Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №480/450/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. Справа № 480/450/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук) від 14.04.2026 по справі № 480/450/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі- відповідач-1, ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі- відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 24.12.2025 № 184250013387 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати:

до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ВАТ АК “Свема” з 21.01.1999 по 30.06.1999 за посадою слюсар-ремонтник 5 розряду цеху нейтралізації та очистки промислових стічних вод (ц.55);

до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи в ДП “Шосткинський завод “Зірка” з 29.07.1987 по 10.12.1987 за посадою налагоджувальник КВПтаА цеху № 15 з обслуговування цеху № 3 по 4 розр.

до пільгового стажу за Списком № 1 період проходження військової служби з 23.12.1987 по 21.12.1989.

зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області призначити з 18.12.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зі зменшенням пенсійного віку.

Також, позивач просить стягнути з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь його користь витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн та судовий збір в сумі 1331 грн 20 коп.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 частково задоволено вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Житомирській області, ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Скасувано рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 24.12.2025 № 184250013387.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 :

- до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ВАТ АК “Свема” з 21.01.1999 по 30.06.1999 за посадою слюсар-ремонтник 5 розряду цеху нейтралізації та очистки промислових стічних вод (ц.55);

- до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи в ДП “Шосткинський завод “Зірка” з 29.07.1987 по 10.12.1987 за посадою налагоджувальник КВПтаА цеху № 15 з обслуговування цеху № 3 по 4 розр.

- до пільгового стажу за Списком № 1 період проходження військової служби з 23.12.1987 по 21.12.1989.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області судовий збір в сумі 1331,20 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що правомірно прийняв рішення від 24.12.2025 № 184250013387 про відмову в проведенні пенсії за віком, оскільки згідно даних довідки № 25-69-3 від 25.11.2025 до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи з 21.01.1999 по 30.06.1999, оскільки організацією зазначено про відсутність атестації робочого місця; до пільгового стажу за Списком № 1 не береться довідка № 128 від 16.05.2025, з 29.07.1987, оскільки згідно акту перевірки № 1800-0903-1/6354 від 07.11.2025 неможливо підтвердити дані про звільнення та невизначено характер виконуваних робіт, оскільки не надано первинні документи.

Позивач та відповідач-2 по справі не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 55).

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто ГУ ПФУ в Житомирській області.

24.12.2025 ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії (а.с. 34-35).

В обґрунтування відмови зазначив, що згідно даних довідки № 25-69-3 від 25.11.2025 до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи з 21.01.1999 по 30.06.1999, оскільки організацією зазначено про відсутність атестації робочого місця.

До пільгового стажу за Списком № 1 не береться довідка № 128 від 16.05.2025, з 29.07.1987, оскільки згідно акту перевірки № 1800-0903-1/6354 від 07.11.2025 неможливо підтвердити дані про звільнення та невизначено характер виконуваних робіт, оскільки не надано первинні документи.

Позивач, не погодившись із вищевказаним, звернувся до суду з позовом в цій справі.

Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив про скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 24.12.2025 № 184250013387.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 : - до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ВАТ АК “Свема” з 21.01.1999 по 30.06.1999 за посадою слюсар-ремонтник 5 розряду цеху нейтралізації та очистки промислових стічних вод (ц.55); - до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи в ДП “Шосткинський завод “Зірка” з 29.07.1987 по 10.12.1987 за посадою налагоджувальник КВПтаА цеху № 15 з обслуговування цеху № 3 по 4 розр. - до пільгового стажу за Списком № 1 період проходження військової служби з 23.12.1987 по 21.12.1989; та зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

На час звернення позивачки із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судовим розглядом встановлено, що станом на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, позивач досяг віку 56 років 03 місяці 7 днів.

Колегія суддів зазначає, що в межах даної справи спірними є наявність підстав для зарахування до пільгового стажу роботи позивача ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ВАТ АК “Свема” з 21.01.1999 по 30.06.1999 за посадою слюсар-ремонтник 5 розряду цеху нейтралізації та очистки промислових стічних вод (ц.55); до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи в ДП “Шосткинський завод “Зірка” з 29.07.1987 по 10.12.1987 за посадою налагоджувальник КВПтаА цеху № 15 з обслуговування цеху № 3 по 4 розр.; до пільгового стажу за Списком № 1 період проходження військової служби з 23.12.1987 по 21.12.1989.

Положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться в пункті 1 Порядку № 637.

Так, за змістом пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на пільгове призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 134/1630/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту трудової книжки позивача, в період з 29.07.1987 по 10.12.1987 позивач працював на посаді налагоджувальником КВПтаА цеху № 15 з обслуговування цеху № 3 по 4 розр. в ДП “Шосткинський завод “Зірка” (а.с. 17).

Також, судовим розглядом встановлено, що в період з 21.01.1999 року по 30.06.1999 позивач працював на посаді слюсар-ремонтник 5 розрядку цеху нейтралізації та очистки промислових стічних вод у ВАТ АК «Свема» (а.с.19).

Також, наведене відображено у довідках ДП «Шосткинський завод «Зірка» від 16.05.2025 № 128 та довідки ВАТ АК «Свема» від 19.06.2025 № 25/69 (а.с.24, 32).

Так, відповідно до довідки ВАТ АК «Свема» від 19.06.2025 № 25/69, позивач у період з 01.01.1997 по 31.10.2000 працював повний робочий день на посаді слюсаря-ремонтника цеху нейтралізації та очищення промислових стічних вод та виконував роботи з нейтралізації й очищення промислових стічних вод. Зазначена посада передбачена Списком № 2, розділ Х, підрозділ А, пункт 2, код КП 2110А020, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Згідно з довідкою ДП «Шосткинський завод «Зірка» від 16.05.2025 № 128, позивач у період з 29.07.1987 по 10.12.1987 працював повний робочий день на посаді налагоджувальника КВПтаА цеху № 15 з обслуговування цеху № 3 та виконував роботи з ремонту й обслуговування контрольно-вимірювальних приладів і автоматики у виробництві піроксиліну та колоксиліну (цех № 3). Зазначена посада передбачена Списком № 1, розділ ІХ, підрозділ 4, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у вказані періоди позивач працював повний робочий день на посадах, віднесених до робіт з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці відповідно до Списку № 1, розділ ІХ, підрозділ 4, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, а також Списку № 2, розділ Х, підрозділ А, пункт 2, код КП 2110А020, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

З огляду на те, що трудова книжка позивача оформлена належним чином та містить усі необхідні записи щодо його трудової діяльності, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу.

Стосовно доводів апелянта про те, що відповідно до довідки № 25-69-3 від 25.11.2025 до пільгового стажу за Списком № 2 не підлягає зарахуванню період роботи з 21.01.1999 по 30.06.1999 у зв`язку з відсутністю атестації робочого місця, а також про неможливість врахування довідки № 128 від 16.05.2025 щодо роботи за Списком № 1 у період з 29.07.1987 по 10.12.1987 через неможливість підтвердження даних про звільнення та характер виконуваних робіт, про що зазначено в акті перевірки № 1800-0903-1/6354 від 07.11.2025, колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що трудова книжка позивача та надані довідки про підтвердження трудового стажу містять відомості щодо займаних ним посад, характеру виконуваних робіт і відповідних виробництв. Зазначеними документами підтверджується, що ОСОБА_1 був зайнятий повний робочий день у технологічному процесі за професіями та на роботах, які віднесені до Списків № 1 та № 2.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 28 від 21.01.1994 на заводі виробничого об`єднання «Свема» вперше проведено атестацію робочих місць. Відповідно до Переліку робочих місць, виробництв, робіт і професій, працівники яких мають право на пільгове пенсійне забезпечення, до Списку № 2 (розділ Х, підрозділ А, пункт 2) включено посаду слюсаря-ремонтника цеху нейтралізації та очищення промислових стічних вод (а.с. 28).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу належними та допустимими доказами підтверджено в повному обсязі, а доводи відповідача не спростовують установлених у справі обставин.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині незарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду проходження позивачем строкової військової служби з 23.12.1987 по 21.12.1989, колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач 29.07.1987 був прийнятий до цеху № 15 на посаду налагоджувальника КВПтаА з обслуговування цеху № 3, а 10.12.1987 звільнений у зв`язку з призовом на строкову військову службу.

Відповідно до довідки ДП «Шосткинський завод «Зірка» від 16.05.2025 № 128, у період з 29.07.1987 по 10.12.1987 позивач працював повний робочий день на посаді налагоджувальника КВПтаА цеху № 15 з обслуговування цеху № 3 та виконував роботи з ремонту і обслуговування контрольно-вимірювальних приладів та автоматики у виробництві піроксиліну та колоксиліну, що віднесені до робіт за Списком № 1.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 позивач був призваний на строкову військову службу 23.12.1987 та звільнений у запас 21.12.1989.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову особа працювала на посаді або за професією, що надає таке право.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що до призову на строкову військову службу позивач працював на посаді, віднесеній до Списку № 1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування періоду проходження військової служби з 23.12.1987 по 21.12.1989 до пільгового стажу за Списком № 1.

За таких обставин доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 226/801/17.

Також, беручи до уваги, що основним документом для підтвердження стажу роботи є саме трудова книжка, в той час як трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджуються його зайнятість на роботах, що дають право на призначення пенсії, відмова пенсійного органу з наведених підстав є необґрунтованою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.

З урахуванням вказаних документів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для врахування періодів роботи позивача з 21.01.1999 по 30.06.1999 на посаді слюсар-ремонтник 5 розряду цеху нейтралізації та очистки промислових стічних вод (ц.55), з 29.07.1987 по 10.12.1987 на посадіналагоджувальник КВПтаА цеху № 15 з обслуговування цеху № 3 по 4 розр.; з 23.12.1987 по 21.12.1989 за Списком № 1 період проходження військової служби, до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пільгової пенсії.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 24.12.2025 № 184250013387 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для скасуванння рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 24.12.2025 № 184250013387 та зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 : - до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у ВАТ АК “Свема” з 21.01.1999 по 30.06.1999 за посадою слюсар-ремонтник 5 розряду цеху нейтралізації та очистки промислових стічних вод (ц.55); - до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи в ДП “Шосткинський завод “Зірка” з 29.07.1987 по 10.12.1987 за посадою налагоджувальник КВПтаА цеху № 15 з обслуговування цеху № 3 по 4 розр. - до пільгового стажу за Списком № 1 період проходження військової служби з 23.12.1987 по 21.12.1989; та зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 480/450/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко