Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №755/1898/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 755/1898/26 Головуючий у суді першої інстанції - Омельян І.М.

Номер провадження № 33/824/2065/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року щодо притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1, ст. 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу № 154 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 04.02.2026 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління Бюро економічної безпеки України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» та абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», припинивши 13 січня 2023 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 06 грудня 2024 року о 19:28 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу № 155 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління Бюро економічної безпеки України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» та абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», припинивши 13 січня 2023 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 09 грудня 2024 року о 19:05 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (після звільнення) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень із урахуванням положень ст. 36 КУпАП, та стягнуто з ОСОБА_1 на судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивував тим, що під час подання клопотань в суді першої інстанції ним зазначалися та долучалися відповідні докази (посвідчення) про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з тим, що є інвалідом 2 групи внаслідок війни на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Суд першої інстанції проігнорував вказаний факт та прийняв незаконне рішення про стягнення з судового збору. Звертав увагу, що суд описав статус інваліда 2 групи внаслідок війни. Також, судом помилково зазначено 2022 рік в абз. 1 стор. 5 постанови, щодо неподання декларації.

З приводу малозначності діяння щодо несвоєчасного подання декларацій при звільненні та після звільнення посилався на те, що на час звільнення з посади діяв мораторій на подачу декларацій державними службовцями до закінчення воєнного стану в Україні, його звільнення з роботи відбулось у зв`язку із скороченням посади, рівнозначної посади запропоновано не було, також не було виплачено допомоги на оздоровлення, була затримки зі сторони роботодавця щодо надання відомостей про заробітну плату при звільненні. Крім того, під час скорочення не було враховано статус інваліда 2 групи внаслідок війни.

Причиною несвоєчасності подання як при звільненні так і після також було те, що в нього вдома відсутній комп`ютер, а в період 2023-2024 років посилились масовані ракетні удари по критичній інфраструктурі України, збільшилась кількість повітряних тривог, пов`язаних з ними, позапланових відключень електроенергії та похідних від цих обставин факторів стало врази більше. Знайти технічні засоби та можливість доступу до мережі Інтернет, а також період коли доступ до всіх державних реєстрів був обмежений або функціонував не неналежним чином в період дії воєнного стану було проблематичним. Стан здоров`я, після перенесеного інсульту, вік та всі ці фактори стали причиною несвоєчасності подання декларації.

Звертав увагу, що несвоєчасне подання такої декларації не тягне за собою негативних наслідків від вчиненого правопорушення, відсутня будь-яка шкода для інших осіб чи держави, крім того раніше він не притягувався до адміністративної відповідальності.

Також просив суд врахувати ті обставини, що на час розгляду справи судом сплинули строки накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення пов`язане із несвоєчасним поданням декларації при звільненні та після звільнення.

У даних протоколах зазначено, що датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є 06 грудня 2024 року та 09 грудня 2024 року, а фактичним моментом виявлення правопорушення слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення пов`язане з корупцією, тобто 04 лютого 2026 року.

При цьому, для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Повідомлення про вчинення, порушень пов`язаних з корупцією було надіслано Національним агентством з питань запобігання корупції органу уповноваженому складати протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - 25 квітня 2025 року. Дане повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції було отримано Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України - 29 квітня 2025 року.

Датою і часом вчинення правопорушення, пов`язаних з корупцією є фактичний час і дата несвоєчасної подачі декларації особи, яка припинила діяльність пов`язану з виконання функцій держави та місцевого самоврядування, тобто мав подати не пізніше 31 січня 2024 року.

Датою виявлення правопорушення з пов`язаного корупцією є дата отримання Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України від Національного агентства з питань запобігання корупції вищевказаного повідомлення, тобто не пізніше 29 квітня 2025 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ст. 172-6 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Звернув увагу на сплив строку накладення адміністративного стягнення передбаченого ст. 38 КУпАП на момент винесення судом першої інстанції постанови в даній справі - 04 березня 2026 року.

При апеляційному розгляді справи прокурор Шкурпело Р.В. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Щодо застосування строків накладення адміністративного стягнення. То зауважив що діюча на даний час судова практика є різною. В одних випадках суди рахують початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення з дати складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, тобто з моменту зібрання всього обсягу доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, в інших з моменту надходження відповідних відомостей про неподання особою декларації про майновий стан при звільненні. Тому вважає, що суд першої інстанції накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 правильно враховував перебіг строку саме з часу складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з`явились на розгляд до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції, що є предметом апеляційного перегляду в даній справі не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватись спеціальним Законом.

Так, згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Водночас, пунктом 1 частини 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Апеляційний суд зауважує, що склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає обов`язкових елементів об`єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків, для констатації наявності якого встановлення суспільно небезпечних наслідків не вимагається.

Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності.

Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю.

На виконання вище зазначених вимог, головний спеціаліст відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 , припинивши 13 січня 2023 року діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та будучи особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону України «Про запобігання корупції», був зобов`язаний подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями не пізніше 31 січня 2024 року та декларацію за минулий 2023 рік не пізніше 01 квітня 2024 року.

ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, у порушення вимог частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» та абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», припинивши 13 січня 2023 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 06 грудня 2024 року о 19:28, тобто несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) та 09.12.2024 року о 19:05 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (після звільнення), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті та, що встановлено відповідно до послідовності його дій як користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до листа НАЗК від 25 квітня 2025 року №47-06/35915-25.

Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції у частині вирішення питання про дотримання строку накладення адміністративного стягнення, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Для визначення початку перебігу строку накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграє день виявлення правопорушення.

Відповідно до складених протоколів щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, пов`язаних з корупцією №154 та 155 від 04 лютого 2026 року зазначено, що датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, тобто момент коли уповноваженою особою, що має право складати протоколи забрано, проаналізовано зібрані фактичні дані, зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення та оформлено такий висновок у вигляді протоколу саме 04 лютого 2026 року.

Апеляційний суд не може погодитись із датою завершення збору доказів визначеною в протоколі про адміністративне правопорушення 04 лютого 2026 року, виходячи з наступного.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №149/2498/17 (провадження №К/9901/4274/18) зазначив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

29 квітня 2025 року за вхідним номером 31604-2025 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов лист №47-06/35915-25 щодо несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, поданої головним спеціалістом відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно-секретного управління Бюро економічної безпеки УкраїниОСОБА_1 (а.с. 15,16, 74)

Тобто початком перебігу строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є саме 29 квітня 2025 року, а датою спливу вказаного строку є 29 жовтня 2025 року.

Однак із матеріалів справи вбачається, що орган уповноважений на здійснення вказаної перевірки, документування та оформлення матеріалів провадження будь яких дій у вказаний період не вчиняв.

Лише 02 грудня 2025 року начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковником поліції Рубель Андрієм було надіслано запит №91901-2025 до Бюро економічної безпеки України щодо надання інформації та завірених належним чином копій документів стосовно ОСОБА_1 (а.с.23).

Відповідно до листа №135552/01-2025 від 04 грудня 2025 року Бюро економічної безпеки України до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України було надано наступні документи: Копія наказу БЕБ від 11 липня 2022 року № 288-к «Про призначення ОСОБА_1 »; копія наказу БЕБ від 10 січня 2023 року № 91-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; копія посадової інструкції головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно - секретного управління Бюро економічної безпеки України, затвердженої Директором Бюро економічної безпеки України від 15 червня 2022 року; копія посадової інструкції головного спеціаліста відділу спеціального зв`язку, технічного та криптографічного захисту інформації Режимно - секретного управління Бюро економічної безпеки України, затвердженої Директором Бюро економічної безпеки України від 26 вересня 2022 року. (а.с. 26- 27)

06 січня 2026 року старший оперуповноважений в ОВС 6 -го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітан поліції Виноградов Євген отримав пояснення у ОСОБА_1 .

Отже станом на 06 січня 2026 року старшим оперуповноваженим в ОВС 6 -го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Виноградовим Євгеном, були отримані всі необхідні відомості та документи, які містили достатні дані, необхідні для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Однак старшим оперуповноваженим в ОВС 6 -го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Виноградовим Євгеном. протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 було складено 04 лютого 2026 року.

Так, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Зволікання з проведенням ефективної адміністративної перевірки та зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не може бути підставою для штучного продовження строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Твердження прокурора під час перегляду справи в апеляційному порядку про те, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу, а тому строк обчислюється із цього моменту, оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надано оцінку зібраним доказам у їх сукупності, неможна вважати переконливими, оскільки такий підхід не узгоджується з принципом правової визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права та елементом справедливого судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавчо встановлений строк, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення, обчислюється з моменту виявлення корупційного адміністративного правопорушення, однак такий не ототожнюється із часом зібрання усіх матеріалів перевірки та складення відповідного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що днем виявлення правопорушення вчиненого ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є 29 квітня 2025 року, тобто день надходження до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від Національного агентства з питань запобігання корупції листа щодо можливого порушення ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства.

Таким чином за встановлених вище обставин, днем закінчення передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення, слід вважати 29 жовтня 2025 року.

Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.

Отже, на день ухвалення судом першої інстанції постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, встановлений ч. 3 ст. 38 КУпАП шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення припиняється в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому суд зазначає, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення.

Таким чином доводи апеляційної скарги в частині застосування строків притягнення до адміністративної відповідальності, які встановлені ст. 38 КУпАП, є обґрунтованими.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржувана постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 рокупідлягає скасуванню, а провадження закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Керуючись ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2026 рокущодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, тобто із на підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду М.А.Яворський