи протоколами перерахунку пенсії підтверджено не лише застосування ГУ ПФУ в Миколаївській області до пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та від 30.12.2025р. №1778 "Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", як про це зазначив суд першої інстанції, а й обмежено пенсію позивача максимальним розміром на підставі статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668, що було визнано протиправним судовим рішенням по справі №400/13408/25.

Твердження ГУ ПФУ в Миколаївській області про те, що різниця між нарахованим та виплаченим позивачу розміром пенсії є індексацією, спростовуються матеріалами справи. Такі посилання відповідача колегія суддів розцінює як намагання органу ПФУ ввести суд в оману.

При розгляді заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.383 КАС України, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні такої заяви.

За таких обставин, оскільки застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, керуючись положеннями ст.ст. 383, 249 КАС України, колегія суддів вважає за можливе зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню норм чинного законодавства, а також про вжиті на виконання даної постанови заходи повідомити суд першої інстанції у місячний строк з моменту її отримання.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення - про задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.383 КАС України, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо обмеження з 01.03.2024р., з 01.03.2025р. та з 01.03.2026р. пенсії ОСОБА_1 , перерахованої на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2025р. у справі №400/7498/25 та від 04.02.2026р. по справі №400/13408/25, максимальним розміром,

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню норм чинного законодавства, в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024р., з 01.03.2025р. та з 01.03.2026р. без обмеження її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про вжиті на виконання даної постанови заходи повідомити Миколаївський окружний адміністративний суд у місячний строк з моменту її отримання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 червня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук