Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №420/39034/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39034/25

Перша інстанція суддя Бабенко Д.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року, за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом, у якому заявлено вимоги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП №79325143 від 13 листопада 2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року задоволено позов.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, в частині висновку про стягнення з відповідача судового збору, останнім подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить частково скасувати оскаржуване рішення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області понесені останнім витрати зі сплати судового збору, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є суб`єктом владних повноважень, а як наслідок не має права на розподіл понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, в частині розподілу судових витрат, а також правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за подання адміністративного позову у даній справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області сплачено судовий збір, розміром 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

За наслідком з`ясування обставин справи та задоволення позовних вимог, судом першої інстанції зроблено висновок про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області понесених судових витрат зі сплати судового збору, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови державного виконавця про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області ВП № 79325143 від 13 листопада 2025 року.

В даному випадку, оскаржуваною постановою на пенсійний орган накладено штраф за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року, у справі № 420/3199/25.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції також здійснено розподіл понесених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області судових витрат та стягнуто на його користь з відповідача 2422,00 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в частині висновку про розподіл судових витрат, у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, при зверненні органу державної влади (місцевого самоврядування) до суду з позовом до суб`єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (як суб`єкт владних повноважень) (п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов`язку звернення до суду (як суб`єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України).

В даному випадку, звернення пенсійного органу з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, як сторона виконавчого провадження, а не як суб`єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Тобто, у цьому спорі пенсійний орган діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як юридична особа публічного права, яка оскаржує постанови державного виконавця, винесені в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування положень ч. 1 ст. 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь пенсійного органу понесених судових витрат у вигляді судового збору.

Вказаний висновок колегія суддів відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 травня 2023 року (справа № 815/4246/17).

При цьому, судом першої інстанції порушень норм процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян