Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №520/32335/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. Справа № 520/32335/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 ) по справі № 520/32335/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якій просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2024 №2279175-2413-2001-UA63040070000092606, яким ОСОБА_1 нараховано за 2022 рік 13 455,00 грн податку на нерухомість по об`єкту: нежитлове приміщення площею 207 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.06.2024 №1590360-2413-2001-UA63040070000092606, яким ОСОБА_1 нараховано за 2023 рік 13 869,00 грн. податку на нерухомість по об`єкту: нежитлове приміщення площею 207 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2024 №2279184-2413-2001-UA63040070000092606, яким ОСОБА_1 нараховано за 2021 рік 6 210,00 грн. податку на нерухомість по об`єкту: нежитлове приміщення площею 207 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тому підлягають скасуванню.

Зауважила, що до спірних правовідносин з оподаткування нерухомого майна позивача податком на нерухомість за 2022 та 2023 роки застосовуються спеціальні положення п.п. 69.22. п. 69 підроз. 10 роз. ХХ ПК України. Так, положення абз. 4 п.п. 69.22. п. 69 підроз. 10 роз. ХХ ПК України (в редакції з 05.04.2022 по 31.12.2022 включно) імперативно вказували про заборону нарахування та сплати відповідного податку з 01.03.2022, тому податкове повідомлення-рішення від 12.07.2024 №2279175-2413-2001-UA63040070000092606 підлягає скасуванню. Також відповідач під час нарахування позивачу податкових зобов`язань за 2023 рік діяв всупереч принципу правової визначеності та положень статті 58 Конституції України, надав перевагу Закону №3050-IX, який набув чинності лише 06.05.2023.

Стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення від 12.07.2024 №2279184-2413-2001-UA63040070000092606 позивач вказала, що таке було направлено лише 25.11.2025, тобто з пропуском визначеного ПК України строку (3 роки). Водночас на адвокатський запит відповідач повідомив про те, що станом на 12.09.2025 за позивачем не обліковується податковий борг, недоїмка із сплати єдиного внеску, інша заборгованість з платежів контроль за справляння яких покладено на контролюючі органи.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 адміністративний позов задоволено:

визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2024 №2279175-2413-2001-UA63040070000092606, яким ОСОБА_1 нараховано за 2022 рік 13 455,00 грн податку на нерухомість по об`єкту: нежитлове приміщення площею 207 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.06.2024 №1590360-2413-2001-UA63040070000092606, яким ОСОБА_1 нараховано за 2023 рік 13 869,00 грн. податку на нерухомість по об`єкту: нежитлове приміщення площею 207 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2024 №2279184-2413-2001-UA63040070000092606, яким ОСОБА_1 нараховано за 2021 рік 6 210,00 грн. податку на нерухомість по об`єкту: нежитлове приміщення площею 207 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення з Головного управління ДПС в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 968,96 грн.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносини стосовно сплати податку за 2021, 2022 та 2023 роки слід застосовувати положення чинного на час їх виникнення пункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким фактично було звільнено фізичних осіб від сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що розташовані на відповідних територіях.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі №520/32335/25 та ухвалити нове рішення у цій справі, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам контролюючого органу щодо поширення норми пп.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, може застосовуватися при справлянні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на відповідних територіях. Територія Донецької селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області внесена до Переліку територій, затвердженому Наказом № 309 та чинному замість нього з 20.03.2025 Переліку, затвердженому Наказом № 376, як території можливих бойових дій з 22.02.2022. Отже, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлову будівлю-контору загальною площею 207 кв.м. розташовану за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н., селище Андріївка, вулиця Петровського, будинок 2 Б є правомірними.

Стосовно порядку винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень скаржник зауважує, що відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

24.04.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначає, що відповідач фактично стверджує, що до періодів підлягають застосуванню положення закону який у вказаний період не існував, не діяв та який не містить вказівок про надання йому зворотної у часі дії. Донецька селищна територіальна громада територіальна громада та відповідно і смт. Андріївка є територією на якій ведуться (велися) бойові дії. Застосування відповідачем Закону №3050-ІХ у спірних правовідносинах (до правовідносини, що існували до 06.05.2023) суперечить нормам статті 58 Конституції України та не відповідає принципу правової визначеності.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021, 2022, 2023 роки:

від 12.07.2024 №2279184-2413-2001-UA63040070000092606, яким нараховано за 2021 рік 6 210,00 грн податку на нерухомість по об`єкту: нежитлове приміщення площею 207 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

від 12.07.2024 №2279175-2413-2001-UA63040070000092606, яким нараховано за 2022 рік 13 455,00 грн податку на нерухомість по об`єкту: нежитлове приміщення площею 207 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

від 28.06.2024 №1590360-2413-2001-UA63040070000092606, яким нараховано за 2023 рік 13 869,00 грн податку на нерухомість по об`єкту: нежитлове приміщення площею 207 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом..

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Підстави, порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стали об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

В силу вимог підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Так, оскаржуючи рішення контролюючого органу, позивач вказував на те, що контролюючим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення не враховано норми пп. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, які в свою чергу надавали пільгу у вигляді звільнення обов`язку з нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, щодо чого колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжений відповідними Указами та діє по теперішній час.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою України 24.03.2022 року був прийнятий Закон України № 2142-ІХ (набрав чинності 05.04.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства в період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.22 такого змісту:

«Тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей, зокрема:

тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Таким чином, аналіз підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України дозволяє зробити висновок про те, що у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не підлягає нарахуванню та сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях:

1) на яких ведуться (велися) бойові дії,

2) на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації,

3) за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Разом з тим, відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції що діє з 06 травня 2023 року згідно з Законом № 3050-IX) тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:

підставою для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

за 2021 та 2022 роки за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.

Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Колегія суддів зазначає, що редакція підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 06 травня 2023 року) передбачала, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не нараховується та не сплачується, у тому числі їх частки, за об`єкти, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії за період 2021 та 2022 роки за об`єкти житлової нерухомості та за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року за об`єкти нежитлової нерухомості. Тоді як редакція підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції чинній з 06 травня 2023 року) передбачає звільнення від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій за цей же період.

З аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі №200/673/25 виснував, що досліджені у цій справі обидві редакції підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» не суперечать одна одній, а розповсюджують свою дію у часі на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке знаходиться на територіях, визначених у вказаному пункті в залежності від дати отримання відповідно статусу - до 06 травня 2023 року - території, на яких ведуться (велися) бойові дії, після 06 травня 2023 року - території активних бойових дій. Ці території не обов`язково співпадали (співпадають) за площею та місцем розташування об`єктів стосовно яких надається пільга.

При цьому, зазначаючи про протиправність податкових повідомлень-рішень у згаданій справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідач у силу підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 та 2022 роки - за об`єкти житлової нерухомості та за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об`єкти нежитлової нерухомості, як особа у власності якої є нерухоме майно, що розташоване на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Повертаючись до обставин розглядуваної справи, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 309), у якому зазначено, зокрема, що станом на 31.12.2022, до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії відноситься зокрема вся територія Донецької селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області (з 24.02.2022), на території якої знаходиться оподаткований об`єкт нерухомості.

Надалі наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.

У розділі 1 «Території можливих бойових дій» вказаного переліку зазначено, що Донецька селищна територіальна громада з 24.02.2022 є територією можливих бойових дій. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в розділі 2 «Території активних бойових дій», та розділі 3 «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси» Донецька селищна територіальна громада не значиться.

Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме будівлі-офісні, які відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України відносяться до об`єктів нежитлової нерухомості.

Враховуючи, що положеннями підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, що застосовувалася до набуття 06.05.2023 чинності законом Закон № 3050-IX) передбачалось, що за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, а також те, що Донецька селищна територіальна громада з 24.02.2024 належить до територій можливих бойових дій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового рішення від 12.07.2024 №2279175-2413-2001-UA63040070000092606, проте лише в частині нарахування податку за березень-грудень 2022 року на суму 11212,50 грн (13455,00 грн / 12 х 10).

Таким чином, з норм ПК України слідує, що позивач, як власник нежитлової нерухомості, мала сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за періоди з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, оскільки у вказані періоди підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не передбачено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості.

З урахуванням наведеного колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, а саме щодо правомірності нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості за 2021 рік відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12.07.2024 №2279184-2413-2001-UA63040070000092606, за січень-лютий 2022 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.07.2024 №2279175-2413-2001-UA63040070000092606 та за 2023 рік відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 №1590360-2413-2001-UA63040070000092606.

Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції, Верховного Суду у постанові від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, часткове скасування податкового повідомлення-рішення не може розглядатися, як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій.

Судом першої інстанції не враховано наведених вище обставин та помилково скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 12.07.2024 №2279175-2413-2001-UA63040070000092606, від 28.06.2024 №1590360-2413-2001-UA63040070000092606, від 12.07.2024 №2279184-2413-2001-UA63040070000092606.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог апеляційної скарги.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права у відповідній частині, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі № 520/32335/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі №520/32335/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2024 №2279175-2413-2001-UA63040070000092606 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб (код платежу 18010300), за березень-грудень 2022 року у розмірі 11212,50 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов