Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №520/1637/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Садова М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. Справа № 520/1637/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/1637/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.11.2025 №104750010853 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за Списком №2 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” 09.07.2003 № 1058-ІV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” 09.07.2003 № 1058-ІV, з урахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 24.12.2001 по 31.08.2009, з 01.09.2009 по 10.02.2014 та з 11.02.2014 по 30.04.2018, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та згідно довідки №C-82 від 21.05.2025, виданої Харківською міською радою Харківською міською радою Харківської області Виконавчого комітету комунального підприємства “Міський архів”, починаючи з 21.11.2025 (дати звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України);

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, однак органи Пенсійного фонду України відмовили у призначенні пенсії через, нібито, відсутність пільгового стажу.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.11.2025 № 104750010853 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №12виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, ОСОБА_1 відповідно до пп.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно з пп.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи: з 24.12.2001 до 31.08.2009, з 01.09.2009 до 10.02.2014, з 11.02.2014 до 30.04.2018.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач досяг віку 55 років на момент звернення за пенсією; загальний страховий стаж позивача становить понад 31 рік 4 місяці 6 днів; відсутність відомостей у архівній довідці від 21.05.2025 № С-82 за наявності записів у трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування оспорюваних періодів до пільгового стажу, оскільки позивач не несе відповідальності за оформлення документів з цього питання; пенсійним органом не вчинено дій для перевірки та отримання додаткових документів, які б підтвердили пільговий стаж позивача; позивачем спірний періоди роботи підтверджено належними та допустимими доказами, відтак суд дійшов висновку про визнання спірного рішення протиправним та скасування.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд зазначив про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 21.11.2025 про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пп2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію з 21.11.2025 (з дати досягнення позивачем пенсійного віку), суд прийшов переконання про те, що оскільки суду не надано будь-яких даних щодо не зарахування відповідачем спірних періодів пільгового стажу з дати призначення пенсії позивачу, тому підстави для задоволення цих вимог відсутні.

Щодо позовної вимоги виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд виходив з того, що відповідачем не приймалось рішення про призначення пенсії позивачу, тому право позивача на виплату пенсії не є порушеним та заявлено на майбутнє, що є підставою для відмови у задоволені таких позовних вимог.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року по справі №520/1637/26 та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідно до наданих позивачем документів до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до загального страхового стажу зараховано всі період роботи. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 11.02.2014 по 30.04.2018, зазначений в архівній довідці від 21.05.2025 № С-82, оскільки в довідці відсутня інформація про факт зайнятості протягом робочого дня в шкідливих умовах, відсутні відомості про атестацію робочих місць, а також не зазначено, за якою саме постановою КМУ віднесено професію «електрогазозварник» до пільгових.

У зв`язку із ліквідацією підприємства, на якому працював позивач, останньому рекомендовано звернутися до Комісії при Головному управління Пенсійного фонду України для підтвердження стажу роботи на пільгових умовах, проте позивач жодних дій для цього не вчинив та не звернувся із заявою про підтвердження пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до територіального органу Пенсійного фонду України для розгляду Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії.

Вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 28.11.2025 №104750010853 прийняте з додержанням норм чинного законодавства.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог, апеляційним судом не надається оцінка рішенню суду в частині відмови.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.11.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до принципу екстериторіальності для розгляду заяви про призначення пенсії був визначений структурний підрозділ - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатом розгляду заяви позивача прийняло рішення від 28.11.2025 №104750010853 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через відсутність пільгового стажу.

Так, у вказаному рішенні зазначено: вік заявника: 55 років. Страховий стаж заявника становить 31 рік 4 місяці 6 днів.

Відповідно до пп. 2 п.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пільговий стаж особи відсутній. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі період роботи.

До пільгового стажу не зараховано період роботи, зазначений в архівній довідці № С-82 від 21.05.2025, оскільки в довідці відсутня інформація про факт зайнятості протягом робочого дня в шкідливих умовах, відсутні відомості про атестацію робочих місць, а також зазначено, за якою саме постановою КМУ віднесено професію «електрогазозварник» до пільгових.

У зв`язку із ліквідацією підприємства рекомендовано звернутися до Комісії при Головному управління Пенсійного фонду України для підтвердження стажу роботи пільгових умовах.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003, № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оскільки і Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічні за своїм змістом положення визначено пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах (за Списком №2) є, зокрема:

- досягнення 55 років та наявність страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2.

- встановлення факту перебування особи на посаді та виконання робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, а також документальне підтвердження відповідних умов праці.

За приписами пункту 2 Розділу XV «Перехідні положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. (пункт 20 Порядку №637).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, пунктом 3 якого передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці (з 21.08.1992), яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Судовим розглядом встановлено, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 є записи з №12 до №27:

- 27.03.2001 позивач прийнятий на роботу слюсарем-будівельником 3 розряду;

-24.12.2001 переведений електрозварником ручного зварювання 3 розряду;

-12.05.2003 по результатам атестації робочих місць електрозварники ручного зварювання і умови праці ця професія надає право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2;

- 03.07.2006 присвоєно 4 розряд електрозварника ручного зварювання;

- 03.03.2008 присвоєно 5 розряд електрозварника ручного зварювання;

- 31.08.2009 звільнено за переведенням;

- 01.09.2009 прийнято за переведенням електрозварником ручного зварювання 5 розряду;

-01.04.2008 згідно з висновків атестації робочих місць по умовам праці професія електрозварник ручного зварювання входить до Списку №2 і надає право на пільгове пенсійне забезпечення;

- 29.03.2013 згідно з висновків атестації робочих місць по умовам праці професія електрозварник ручного зварювання входить до Списку №2 і надає право на пільгове пенсійне забезпечення;

- 10.02.2014 звільнено за власним бажанням.

- 11.02.2014 прийнято електрозварником дільниці з ремонту обладнання теплових джерел; посаду атестовано та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з Списку 32, наказ від 01.04.2013 № 212;

- 26.11.2015 переведено електрозварником 5 розряду дільниці з підготовки ремонту теплових джерел служби централізованого ремонту;

- 01.11.2016 переведено електрозварником 5 розряду дільниці з підготовки ремонту теплових джерел служби централізованого ремонту; посаду атестовано та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з Списком №2, наказ від 17.10.2016 №2093.

- 30.04.2018 звільнено за власним бажанням.

Таким чином із записів трудової книжки встановлено, що трудова книжка позивача містить в собі записи щодо характеру роботи позивача, проведено атестації посад та підтверджено право на пенсійне забезпечення згідно Списку №2.

Щодо підстав незарахування періодів роботи, зазначених в архівній довідці №C-82 від 21.05.2025, оскільки в довідці відсутня інформація про факт зайнятості протягом робочого дня в шкідливих умовах, відсутні відомості про атестацію робочих місць, а також не зазначено, за якою саме постановою КМУ віднесено професію «електрогазозварник» до пільгових, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту довідки від 21.05.2025 №C-82, виданої Харківською міською радою Харківською міською радою Харківської області виконавчого комітету комунального підприємства «Міський архів» встановлено: в документах архівного фонду (наказах з особового складу, особових рахунках, відомостях нарахування заробітної плати працівникам) Структурний відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» (найменування підприємства) за 2014 – 2018 роки ОСОБА_1 зазначено працюючим електрогазозварником 5 розр. СЦР дільниця з ремонту обладнання - з 26 листопада 2015 р. переведений електрогазозварником 5 розр. СР дільниці з підготовки ремонту теплових джерел (наказ №3873-к від 26.11.2015 р.); з 01 листопада 2016 р. переведений електрогазозварником 5 розр. ЦЦР дільниці з підготовки ремонту теплових джерел (наказ №4038-к від 28.10.2016 р.) по « 30» квітня 2018 року (наказ №4987-к від 26.04.2018). Підстава: Фонд №11096 Структурний відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго», опис №3-ос, справа № 717 (153), 793 (138), 1299 (32) Т-2 ККП «Міський архів» надає послуги по зберіганню документів архівного фонду структурного відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі » ПАТ «Київенерго» в зв`язку з ліквідацією підприємства (договором зберігання) (а.с. 40).

Листом комунального підприємства «Міський архів» від 21.05.2025 №С-82 повідомлено про те, що в документах фонду структурний відокремлений підрозділ «Київські теплові мережі » ПАТ «Київенерго» наказів про переведення на роботу з неповним робочим днем, простоях за 2014 – 2018 роки немає. Накази про відпустки без збереження заробітної плати: з 05.05.2014 р. по 19.05.2014 р. наказ №2104-В від 23.04.2014 р., з 23.11.2017 р. по 24.11.2017 р. наказ №4768- В від 24.11.2017 р., з 27.11.2017 р. по 01.12.2017 р. наказ №4791- В від 28.11.2017 р. Додано копії документів по атестації робочих місць: карта умов праці за 2014 р. (номер робочого місця 12); карта умов праці за 2016 р. (номер робочого місця 96) (а.с. 43).

Суд зазначає, що розділом XXXII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, передбачено професію електрозварники та їх підручні.

Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, передбачалась професія «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачені професії «електрозварники».

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 №17/2-54, професія зварника є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Крім того, колегія суддів зауважує, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі – Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому, пунктом 11 Порядку № 442 передбачалось, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладався на органи Державної експертизи умов праці.

У відповідності до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання робота до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2 Порядку №383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі непроведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Враховуючи наведене, доводи пенсійного органу щодо підстав незарахування періодів роботи, зазначених в архівній довідці №C-82 від 21.05.2025 з підстав відсутності інформації про факт зайнятості протягом робочого дня в шкідливих умовах, відсутності відомості про атестацію робочих місць та не зазначення, за якою саме постановою КМУ віднесено професію «електрогазозварник» до пільгових, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів наголошує, що відомості про атестацію робочих місць містяться у записах трудової книжник позивача, де чітко вказано, що зайнята посада позивачем дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Дані записи є чіткими, без виправлень та дозволяють однозначно пересвідчитись в конкретних періодах роботи позивача на конкретній посаді, яка передбачена Списком № 2.

Відтак, оскільки судовим розглядом встановлено факт перебування позивача на посаді електрозварника та виконання ним робіт, що містяться у Списку № 2, а також зайнятість позивача за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яка полягає в наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці, відтак позивач має право на зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 спірних періодів роботи за професією з 24.12.2001 до 31.08.2009, з 01.09.2009 до 10.02.2014, з 11.02.2014 до 30.04.2018.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутність відомостей у архівній довідці від 21.05.2025 № С-82 за наявності записів у трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.11.2025 № 104750010853 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи: з 24.12.2001 до 31.08.2009, з 01.09.2009 до 10.02.2014, з 11.02.2014 до 30.04.2018 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пп.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 по справі № 520/1637/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов