Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №214/3839/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3839/26

2/214/4143/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання – Розстальної К.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку і способу стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить змінити порядок та спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2014 у справі № 216/4663/14-ц; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 13 000 грн. на місяць, щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 13 серпня 2011 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю. Шлюб між ними розірвано 06.02.2015 року. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте з часу присудження аліментів, які були визначені вище вказаним рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку змінено матеріальне становище відповідача, тому слід змінити розмір аліментів на тверду гроршову суму у розмірі 13000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони та їх представники у судове засідання не з`явились.

Відповідач ОСОБА_3 , подав до суду заяву про визнання позову, яка нотаріально завірена Приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Монастирською М. М., яка зареєстрована в реєстрі №353 від 11 червня 2026 року, у якій відповідач ОСОБА_2 вимоги позовної заяви про зміну порядку та способу стягнення аліментів визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Судом установлено, що сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 12.06.2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, ч. 1 ст. 5 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ, такий визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним погіршенням матеріального становища отримувача аліментів, тобто матері дитини, остання може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Та, в свою чергу, значне погіршення матеріального становища батька дитини може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, зазначені положення закону вказують на те, що при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, а також погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Позивачка зазначила, що зі зміною законодавства з метою посилення захисту прав дітей на належне утримання та підвищення мінімального розміру аліментів на одну дитину з 30 до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та зміна матеріального становища відповідача на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виходячи саме з цієї обставини, з якою і сам закон пов`язує підставу для зміни розміру аліментів, виходить ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також і ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

А звідси, отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

На думку заявниці, ця сума утримання, яку надає Відповідач своєму сину, є недостатньою для забезпечення мінімальних потреб дитини й суд безумовно погоджується з цим.

Частина 3 статті 180 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Позивачка виявила намір змінити розмір аліментів, які стягуються з Відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 й просить стягувати аліменти не у частці від заробітку, а у твердій грошовій сумі 13 000,00 гривень.

Відповідач, ОСОБА_2 не заперечував щодо зміни розміру аліментів, які стягуватимуться з нього в сумі 13 000 гривень.

Виходячи з цього, визначаючи збільшений розмір стягуваних аліментів, судом враховується те, що утримання повинно забезпечувати мінімальні потреби дитини, які необхідні для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Оскільки ОСОБА_2 є працездатною особою, без яких-небудь вад зі здоров`ям та має можливість заробляти й погоджується з вимогою ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі - 13000 гривень, а відтак, збільшений розмір аліментів, на думку суду буде відповідати принципу добросовісності, розумності та справедливості, а також інтересам насамперед дитини.

Відповідно до абз. 4 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішення законної сили.

Аліменти на утримання дитини згідно з ч. 1 ст. 191 СК України присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, однак, беручи до уваги те, що аліменти були вже присуджені відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2014 року, а предметом судового розгляду є зміна розміру аліментів, то в даному випадку, змінений розмір аліментів повинен стягуватись з дня набрання рішення суду законної сили.

Касаційний суд у Постанові від 15 жовтня 2025 року справа № 686/28590/23 провадження № 61-4480св25 зауважив, що справи про стягнення аліментів (пункт 1 частини першої статті 430 ЦПК України) є родовою конструкцією, яка охоплює не лише позов про стягнення аліментів, але й позов про збільшення їх розміру.

З огляду на викладене, суд допускає негайне виконання рішення про зміну розміру аліментів - у межах суми платежу за один місяць (пункт 1 частини першої статті 430 ЦПК України).

Крім того, оскільки судовий збір у сумі 1321,20, грн не було сплачено при зверненні з позовом позивачкою, яка звільнена від сплати такого, то судовий збір, з урахуванням задоволення позову, слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 ) про зміну порядку і способу стягнення аліментів задовольнити.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2014 року, шляхом зміни способу їх стягнення із частки від доходу на стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 13000 гривень (тринадцять тисяч гривень) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1321,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Сіденко