Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №160/8832/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/8832/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати протиправною дії військової частини НОМЕР_1 стосовно стягнення податків при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/2875/24;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 податки які були фактично стягнуті під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/2875/24, а саме 1370 грн. 42 коп. військовий збір та ПДФО у розмірі 16455 грн. 07 коп., що загалом становить 17 825 грн. 49 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2875/24 протиправно стягнуто податки, а саме 1370 грн. 42 коп. військовий збір та ПДФО у розмірі 16455 грн. 07 коп., що загалом становить 17 825 грн. 49 коп. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позовну заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2021 №186 позивач був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Проте, за період проходження служби Позивачу не здійснювалась виплата в повному обсязі грошового забезпечення за час проходження військової служби.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, з розрахунку 472 грн 08 коп у день з 02.07.2021 по 02.01.2022 терміном 184 календарних днів, що складає 86862 грн 72 коп (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі № 520/2875/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 91361,52 грн. (дев`яносто одна тисяча триста шістдесят одна гривня 52 копійки); у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

12.02.2025, на виконання рішення суду, Військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі - 73 646 грн. 03 коп.

14.02.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив на виконання рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі № 520/2875/24 виплатити грошові кошти у повному обсязі, як зазначено у рішенні суду в розмірі 91361,52 грн. із застосуванням Порядку затвердженого постаново Кабінету Міністри України від 15.01.2004 року № 44.

Листом № 3774 від 05.03.2025 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила Позивача, що на виконання рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі № 520/2875/24 Позивачу було нараховано 91361,52 грн., з яких утримано військовий збір 1370,42 грн., ПДФО 16 445,07 грн. та на картковий рахунок перераховано 73 546,03 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Крім того, відповідно до пункту 16? підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством прямо покладено на особу, яка здійснює нарахування та виплату доходу, обов`язок утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір і перерахувати їх до бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №520/2875/24 на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 91 361,52 грн.

При цьому вказаним рішенням суду не визначено, що зазначена сума підлягає виплаті без утримання податків та зборів, а також не покладено на відповідача обов`язку виплатити позивачу суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору понад присуджену судом суму.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.05.2022 року у справі №520/11620/20 дійшов висновку, що оскільки виплата середнього заробітку за рішенням суду за час затримки виплати грошової компенсації за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення, відтак відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Посилання апелянта на положення Порядку №44 колегія суддів вважає безпідставними.

Так, пунктом 2 Порядку №44 передбачено виплату щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовців.

Разом із тим зазначений Порядок регламентує механізм компенсації податку з доходів фізичних осіб та не встановлює заборони на його утримання.

Навпаки, застосування такого механізму можливе лише після фактичного утримання податку відповідно до вимог податкового законодавства.

Отже, саме по собі утримання відповідачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не може свідчити про протиправність його дій.

Крім того, предметом даного спору є правомірність дій відповідача щодо утримання податків під час виконання рішення суду, а не питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання компенсації сум податку відповідно до Порядку №44.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, виконуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №520/2875/24, діяв відповідно до вимог Податкового кодексу України та в межах покладених на нього повноважень як податкового агента, а тому підстави для визнання його дій протиправними та зобов`язання здійснити виплату утриманих сум податків відсутні.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до власного тлумачення апелянтом норм матеріального права та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.М. Іванов