Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №520/14557/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р. Справа № 520/14557/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/14557/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нертус»

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нертус» (далі - ТОВ «Торговий дім «Нертус», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі – Київська митниця, відповідач), в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100250/2024/000005/2 від 01.03.2024, прийняте Київською митницею Державної митної служби України;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2024/000043 від 01.03.2024, прийняту Київською митницею Державної митної служби України;

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100250/2024/000008/2 від 21.03.2024, прийняте Київською митницею Державної митної служби України;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2024/000059 від 21.03.2024, прийняту Київською митницею Державної митної служби України;

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100250/2024/000012/2 від 16.04.2024, прийняте Київською митницею Державної митної служби України;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2024/000083 від 16.04.2024, прийняту Київською митницею Державної митної служби України;

стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нертус» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 46000 гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Київської митниці Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нертус» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови задоволено:

визнано протиправними та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100250/2024/000005/2 від 01.03.2024, № UA100250/2024/000008/2 від 21.03.2024, № UA100250/2024/000012/2 від 16.04.2024, прийняті Київською митницею Державної митної служби України;

визнано протиправним та скасовано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2024/000043 від 01.03.2024, № UA100250/2024/000059 від 21.03.2024, № UA100250/2024/000083 від 16.04.2024, прийняті Київською митницею Державної митної служби України;

ухвалено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нертус» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7588 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 06 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів. Зазначення відповідачем одночасно усіх додаткових документів, що передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, у зв`язку з чим є протиправними рішення № UA100250/2024/000005/2 від 01.03.2024, № UA100250/2024/000008/2 від 21.03.2024, № UA100250/2024/000012/2 від 16.04.2024. Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугувало підставою для видання карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішень про коригування митної вартості протиправними та їх скасування є підставою для визнання протиправними та скасування сформованих Київською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Нертус» в повному обсязі; відмовити в задоволенні та/або зменшити розмір необґрунтовано завищених вимог на правничу допомогу представнику ТОВ «Торговий дім «Нертус».

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що митницею було зазначено чіткі розбіжності, які містилися в поданих документах, а також про те, що такі не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості, проте суд першої інстанції не дослідив наведені розбіжності у відзиві. Надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

На вимогу митного органу декларант надав документи не у повному обсягу, а надані додаткові документи не усувають раніше встановлених розбіжностей. Враховуючи, що використання заявленого декларантом рівня митної вартості є неможливим, здійснено коригування заявленої митної вартості товарів.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу скаржник зауважує, що розмір 10000 грн є необґрунтованим та не співмірним з обсягом наданих послуг, витраченим часом та ціною позову, а також складності справи та критерію розумності.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус", Україна, (як покупцем) та Peters & Burg Kft, Угорщина, (як продавцем) укладений контракт № 52 купівлі-продажу (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти від продавця на умовах CFR-Одеса (Україна) або FCA - Cegled (Hungary), Інкотермс-2010, товар із найменуванням відповідно до Специфікації (Додатку) до Контракту, яка є невід`ємною частиною контракту.

Транспортування партій товару здійснюється за рахунок покупця наземним видом транспорту на умовах поставки CFR-Одеса (Україна) та/або FCA - Cegled (Hungary), Інкотермс-2010. У кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі. Поставка товару здійснюється партіями на підставі письмової заявки покупця переданої факсом (п.3.1. Контракту).

Продавець надіслав на адресу покупця прайс-лист від 01.11.2023, згідно з яким Peters & Burg Kft запропонувала до поставки протягом 2024 року препарати: Торсіда Ке за ціною 19,45 дол. США за 1 л/кг, вказані ціни діють з 01 січня 2024 року на умовах поставки FCA - Цеглед/Солнок/Шеле.

У межах Контракту та відповідно до отриманого прайс-листа сторонами підписано специфікацію - додаток № 64 від 17.01.2024, якою сторони погодили ціну та кількість товару: Торсіда КЕ, л/кг, кількість товару - 6000, ціна - 19,45 дол. США за 1 л/кг, загальна вартість у дол. США товару - 116700,00, та продавцем оформлено ТОВ «ТД «НЕРТУС» інвойс: № PET8-SZ-1179759 від 22.01.2024, згідно з яким товар поставляється на умовах FCA - Цеглед (Угорщина) відповідно до правил Інкотермс-2010.

Погоджену сторонами кількість товару ввезено на митну територію України автомобільним транспортом трьома партіями.

З метою митного оформлення товару, імпортованого на підставі контракту, позивач надав до Київської митниці електронні митні декларації з документами на підтвердження заявленої вартості.

1. 22.02.2024 позивач подав декларацію № 24UA1002506009224U0 на товар: засоби захисту рослин у вигляді готового препарату, інсектицид Торсіда КЕ та документи: специфікацію - додаток № 64 від 17.01.2024 до контракту купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019, додаткову угоду № 15 від 15.01.2024 до контракту купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019, контракт купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019, внутрішній договір складі зберігання 13112023-МС від 13.11.2023, договір № 02/02-ШП/ТДН 02.02.2023 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, посвідчення А09608 від 05.08.2022 зі строком дії до 31.12.2032, довіреність від 15.01.2024 зі строком дії до 31.12.2024, лист №20/02-01 від 20.02.2024, довідку по коду 00310/2 від 03/10/22.

За результатами митного контролю відповідачем надісланий запит від 22.02.2024 про надання додаткових документів відповідно до вимог ч.2, ч. 3, ч.4 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України.

На запит митного органу позивач листом № 23/02-01 від 23.02.2024 надав відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості за МД № 24UA100250600922U0 від 22.02.2024, а саме: декларацію країни експортера MRN від 23.01.2024 за № 24HU3210101C1B71A9, заявку на здійснення транспортних послуг № 03 ТДН від 23.01.2024, рахунок-фактуру перевізника № 11 від 26.01.2024, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 186 від 29.01.2024.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості від 01.03.2024 за № UA100250/2024/000005/2, в обґрунтування причин та обставин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі статей 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України, зазначено, що декларантом не надані запитувані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відповідно до вимог п. 5 Контракту від 09.12.2019 за №52, що підтверджують оплату товару, якій здійснюються шляхом банківського переказу відповідно до наданого інвойсу від 22.01.2024 за № РЕТ8-37-1179759; не надані прайс-листи/комерційну пропозицію виробника товару, виписки з бухгалтерської документації тощо. Додатково наданий висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 186 від 29.01.2024 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. У експертному висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару на підставі інвойсу, контракту та доповнення до нього на умовах поставки FCA Szolnok, в той час як поставку здійснено на умовах FCA Cegled, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних джерелах інформації щодо вартості товару європейського походження вказано китайські та українські інтернет ресурси (alibaba.com, made-in-china.com, prom.ua, agro-trade.com.ua, agromen.com.ua, agro-seeds.com.ua). Також експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції, не відображено у звіті та у додатках до нього. Митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості товарів схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Джерело інформації для визначення митної вартості митна декларація № 23UA209120007601U1 від 21.03.2023. Розрахунок митної вартості складає 29,77 дол.США /кг (14,79 дол.США /літр).

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товару Київською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2024/000043 від 01.03.2024 з посиланням на неправильне визначення митної вартості товару та прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 01.03.2024 за № UA100250/2024/000005/2.

2. 18.03.2024 позивач подав декларацію № 24UА1002506014021U8 на товар: засоби захисту рослин у вигляді готового препарату, інсектицид Торсіда КЕ та такі документи: калькуляцію транспортних витрат 15/03-01 від 15.03.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 03 від 23.01.2024; специфікацію - додаток № 64 від 17.01.2024 до контракту купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019; додаткову угоду № 15 від 15.01.2024 до контракту купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019; контракт купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019; внутрішній договір складського зберігання 13112023-МС від 13.11.2023; договір № 02/02-ШП/ТДН від 02.02.2023 про надання транспортних послуг при перевезенні ванті міжнародному автомобільному сполученні; посвідчення А09608 від 05.08.2022 зі строком дії до 31.12.2032, довіреність від 15.01.2024 зі строком дії до 31.12.2024, лист №20/02-01 від 20.02.2024, довідку по коду 00310/2 від 03/10/22, заявку перевізнику 03ТДН від 23.01.2024.

За результатами митного контролю відповідачем надісланий позивачу запит від 18.03.2024 про надання додаткових документів відповідно до вимог ч.2, ч. 3, ч.4 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України.

На запит митного органу позивач листом № 18/03-01 від 18.03.2024 надав відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості за МД №24UA100250601402U8 від 18.03.2024, а саме: декларацію країни експортера MRN від 23.01.2024 за № 24HU3210101C1B71A9, заявку на здійснення транспортних послуг № 03 ТДН від 23.01.2024, рахунок-фактуру перевізника № 11 від 26.01.2024, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 186 від 29.01.2024, калькуляцію (розрахунок ціни) від 26.02.2024, прайс постачальника від 01.11.2023.

Листом № 21/03-01 від 21.03.2024 позивач надав митному органу також лист № 598 про помилку у висновку № 186 від 20.03.2024.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості від 21.03.2024 за № UA100250/2024/000008/2, в обґрунтування причин та обставин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі статей 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України, зазначено, що декларантом не надані запитувані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відповідно до вимог п. 5 Контракту від 09.12.2019 за №52, що підтверджують оплату товару, якій здійснюються шляхом банківського переказу відповідно до наданого інвойсу від 22.01.2024 № PET8-SZ-1179759; не надано виписки з бухгалтерської документації тощо. Додатково наданий висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 186 від 29.01.2024 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В експертному висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару на підставі інвойсу, контракту та доповнення до нього на умовах поставки FCA Szolnok, в той час як поставку здійснено на умовах FCA Cegled, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних джерелах інформації щодо вартості товару європейського походження вказано китайські та українські інтернет ресурси (alibaba.com, made-in-china.com, prom.ua, agro-trade.com.ua, agromen.com.ua, agro-seeds.com.ua). Також експертом вказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості товарів схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Джерело інформації для визначення митної вартості митна декларація № 23UA209120007601U1 від 21.03.2023. Розрахунок митної вартості складає 29,77 дол.США /кг (14,79 дол.США /літр).

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товару Київською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2024/000059 від 21.03.2024 з посиланням на неправильне визначення митної вартості товару та прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 21.03.2024 за № UA100250/2024/000008/2.

3. 15.04.2024 позивач подав декларацію № 24UA100250601896U4 на товар: засоби захисту рослин у вигляді готового препарату, інсектицид Торсіда КЕ та такі документи: калькуляцію транспортних витрат 12/04-01 від 12.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 03 від 23.01.2024; специфікацію - додаток № 64 від 17.01.2024 до контракту купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019; додаткову угоду № 15 від 15.01.2024 до контракту купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019; контракт купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019; внутрішній договір складського зберігання 13112023-МС від 13.11.2023; договір № 02/02-ШП/ТДН від 02.02.2023 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажу у міжнародному автомобільному сполученні; посвідчення А09608 від 05.08.2022 зі строком дії до 31.12.2032; довіреність від 15.01.2024 зі строком дії до 31.12.2024; лист №20/02-01 від 20.02.2024; довідку по коду 00310/2 від 03/10/22, заявку перевізнику 03ТДН від 23.01.2024.

У цій декларації митну вартість позивачем заявлено за першим (основним) методом визначення вартості у розмірі 2036134,14 грн., яка вираховується при додаванні вартості товару за інвойсом 51679,54 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення та витрат на транспортування товару до кордону України в розмірі 13074,29 грн.

За результатами митного контролю відповідачем надісланий позивачу запит від 15.04.2024 про надання додаткових документів відповідно до вимог ч.2, ч. 3, ч.4 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України.

На запит митного органу позивач листом № 15/04-01 від 15.04.2024 надав додаткові документи для підтвердження митної вартості за МД № 24UA100250601896U4 від 15.04.2024, а саме: декларацію країни експортера MRN від 23.01.2024 за № 24HU3210101C1B71A9, заявку на здійснення транспортних послуг № 03 ТДН від 23.01.2024, рахунок-фактуру перевізника № 11 від 26.01.2024, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 186 від 29.01.2024, калькуляцію (розрахунок ціни) від 26.02.2024, прайс постачальника від 01.11.2023, лист від експертів № 598 про помилку у висновку № 186 від 20.03.2024.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості від 16.04.2024 за № UA100250/2024/000012/2, в обґрунтування причин та обставин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі статей 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України, зазначено, що декларантом не надані запитувані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відповідно до вимог п. 5 Контракту від 09.12.2019 за №52, що підтверджують оплату товару, якій здійснюються шляхом банківського переказу відповідно до наданого інвойсу від 22.01.2024 № PET8-SZ-1179759; не надано виписки з бухгалтерської документації тощо. Додатково наданий висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 186 від 29.01.2024 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В експертному висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару на підставі інвойсу, контракту та доповнення до нього на умовах поставки FCA Szolnok, в той час як поставку здійснено на умовах FCA Cegled, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних джерелах інформації щодо вартості товару європейського походження вказано китайські та українські інтернет ресурси (alibaba.com, made-in-china.com, prom.ua, agro-trade.com.ua, agromen.com.ua, agro-seeds.com.ua). Також експертом вказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості товарів схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Джерело інформації для визначення митної вартості митна декларація № 23UA209120007601U1 від 21.03.2023. Розрахунок митної вартості складає 29,77 дол.США/кг (14,79 дол.США /літр).

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товару Київською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2024/000083 від 16.04.2024 з посиланням на неправильне визначення митної вартості товару та прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 16.04.2024 за № UA100250/2024/000012/2.

ТОВ «ТД «Нертус» склало нові митні декларації, відповідно до яких товари випущені у вільний обіг, визначено ціну товару за другорядним (резервним) методом та додатково сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом в поданих митних деклараціях від 22.02.2024 за № 24UA1002506009224U0, від 18.03.2024 за № 24UА1002506014021U8, від 15.04.2024 за № 24UA100250601896U4, та митною вартістю, визначеною митним органом в спірних рішеннях, в сумі 632 338,32 грн.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі – МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21, від 27.12.2024 у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, від 20.02.2025 у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 у справі №160/12189/24.

Дослідивши зазначені в оскаржуваних рішеннях № UA100250/2024/000005/2 від 01.03.2024, № UA100250/2024/000008/2 від 21.03.2024, № UA100250/2024/000012/2 від 16.04.2024 розбіжності в отриманих митницею документах, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Щодо доводів митного органу про відсутність в додатку до контракту №52 від 09.12.2019 (специфікація №64 від 17.01.2024) відомостей щодо вартості тари, упаковки та маркування, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Контракту від 09.12.2019 №52 ціна товару визначається у доларах США та включає: вартість товару, тари, упаковки, маркірування. Усі цінові показники за Контрактом зазначаються у Специфікації.

Згідно з пунктами 8.1, 8.2, 8.3 Контракту від 09.12.2019 №52 пакування, в якому відвантажується товар повинно забезпечувати, за умови належного поводження з вантажем, цілісність товарів при транспортуванні та зберіганні. На кожне місце наноситься таке маркування: найменування Продавця та виробника продукції, номер місця, вага брутто та нетто, номер серії та інші реквізити, завчасно повідомлені Продавцем Покупцеві.

Товар поставляється в оригінальній упаковці, а саме, у пластмасових каністрах ємністю 1л, 5л, 10л, 20л, 100л, 200л, пакетах, а також у картонних коробках.

Тара та пакування входять до вартості товару та не повертаються.

Отже, продавець і покупець в Контракті чітко узгодили між собою, що вартість тари (упаковки), а також маркування товару включається до ціни товару, яка підлягає сплаті.

За змістом Специфікації №64 від 17.01.2024 сторони погодили поставку товару: Прента КЕ/ - 10000 л – 9,67 дол.США/л – 96700,00 дол.США; Віртуоз КЕ/ - 10000 л – 12,15 дол.США/л – 121500 дол.США; Декабрист 480 РК/ - 3000 л – 8,94 дол.США/л – 26820,00 дол.США; Тумен ТН/ - 5000 л – 15,58 дол.США/л – 77900,00 дол.США; Торсіда КЕ/ - 6000 л – 19,45 дол.США/л – 116700,00 дол.США; Лемур КЕ/ - 45000 л – 5,65 дол.США/л – 254250,00 дол.США. Всього 693 870,00 л. Загальна кількість поставляємого Товару складає 79000 л.

У свою чергу, інвойсом № PET8-SZ-1179759 від 22.01.2024 визначені умови поставки товару FCA Cegled.

Відповідно до правил Інкотермс - 2010 за умов FCA (FREE CARRIER (... named place)) виходить, що продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу.

Враховуючи, що умовами поставки обов`язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару, тому витрати на пакування не є складовими митної вартості, не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд в постанові від 30.07.2024 у справі № 420/32440/23.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі № 910/5447/20 також зазначив, що за відсутності законодавчої вказівки щодо оплати тари та (або) упаковки товару слід виходити з того, що обов`язок продавця щодо належного затарювання та (або) упаковки товару встановлено диспозитивною нормою. А відтак, якщо інше не передбачено умовами договору, продавець зобов`язаний відповідно до законодавчих приписів затарювати та (або) упаковувати товар без стягнення будь-якої додаткової плати. Його витрати на тару та (або) упаковку товару включаються до ціни договору купівлі-продажу. Диспозитивний характер норми частини 1 статті 685 Цивільного кодексу України дозволяє на умовах конкретного договору встановлювати інший порядок, у тому числі й оплату витрат продавця на затарювання та (або) упакування товару.

Також у постанові від 01.03.2023 в справі № 420/18880/21 Верховний Суд зауважував, що за умовами Договору, пакування не оплачувалося покупцем окремо від ціни товару, з огляду на що посилання митного органу на відсутність у поданих декларантом до митного оформлення документах будь-якої інформації щодо включення/не включення вартості упаковки (пакування) до складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17, від 17.01.2023 у справі №160/7901/18 та від 18.12.2019 у справі №160/8775/18 та від 05.12.2024 по справі № 380/19286/23 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів відповідача про відсутність у специфікації інформації щодо вартості тари, упаковки, маркірування, оскільки включення таких складових до ціни (вартості) товару передбачено самим контрактом та специфікацією до нього.

Стосовно зауважень митниці про ненадання банківських документів, що стосуються оцінюваного товару, з огляду на те, що Контрактом від 09.12.2019 №52 передбачено попередня оплата або післяоплата протягом 9 місяців з моменту реалізації товару, але не пізніше 31.12.2020 року (додаткові угоди щодо пролонгації терміну відсутні), колегією суддів встановлено наступне.

За умовами пункту 5.1 Контракту від 09.12.2019 №52 платежі за товар, визначені цим Контрактом мають бути здійснені у доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця за поставлену партію товару протягом 9 місяців з моменту реалізації товару Продавцем, або шляхом передплати, але не пізніше 31.12.2020.

Відповідно до пунктів 5.2 Контракту від 09.12.2019 №52 у випадку попередньої оплати за товар терміни поставки такого товару не повинні перевищувати 120 календарних днів з дати передоплати. У випадку якщо товар буде поставлено пізніше 31.12.2020, платежі за нього мають бути здійснені протягом 180 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно з пунктом 6.2 Контракту прийняття - здавання товару здійснюється протягом 24 годин з моменту поставки товару на склад покупця.

Отже, сторони Контракту узгодили оплату за товар двома способами: шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця за поставлену партію товару протягом 9 місяців з моменту реалізації товару Продавцем, або шляхом передплати.

З наведеного слідує, що передплата за товар не є обов`язковою умовою згідно із зазначеними пунктами Контракту, що, в свою чергу, фактично спростовує аргументи митного органу в частині ненадання платіжних документів з оплати товару.

Крім того, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 про те, що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Суд першої інстанції слушно зазначив, що твердження митного органу про те, що відповідно до наданого інвойсу № PET8-SZ-1179759 від 22.01.2024 датою банківського переказу є 22.01.2024 спростовується змістом інвойсу № PET8-SZ-1179759 від 22.01.2024, а саме у графі Payment method: bank transfer (у пер. на укр. мову «Метод оплати - банківський переказ»), з періоду (терміну) - Fulfilment (у пер. укр. мову: «Виконання»): 22.01.2024, по Deadline: 18.10.2024 (у пер. укр. мову: «Крайній термін виконання»), Issue date: 22.01.2024 (у пер. на укр. мову: «Дата випуску інвойсу» (видачі)), що означає саме термін платежу за товар, який має бути здійсненим протягом 9 місяців з моменту реалізації товару Продавцем.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Подібні висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 08.07.2022 у справі № 815/1718/16, від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.

Таким чином, оскільки умови оплати не стосуються безпосередньо ціни товару та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості, визначена митним органом розбіжність в частині ненадання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, є необґрунтованою.

Щодо посилання митного органу на ненадання документів на підтвердження транспортних витрат судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

До митного оформлення з МД № 24UA100250600922U0 від 22.02.2024, №24UA100250601402U8 від 18.03.2024, № 24UA100250601896U4 від 15.04.2024 декларантом надано довідку про транспортні витрати за вих.№03 від 23.01.2024, відповідно до якої повідомлено, що сума транспортних витрат з перевезення вантажу згідно з CMR №24012359 від 23.01.2024 складає 149097,68 грн, з них: транспортні витрати по території Угорщини (м.Цеглед, Угорщина – м/п Захонь / м.Чоп) складають 76800,00 грн; транспортні витрати по території України (м/п Захонь / м.Чоп – м.Сквира, Київська обл., Україна) складають 72297,68 грн. Також повідомлено, що загальна протяжність маршруту перевезення становить 1030 км, з них 310 по території Угорщини, 720 км по території України. Страхування не передбачено.

З листами № 23/02-01 від 23.02.2024, № 18/03-01 від 18.03.2024, № 15/04-01 від 15.04.2024 позивач надавав відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості за МД № 24UA100250600922U0 від 22.02.2024, №24UA100250601402U8 від 18.03.2024, № 24UA100250601896U4 від 15.04.2024 відповідно, а саме: заявку на здійснення транспортних послуг № 03 ТДН від 23.01.2024, рахунок-фактуру перевізника № 11 від 26.01.2024.

З огляду на сукупність наданих декларантом документів на підтвердження транспортних витрат суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що надані позивачем до суду документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями частини другої статті 53 МК України.

При цьому колегія суддів враховує, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, в якій суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.

При цьому суд першої інстанції слушно відхилив посилання митного органу на ненадання позивачем документів на підтвердження факту оплати за надані транспортні послуги, оскільки ненадання таких документів у разі несплати рахунку не може бути підставою для сумнівів саме у правильності визначення митної вартості товару.

Таким чином, на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки, у зв`язку з чим зауваження митниці в цій частині є необґрунтованим.

Щодо посилання митного органу в оскаржуваних рішеннях на ненадання прайс-листу/комерційної пропозиції виробника товару, виписки з бухгалтерської документації, то суд першої інстанції правильно зауважив, що таке також не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції. Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.

Крім того, вказані документи не є документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до частини другої статті 53 МК України, а тому їх зміст жодним чином не впливає на митну вартості товарів.

Таким чином, зауваження митниці щодо прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару.

При цьому суд враховує, що позивачем за запитом митного органу від 18.03.2024 було надано з листом № 18/03-01 від 18.03.2024 калькуляцію (розрахунок ціни) від 26.02.2024, прайс постачальника від 01.11.2023.

Крім того, виписка з бухгалтерської документації також не є обов`язковим для надання документом відповідно до частини другої статті 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 10.12.2019 у справі № 804/148/16, від 02.04.2020 у справі № 1440/2007/18, від 06.05.2020 у справі № 140/1713/19, від 22.12.2020 у справі №810/2463/17, в обґрунтування правомірності своїх рішень про коригування митної вартості товару колегія суддів також відхиляє та зазначає, що висновки в цій справі зроблені у зв`язку з наявними розбіжностями в поданих до митного оформлення документах та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, тоді як у справі за позовом ТОВ «ТД «Нертус» відповідачем не доведено наявності розбіжностей в поданих до митного оформлення документах. У межах цієї справи ключовим є не формальне перелічення документів, а наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених відомостей та доведення неможливості застосування першого методу.

Разом з тим, за обставинами розглядуваної справи позивачем доведено обґрунтованість визначення митної вартості товарів за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції)) та безпідставність застосування відповідачем другорядного методу.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційний характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16.

Суд апеляційної інстанції підсумовує, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Також суд наголошує, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Водночас оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішень Київської митниці від 01.03.2024 за № UA100250/2024/000005/2, від 21.03.2024 за № UA100250/2024/000008/2, від 16.04.2024 за № UA100250/2024/000012/2.

Стосовно карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі в відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631. Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.

Таким чином, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Отже, визнання протиправним рішення про коригування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації.

У постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, то вимога про визнання її протиправною правомірно визнана судами обґрунтованою.

За обставинами справи картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2024/000043, № UA100250/2024/000059, № UA100250/2024/000083 складені у зв`язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості № UA100250/2024/000005/2 від 01.03.2024, № UA100250/2024/000008/2 від 21.03.2024, № UA100250/2024/000012/2 від 16.04.2024 відповідно, які визнані судом протиправними, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправними та скасування зазначених вище карток відмови.

Щодо доводів апелянта в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано до суду першої інстанції: договір про надання правничої допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23.01.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням «СПРАВАР» та ТОВ «Торговий дім «Нертус» (далі – Договір); попередній розрахунок судових витрат; додаткову угоду № 3 від 06.05.2024 та додаткову угоду № 4 від 09.05.2024 до договору про надання правничої допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23 січня 2023 року; додаток № 1 від 06.05.2024 (тарифікація юридичних послуг) до додаткової угоди № 1 від 06.05.2024; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2104 від 11.04.2018; ордер про надання правничої (правової) допомоги; рахунок на оплату №62 від 07.05.2024.

Згідно з пунктом 1.1 Договору адвокатське об`єднання зобов`язується здійсни ти захист, представництво або ти інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для надання договору.

За умовами Додаткової угоди № 3 від 06.05.2024 розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів складає 25000,00 грн. Так, згідно з описом робіт (наданих послуг) адвокатом надано: усну консультацію клієнту вартістю 5000,00 грн; правовий аналіз та вивчення письмових документів вартістю 3000,00 грн; надання правової інформації, вивчення, аналіз та підготовка нормативно-правової бази вартістю 5000,00 грн; підготовка, складення та направлення позовної заяви вартістю 12000,00 грн. Опис робіт розрахований відповідно до додатку № 1 від 06.05.2024 (тарифікація юридичних послуг) до додаткової угоди № 1 від 06.05.2024.

За умовами Додаткової угоди № 4 від 09.05.2024 розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів складає 21000,00 грн. Так, згідно з описом робіт (наданих послуг) адвокатом надано послуги з ведення адміністративної справи у Харківському окружному адміністративному суді, з урахуванням орієнтовної кількості судоднів – трьох (участь адвоката у підготовчому засіданні та щонайменше участь у двох судових засіданнях при розгляді справи по суті) вартістю 21000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 113322 від 20 травня 2024 року ТОВ «ТД «Нертус» сплатило Адвокатському бюро 25000,00 грн.

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач, незважаючи на свою обізнаність про відкриття провадження у справі та, відповідно, про вимогу позивача щодо стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача правничої допомоги у цій справі, під час розгляду справи не подав клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу у разі, якщо вважав, що заявлена до відшкодування сума правничої допомоги є не співмірною зі складністю цієї справи.

Колегія суддів бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Дослідивши подані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов слушного висновку, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним та не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в позовній заяві.

Зважаючи на предмет спору, кількість та об`єм наданих адвокатом послуг, призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в суді першої інстанції, відсутність судових засідань у справі, незначну складність справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення витрат на правничу допомогу до 10000 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував вимоги статей 134, 139 КАС України та обґрунтовано вирішив питання розподілу витрат на правничу допомогу, доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі №520/14557/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко