Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №752/1780/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/1780/25 Суддя І інстанції - Бойко О.В.

Провадження № 33/824/166/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 о 14 год. 10 хв. 09.12.2024 керував транспортним засобом «Audi А3», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Михайла Максимовича, 2 в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в КМНКЛ «Соціотерапія», підтверджується висновком лікаря №006505 від 13.12.2024, чим порушив п.2.9а ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущено з поважних причин, оскільки в судовому засіданні 09.04.2025 він не був присутній, постанову суду ним отримано не було.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки його було складено з порушенням ст. 256 КУпАП, зокрема у протоколі не вказано адресу місця складання, прив`язки до номеру, тобто не конкретизовано місце вчинення адміністративного правопорушення (номер будинку).

Також апелянт вважає недопустимим доказом направлення на огляд, оскільки його не було вручено особі.

Апелянт також зазначає, що ознаки, які були названі поліцейським автоматично, не було встановлено перевіркою та з відео також не вбачається ознак сп`яніння, які зазначені у протоколі.

Апелянт вважає, що долучений до матеріалів справи диск відеофіксації є неналежним. Так в протоколі про адміністративне правопорушення вказано в графі: «до протоколу додаються: відеозапис». Під час ознайомлення з матеріалами справи долучено CD диск. Таким чином, апелянт вказує, що не зрозуміло на який саме носій інформації записано відеозапис, та вказаний диск в матеріалах справи є сумнівним та таким, що не може носити в собі належну інформацію, яку можна використати як доказ.

Апелянт зауважує, що фіксування події повинно проводитися з моменту зупинки транспортного засобу та до кінця розгляду справи поліцейськими, однак не було проведено таких дій, що є грубим порушенням процедури розгляду справи. Також вказаний відеозапис, який повинен бути безперервним, що в даному випадку зроблено не було і відеозапис є неповним. Також апелянт звертає увагу, що на відео не зафіксовано факту керування транспортним засобом, а зафіксовано лише спілкування з поліцейським.

Крім того, апелянт вказує, що йому не було роз`яснено його права, передбачені ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України ст. 268 КУпАП, про що також свідчить відсутність підпису у протоколі, що є порушенням його права на захист.

Також апелянт зазначає, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням апелянта. У той же час апелянт вважає, що рапорт працівника поліції не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Окрім іншого, апелянт зазначає, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Також апелянт зауважує, що сам по собі факт виявлення у біологічних зразках особи наркотичних речовин не може бути підставою для беззаперечного висновку про те, що особа перебуває саме у стані наркотичного сп`яніння, оскільки згідно загальнодоступних даних, наркотичні речовини можуть виводитись з організму людини до декількох діб.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення від нього не надходило, у зв`язку з чим вважаю за можливе провести апеляційний розгляд у відсутність ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Щодо питання про поновлення строку на оскарження постанови, то слід зазначити, що як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 в судовому засіданні при розгляді справи 09 квітня 2025 року присутній не був, постанова у відповідності до вимог закону йому не направлялась. У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року слід поновити.

З приводу доводів апеляційної скарги, то слід зазначити наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , порушення останнім вимог п. 2.9 (а) ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №199473, згідно якого ОСОБА_1 о 14 год. 10 хв. 09.12.2024 керував транспортним засобом «Audi А3», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Михайла Максимовича, 2 в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в КМНКЛ «Соціотерапія», підтверджується висновком лікаря №006505 від 13.12.2024, чим порушив п.2.9а ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, та підписаний особою, яка його склала.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.12.2024; висновком КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» №006505 від 13.12.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (канабіноїди та снодійні (барбітурати); відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність письмових доказів у справі доходжу висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії водія ОСОБА_1 , які полягають у керуванні автомобілем в стані наркотичного сп`яніння, є порушенням п. 2.9 (а) ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в порядку ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» (певне орієнтування про порушення ПДР). Працівник поліції повідомив, що ведеться відеофіксація розмови. При спілкуванні з ОСОБА_1 працівником поліції спочатку було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук. У зв`язку з цим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер» у встановленому законом порядку або у лікаря нарколога, який ОСОБА_1 відмовився пройти.

Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що у зв`язку з виявленням у нього ознак сп`яніння, його відсторонено від керування транспортним засобом.

В подальшому поліцейським було проведено поверховий огляд ОСОБА_1 , після чого виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, червоне забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. У зв`язку з цим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога, з приводу якого ОСОБА_1 спочатку відмовився проходити, втім потім погодився. В медичному закладі після поверхневого огляду лікаря, ОСОБА_1 здав біологічний матеріал (сечу).

І в подальшому за наслідками клінічного огляду лікаря та даних лабораторного дослідження, було надано висновок про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння.

Безпосередньо біля лікарні працівниками поліції було складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП, при цьому були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та вкотре наголошено про відсторонення від керування транспортним засобом.

А для складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було запрошено до підрозділу патрульної поліції на 11 год. 30 хв. 17.12.2025 за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9. Повідомлення ОСОБА_1 отримав, втім до підрозділу патрульної поліції не з`явився.

Таким чином, дані відеозапису повністю відображають всю хронологію спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , проходження ним огляду на стан наркотичного сп`яніння, спростовують доводи апелянта про не роз`яснення йому прав та не усунення його від керування транспортним засобом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки його було складено з порушенням ст. 256 КУпАП, зокрема у протоколі не вказано адресу місця складання, прив`язки до номеру, тобто не конкретизовано місце вчинення адміністративного правопорушення (номер будинку), є необґрунтованими, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№198473 місцем складання зазначено: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9, куди було запрошено ОСОБА_1 , однак він не прибув. Також місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено: м. Київ, вул. Михайла Максимовича, 2, де був зупинений під час керування транспортним засобом (як пізніше висновком встановлено) в стані наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 .

Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що направлення на проходження огляду на стан сп`яніння є недопустимим доказом, адже його не було йому вручено, то слід зазначити, що письмове направлення є документом, який складається інспектором поліції і вручається лікарю наркологу у разі, якщо водія було доставлено до медичного закладу для проведення медичного огляду та воно не оголошується і не вручається обстежуваній особі.

Також не можуть бути взяті до уваги і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ознаки сп`яніння були названі поліцейським автоматично, без перевірки та з відео не вбачається ознак сп`яніння.

Так, відповідно до п. 2, 3, 4 р. І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: - наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; - сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; - почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, законодавець вирішення питання щодо наявності підстав вважати, що особа може перебувати в стані алкогольного/наркотичного сп`яніння відніс саме до дискреційних повноважень поліцейського. Крім того, саме оглядом на стан сп`яніння може бути підтверджено або спростовано підозру поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння. При цьому, законодавством передбачено обов`язок пройти огляд, як за наявності усіх ознак сп`яніння, так і будь-якої, навіть одної з зазначеного переліку. По даним відеозапису ознаки сп`яніння можуть не бути яскраво вираженими в певних умовах, але при цьому, можуть бути зафіксовані зором працівника поліції, який перебуває поблизу.

Згідно п. 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів…» передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

З дослідженого відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у нього є ознаки наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, червоне забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Виявлені ознаки наркотичного сп`яніння були зазначені у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.12.2025.

Неспроможними є й доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки не є безперервним та на нього не зафіксовано факту керування транспортного засобу. Так, на відеозаписі зафіксовано, що поліцейський після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , повідомив йому причину запинки, проти чого ОСОБА_1 не заперечував, пояснив звідки він їхав та скільки ще йому залишились проїхати. При цьому поліцейський одразу повідомив, що ведеться відеофіксація розмови. Відеозапис вівся з моменту зупинки транспортного засобу і до моменту складання документів. Як вже зазначалось, відеозапис має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , розвиток спілкування співробітників поліції із водієм, на ньому чітко зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння та зафіксовано моменти складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги про те, що не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення положень ПДР, які б давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, оскільки як вбачається з відеозапису, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , працівник поліції повідомив йому, що він був зупинений працівниками поліції в порядку ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» (певне орієнтування про порушення ПДР). Заперечень ОСОБА_1 з цього приводу не висловлював.

Також з відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово вказували ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування транспортним засобом, а тому ОСОБА_1 про те, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом є також безпідставними.

Не беруться до уваги суду й доводи ОСОБА_1 про те, що сам по собі факт виявлення у біологічних зразках особи наркотичних речовин не може бути підставою для беззаперечного висновку про те, що особа перебуває саме у стані наркотичного сп`яніння, оскільки згідно загальнодоступних даних, наркотичні речовини можуть виводитись з організму людини до декількох діб. Так, згідно висновку КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №006505 від 13.12.2024, ОСОБА_1 о 15 год. 05 хв. 09.12.2024 перебуває саме у стані наркотичного сп`яніння (канабіноїди та снодійні (барбітурати).

Отже, доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, є порушенням п. 2.9 (а) ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал