Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №160/31701/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31701/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бурлай Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 р. (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі №160/31701/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 02.05.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області № 0708030-2415-0403-UA12020190000075117, № 0708036-2415-0403-UA12020190000075117 та № 0708066-2415-0403-UA12020190000075117, якими їй визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 – 2024 роки.

В обґрунтування позовних вимог вказувалось на відсутність об`єкту оподаткування, оскільки нерухоме майно (1/2 частки комплексу птахоферми) було знесено 23.11.2016, що підтверджено висновком знищення/знесення майна від 17.03.2025. Окрім того, 12.09.2025 Петриківським районним судом Дніпропетровської області винесено рішення у справі №187/890/25, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу на 1/2 частку на нерухоме майно, в т.ч. птахоферму, укладений між ПП "Паланка" та ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що за технічним висновком ДП «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект» №19/ТЗ від 02 серпня 2017 р. будівлі та споруди частки комплексу птахоферми за адресою: АДРЕСА_1 демонтовані та розібрані та не можуть бути використані за призначенням. Знищення/знесення цього майна 23 листопада 2016 р. підтверджено висновком ФОП ОСОБА_2 від 17 березня 2025 р. У червні 2025 року позивачці також випадково стало відомо, що 08 грудня 2010 р. рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2009 р. та відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог. Отже, ОСОБА_3 не набула права власності на зазначену птахоферму, тому не могла її відчужувати ПП «Паланка». У зв`язку із цим визнано недійсним і договір купівлі-продажу частини птахокомплексу, укладений між ПП «Паланка» і ОСОБА_1 за судовим рішенням у справі №187/890/25. Ці обставини безпідставно не були враховані відповідачем та судом першої інстанції. Апелянтка також просить застосувати правові висновки Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2024 р. у справі №440/9997/22, відповідно до яких при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган повинен використовувати не тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але й наявні відомості, що містяться в оригіналах відповідних документів платника податків. За наявності розбіжностей, документи на право власності мають пріоритет над даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Апелянтка також вказує на те, що птахоферма взагалі не є об`єктом оподаткування в силу підпункту 266.2.2 («ж») пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України як об`єкт сільськогосподарського призначення, який не здавався нею в оренду, лізинг, позичку.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник відповідача заперечив проти скасування рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на об`єкт: комплекс птахоферми загальною площею 6147,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 11.02.2016 року, розмір частки у праві спільної власності – 1/2.

02.05.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складені на ім`я ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості: ППР від 02.05.2025 №0708030-2415-0403-UA12020190000075117 на суму 119884,05 грн., за податковий період 2022 рік; ППР від 02.05.2025 №0708036-2415-0403-UA12020190000075117 на суму 123572,79 грн., за податковий період 2023 рік; ППР від 02.05.2025 №0708066-2415-0403-UA12020190000075117 на суму 130950,27 грн., за податковий період 2024 рік.

14.08.2025 позивачем подано скаргу на зазначені вище податкові повідомлення-рішення. Рішенням ДПС України від 05.09.2025 №25907/6/99-00-06-01-02-06 скаргу ОСОБА_1 від 14.08.2025 залишено без розгляду.

20.10.2025 позивач звернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою в якій просив провести перерахунок та скасувати ППР у зв`язку з відсутністю об`єкта нежитлової нерухомості у власності та недійсністю договору купівлі-продажу від 11.02.2016 року, що встановлено рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.09.2025 №187/890/25. Листом від 05.11.2025 №90626/6/04-36-24-15-12 ГУ ДПС у Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача та у її задоволені відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, оскільки в межах діючого законодавства, нежитлова будівля, комплекс птахоферми за адресою: АДРЕСА_1 станом на час прийняття оскаржуваних рішень належало позивачу на праві власності та є об`єктом оподаткування.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

Статтею 266 ПК України врегульовано питання нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Верховний Суд, за результатом аналізу наведеної правової норми, у постанові від 27 лютого 2024 р. у справі № 440/9997/22 зазначив, що «законодавець передбачив кілька джерел, з яких податковий орган може отримати відомості, необхідні для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». За наведеного правового регулювання суд касаційної інстанції критично оцінив довід податкового органу, що підставою для визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості є тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Верховний Суд вказав на те, що «Державний реєстр є лише джерелом інформації, зокрема, щодо характеристик бази оподаткування. За загальним правилом, якщо особа заперечує актуальність відомостей, внесених до Державного реєстру, останні можуть бути спростовані шляхом надання для дослідження документів, на підставі яких відповідне право було набуто чи припинено. Аналогічний підхід впроваджено законодавцем і у нормі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, яка передбачає можливість встановлення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності. Під документами про право власності слід розуміти як документи щодо набуття такого права, так і щодо його втрати платником податків».

Здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги позивачки, колегія суддів не ставить під сумнів те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган правомірно використовував дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з цим, в процедурі адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень позивачкою до Державної податкової служби України були надані документи на підтвердження відсутності об`єкту оподаткування у зв`язку із його знищенням/знесенням. Скарга позивачки була залишена без розгляду рішенням Державної податкової служби України від 05.09.2025, в якому їй також були надані роз`яснення права платника податків на звернення до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки (а.с.21-23). 20 жовтня 2025 р. позивачкою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області були подані відповідна заява та копія рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 р. у справі №187/890/25 (а.с.36,37). Станом на день звернення позивачки до адміністративного суду (01.11.2025) відповідь на вказану заяву надана не була.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачка набула право власності на нерухоме майно - частки комплексу птахоферми за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2016, укладеного з продавцем - ПП "Паланка" (а.с.26,27).

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 р. у справі №187/890/25, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 14.10.2025, зазначений договір купівлі-продажу визнано недійсним.

Зазначеним рішенням суду на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно комплексу птахоферми, загальною площею 6147.9 (кв.м) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 852127712237, встановлено, що « 25.03.2025 припинено речове право ОСОБА_1 на вказаний об`єкт, підстава: заява власника (співвласників) про знищення об`єкта речового права, серія та номер: НТС 714119, реєстровий №409-412, виданий 06.03.2025, видавник: Приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, Кудрявцев В.О.; Документ, що підтверджує факт знищення об`єкта будівництва (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: DT01:0130-7248-0134-8745, виданий 17.03.2025, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ. Відомості внесено до реєстру: 27.03.2025 16:01:06, ОСОБА_4 , Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Дніпропетровська обл., індексний номер рішення: 78066651» (а.с.31).

Таким чином, станом на день прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень (02.05.2025) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містив інформацію про припинення права власності позивачки на зазначене нерухоме майно. Ця обставина визнається і відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.49).

Однак, відповідач наполягає на тому, що, оскільки припинення права власності позивачки було зареєстровано у 2025 році, то нарахування податкового зобов`язання за 2022-2024 роки є правомірним. З такими доводами погодився і суд першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно висновку про знищення/знесення майна, наданого позивачкою до суду першої інстанції, дата знесення зазначена як « 23.11.2016» (а.с.33,34). Оскільки Висновок не містить джерела походження/встановлення цієї дати, колегія суддів на стадії апеляційного провадження з метою перевірки повноти встановлених судом першої інстанції обставин у справі прийняла в якості доказу долучений до апеляційної скарги копію Технічного висновку №19/ТЗ, складеного Державним проектним інститутом «Дніпродзержинськцивільпроект» 02 серпня 2017 р., і відповідно до якого будівлі та споруди частки комплексу птахоферми за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Гречане, вулиця Петровського,10А демонтовані та розібрані та не можуть бути використані за призначенням.

Крім того, за приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. За недійсним правочином, особа не набуває права власності на майно.

Враховуючи рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 р. у справі №187/890/25, ОСОБА_1 не набула права власності на об`єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 11 лютого 2016 р., який визнано недійсним.

Як зазначено вище, позивачкою 20 жовтня 2025 р. до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області разом із заявою була надана копія рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 р. у справі №187/890/25. Відповідач до суду першої інстанції надав копію відповіді №90626/6/04-36-24-15-12 від 05.11.2025 на цю заяву (а.с.77-79). Однак, по суті порушеного позивачкою питання щодо врахування рішення суду у справі №187/890/25, лист відповідача відповіді не містить. Тобто надані позивачкою до заяви документи відповідачем проігноровані.

Отже, станом на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень позивачка, відповідно до вимог підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, не мала статусу платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, стосовно нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не мала будь-яких речових прав на спірне нерухоме майно у зв`язку зі скасуванням підстав, на яких вони виникли.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування підпункту 266.2.2 («ж») пункту 266.2 статті 266 ПК України колегія суддів відхиляє, оскільки вони не заявлялись в суді першої інстанції.

Колегія суддів також вважає достатніми підставами для задоволення позовних вимог неврахування контролюючим органом обставин, встановлених рішенням суду у справі №187/890/25, та документів на підтвердження відсутності об`єкта оподаткування.

Невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи є підставою, визначеною статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, позивачкою понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції 3744 грн. (а.с.9). За подачу апеляційної скарги судовий збір складає 5616,10 грн. (3744 грн. х 150 %). Загальна сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачці, - 9360,10 грн.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 р. у справі № 160/31701/25 – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0708030-2415-0403- НОМЕР_1 , № 0708036-2415-0403-UA12020190000075117, № 0708066-2415-0403-UA12020190000075117, прийняті 02 травня 2025 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору на суму 9360 (дев`ять тисяч триста шістдесят) грн. 10 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 16 червня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16 червня 2026 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий