Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №520/33114/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р. Справа № 520/33114/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/33114/25

за позовом Приватного підприємства «Національні традиції»

до Вінницької митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Приватне підприємство «Національні традиції» (далі – позивач, ПП «Національні традиції») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці (далі – відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2025/000073/2 від 28.10.2025 року та картку відмови №UA401060/2025/000224 від 28.10.2025 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2025/000074/2 від 10.11.2025 року та картку відмови №UA401060/2025/000235 від 10.11.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 адміністративний позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2025/000073/2 від 28.10.2025 року та картку відмови №UA401060/2025/000224 від 28.10.2025;

визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2025/000074/2 від 10.11.2025 року та картку відмови №UA401060/2025/000235 від 10.11.2025;

ухвалено стягнути на користь Приватного підприємства «Національні традиції» за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України сплачену суму судового збору у розмірі 12390,52 (дванадцять тисяч триста дев`яносто грн 52 коп.);

ухвалено стягнути на користь Приватного підприємства «Національні традиції» за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн (вісім тисяч грн).

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення не містять жодного об`єктивного обґрунтування відповідачем недостовірності заявленої позивачем вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, можливої відмінності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Враховуючи, що відповідачем не підтверджено під час розгляду справи правомірності рішень про коригування митної вартості товарів №UA401060/2025/000073/2 від 28.10.2025 та №UA401060/2025/000074/2 від 10.11.2025, останні підлягають скасуванню.

З огляду на те, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2025/000224 від 28.10.2025, №UA401060/2025/000235 від 10.11.2025 були прийняті на підставі вказаних рішень про коригування митної вартості товарів, то такі також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Вінницька митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року та ухвалити нове, яким відмовити ПП «Національні традиції» в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що під час здійснення митного контролю були виявлені розбіжності, з наявністю яких не може бути визнано заявлену декларантом митну вартість. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, не відповідає задекларованому. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, було застосовано резервний метод. Звертає увагу суду, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта ЗЕД, водночас судом першої інстанції вказаним обставинам надано не правильну правову оцінку.

Щодо задоволеного судом розміру витрат на професійну правничу допомогу скаржник зауважує, що підстави, якими судом обґрунтовано необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 8000 грн, є логічними і зрозумілими. Разом з цим, враховуючи те, що, на думку митниці, судом першої інстанції надано не правильну правову оцінку діям митниці під час коригування митної вартості вважаємо, що стягнення понесених витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці є помилковим і безпідставним.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

15.04.2026 до суду від Приватного підприємства «Національні традиції» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що на виконання та на підтвердження заявленої в митних деклараціях №25UA401060014322U0 від 28.10.2025 та № 25UA401060014885U1 від 10.11.2025 інформації, зокрема, митної вартості товару, декларантом було подано повний пакет необхідних документів згідно ст. 53 МК України. Незважаючи на подання до як основних (які митну вартість підтверджують), так і додаткових (які митну вартість не підтверджують) документів, відповідач все одно витребував у Позивача документи, що не узгоджується з висновками Верховного Суду. Твердження митниці про неподання документів на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товарів не відповідає дійсності. Зауважує, що апелянтом наведено нерелевантну та неактуальну практику Верховного Суду.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.03.2025 між Приватним підприємством «Національні традиції» (Покупець) та NOVINOTRADING LIMITED (Продавець) укладено контракт № NOV-NT20250303 (далі – Контракт).

10.09.2025 між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» та NOVINOTRADING LIMITED укладено додаткову угоду №б/н до Контракту, якою доповнено ст. 3 Контракту щодо розширення кола вантажовідправників.

Абзацами 1, 2 статті 1 Контракту визначено, що: «За цим договором Продавець зобов`язується поставити Покупцеві товари в асортименті. Покупець зобов`язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору». Абзацом 2 статті 2 Контракту встановлено: «Загальна кількість і асортимент Товару, що поставляється, складається з партій, кількість яких визначається в комерційному рахунку на кожну поставку».

Відповідно до абзаців 1, 2 статті 3 Контракту: «Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі».

Згідно зі статтею 4 Контракту: «Ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США».

Відповідно до абзацу 2 статті 5 Контракту: «Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу – три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця».

28.10.2025 позивачем було подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 25UA401060014322U0 для митного оформлення (випуску) товарів, до якої було долучено наступні документи:

пакувальний лист (Packing list) № б/н від 01.09.2025 року;

рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 року;

коносамент (Bill of lading) № UC2025090401 від 04.09.2025 року;

автотранспортна накладна (Road consignment note) № 4703 від 24.10.2025 року;

декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSWB5GK8 від 24.10.2025 року;

декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 року;

прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NOVINO20250718-1 від 18.07.2025 року (з перекладом);

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-28/10-2025 від 27.10.2025 року;

розрахунок ціни (калькуляція) № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 року (з перекладом);

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NOV-NT20250303 від 03.03.2025 року;

видаткова накладна № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 року (з перекладом);

відвантажувальна специфікація №NOVINO20250901-6 від 01.09.2025 року (з перекладом);

комерційна пропозиція №NOVINO20250218 від 18.02.2025 року (з перекладом);

лист № 10/14-1 від 14.10.2025 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що страховка не здійснювалася;

лист № 10/14-2 від 14.10.2025 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;

лист № NOVINO20250901-1 від 01.09.2025 року з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

лист № NOVINO20250901-2 від 01.09.2025 року з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);

лист № NOVINO20250901-3 від 01.09.2025 року з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

лист № NOVINO20250901-4 від 01.09.2025 року з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

лист № NOVINO20250901-5 від 01.09.2025 року з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

якісний опис № NOVINO20250901-7 від 01.09.2025 року (з перекладом).

28.10.2025 відповідачем направлено повідомлення позивачу №882178 в якому зазначалося: «Керуючись положеннями частини 2 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».

Також, 28.10.2025 року відповідачем направлено повідомлення №882190 в якому, зокрема, зазначалося: "Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню".

28.10.2025 позивачем надано наступні відповіді на повідомлення відповідача, в яких останній, зокрема, зазначив:

- у відповіді № 28/10/25-14 щодо надання у разі наявності додатків до контракту – вказано, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. Додаткові угоди до контракту № NOV-NT20250303 від 03.03.2025 року щодо митної декларації №25UA401060014322U0 відсутні, а тому їх надання виключається;

- у відповіді № 28/10/25-15 щодо надання за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару – вказано, що пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються за умови, якщо рахунок сплачено;

Крім того зазначив, статтею 5 контракту № NOV-NT20250303 від 03.03.2025 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч.2 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» таких документів на законодавчому рівні не вимагається;

- у відповіді № 28/10/25-16 щодо надання транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів – вказано, що згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією №25UA401060014322U0 надано калькуляцію собівартості товару № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 року, а також лист продавця № NOVINO20250901-1 від 01.09.2025 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару;

- у відповіді №28/10/25-17 щодо надання якщо здійснювалося страхування страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування – вказано, що одночасно з митною декларацією № 25UA401060014322U0 надано лист продавця №NOVINO20250901-3 від 01.09.2025 року, а також лист № 10/14-1 від 14.10.2025 року на підтвердження того факту, що страховка вантажу не здійснювалася;

Позивач зазначив, що рахунком-фактурою (інвойсом) № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 року передоплату не визначено. Тобто сторони домовилися, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу – три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена.

- у відповіді № 28/10/25-21 щодо надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару – вказано, що прайс-лист № NOVINO20250718-1 від 18.07.2025 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA401060014322U0;

- у відповіді № 28/10/25-22 щодо надання копії митної декларації країни експорту – вказано, що декларацію № 25PL322080NSWB5GK8 від 24.10.2025 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA401060014322U0 ;

- у відповіді № 28/10/25-23 щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів – вказано, що висновок експерта № 20-28/10-2025 від 27.10.2025 року, підготовлений ТОВ «Одеський аукціонний центр», ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA401060014322U0.

28.10.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2025/000073/2, в якому зазначено, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, а саме:

- статтею 5 контракту від 03.03.2025 NOV-NT20250303 передбачена можливість як після оплати, так і передплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати;

- відповідно до статті 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у графі 44 МД відсутні та на вимогу митного органу до митного оформлення не надані;

- наданий до митного оформлення Висновок експерта №20-28/10-2025 від 27.10.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440;

- наданий прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП "НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ" та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року; наданий прайс-лист охоплює лише товари, зазначені врахунку-фактурі, що свідчить про можливість індивідуального ціноутворення для конкретного покупця, а не про загальнодоступну ринкову ціну;

- інформацію, наведену в калькуляції не можна вважати достовірною, адже заздалегідь (за 2 місяці) не можливо передбачити вартість перевезення, логістику, вантажно-розвантажувальні роботи на такому складному маршруті;

- відповідно до абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацом 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс – FOB порт країни відправлення (Китай). Вищенаведене суперечить задекларованим умовам поставки CPT Харків та може свідчити про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі;

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2025/000224 від 28.10.2025.

Через винесення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2025/000224 від 28.10.2025 року та з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, 28.10.2025 року позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 25UA401060014361U0, додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 531666,10 грн.

Також 10.11.2025 року позивачем було подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №25UA401060014885U1, для митного оформлення (випуску) товарів, до якої було долучено наступні документи:

пакувальний лист (Packing list) № б/н від 05.09.2025 року;

рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 року;

коносамент (Bill of lading) № UTRUST25090606 від 10.09.2025 року;

автотранспортна накладна (Road consignment note) № 8081 від 03.11.2025 року;

декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSXB83K8 від 03.11.2025 року;

декларація про походження товару (Declaration of origin) № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 року;

прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NOVINO20250718-2 від 18.07.2025 року (з перекладом);

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-04/11-2025 від 05.11.2025 року;

розрахунок ціни (калькуляція) № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 року (з перекладом);

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 10.09.2025 року;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NOV-NT20250303 від 03.03.2025 року;

видаткова накладна № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 року (з перекладом);

відвантажувальна специфікація № NOVINO20250905-6 від 05.09.2025 року (з перекладом);

комерційна пропозиція № NOVINO20250218 від 18.02.2025 року (з перекладом);

лист №10/28-1 від 28.10.2025 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що страховка не здійснювалася;

лист №10/28-2 від 28.10.2025 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;

лист № NOVINO20250905-1 від 05.09.2025 року з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

лист № NOVINO20250905-2 від 05.09.2025 року з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);

лист № NOVINO20250905-3 від 05.09.2025 року з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

лист № NOVINO20250905-4 від 05.09.2025 року з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

лист № NOVINO20250905-5 від 05.09.2025 року з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

якісний опис № NOVINO20250905-7 від 05.09.2025 року (з перекладом).

10.11.2025 відповідачем направлено повідомлення позивачу №884328, в якому зазначено: «Керуючись положеннями частини 2 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: - додатки до контракту, у разі наявності; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів».

Крім того, повідомлення №884329 від 10.11.2025 повідомлено позивачу, що «Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

10.11.2025 позивачем надано наступні відповіді на повідомлення відповідача, в яких було зазначено:

- у відповіді № 10/11/25-1 щодо надання у разі наявності додатків до контракту – вказано, що додаткову угоду № б/н від 10.09.2025 року до контракту №NOVNT20250303 від 03.03.2025 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA401060014885U1;

- у відповіді № 10/11/25-2 щодо надання транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів – вказано, що п. 6 ч.2 ст. 53 МК України містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Відповідно до ст. 3 контракту №NOVNT20250303 від 03.03.2025 року, поставка Товару за цим договором здійснюється у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. враховуючи, що витрати на транспортування включені у вартість товару, надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не вимагається;

Зазначає, що статтею 5 контракту № NOV-NT20250303 від 03.03.2025 року встановлено, що оплата товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу – три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.

Рахунком-фактурою (інвойсом) № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 року передоплату не визначено. Тобто сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу – три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п.4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» вказаних документів на законодавчому рівні не вимагається;

- у відповіді № 10/11/25-4 щодо умови оплати та банківських платіжних документів – вказано, що п. 4 ч.2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються за умови, якщо рахунок сплачено.

- у відповіді № 10/11/25-5 стосовно того, що наданий до митного оформлення висновок експерта взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів – вказано, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюються не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, у нашому випадку, в інвойсі № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 року. Висновок експерта № 20-04/11-2025 від 05.11.2025 року наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару;

- у відповіді № 10/11/25-6 стосовно того, що наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий безпосередньо ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року – вказано, що прайс-лист №NOVINO20250718-2 від 18.07.2025 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA401060014885U1 та він додатково підтверджує правильність визначення митної вартості товарів декларантом;

- у відповіді № 10/11/25-7 стосовно умови поставки та витрат на транспортування – вказано, що відповідно до ст. 3 контракту № NOV-NT20250303 від 03.03.2025 року, Поставка Товару за цим договором здійснюється у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку- фактурі) № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією №25UA401060014885U1 надано калькуляцію собівартості товару № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 року, а також лист продавця № NOVINO20250905-1 від 05.09.2025 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме CPT, а не FOB. Вартість транспортних витрат у повному обсязі включено у ціну товару;

- у відповіді № 10/11/25-9 щодо надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) – вказано, що за контрактом № NOVNT20250303 від 03.03.2025 року не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується також вже наявним у відповідача листом продавця № NOVINO20250905-2 від 05.09.2025;

- у відповіді № 10/11/25-12 щодо надання копії митної декларації країни експорту – вказано, що декларацію № 25PL322080NSXB83K8 від 03.11.2025 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA401060014885U1;

- у відповіді № 10/11/25-13 щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів – вказано, що висновок експерта № 20-04/11-2025 від 05.11.2025 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA401060014885U1;

10.11.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000074/2, в якому зазначено, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, а саме:

- статтею 5 контракту від 03.03.2025 NOV-NT20250303 передбачена можливість як після оплати, так і передплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати;

- відповідно до статті 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у графі 44 МД відсутні та на вимогу митного органу до митного оформлення не надані;

- наданий до митного оформлення Висновок експерта №20-28/10-2025 від 27.10.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440;

- наданий прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року; наданий прайс-лист охоплює лише товари, зазначені в рахунку-фактурі, що свідчить про можливість індивідуального ціноутворення для конкретного покупця, а не про загальнодоступну ринкову ціну;

- інформацію, наведену листі в калькуляції NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 не можна вважати достовірною, адже заздалегідь (за 2 місяці) не можливо передбачити вартість перевезення, логістику, вантажно-розвантажувальні роботи на такому складному маршруті;

- відповідно до абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацом 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс – FOB порт країни відправлення (Китай). Наведене суперечить задекларованим умовам поставки CPT Харків та може свідчити про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2025/000235 від 10.11.2025.

Через винесення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2025/000235 від 10.11.2025 року та з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, 11.11.2025 року позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 25UA401060014946U0, додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 500877,47 грн.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, прийнятими із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі – МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21, від 27.12.2024 у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, від 20.02.2025 у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 у справі №160/12189/24.

Дослідивши зазначені в оскаржуваних рішеннях №UA401060/2025/000073/2 від 28.10.2025 та №UA401060/2025/000074/2 від 10.11.2025, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Щодо доводів митного органу про відсутність в інвойсі відомостей щодо форми та термінів оплати, а також про відсутність банківських платіжних документів, що стосуються товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Контракту № NOV-NT20250303 від 03.03.2025 оплата Товару здійснюється за безготівковим розрахунком на рахунок Продавця, вказаний в цьому Договорі. Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу – три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Тільки факт надходження коштів на рахунок Продавця є підтвердженням оплати.

Враховуючи, що рахунками-фактурами (інвойсами) № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 та № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 не передбачено умови оплати, діють загальні умови договору, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу – три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена.

Отже, на момент митного оформлення рахунок сплачено не було, виписка з бухгалтерської документації була відсутня, а тому суд першої інстанції правильно зазначив про необґрунтованість вимоги надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» платіжних документів.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

У постанові від 03.04.2018 у справі № 809/322/17 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20).

Отже, у будь-якому випадку умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються і митниця мала можливість визначити ціну товару, як складову митної вартості на підставі інших поданих до митного оформлення документів у спірних випадках декларування товару: зовнішньоекономічного контракту, специфікації до нього, інвойсу тощо, відомості у яких повною мірою піддаються обчисленню, не містять розбіжностей, тобто дозволяли митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості задекларованої товарної партії.

Стосовно тверджень митниці про те, що наданий до митного оформлення Висновок експерта №20-28/10-2025 від 27.10.2025 не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експерта не є обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість у розумінні частини другої статті 53 МК України, він може подаватися лише як додатковий за частиною третьою статті 53 МК України.

Незаконність коригування митної вартості на підставі такого додаткового документа, як висновок експерта, який митну вартість не підтверджує, висвітлено у постановах Верховного Суду від 25.08.2023 у справі № 810/693/17, від 25.08.2023 у справі № 826/3098/16, від 16.06.2023 у справі № 825/2410/16, від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18.

Так, Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 по справі № 826/3098/16 зазначив, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.

Отже, оскільки висновок експерта є додатковим документом, та не є документом, що впливає на підтвердження митної вартості товару, посилання представника митного органу на неточності відповідного документа, як підставу для коригування митної вартості, є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо доводів митного органу про те, що наданий прайс-лист охоплює лише товари, зазначені в рахунку-фактурі, що свідчить про можливість індивідуального ціноутворення для конкретного покупця, а не про загальнодоступну ринкову ціну, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

В постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.

Отже, оскільки прайс-лист носить інформаційний характер та не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявлена митним органом розбіжність є необґрунтованою.

Стосовно тверджень відповідача про те, що наведена в калькуляції інформація є недостовірною, оскільки заздалегідь (за 2 місяці) не можливо передбачити вартість перевезення, логістику, вантажно-розвантажувальні роботи на такому складному маршруті, а також про можливе невключення в ціну вартості товару транспортних витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, при визначенні митної вартості витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України додаються тільки тоді, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті.

Так, статтею 3 Контракту № NOV-NT20250303 від 03.03.2025 передбачено, що поставка товару за цим договором здійснюється у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі.

У свою чергу, інвойсами № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 та № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025 визначено поставку товарів на умовах CPT, Kharkiv, Ukraine.

За офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати термін CPT (англ. Carriage Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто, покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.

Умови поставки за базисом «CPT» не зобов`язують покупця товару здійснювати страхування товару. За умовами поставки CPT витрати на страхування та транспортування несе продавець.

Так, листами від 01.09.2025 та 05.09.2025, які надавались декларантом до митного оформлення, фірма Novino Trading Ltd, яка є постачальником товарів повідомила, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товарів, посередницькі послуги не залучались, страхування вантажів не здійснювалось, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було.

За визначенням, наведеним у «International Shipping Terms Glossary» (словник термінів міжнародних перевезень), фрахт з передоплатою це фрахт та збори, що сплачуються вантажовідправником, що додатково підтверджує включення витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням, до ціни товарів.

Колегією суддів враховано, що наданими до митного оформлення коносаментами вантажовідправника, в якому зазначено «Freight Prepaid» (фрахт з передоплатою) підтверджено що витрати по фрахту товару включені до ціни товару. Крім того, позивачем до митного оформлення надавались розрахунки ціни (калькуляція) № NTL-NAT20250901 від 01.09.2025 та № NTL-NAT20250905 від 05.09.2025, в яких міститься інформація щодо складових ціни товарів, в яку включені вартість сировини, виробництва, упаковки, вантажних перевезень, прибутку виробника, базової ціни, а також наявна графа «вантажні перевезення» із зазначенням вартості відповідної послуги за один метр тканини.

Доводи апелянта щодо неможливості вважати інформацію, наведену в калькуляції, достовірною колегія суддів вважає такими, що є його припущеннями, та не підтвердженими жодними доказами.

Отже, оскільки товар поставлявся на умовах CPT Kharkiv, Ukraine за рахунок продавця, а вартість фрахту була включена до собівартості товару, у позивача був відсутній обов`язок з надання на підтвердження заявленої митної вартості додаткових документів щодо вартості перевезення, логістики, вантажно-розвантажувальних робіт.

Стосовно наявності рішень про визначання митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству (на підтвердження чого відповідачем до відзиву на позовну заяву було долучено витяг з ЦБД ЄАІС) колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 по справі № 380/25301/23.

Сама по собі відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості, у зв`язку з чим доводи митниці в цій частині підлягають відхиленню.

Суд апеляційної інстанції підсумовує, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Також суд наголошує, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Водночас оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішень Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401060/2025/000073/2 від 28.10.2025 та №UA401060/2025/000074/2 від 10.11.2025.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 04.08.2021 року по справі №520/3421/19 та №520/4787/19 в обґрунтування доводів про те, що наявність у ЄАІС ДФС інформації про митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості колегія суддів до уваги не бере, оскільки такі висновки Верховним Судом зроблені через наявність розбіжностей у документах, визначених частиною другою статті 53 МК України, тоді як у справі за позовом ПП «Національні традиції» такі розбіжності відповідачем не доведено.

Стосовно карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі в відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631. Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.

Таким чином, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Отже, визнання протиправним рішення про коригування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації.

У постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, то вимога про визнання її протиправною правомірно визнана судами обґрунтованою.

За обставинами справи картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2025/000224 та №UA401060/2025/000235 складені у зв`язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості №UA401060/2025/000073/2 від 28.10.2025, №UA401060/2025/000074/2 від 10.11.2025 відповідно, які визнані судом протиправними, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправними та скасування зазначених вище карток відмови.

Щодо доводів апелянта в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано до суду першої інстанції: договір про надання правової допомоги б/н від 15.12.2025, додаткову угоду №1 від 15.12.2025, додаткову угоду №2 від 15.12.2025 та платіжну інструкцію №292697. Відповідно до додаткової угоди №2 від 15.12.202 судом встановлено, що розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 104000,00 грн.

Суд першої інстанції врахував, що представником позивача не надано суду доказів, з яких можливо було б встановити розмір вартості погодинної оплати його роботи, який є обов`язковим та необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу, а також не надано акт виконаних робіт. Крім того, відповідь на відзив, надана іншим представником позивача, а не адвокатом Бідною О.І., з якою позивачем було укладено договір про надання правової допомоги б/н від 15.12.2025.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Виходячи з обставин справи, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі в розмірі 8000,00 грн.

При цьому апеляційна скарга містить лише доводи щодо безпідставності стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на неправильну, на думку митниці, правову оцінку діям відповідача під час коригування митної вартості. Водночас апелянт зазначив, що підстави, якими судом обґрунтовано необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 8000 грн є логічними і зрозумілими.

Враховуючи, що колегією суддів встановлено правильність висновків суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та карток відмови, визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та зменшенню не підлягає.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 по справі №520/33114/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов