Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №344/22757/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/22757/25

Провадження № 1-кп/344/720/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ужгород, Закарпатської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, працюючої двірником школи в Ужгородському ліцеї «Інтелект» Ужгородської міської ради Закарпатської області, має на утриманні троє малолітніх дітей, депутатом та особою з інвалідністю не є, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , згідно з ст. 89 КК України раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

03.09.2023 року близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_4 перебувала в сквері, що по вул. Валовій, у м. Івано-Франківську, де побачила потерпілого ОСОБА_6 , який сидів на лавці.

Після цього ОСОБА_4 підійшла до ОСОБА_7 , вони почали спілкуватися та в подальшому, з метою розпивання алкогольних напоїв, направилися до огорожі об`єкта незавершеного будівництва - церкви, яка знаходиться по вул. Валовій у м. Івано-Франківськ.

Перебуваючи біля огорожі, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що потерпілий перебував в стані алкогольного сп`яніння, у ОСОБА_4 виник неправомірний умисел, спрямований на незаконне заволодіння майном ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_4 , скориставшись тим, що потерпілий перебував в стані алкогольного сп`яніння та відволік свою увагу, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, востаннє внесеним Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-IХ від 27.07.2023), діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливими мотивами та з метою незаконного збагачення, таємно викрала із передньої кишені штанів ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Хіаоmi», лінійки «Redmi Note 6 Pro», моделі «M1806E7TG» в корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , вартість якого, згідно з висновком експерта, становить 2100 гривень, а з шиї - навушники з мікрофоном марки «JBL», модель «Тune 710 ВТ», колір «Black», вартість яких, згідно з висновком експерта, становить 1875 гривень.

Після вчинення крадіжки ОСОБА_4 покинула місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 3975 гривень.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненому інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялася, пояснила суду, що на той час була вагітна. Їй потрібні були кошти на халат, тапочки в пологовий будинок, тому вона скористалася ситуацією, яка виникла з потерпілим. Шкоду вона йому відшкодувала, телефон одразу віддала поліцейським, тільки навушники не повернула, оскільки, їх поламали діти. 03.09.2023 року гуляла з подружкою і побачили потерпілого, який був напідпитку. Це було в центрі, біля недобудованої церкви. Підійшли до нього, попросили сигарету. Подруга біля нього сіла та почала спілкуватися. Потерпілий відійшов в туалет під дерево, у нього випав телефон і навушники. Вона їх взяла і віднесла дітям. Подія сталася ввечері, а вранці прийшли поліцейські з потерпілим. Телефон повернула поліцейським, а навушники не вдалося повернути, оскільки, діти їх поламали. Шкоду потерпілому відшкодувала. Вона щиро розкаялася, зробила висновки та запевнила, що більше не буде так вчиняти.

Потерпілий ОСОБА_6 подав суду заяву про відшкодування йому завданої шкоди. Окрім того, подав заяву про проведення судового розгляду за його відсутності та просив суворо не карати обвинувачену.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченої, дослідженням письмових доказів, які характеризують її особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 слід врахувати: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушенння; дані про особу винної, яка характеризується позитивно; її вік; стан здоров`я та її майновий стан; на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вона з середньою освітою, неодружена, працює двірником школи в Ужгородському ліцеї «Інтелект» Ужгородської міської ради Закарпатської області, має на утриманні троє малолітніх дітей, перебуває у стані вагітності, депутатом та особою з інвалідністю не є, згідно з ст. 89 КК України раніше не судима.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які б обтяжували покарання, згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Окрім цього, суд враховує, що відповідно до досудової доповіді Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинувачену ОСОБА_4 встановлено високий рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та високий рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

Прокурор у судових дебатах просила врахувати особу обвинуваченої, яка повністю визнала свою вину, характер та ступінь тяжкості вчиненого, вона має на утриманні троє малолітніх дітей, перебуває у стані вагітності, врахувати пом`якшуючі обставини та відсутність обставин, які б обтяжували покарання, визнати її винною, призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк п`ять років та застосувати положення ст. 79 КК України, встановивши іспитовий строк два роки. Захисник у судових дебатах зазначив, що обвинувачена повністю визнала свою вину, щиро розкаялася у вчиненому, має малолітніх дітей на утриманні, перебуває у стані вагітності, просить застосувати положення ст. 69 КК України та призначити покарання у виді штрафу. Обвинувачена у судових дебатах щиро розкаялася, попросила вибачення та просила призначити покарання у виді штрафу.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, який полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 КК України, у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов`язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Передбачене ст. 79 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням є проявом гуманізму до засудженої та її дитини. Відповідно до ч. 1 цієї статті таке звільнення від покарання допускається тільки: 1) щодо вагітних жінок або жінок, які мають дітей віком до семи років; 2) при призначенні їм покарання у виді обмеження волі, а також у виді позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Згідно з вимог ч. 2 ст. 79 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов`язки відповідно до статті 76 цього Кодексу.

Під час розгляду даного кримінального провадження, судом було встановлено формально-юридичні та оціночні підстави для застосування ст. 79 КК України. Зокрема, обвинувачена ОСОБА_4 має трьох малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; яким не виповнилося семи років. Окрім того, обвинувачена перебуває на 22 тижні вагітності.

Оцінюючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, суд робить висновок, що положення ст. 79 КК України в кримінальному законодавстві зумовлено тим, що закон ставить інтереси дитини, її виховання вище, ніж негайне виконання покарання.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у зв`язку з наявністю трьох дітей віком до 7 років, позитивної характеристики обвинуваченої, яка працевлаштована, визнала свою вину та щиро покаялась, окрім того, перебуває у стані вагітності, суд дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, тому призначає їй покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки, на думку суду, саме такого покарання буде необхідно і достатньо для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нею нових злочинів, так як іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів та дотримання норм, правомірної поведінки, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати покласти на обвинувачену, долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, арешт – скасувати.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, зобов`язати обвинувачену ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 4063 (чотири тисячі шістдесят три) гривні 00 копійок процесуальних витрат в кримінальному провадженні за проведення експертиз.

Арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.09.2023 року (344/16680/23) – скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Redmi Note 6 Pro» чорного кольору, IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , зі вставленою сім-карткою мобільного номеру телефону: НОМЕР_4 (постанова слідчого від – 05.09.2023 року) – повернути ОСОБА_6 .

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуюча суддя ОСОБА_12