Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №520/16851/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. Справа № 520/16851/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, по справі № 520/16851/25

за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного Управління ДПС у Харківській області (надалі по тексту – відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 з 01.04.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області внести ФО-П ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про виключення з реєстру платників єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 з 01.04.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Харківській області внести ФО-П ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025 року.

Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року у справі №520/16851/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про необгрунтованість доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі одягом, взуттям та аксесуарами у відповідності до зареєстрованого КВЕД 47.19, є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5% без ПДВ. Адреса здійснення діяльності місто Київ, вулиця Городецького, будинок 4. Підприємець зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та веде діяльність з 25.01.2021 року. Має позитивну податкову історію, включений ГУ ДПС у Харківській області до переліку платників податків з високим рівнем дотримання податкового законодавства з 2024 року.

17.06.2025 року позивачем отримано рішення ГУ ДПС у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року, винесене за результатами розгляду заперечень ФОП ОСОБА_1 на акт камеральної перевірки №185/20-40-24-03-05/ НОМЕР_1 від 14.05.2025 року щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи та виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025 року.

Відповідно до рішення ГУ ДПС у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року ФОП ОСОБА_1 порушено порядок та строки переходу на сплату інших податків і зборів, визначений абз.4 пп. 298.2.3 ПК України - у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 ПК України, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Підставою для винесення рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025 року слугували:

- акт камеральної перевірки ГУ ДПС у Харківській області від 14.05.2025 року №185/20-40-24-03-05/ НОМЕР_1 , отриманий поштою 16.04.2025 року, про порушення ФОП ОСОБА_1 порядку та строків переходу на сплату інших податків і зборів, визначений абз.4 п.п. 298.2.3 ПК України, пункту 291.6 статті 291 ПК України та виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025 року;

- акт фактичної перевірки від 27.03.2025 року №26615/26/15/07/2888508171, проведеної ГУ ДПС у м. Києв, яким встановлено порушення позивачем пункту 291.6 статті 291 ПК України (отриманий/вручений 27.03.2025 року).

Не погоджуючись із рішенням Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність рішення Головного управління ДПС у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є рішення Головного управління ДПС у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Вказаним рішенням позивача як платника єдиного податку третьої групи виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2025 року на підставі п. 4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України через застосування, на думку відповідача, позивачем як платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що таке рішення прийнято незаконно, виходячи з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Глава 1 розділу XIV Податкового кодексу України визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до п.п.291.2-291.3 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

З матеріалів справи слідує, що позивач є платником єдиного податку третьої групи з 25.01.2021 року.

Згідно приписів підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу до третьої групи платників єдиного податку відносяться, зокрема, фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку було порушення позивачем вимог п. 4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Згідно з п.4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Отже, відповідно до пп.3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, що передбачено п.4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку у разі встановлення під час проведення перевірки факту застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою1розділуXIV Податкового кодексу Україниможливе лише під час проведення перевірок.

З матеріалів справи слідує, що підставою для прийняття рішення Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року були акт камеральної перевірки ГУ ДПС у Харківській області від 14.05.2025 року №185/20-40-24-03-05/2888508171 та акт фактичної перевірки від 27.03.2025 року №26615/26/15/07/2888508171.

Так, з матеріалів справи слідує, що на підставі наказу від 13 березня 2025 року №1900-П ГУ ДПС в м. Києві в період з 18.03.2025 по 27.03.2025 була проведена фактична перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_2 ,розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність з продажу непродовольчих товарів ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За наслідками фактичної перевірки складено акт від 27.05.2025 року №26615/26/15/07/2888508171, яким встановлено, на думку відповідача, факт здійснення розрахунків за непродовольчі товари сертифікатами, що призвело до порушення позивачем п. 291.6 статті 291 ПК України.

При цьому, порушень позивачем як платником єдиного податку вимог, установлених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України, що стало підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку, фактичною перевіркою не встановлено.

За результатами фактичної перевірки, оформленої актом від 27.03.2025 року №26615/26/15/07/2888508171, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Відповідно до пп.14.1.278 п. 14.1 ст.14 ПК України система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Таким чином, інформація даних СОД РРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій) може бути предметом камеральної перевірки.

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт.

Камеральною перевіркою, оформленою актом №185/20-40-24-03-05/2888508171 від 14.05.2025 року, було встановлено порушення позивачем вимог, установлених п.4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, що стало підставою для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

В акті камеральної перевірки контролюючий орган, посилаючись на висновки акту фактичної перевірки, згідно яких ФОП ОСОБА_1 здійснено продаж товарів за сертифікатами, дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 через застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 статті 291 ПК України, порушено вимоги п.4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України та самостійно не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт камеральної перевірки на підставі якого прийнято спірне рішення, взагалі не відображає зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень. З описової частини акта перевірки не зрозуміло в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення.

В свою чергу, неповнота висновків акта камеральної перевірки виключає можливість стверджувати про застосування позивачем іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 статті 291 ПК України.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що неповнота висновків акта камеральної перевірки фактично унеможливлює здійснення аналізу правових норм в межах конкретних правовідносин.

Отже, контролюючим органом в межах камеральної перевірки не доведено порушення позивачем п. 291.6 статті 291 ПК України, що стало підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 291.6 статті 291 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Сертифікат- документ, що засвідчує право його держателя придбати в особи, яка випустила сертифікат, товари, роботи або послуги на суму, що дорівнює номінальній вартості цього сертифіката.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частин першої та третьої статті 656 ЦК предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що при сплаті за сертифікат та його отримання покупцем відбувається укладення і виконання договору купівлі-продажу права вимоги.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 10 квітня 2024 року по справі № 135/205/23.

Отже, сертифікат є документом, що підтверджує право вимоги його власника на товар в межах номінальної вартості такого сертифіката, сплаченої під час придбання самого сертифікату.

Пред`явленням покупцем сертифікату при отриманні товару з асортименту магазину фактично підтверджується право покупця на отримання вже оплаченого товару.

Таким чином, сертифікат не є платіжним або розрахунковим документом, а є документом, що підтверджує право вимагати передачу вже оплаченого товару у власність покупця.

Отже, у спірних правовідносинах відсутнє порушення позивачем п. 291.6 статті 291 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що відсутність порушення позивачем приписів п. 291.6 статті 291 ПК України свідчить про неправомірність висновку відповідача про порушення позивачем вимог п.4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, що стало підставою для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

З поміж іншого колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанова від 04 травня 2023 року у справі № 320/1040/19).

Судовим розглядом встановлено, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача.

Відповідно до акту від 14.05.2025 року №185/20-40-24-03-05/2888508171 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України в межах камеральної перевірки.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 18.03.2025 по справі № 160/21398/24.

При цьому, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи мають бути виконані всі вимоги передбачені Податковим кодексом України.

Повертаючись до обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що доказів проведення документальної перевірки позивача матеріали справи не містять, а в акті камеральної перевірки, за результатами якої прийняте спірне рішення, відповідач обмежився лише констатацією факту порушення позивачем способу розрахунків за товари, при цьому такий акт взагалі не відображає зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

У постанові від 1 серпня 2023 року у справі № 813/4414/16 Верховний Суд погодився з позицією судів передніх інстанцій про те, що юридичним наслідком скасування судом рішення контролюючого органу про призначення та проведення невиїзної документальної перевірки є визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту, наслідком чого є визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результати такої перевірки. У випадку визнання документальної позапланової невиїзної перевірки протиправною її висновки не повинні оцінюватись по суті, оскільки протиправне призначення та/або проведення контролюючим органом такої перевірки є достатньою та безумовною підставою скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Як указав Верховний Суд у постанові від 16 травня 2023 року у справі №810/2060/16 враховуючи те, що набрало законної сили судове рішення, яким скасовано наказ, що слугував підставою для проведення перевірки, та встановлено відсутність підстав для проведення перевірки позивача, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що всі наступні дії податкового органу, зокрема, щодо проведення перевірки, складання за її результатами акта перевірки та, відповідно, прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень є неправомірними, адже вони прийняті та вчинені на підставі недійсного розпорядчого акта.

Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що порушення процедури проведення перевірки, її підстав має наслідком визнання протиправними її результатів, протиправність прийнятих за наслідками її проведення індивідуальних актів.

Таким чином, враховуючи наведене вище колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача не було правових підстав для прийняття рішення №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.04.2020 року по справі №640/914/19, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності формування податкових декларацій можуть бути й інші питання колегія суддів до уваги не бере та зазначає, що у постанові від 01.04.2020 року по справі №640/914/19 інші питання стосувалися своєчасності сплати грошових зобов`язань, а не умов переходу на сплату інших податків і зборів, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача з дати виключення, колегія суддів зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з п.19-3.1 ст. 19-3 ПК України, до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

З оскаржуваного рішення №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року слідує, що позивач як платник єдиного податку виключений з реєстру з 01.04.2025 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржуване рішення відповідача №3184/20-40-24-03-05 від 10.06.2025 року про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку та виключення з реєстру є протиправним, то ефективним засобом порушеного права позивача є зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку з дати виключення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зіст. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 520/16851/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова