Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №160/22898/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22898/25

Суддя І інстанції – Захарчук-Борисенко Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до ОР-1 військової частини НОМЕР_1 ;

- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.04.2024 № 17/87 в частині зарахування ОСОБА_1 . ОР-1 військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність до вимог чинного законодавства України обліково-військові документи ОСОБА_1 , шляхом внесення змін про виключення даних щодо перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 у ОР (оперативному резерві)-1 військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо незарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік як особи, яка є заброньованою;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 зарахувати ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік як особу, яка є заброньованою.

В обґрунтування позовних вказує на безпідставне зарахування ОСОБА_1 до військового оперативного резерву. Перебуваючи в статусі резервіста позивач не може в подальшому бути заброньований, оскільки відповідач не зарахував його на спеціальний облік (бронювання).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі проаналізовано нормативно правові акти , що регулюють питання зарахування позивача до військового оперативного резерву. Суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, та не встановив, що позивач ОСОБА_1 є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ЛАЙТ» код ЄДРПОУ 39228137 на посаді – оператор АЗС, АЗС № КГ7, яке визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.04.2025 року позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо поновлення його на військовому обліку, як військовозобов`язаного, оскільки був звільнений з військової служби як строковик. Поновлення на військовому обліку потрібно позивачу для здійснення підприємством на якому працює позивач, бронювання.

З військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 09.12.2020 року, вбачається, що накзаом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 02.04.2024 року № 17/87 ОСОБА_1 зараховано до ОР-1 військової частини НОМЕР_1 .

З метою уточнення даних щодо виконання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 своїх функціональних обов`язків у відповідності з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та Наказом Міністерства оборони України №94 від 28.03.2022р. «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів» щодо внесення актуальних персональних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з «військовослужбовець резерву» на статус «військовозобов`язаний» до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, представником позивача – адвокатом Скоробогатьком В.Ю. 16.05.2025 направлено адвокатський запит на поштового адресу відповідача, що підтверджується квитанцією поштового відправлення АТ «Укрпошта». Запит розглянуто, однак не надано відповіді чи скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.04.2024 № 17/87 в частині зарахування ОСОБА_1 . ОР-1 військової частини НОМЕР_1 не надано, не повідомлено чи внесено до обліково-військових документів зміни щодо особистих даних ОСОБА_1 про виключення його даних щодо перебування у ОР (оперативному резерві)-1 військової частини НОМЕР_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних суд першої інстанції виходив з того, що факт зарахування позивача до резерву не має індивідуального характеру, а є наслідком загальнообов`язкових правил, встановлених законом для всіх осіб, звільнених зі строкової служби під час воєнного стану. Вказана процедура є уніфікованою, не потребує додаткових погоджень чи заяв і здійснюється автоматично на підставі закону та наказів командування. Звернув увагу на відсутність імперативної заборони для бронювання осіб, які перебувають в оперативному резерві. Зазначив, що особливість обліку сама по собі не є джерелом (підставою) права на відстрочку за бронюванням. Разом з тим право позивача на відстрочку від мобілізації (бронювання) не є предметом спору у цій справі. Крім того матеріали справи не містять доказів щодо бронювання позивача, а тому відсутні підстави для зарахування позивача на спеціальний облік.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За нормами ч. 9 ст. 1 Закону України № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною другою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Відповідно до ч. 1 ст. 26-2 Закону № 2232-ХІІ в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов`язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.

В силу приписів ч. 4 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Статтею 35 Закону № 2232-ХІІ визначено, що на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Особливості ведення військового обліку резервістів в органах військового управління, військових частинах, у відповідних міських (районних) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки встановлюються Генеральним штабом Збройних Сил України.

Згідно з ч. 1 та ч. 8 ст. 39-1 Закону № 2232-ХІІ для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України за поданням Головнокомандувача Збройних Сил України може бути прийнято рішення про призов громадян України, зарахованих до військового оперативного резерву, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають також громадяни України, визначені абзацами четвертим-дванадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У свою чергу, частиною першою ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII) встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 3543-XII підприємства, установи і організації зобов`язані:

- вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

- сприяти своїм працівникам, які є резервістами, у виконанні ними обов`язків служби у військовому резерві та своєчасному їх направленню до органів військового управління, військових частин.

Згідно із ст. 24 Закону № 3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті (ч. 3 ст. 25 Закону № 3543-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487).

Пунктом 16 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

За змістом пункту 17 Порядку № 1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у військовому резерві Збройних Силах України (далі - Положення).

Пунктом 3 цього Положення встановлено, що громадяни проходять службу у військовому резерві в добровільному порядку, а в особливий період особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві, - в обов`язковому порядку.

Відповідно до пункту 8 Положення початком проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день видання наказу керівника органу військового управління, командира (начальника) військової частини (установи) про прийняття (зарахування) громадянина на службу у військовому резерві і призначення на посаду, яка комплектується резервістами.

Пунктом 120-1 Положення передбачалося, що під час особливого періоду військовослужбовці, які були звільнені із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в обов`язковому порядку зараховуються до військового оперативного резерву першої черги.

Відповідно до пункту 120-2 Положення призов резервістів військового оперативного резерву на військову службу здійснюється у випадках та порядку, визначених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 120-4 Положення під час особливого періоду особи, звільнені з військової служби, зараховуються до військового оперативного резерву наказами командирів (начальників) військових частин (установ). У наказі вказуються посада, на яку призначений резервіст, та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, у якому він буде перебувати на військовому обліку. Зазначений наказ доводиться до резервіста під особистий підпис у день звільнення.

Враховуючи вищезазначені правові норми суд першої інстанції дійшов вірного висновку про, правомірність зарахування позивача до оперативного резерву, що відповідає вимогам Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у військовому резерві.

При цьому суд першої інстанції вірно виснував, що факт зарахування позивача до резерву не має індивідуального характеру, а є наслідком загальнообов`язкових правил, встановлених законом для всіх осіб, звільнених зі строкової служби під час воєнного стану. Вказана процедура є уніфікованою, не потребує додаткових погоджень чи заяв і здійснюється автоматично на підставі закону та наказів командування, а тому відповідачем не було порушено права та законні інтереси позивача при зарахуванні до оперативного резерву.

Також судом першої інстанції вірно звернуто увагу на відсутність імперативної заборони для бронювання осіб, які перебувають в оперативному резерві.

Особливості обліку самі по собі не є джерелом (підставою) права на відстрочку за бронюванням, в той же час право позивача на відстрочку від мобілізації (бронювання) не є предметом спору у цій справі, а тому судом не оцінюється.

Надаючи оцінку вимогам позивача, щодо не зарахування його на спеціальний військовий облік як особи, яка є заброньованою, суд першої інстанції вірно виходив з того що матеріали справи не містять доказів щодо бронювання позивача, не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції, а тому відповідно відсутні підстави для зарахування позивача на спеціальний облік.

Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 16 червня 2026року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова