Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №341/162/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/162/26

Номер провадження 1-кп/341/119/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження від 10.01.2026 № 12026096140000006, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в с. Дубівці, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, із середньою освітою, не одружена, українка, громадянка України, не судима згідно зі ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 2 статті 125 КК України.

установив

ОСОБА_4 вчинила заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 короткочасний розлад здоров`я, за наступних установлених судом обставин.

03.01.2026 близько 17:00 год ОСОБА_4 разом із місцевими мешканцями знаходилась у продуктовому магазині, що у АДРЕСА_2 , де купувала продукти.

Також, у той час в магазині перебувала ОСОБА_5 , яка, взявши необхідні продукти, підійшла до продавця і хотіла за них розрахуватись. Не побачивши, що продавець розраховує ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулась до продавця, щоб остання її розрахувала. В розмову втрутилась ОСОБА_4 , яка виразилась в сторону ОСОБА_5 нецензурною лексикою, на що остання зробила зауваження ОСОБА_4 , і з цього приводу між ними виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення останній тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, розуміючи, що вони вдвох знаходяться у приміщенні з обмеженим простором і будь-який її удар, нанесений потерпілій, може спричинити падіння останньої та отримання нею тілесних ушкоджень, а також те, що внаслідок сильного та різкого поштовху ОСОБА_5 , будучи через свій похилий вік та фізичний стан більш уразливою, слабкою і схильною до легкого травмування, не втримається на ногах і травмується внаслідок падіння, різко відштовхнула від себе ОСОБА_5 рукою у ділянку тулуба.

Від такого умисного поштовху ОСОБА_5 не втрималась на ногах і впала на пляшки з водою, вдарившись до них ділянками обох ніг та сідницями.

Після цього, ОСОБА_4 покинула приміщення магазину, а ОСОБА_5 , розрахувавшись за придбаний товар, вийшла з приміщення магазину. Будучи у коридорі ОСОБА_5 побачила ОСОБА_4 , яка направлялась до неї зі сторони вулиці.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 підійшла до ОСОБА_5 і, діючи з метою помсти за висловлені на її адресу словесні образи, умисно нанесла ОСОБА_5 декілька ударів руками у ділянку голови.

У результаті умисних насильницьких дій ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та синців в ділянках обох ніг і лівої сідниці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

З огляду на викладене, суд визнає ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, оскільки вона вчинила заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 короткочасний розлад здоров`я.

Розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 здійснювався у межах пред`явленого їй обвинувачення.

Установлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.

Показаннями допитаної в судовому засіданні обвинуваченої, яка вину визнала частково. Зазначила, що зробила неправильно. До вчиненого ставиться негативно. Кається та шкодує, що так зробила, оскільки не потрібно було штовхати ОСОБА_5 . При цьому обвинувачена пояснила, що жодних грошей потерпілій платити не буде, оскільки її не била так, щоб у тієї були синці. Стверджує, що потерпілу лише відштовхнула на пляшки, але в коридорі магазину не била, а лише сварилася. Припускає, що від вчинених нею дій у потерпілої могли мати місце відповідні тілесні ушкодження. Стверджує, що після подій 03.01.2026 потерпілу не зачіпає, але й не вітається до неї. Цивільний позов не визнає, проте згідна на громадські роботи, які просить призначити прокурор.

Показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка зазначила, що 03.01.2026 прийшла у продуктовий магазин «Дубівчанка», що у с. Дубівці. Взявши необхідні продукти, підійшла до продавця і хотіла за них розрахуватись. Біля прилавку стояла ОСОБА_4 з внучкою. Між ОСОБА_4 та нею виник словесний конфлікт, після чого обвинувачена відштовхнула її та вона впала на пляшки з водою, вдарившись до них. ОСОБА_4 вийшла з магазину. Потерпіла розрахувалась за товар та виходила з магазину. Побачивши потерпілу, ОСОБА_4 накинулась на неї, відштовхнула до ящиків під вікном та нанесла декілька ударів у ділянку голови. З того часу у неї завжди головні болі, підвищений тиск, поганий сон. Просить покарати обвинувачену суворо.

На запитання прокурора потерпіла відповіла, що в магазині ще були ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Зазначила, що вона була у лікарні, бо боліла голова. Потратила кошти на ліки, але квитанції не зберегла. Вибачення обвинувачена не просила, нічого не відшкодувала.

Показанням допитаного свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що прийшов у магазин по фрукти. Там були покупці. Побачив як ОСОБА_5 лежала на пляшках, люди помагали їй встати. Потім ОСОБА_4 вийшла з магазину. За нею вийшла ОСОБА_5 . Він почув шум у коридорі, куди вийшов. У коридорі побачив, що шапка потерпілої і її сумка лежали на підлозі. Обвинувачена у той час перебувала на вулиці, а ОСОБА_5 у коридорі, і вони між собою сварилися.

Показанням допитаного свідка ОСОБА_10 , сина потерпілої. У судовому засіданні зазначив, що після події його мама була дуже знервована. Її боліла голова, мала високий тиск, не спала вночі. До того не помічав, що мати не спала. Раніше її голова теж боліла і тиск був, але значно менший.

Показанням допитаного свідка ОСОБА_11 , яка зазначила, що працює продавцем у магазині. Після обіду під вечір до магазину прийшла ОСОБА_4 . Взяла необхідні продукти та розрахувалась за них. Пізніше почула крик ОСОБА_5 , яка лежала на пляшках. Що трапилось свідок не бачила, оскільки обслуговувала людей, яких було багато.

Рапортами працівника поліції від 09.01.2026 (а. с. 44-45).

Висновком експерта від 13.01.2026 № 6, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку; синці в ділянках обох ніг та лівої сідниці, які утворились від дії тупих твердих предметів, якими могли бути, як кулаки рук, ноги, так і інші тупі тверді предмети, могли утворитись, як при нанесенні ударів тупими твердими предметами у вищевказані ділянки, так і при падінні та ударах цими ділянками до тупих твердих предметів з обмеженою виступаючою поверхнею можуть відповідати терміну, вказаному в постанові.

Закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку відноситься до легких тілесних ушкоджень як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Синці відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи кількість та локацію тілесних ушкоджень, необхідно вважати, що ОСОБА_5 спричинено не менше 1-го фізичного контакту в ділянку голови; не менше 2-ох в ділянки ніг та не менше 1-го в ділянку лівої сідниці. Судово-медичних даних, які б вказували про послідовність утворення тілесних ушкоджень, немає (а. с. 47-48).

За встановлених обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винуватою за частиною 2 статті 125 КК України.

Під час судових дебатів прокурор просила призначити обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин.

Призначаючи міру покарання обвинуваченій, суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій згідно зі статтею 66 КК України, суд не встановив.

При цьому суд вважає відсутнім щире каяття як пом`якшуюча покарання обставина, оскільки обвинувачена завдану шкоду не відшкодувала, вибачення не попросила, а зневажлива й агресивна поведінка під час судового провадження свідчить про відсутність щирості каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.

Під час призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, яке кваліфікується за частиною 2 статті 125 КК України, особу обинуваченої, яка вину, фактично, не визнала, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює.

При цьому суд враховує, що, на думку потерпілої, покарання необхідно призначити суворим.

З огляду на викладене, а також, беручи до уваги те, що син обвинуваченої перебуває у складі ЗС України і це, безумовно, впливає на психоемоційний стан особи як матері, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт у межах санкції, визначеної частиною 2 статті 125 КК України. Своєю чергою, указаний вид покарання є більш м`яким, ніж пробаційний нагляд або обмеження волі, передбачені відповідною санкцією статті. Виправні роботи не можуть бути застосовані у цьому випадку, оскільки обвинувачена не працює.

Щодо цивільного позову.

Потерпіла ОСОБА_5 звернулась до суду з цивільним позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, у якому просила стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 10000,0 грн.

Обґрунтовуючи позов, зазначила, що протиправними діями ОСОБА_4 їй спричинена маральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, яких вона зазнала внаслідок нападу ОСОБА_4 . Після події ОСОБА_5 тривалий час терпіла фізичний біль, а також до цього часу в неї раптово виникають головні болі. Поряд з цим, вона постійно відчуває тривогу за себе та членів своєї родини, оскільки ОСОБА_4 є небезпечною, агресивною людиною. Відчувши на собі наслідки її протиправної поведінки, вона боїться повторення таких подій. Зазначила, що ОСОБА_4 неодноразово притягалась до відповідальності за побиття односельчан. Через постійне відчуття тривоги та неспокою, ОСОБА_5 приймає заспокійливі препарати, а на ніч – снодійні. Внаслідок спричинених їй тілесних ушкоджень в неї порушився нормальний, звичний для неї та її сім`ї ритм життя. Через періодичні болі та загальні слабкість вона змушена більшість часу відпочивати, в той час вся робота по господарству лягла на плечі її чоловіка.

У судовому засіданні ОСОБА_4 цивільний позов не визнала.

При цьому у дебатах ОСОБА_5 просила стягнути з ОСОБА_4 лише 50% заданої моральної шкоди, тобто 5000,0 грн, оскільки інші 5000,0 грн нехай залишаться синові обвинуваченої, який перебуває у ЗС України.

Вирішуючи цивільний позов по суті, суд виходить з такого.

ОСОБА_5 є особою пенсійного віку.

Згідно з випискою № 57 ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Закрита ЧМТ».

Згідно з приписами частини п`ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі статтею 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивачка покликалась на душевні страждання та переживання, постійне відчуття тривоги та неспокою, порушення нормального ритму життя, лікування через дії обвинуваченої.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Моральна шкода - це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей, тощо. Тому, встановлюючи факт такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

Саме суду на підставі наданих доказів надано право визначити розмір моральної шкоди, який при цьому повинен керуватися наступними принципами: умовна рівність втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей, поміркованості відповідності вимогам розважливості, розумності об`єктивного відображення дійсності, справедливості неупередженого ставлення до усіх учасників процесу.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер та обсяг страждань, яких зазнала потерпіла у зв`язку із протиправними діями обвинуваченої, зміни її усталеного способу життя, пройдене лікування, вік потерпілої, душевні переживання.

При цьому, вирішуючи цивільний спір по суті, суд керується принципами змагальності та диспозитивності і враховує, що під час судових дебатів ОСОБА_5 просила стягнути з ОСОБА_4 лише 5000,0 грн.

З огляду на наведене, керуючись вимогами поміркованості, розважливості, розумності, об`єктивності, добросовісності, справедливості, співмірності, принципами змагальності та диспозитивності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення вищевказаного цивільного позову потерпілої та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5000,0 грн компенсації моральної шкоди.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 128, 129, 368, 374, 376, 532 КПК України, статтями 65, 66, 67, 125 КК України, суд

ухвалив

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5000,0 грн моральної шкоди.

Речові докази у справі:

- медичну карту стаціонарного хворого від 05.01.2026 № 57 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Дубівці, Дубовецької ТГ, вважати повернутою до КНП «Галицька лікарня».

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченій та прокурору.

СуддяОСОБА_12