Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №420/20600/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20600/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Херсонської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року (суддя Стефанов С.О, м. Одеса, повний текст рішення складений 01.10.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

26.06.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Херсонської міської ради, в якому позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 321764,63 грн; моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній розмір заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.08.2020 по 19.01.2023 включно у розмірі 80464,10 грн.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить застосувати строк позовної давності, скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів про порушення судом норм процесуального права зазначається, що позивачка повний розрахунок отримала 14.03.2025, а звернулася до суду 26.06.2025, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, та не подала заяви про поновлення строку звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Стосовно стягнення середнього заробітку апелянт зазначив, що позивачка не працювала у виконавчому комітеті Херсонської міської ради, а тому у відповідача не було ні правового обов`язку, ні фактичної можливості провести повний розрахунок з нею в день звільнення.

Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 15.04.2019 по 14.08.2020 працювала у виконавчому комітеті Степанівської сільської ради.

Розпорядженням сільського голови Степанівської сільської ради №28-к від 14.08.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади в.о. начальника відділу, головного бухгалтера виконавчого комітету сільської ради 14.08.2020.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №540/2833/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2022, стягнуто з виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 9379,72 грн.

14.03.2025 позивачці було виплачено 7186, 27 грн.

Вважаючи, що у зв`язку із несвоєчасним розрахунком наявні підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, ОСОБА_1 26.06.2025 року звернулася до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Таким чином строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні закінчується 15.06.2025. Позивачка звернулася до суду з даним позовом 26.06.2025 року, тобто із незначним пропуском у 11 днів, що не є істотним і не свідчить про недобросовісність позивачки чи зловживання процесуальними правами.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції погодився з доводами позовної заяви про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а тому позивачка має право на отримання відповідного відшкодування.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 47 КЗпП України установлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до правової позиції, сформованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

За змістом положень статті 122 КАС України цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №240/532/20, установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Отже, виходячи із викладених правових позицій, з цим позовом до суду позивачка мала звернутися в місячний строк з моменту, коли дізналася (мала дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Така правова позиція була підтримана Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2024 року у справі №620/9315/23, від 28 березня 2025 року у справі №360/572/21.

Щодо моменту, коли позивачка мала дізнатися про порушення своїх прав, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 сформувала висновки, де зазначила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

З урахуванням викладеного, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2026 року у справі №620/10222/24.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин приписів статті 233 КЗпП, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці".

Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі №552/16890/20.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій, предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачці належних сум при звільненні.

Так на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №540/2833/21 про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивачці 14.03.2025 було виплачено кошти.

Отже, остаточний розрахунок при звільненні відповідач здійснив 14.03.2025, а з позовом до суду позивачка звернула 26.06.2025, тобто з пропуском місячного строку.

Колегія суддів зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, частиною третю якої визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire Perez de Rada Cavanilles c. Espagne №116/1997/900/1112).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, не надав належної оцінки доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та дійшов помилкового висновку про поважність підстав такого пропуску.

Ураховуючи, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовна заява залишенню без розгляду.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Херсонської міської ради – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року скасувати, а адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя К.В.Кравченко

Суддя Ю.В.Осіпов