Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №520/32258/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. Справа № 520/32258/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської обласної військової адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., повний текст складено 31.03.26 по справі № 520/32258/25

за позовом ОСОБА_1

до Львівської обласної військової адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Львівської обласної військової адміністрації, в якому просить суд:

визнати протиправними дії Львівської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог ч.2 ст.14 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі – Закон України № 393/96-ВР) при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007175, від 01.07.2025;

зобов`язати Львівську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицію-зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007175, від 01.07.2025 з дотриманням вимог Закону України № 393/96-ВР;

визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення ОСОБА_1 ПР-19007175, від 01.07.2025 першими керівниками Львівської обласної військової адміністрації в термін передбачений ст.20 Закону України № 393/96-ВР.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що через урядовий сайт звернувся до Львівської обласної військової адміністрації із зверненням (пропозицією - зауваженням) № ПР-19007175. На звернення надана відповідь за підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної (військової) адміністрації. Позивач вважає, що його звернення розглянуто з порушенням Закону України № 393/96-ВР, оскільки, звернення осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни підлягає розгляду першими керівниками органу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Львівської обласної військової адміністрації, які полягають у не розгляді зверненні (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 від 01.07.2025 № ПР-19007175, відповідно до вимог частини 2 статті 16 Закону України № 393/96-ВР.

Зобов`язано Львівську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицію-зауваження) ОСОБА_1 від 01.07.2025 № ПР-19007175, відповідно до частини 2 статті 16 Закону України № 393/96-ВР, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував те, що звернення ПР-19007175 було подано через Урядовий портал та зареєстровано Львівським обласним контактним центром. Питання щодо розгляду звернень через «Урядовий портал» регулюються нормативно правовими актами Кабінету Міністрів України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 976, відтак такі не регулюються локально-правовими актами Львівської обласної державної адміністрації. Отже, у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про здійснення внутрішньої маршрутизації звернення, оскільки порядок його надсилання, реєстрації та розгляду визначається не внутрішніми, тобто локальними нормативними актами відповідного органу, а нормативно- правовими актами Кабінету Міністрів України, які мають загальнообов`язковий характер. Крім цього, наголошує увагу суду на те, що розподіл звернень здійснював саме Львівський обласний контактний центр. Львівський обласний контактний центр є окремою юридичною особою публічного права з власним кодом ЄДРПОУ 38501392 та самостійною організаційною структурою. Звертає увагу суду на те, що розподіл звернення ПР-19007175 здійснював Львівський обласний контактний центр, який є окремою юридичною особою публічного права з власним кодом ЄДРПОУ 38501392 та самостійною організаційною структурою. Судом першої інстанції не досліджена обставина щодо фактичного отримання звернення ПР-19007175, яка є підставою позову, саме Львівською обласною державною адміністрацією, код ЄДРПОУ : 00022562. Реєстраційна картка фіксує лише основні дані самого звернення, натомість не підтверджує факт скерування та отримання такого звернення. Суд першої інстанції зазначив, що звернення адресоване Львівській обласній державній адміністрації, проте не дослідив, чи Львівська обласна державна адміністрація фактично отримала таке звернення і чи їй фактично було скероване на розгляд таке звернення. Отже, факт надходження звернення до Львівського обласного контактного центру не є тотожним факту надходження його до Львівської обласної військової адміністрації як окремої юридичної особи. Суд безпідставно ототожнив Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації із Львівською обласною державною адміністрацією як суб`єктом владних повноважень. Натомість у спірних правовідносинах саме Управління виступило суб`єктом розгляду звернення, що свідчить про відсутність факту надходження звернення безпосередньо до керівника Львівської обласної державної адміністрації. Вказує, що суд першої інстанції, не залучивши Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації до участі у справі, однак надавши оцінку його повноваженням та фактично визначивши межі його компетенції, допустив істотне порушення норм процесуального права, що відповідно є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Також зазначає, що позивачем не доведено факту реального, індивідуалізованого та безпосереднього порушення його прав, що виключає наявність у нього належного процесуального інтересу у цій справі.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , є особою зі спеціальним правовим статусом особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 11.05.2018 Київським управлінням праці та соціального захисту населення в м. Харків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач через офіційний вебсайт Державної установи «Урядовий контактний центр» (урядова «гаряча лінія») подав до Львівської обласної військової адміністрації електронне звернення, в якому висловив пропозицію про вирішення питання у Львівській області про надання особам з інвалідністю внаслідок війни одноразової грошової допомоги у 2025 році у наступних розмірах: особа з інвалідністю III групи внаслідок війни 15000 гривень; особам з інвалідністю II групи в наслідок війни 20000 гривень.

Вказане звернення зареєстроване за вхідним № ПР-19007175 від 01.07.2025.

Згідно інформації, наданої Львівським обласним контактним центром Львівської обласної державної адміністрації, зважаючи на зміст звернення В.Пригуна № ПР-19007175, його відповідно до компетенції скеровано на розгляд до Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації.

Листом від 14.07.2025 №100.31-33/0/2-25 за підписом тимчасово виконуючим обов`язки начальника управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної (військової) адміністрації Максима Фетісова, позивачу надано відповідь на звернення, в якій повідомлено, що з вересня 2024 у Львівській області розпочато програму реабілітації та абілітації ветеранів війни, усі послуги в межах програми - безкоштовні. Також зазначено, що у 2022 році Міністерством охорони здоров`я України додано до програми медичних гарантій два пакети послуг, націлених на покращення системи реабілітації в Україні: «Реабілітаційна допомога дорослим та дітям в стаціонарних умовах» та «Реабілітаційна допомога дорослим та дітям в амбулаторних умовах».

Вважаючи, що звернення № ПР-19007175 від 01.07.2025 не розглянуто згідно Закону України № 393/96-ВР, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та дана скарга повинна була розглянути першими керівниками відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідь на звернення позивача Управлінням з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації від 14.07.2025 № 100.31-33/0/2-25 за підписом т.в.о. начальника управління Максима Фетісова. При цьому жодних відомостей та посилань на відповідний документ щодо наявності у вказаної особи, станом на час розгляду звернення, повноважень розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни від імені Львівської обласної військової адміністрації (як першого керівника державного органу, до якого звернувся позивач) наведений лист від 14.07.2025 № 100.31-33/0/2-25 не містить. Не надано таких доказів і під час судового розгляду даної справи. Тобто, в даному випадку, належним розглядом звернення ОСОБА_1 № ПР-19007175 від 01.07.2025, як особи інвалідністю внаслідок війни, повинно було бути розглянуто першим керівником Львівської обласної державної адміністрації особисто. Отже, з наведеного слідує, що відповідач допустив неналежний розгляд заяви (скарги) ОСОБА_1 № ПР-19007175 від 01.07.2025, оскільки таке звернення було розглянуто не першим керівником державного органу, що є порушенням наведених вище вимог частини 2 статті 16 Закону України № 393/96-ВР, відповідно до яких скарги, зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів особисто. Суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку визнання протиправними дій Львівської обласної військової адміністрації, які полягають у не розгляді звернення (пропозиції-зауваженння) ОСОБА_1 від 01.07.2025 № ПР-19007175, відповідно до вимог частини 2 статті 16 Закону України № 393/96-ВР та зобов`язання Львівської обласну військову адміністрацію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 01.07.2025 № ПР-19007175, відповідно до частини 2 статті 16 Закону України № 393/96-ВР з урахуванням висновків суду по даній справі.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України № 393/96.

Частиною 1 статті 1 Закону України № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону України № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 4 Закону України № 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно із положеннями статті 5 Закону України № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Матеріалами справи підтверджено, що звернення ОСОБА_1 ПР-19007175, від 01.07.2025 відповідало вимогам статті 5 Закону України № 393/96-ВР, а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, таке звернення в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону України № 393/96-ВР).

Статтею 14 Закону України № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Частиною 1 статті 15 Закону України № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

За приписами частин 3, 4 статті 15 Закону України № 393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 16 Закону України № 393/96-ВР передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Згідно із статтею 19 Закону України № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Аналізуючи наведені норми Закону України № 393/96-ВР, колегія суддів зазначає, що пропозиція (зауваження) осіб з інвалідністю внаслідок війни, яка відповідає вимогам Закону № 393/96, повинна бути прийнята, всебічно та повно розглянута особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 по справі № 810/5312/14, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Так, матеріалами електронної справи підтверджено, що 01.07.2025 ОСОБА_1 через Урядовий контактний центр подав пропозицію-зауваження реєстраційний номер ПР-19007175 до Львівської обласної військової адміністрації щодо необхідності вирішення питання про надання особам з інвалідності внаслідок війни комплексної підтримки, яка включає в себе медичну, соціальну, психологічну та матеріальну допомогу та пропонував відповідачу вирішити питання про надання особам з інвалідністю внаслідок війни у Донецькій області одноразової грошової допомоги у 2025 році.

До вказаної скарги позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується відповідною відміткою в кінці тексту документу та позначкою про прикріплені до нього файли.

Варто зауважити, що про наявність у ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни свідчить наявна в матеріалах електронної справи копія посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 11.05.2018.

Разом з цим, у відповідь на вказане звернення від 01.07.2025 позивач отримав лист від 14.07.2025 №100.31-33/0/2-25 за підписом т.в.о. начальника Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації Максима Фетісова.

При цьому жодних відомостей та посилань на відповідний документ щодо наявності у вказаної особи, станом на час розгляду звернення, повноважень розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни від імені Львівської обласної військової адміністрації (як першого керівника державного органу, до якого звернувся позивач) наведений лист від 14.07.2025 № 100.31-33/0/2-25 не містить.

Враховуючи, що звернення було розглянуто не особисто керівником Львівської ОВА, як першим керівником державного органу, а начальником Управління з питань ветеранської політики Львівської ОВА, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення відповідачем у спірних правовідносинах порушення вимог частини 2 статті 14 Закону України № 393/96-ВР, відповідно до яких пропозиції (зауваження), зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів особисто.

Колегія суддів враховує, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.04.2019 у справі № 342/158/17, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Крім того, відповідно до статті 15 Закону України № 393/96-ВР рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон з викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Проте, лист від 14.07.2025 № 100.31-33/0/2-25, підписаний т.в.о. начальника Управління з питань ветеранської політики Львівській ОВА, не містить роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що до Львівської обласної державної адміністрації звернення не надходило, а була скерована Львівським обласним контактним центром на розгляд до Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації, що є окремою юридичною особою, яку не було залучено судом першої інстанції до розгляду справи, виходячи із наступного.

Суд наголошує, що звернення позивача було адресоване Львівській обласній державній адміністрації/Львівській обласній військовій адміністрації, що прямо випливає зі змісту звернення та зазначеного адресата при його поданні через Урядовий портал.

Крім того, зазначене підтверджується і реєстраційною карткою звернення ОСОБА_1 .

Подання звернення через Урядовий портал не змінює адресата звернення та не впливає на юридичну природу такого звернення, оскільки Урядовий портал є виключно технічним засобом реалізації конституційного права на звернення, а не окремим суб`єктом владних повноважень чи самостійним адресатом звернень.

Отже, звернення, подане через Урядовий портал і адресоване Львівській обласній державній адміністрації/Львівській обласній військовій адміністрації, вважається таким, що надійшло саме до цього органу, незалежно від особливостей внутрішньої реєстрації чи автоматичного розподілу між структурними підрозділами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внутрішній порядок документообігу, маршрутизації звернень або визначення виконавця звернення є виключно сферою відповідальності самого органу влади та не може покладатися на заявника і не може впливати на обсяг його прав.

Неналежна організація внутрішнього розподілу звернень не може бути підставою для звільнення органу від виконання покладених на нього законом обов`язків.

Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації, навіть за умови наявності статусу окремої юридичної особи публічного права, не є самостійним суб`єктом владних повноважень у відносинах розгляду скарг, адресованих Львівській обласній державній адміністрації.

Таке управління діє в системі Львівської обласної військової адміністрації, від її імені та в межах делегованих повноважень, і не може підміняти собою керівника органу, на якого законом прямо покладено обов`язок розгляду відповідної категорії скарг, заяв, звернень.

Отже, розгляд звернення Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації є розглядом звернення неуповноваженою посадовою особою, що свідчить про порушення встановленого законом порядку та компетенції.

З огляду на правовий статус позивача як особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, скарга підлягала обов`язковому розгляду саме керівником Львівської обласної військової адміністрації, що прямо передбачено Законом України № 393/96-ВР.

Цей обов`язок має імперативний характер і не залежить від способу подання звернення; від внутрішнього розподілу функцій між структурними підрозділами; від технічних особливостей роботи Урядового порталу.

Не розгляд скарги керівником Львівської обласної військової адміністрації та фактична передача її на вирішення Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації є порушенням спеціального порядку розгляду звернень та призвела до звуження обсягу прав позивача, що є неприпустимим.

Розгляд такого звернення Управління з питань ветеранської політики Львівської обласної державної адміністрації, а також посилання відповідача на те, що звернення не надходило до обласної адміністрації у зв`язку з його поданням через Урядовий портал, є протиправними, суперечать вимогам Закону України № 393/96-ВР та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного доводи скаржника про те, що позивач не навів достатньо переконливих мотивів, що така бездіяльність відповідача призвела до виникнення правових наслідків, які б свідчили про порушення прав, свобод чи охоронюваних законом конкретно його інтересів є необґрунтованими.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є визнання протиправними дій Львівської обласної військової адміністрації, які полягають у не розгляді зверненні (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 від 01.07.2025 № ПР-19007175, відповідно до вимог частини 2 статті 16 Закону України № 393/96-ВР та зобов`язання Львівської обласної військової адміністрації розглянути звернення (пропозицію-зауваження) ОСОБА_1 від 01.07.2025 № ПР-19007175, відповідно до частини 2 статті 16 Закону України № 393/96-ВР, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі № 520/32258/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко