Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №520/8676/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. Справа № 520/8676/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПО ПРОЕКТУВАННЮ ЗАВОДІВ ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/8676/26

за позовом Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПО ПРОЕКТУВАННЮ ЗАВОДІВ ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00554492411 від 11.12.2025 р. (Форма «Д») про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 347270,41 грн. та пені (відповідно до пп.129.1.4. п.129.1. ст.129 ПКУ) у розмірі 304806,63 грн. за несвоєчасну сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період січень - грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-грудень 2020 року та січень- грудень 2021 року на суму 2084048,59 грн, в т.ч. березень 2020 року - листопад 2021 року (період дії карантину) на суму 638197,41 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00554782411 від 11.12.2025 р. (Форма «Д») про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 8856,02 грн. та пені (відповідно до пп. 129.1.4. п. 129.1. ст.129 ПКУ) у розмірі 530,39 грн. за несвоєчасну сплату до бюджету військового збору до або під час виплати доходу за період серпень 2017 року, вересень 2017 року, грудень 2017 року, січень-липень 2018 року, жовтень - грудень 2018 року, березень - квітень 2019 року, серпень 2019 року, грудень 2019 року, лютий - грудень 2020 року, січень - листопад 2021 року в загальній сумі 89639,61 грн., в т.ч. березень 2020 року - листопад 2021 року (період дії карантину) на суму 54215,50 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву підписано та подано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 1 ст. 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 КАС України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Стаття 59 КАС України містить вимоги до документів, що підтверджують повноваження представників. Так, частина перша цієї статті визначає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що юридичні особи, суб`єкти владних повноважень беруть участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника на підставі довіреності.

Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та/або юридичних осіб через уповноважених осіб, як представників у порядку самопредставництва за наявності підтверджуючих на це документів.

Діястатті 59 КАС Українине поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаного Кодексу також не вимагають додавання, зокрема до апеляційної скарги, заяви, документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юридичної особи

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду 22.07.2021 р. у справі №280/6557/20, від 09.09.2021 р. у справі № 200/11717/20-а, від 28.12.2022 р. у справі № 826/23910/15.

Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Пунктом 13 частини 2 статті 9 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Крім того, за наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Тобто, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта апеляційної скарги (у порядку самопредставництва) суд апеляційної інстанції не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 11.04.2024 р. у справі № 160/5626/23.

Аналіз статті 59 КАС Україниу протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі. Так, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом.

Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Згідно із відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Матевосян А.А. є голова комісії з припинення ДП «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування». Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана інформація є доступною.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, оскільки не дослідив в повному обсязі, чи має повноваження Матевосян А.А. на підписання даної позовної заяви та на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» підлягає задоволенню, а ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 р. скасуванню, оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПО ПРОЕКТУВАННЮ ЗАВОДІВ ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ» - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 520/8676/26 - скасувати.

Справу № 520/8676/26 за позовом Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПО ПРОЕКТУВАННЮ ЗАВОДІВ ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк