Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №758/3205/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 758/3205/21

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/2524/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

за участю секретаря Самойлік А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Раєцького Андрія Олександровича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року (суддя Ковбасюк О.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ЧАС» про захист порушених авторських прав і виплату компенсації,

установив:

у березні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили:

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»(далі - ТОВ «ТРК «Студія 1+1»), Товариство з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» (далі - ТОВ «1+1 Інтернет) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Час» (далі - ТОВ «Видавництво «Час») припинити дії, що порушують їхні авторські права, шляхом встановлення заборони використовувати тизер або його частини шляхом опублікування; відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; публічного виконання і публічного сповіщення; публічної демонстрації і публічного показу; будь-якого повторного оприлюднення; перекладу; переробки; адаптації, аранжування та інших подібних змін: включення складовою частиною до інших творів; продажу, передання в найм (оренду): імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок без їхньої згоди;

зобов`язати ТОВ «1+1 Інтернет», ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та ТОВ «Видавництво «Час» протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, за власний рахунок опублікувати в друкованому засобі масової інформації «Урядовий кур`єр» дані про допущені порушення їхніх майнових та немайнових авторських прав, а саме повне судове рішення, ухвалене в цій справі;

стягнути солідарно з відповідачів компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 90 800грн в рівних частинах для кожного з них.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що вони спільною творчою

працею створили тизер, який є рекламним роликом документального фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7», який розміщений ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті відеохостингу «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ТОВ «1+1 Інтернет» розмістило анонс до фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3» на веб-сайті відеохостингу «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. ІНФОРМАЦІЯ_5 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» разом із ТОВ «1+1 Інтернет» здійснили показ фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3», а також анонсу в ефірі телеканалу «1+1». ІНФОРМАЦІЯ_14 року ТОВ «1+1 Інтернет» розмістило фільм на веб-сайті відеохостингу «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6

Позивачі посилалась на те, що відповідачі включили кадри тизера в анонс тривалістю 5 секунд та до фільму тривалістю 23,37 секунд, як складові частини до анонсу та фільму, при цьому здійснили їхнє публічне сповіщення на телеканалі «1+1» та протягом тривалого часу здійснювали оприлюднення кадрів тизеру до загального відома публіки в мережі «Інтернет». Факт публікації анонсу та фільму в мережі «Інтернет», а також факт використання кадрів тизера в них підтверджується звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі «Інтернет» № 85/2021-3B від 10 березня 2021 року, підготовленим ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» («Центр компетенції»).

Позивачі вважали, що використання відповідачами кадрів тизеру є неправомірним і порушує їхні права інтелектуальної власності, оскільки вони не надавали дозволів відповідачам на використання тизеру чи його окремих кадрів, при цьому відповідачі не зазначили їх як авторів таких кадрів.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3 000грн з кожного. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3 000грн з кожного.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Раєцький А.О. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, поклавши на відповідачів судові витрати, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник позивачів зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність того, що позивачі є авторами тизеру, зазначивши, що в останньому відсутні будь-які посилання на те, що позивачі є його авторами. При цьому, суд першої інстанції не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема роздруківкам публікацій, зроблених 27 та 28 липня 2015 року у соціальній мережі Facebook, в яких позивачі розмістили посилання на вказаний тизер на відеохостингу Youtubeта зазначили, що вони презентують свій тизер фільму, над яким працюють. Також, існує ряд публікацій фотознімків бекстейджу зйомок фільму та тизеру, на яких зображені позивачі зі знімальною технікою в локаціях тизеру. Також, не були оцінені судом й інші публікації, зокрема на ресурсах http://tsn.ua, http://uacrisis.org, http://zn.ua, http://niklife.com.ua, http://www.imdb.com, в яких вказано, що саме позивачі є авторами тизеру. Таким чином, докази, які стосуються виключної участі позивачів, як єдиних осіб у ролі режисера, оператора та звукорежисера у зйомках та створенні матеріалу для фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7», то логічно випливає, що матеріали, які не увійшли до фільму, але

увійшли до його рекламного ролика, не могли зніматися іншими особами.

Також, представник позивачів зазначає, що відповідачі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «1+1 Інтернет» не заперечували наявності у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_3» кадрів з тизеру, однак заперечували авторство позивачів щодо цього тизеру, тоді як представник ТОВ «Видавництво «Час» у судовому засіданні зазначала про наявність у фільмі запозичених кадрів, не надавши пояснень про те, як саме такі кадри потрапили у фільм та правомірності їх використання. Також, відповідачі не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту того, що авторство тизеру належить іншим особам, а не позивачам. Припущення, що авторство тизеру належить ГО «Творче об`єднання «Вавилон 13» спростовується відповіддю цієї ГО, у дослідження якої суд першої інстанції необґрунтовано відмовив.

Представник позивачів зазначає, що під час судових дебатів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «1+1 Інтернет» висунули нове твердження, відповідно до якого позивачі не є авторами усіх вихідних файлів, які лягали в основу фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7» та тизеру, оскільки позивачі не довели зворотне, при цьому, суд у своєму рішенні питання авторства фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7» оминув, не надавши цьому жодної оцінки. Разом з цим, усі вихідні матеріали, що лягли в основу фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7» та тизеру перебувають саме у позивачів.

Крім цього, представник позивачів посилається на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи встановив факт публічного сповіщення частини тизеру на телеканалі «1+1» та протягом тривалого часу подання кадрів тизера до загального відома публіки у мережі Інтернет під час трансляції фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3», однак відмовляючи у позові, погодився з твердженням відповідачів, що вказані дії вчинені на підставі ліцензійного та похідного від нього субліцензійного договорів. Разом з тим, суд не надав оцінку тому, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «1+1 Інтернет» не зазначили імен позивачів, як авторів використаних фрагментів тизеру і джерела запозичення, та тому, що наявність таких договорів свідчить про солідарну відповідальність усіх відповідачів, оскільки ТОВ «Видавництво «Час» гарантувало ліцензіату, що передані за договором права, вільні від зобов`язань перед третіми особами, а у творі нема будь-яких матеріалів, що порушують авторське право, договірні права, цивільно-правові права третіх осіб.

Також, представник позивачів посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час здійснення розподілу судових витрат, розмір яких є завищеним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «1+1 Інтернет» - адвокат Здоровець С.В. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на недоведеність позивачами авторства на тизер, оскільки жоден із перелічених ними доказів не містить інформації про авторство позивачів саме на тизер, який є предметом розгляду даної справи, при цьому самі позивачі визнають, що тизер та фільм «ІНФОРМАЦІЯ_7», авторство якого не входить до предмету доказування у даній справі, є різними об`єктами права інтелектуальної власності.

Також, представник відповідачів вважає, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «1+1 Інтернет» не є належними відповідачами у даній справі, оскільки згідно укладеної з ТОВ «Видавництво «Час» ліцензійної угоди, будь-які претензії та/або позовні вимоги третіх осіб, включаючи державні органи, щодо використання твору повинні бути пред`явлені ліцензіару, тобто ТОВ «Видавництво «Час», який несе повну відповідальність перед такими третіми особами.

Представник ТОВ «Видавництво «Час» - адвокат Мандриченко Ж.В. просить у задоволенні апеляційної скарни відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на недоведеність позивачами наявності в них авторських прав на тизер

фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7», кадри з якого були використані ТОВ «Видавництво «Час» під час створення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Представник відповідача посилається на дотримання ТОВ «Видавництво «Час» принципу добросовісного використання (fairuse), закріплений у законодавстві США, де і зареєстровано відеохостинг Youtube.

Постановою Київського апеляційного суду від 4 червня 2024 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року постанову Київського апеляційного суду від 4 червня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , їх представника - адвоката Раєцького П.О., які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представників відповідачів - адвокатів Здоровця С.В. та Мандриченко Ж.В., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_9» відеохостингу «YouTube» опубліковано тизер під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Веб-сторінка із фотографіями до фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7» на веб-сайті «IMDB» містить фотографії зйомок, кадри та рекламні постери фільму, на якій містяться посилання на персональні сторінки в соціальних мережах позивачів. Відповідно до інформації, розміщеної на цій сторінці, позивачі є авторами фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7».

У 2017 році ТОВ «Видавництво «Час» створило документальний кінофільм «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якому висвітлено тему окупації території Автономної Республіки Крим та початку збройного конфлікту на сході України.

Під час створення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_11» ТОВ «Видавництво «Час» використало кадри з тизеру «ІНФОРМАЦІЯ_10». Вказана обставина визнана відповідачами.

06 березня 2018 року між ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та ТОВ «Видавництво «Час» укладено ліцензійну угоду № 0603-2018/1, за умовами якої ТОВ «Видавництво «Час», як ліцензіар та законний власник виключних майнових прав на телевізійну передачу «ІНФОРМАЦІЯ_3», надав ТОВ «ТРК «Студія 1+1» невиключне право на публічне сповіщення твору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» уклало субліцензійну угоду № 12-03-2018 з TOB «1+1 Інтернет» та передало невиключне право на використання твору на веб-сайтах, які знаходяться в управлінні ТОВ «1+1 Інтернет».

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало анонс до кінофільму «ІНФОРМАЦІЯ_3» на веб-сайті відеохостингу «YouTube».

ІНФОРМАЦІЯ_13 ТОВ «ТРК «Студія 1+1» разом із ТОВ «1+1 Інтернет» здійснило публічне сповіщення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3», а також анонсу в ефірі телеканалу «1+1».

ІНФОРМАЦІЯ_14 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало фільм «ІНФОРМАЦІЯ_3» на веб-сайті відеохостингу «YouTube» і опублікувало фільм та анонс на власному відео сервісі 1PLUS1.VIDEO.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали належних доказів наявності авторського права на тизер «ІНФОРМАЦІЯ_10», кадри з якого використано ТОВ «Видавництво «Час» під час створення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_11». Тизер не містить вказівки на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є його авторами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги

та з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 серпня 2025 року, колегія суддів зазначає про наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

У частинах першій, другій статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об`єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (частина перша статті 423 ЦК України).

Майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб`єктів цих прав (частини перша та друга статті 424 ЦК України).

Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом (частина третя статті 426 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 433 ЦК України об`єктами авторського права є літературні та художні твори, зокрема аудіовізуальні твори.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, та інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до правочину або закону.

Частина перша статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відносить до об`єктів авторського права твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, аудіовізуальні твори.

Згідно частини 2 зазначеної норми охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Також у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» наведено визначення аудіовізуального твору як твору, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 ЦК України).

Відповідно до статті 435 ЦК України суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Частинами першою та третьою статті 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що авторами аудіовізуального твору є: а) режисер-постановник; б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів; в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; г) художник-постановник; д) оператор-постановник.

Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Частинами другою та четвертою статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім`я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім`я і не заявить про своє авторство.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам

незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі посилались на те, що в 2015 році вони спільною творчою працею створили тизер, який є рекламним роликом документального фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7», який оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті відеохостингу «YouTube» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12 та є самостійним об`єктом авторського права. ОСОБА_1 є режисером тизеру, ОСОБА_2 - оператором, а ОСОБА_3 - режисером монтажу та звукорежисером.

У самому тизері відомості про позивачів як співавторів тизеру не зазначені.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз`яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 442 ЦК України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

З урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, її спростувати повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 161/15786/16).

Звертаючись до суду з цим позовом позивачі заявили про своє авторство на тизер «ІНФОРМАЦІЯ_10». Надали суду наявні в них докази на підтвердження факту створення ними тизеру.

Під час судового розгляду представник ТОВ «Видавництво «Час» не заперечувала, що під час створення у 2017 році фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3» ТОВ «Видавництво «Час» використало кадри з тизеру «ІНФОРМАЦІЯ_10».

При цьому, заперечуючи авторське право позивачів, жодних доказів на підтвердження того, що автором тизеру є ТОВ «Видавництво «Час», чи будь-яка інша особа, яка надала товариству право на використання кадрів з тизеру в своєму фільмі, відповідачі не надали й на такі обставини не посилались. Тобто факт співавторства позивачів на тизер не спростували.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивачами не надано належних та допустимих доказів у підтвердження свого авторства на тизер до документального фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7».

Колегія суддів погоджується з доводами відповідачів, що відповідно до положень статті 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права» режисер монтажу та звукорежисер не визначені, як автори аудіовізуального твору.

Проте, у позовній заяві позивачі зазначили, що тизер до документального фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7» створений їх спільною творчою працею, належить їм трьом відповідно до усної домовленості між ними, тому відповідно до положень статті 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» колегія суддів вважає, що режисер монтажу та звукорежисер ОСОБА_3 також є співавтором зазначеного тизеру.

У позовній заяві позивачі стверджували, що відповідачі неправомірно без їхньої згоди використали кадри з цього тизеру, чим порушили їхні права.

Частиною третьою статті 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора (стаття 443 ЦК України).

Згідно з частиною першою «Про авторське право і суміжні права» автору належать такі особисті немайнові права: 1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; 3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; 4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Відповідно до частин першої, третьої статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; 11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є, зокрема вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або)

суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону.

За змістом статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» способами цивільно-правового захисту авторського права, зокрема, є право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення, та передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації.

Відповідно до підпункту «г» абзацу другого частини першої України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав і не залежить від розміру заподіяних збитків.

Пунктом «г» частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що розмір компенсації, що визначається судом, становить від

10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.

При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини.

При розгляді справи судом було встановлено, що ТОВ «Видавництво «Час» під час створення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_11» використало кадри з тизеру «ІНФОРМАЦІЯ_7». При цьому, у титрах фільму не зазначено, що авторами використаних кадрів є позивачі, а відтак відповідач порушив їх авторські права, які підлягають захисту у судовому порядку.

Також судом встановлено і не заперечується відповідачами, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало анонс до кінофільму «ІНФОРМАЦІЯ_3» на веб-сайті відеохостингу «YouTube». ІНФОРМАЦІЯ_13 ТОВ «ТРК «Студія 1+1» разом із ТОВ «1+1 Інтернет» здійснило публічне сповіщення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_3», а також анонсу в ефірі телеканалу «1+1». ІНФОРМАЦІЯ_14 року ТОВ «1+1 Інтернет» опублікувало фільм «ІНФОРМАЦІЯ_3» на веб-сайті відеохостингу «YouTube» і опублікувало фільм та анонс на власному відео сервісі 1PLUS1.VIDEO.

Разом з цим, що 6 березня 2018 року між ТОВ «Телерадіокомпанія 1+1» та ТОВ «Видавництво «ЧАС» було укладено Ліцензійну угоду №0603-2018/1, за умовами якої ТОВ «Видавництво «ЧАС», як ліцензіар та законний власник виключних майнових прав на телевізійну передачу «ІНФОРМАЦІЯ_3», надав ТОВ «ТРК «Студія 1+1» невиключне право на публічне сповіщення (телевізійний показ) твору шляхом його

передачі в етер, у системах кабельного та супутникового телебачення, а також за допомогою IPTV-мереж і мережі Інтернет (п. 1.1 Ліцензійної угоди).

В розділі 3 Угоди ліцензіар гарантував ліцензіату, що: ліцензіар має всі необхідні повноваження і права для укладення цієї Угоди і передачі Ліцензіату зазначених у п. 1 Угоди прав на використання твору; права, що передаються відповідно до цієї Угоди, вільні від зобов`язань перед третіми особами; у творі немає яких-небудь матеріалів, що порушують авторське право та/або суміжні права, інші права інтелектуальної власності, договірні права, цивільно-правові права та/або інші права третіх осіб; ліцензіат може використовувати твір без отримання додаткових дозволів від ліцензіара та/або будь-яких третіх осіб і без здійснення додаткових виплат ліцензіару та/або яким-небудь третім особам.

Згідно з п. 3.2 Угоди будь-які претензії та/або позовні вимоги третіх осіб, включаючи державні органи щодо використання твору на умовах і відповідно до цієї Угоди повинні бути пред`явлені ліцензіару, який нестиме повну відповідальність перед такими третіми особами. Ліцензіат звільняється від відповідальності за вказаними в цьому пункті Угоди претензіями та позовними вимогами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачі ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ«1+1 Інтернет», які на підставі Ліцензійної угоди здійснили публічне сповіщення твору «ІНФОРМАЦІЯ_3», звільнені від відповідальності за порушення авторських прав позивачів.

Проте, враховуючи, що Додатком № 2 до Ліцензійної угоди №0603-2018/1 від 6 березня 2018 року, підписаним ІНФОРМАЦІЯ_2 року ТОВ «Видавництво «ЧАС» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», сторони домовились, що права, визначені в пунктах 1.1-1.3. цієї Угоди можуть бути передані (субліцензовані) Ліцензіатом третім особам, а ліцензійний строк визначений по 11 березня 2028 року, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині заборони вчиняти дії, які порушують авторські права, підлягають задоволенню і до відповідачів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет», з яким укладена субліцензійна угода № 12-03-2018 та передано невиключне право на використання твору на вебсайтах, які знаходяться в управлінні ТОВ «1+1 Інтернет».

Посилання представника ТОВ «Видавництво «ЧАС» на положення статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права», які підставу для звільнення від відповідальності за порушення авторських прав, колегія суддів вважає безпідставними.

Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право),

але з обов`язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається: використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення.

Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою, зокрема, як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою. Особа, яка використовує твір, зобов`язана зазначити ім`я автора твору та джерело запозичення. (пункт 1 частини першої та частина друга статті 444 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 10 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні

права» без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов`язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22-25 цього Закону.

Отже, за загальним правилом використання твору як об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності.

Як виняток допускається правомірне використання твору як об`єкта права інтелектуальної власності без дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, у разі якщо це передбачено відповідною нормою закону.

Цитування є вільним використанням твору із зазначенням імені автора і джерела запозичення. По своїй суті цитування є найбільш значущим обмеженням авторського права. Воно служить свого роду фундаментом для інших обмежень авторських прав.

Разом з цим, умовою для правомірності цитування є зазначення імені автора твору та джерела, з якого та чи інша цитата запозичується, що має вказати на походження процитованого твору, який використовується без дозволу автора.

Проте, відповідач ТОВ «Видавництво «Час» не зазначило у фільмі «ІНФОРМАЦІЯ_3» ні імен авторів - позивачів, ні джерела запозичення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 569/11789/15-ц зроблено висновок, що: «суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав (підпункти «г», «д» абзацу першого частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).»

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що компенсація за порушення авторських прав позивачів підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Видавництво «Час», а визначаючи її розмір виходить із обсягу використаного аудіовізуального твору позивачів, тривалістю та обсягу порушення, а також принципи справедливості, добросовісності та розумності, тому стягненню з відповідача підлягає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у рівних частинах на кожного із позивачів, що становить по 22 700грн.

Одним із способів цивільно-правового захисту авторського права, передбачених у статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є право вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

Суб`єкти авторського права мають право звертатися за захистом авторського права до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом (у тому числі, про опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права).

Разом з тим для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та

забезпечити поновлення порушеного права.

Колегія суддів вважає, що позивачами не наведено достатнього обґрунтування необхідності застосування такого способу захисту авторського права, як зобов`язання відповідачів протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, за власний рахунок опублікувати в друкованому засобі масової інформації «Урядовий кур`єр» дані про допущені порушення їхніх майнових та немайнових авторських прав, а саме повне судове рішення, ухвалене в цій справі.

Позивачами не доведено, що такий спосіб захисту у вигляді публікації в друкованому виданні є належним та необхідним.

Враховуючи зміст порушеного права позивачів, колегія суддів вважає, що задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідачів припинити дії, що порушують авторські права позивачів, та стягнення з відповідача ТОВ «Видавництво «Час» грошової компенсації є достатніми способами захисту порушених прав позивачів.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини 1 статті 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів стягує з відповідача ТОВ «Видавництво «Час» понесені позивачами судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 1 816грн, за подання апеляційної скарги 2 724грн та за подання касаційної скарги 3 632грн, виходячи із задоволення позовних вимог немайнового та майнового характеру, а також витрат, понесених позивачами на збирання доказів 1 360грн, на користь кожного позивача.

Під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідачів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» - адвокат Здоровець С.В. заявив про солідарне стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу по 53260грн на кожного з відповідачів.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У підтвердження судових витрат суду першої інстанції були надані договори про надання правової (правничої) допомоги від 5 серпня 2019 року, укладені між ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» і адвокатом Здоровцем С.В., додатки до договорів.

Суд першої інстанції вважав, що виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу в сумі 53 260грн на кожного відповідача, який є завищеним.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з позивачів витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» адвокатом Здоровцем С.В. по 3000грн з кожного.

Враховуючи, що апеляційний суд відмовив у задоволенні двох позовних вимог, пред`явлених до відповідачів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет», а також відсутність апеляційної скарги зазначених відповідачів на здійснений судом першої інстанції розподіл судових витрат у зазначеній частині, колегія суддів вважає, що стягненню з позивачів підлягають витрати відповідачів на правову допомогу у розмірі, визначеному судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення зазначеного розміру, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, пред`явлених до вказаних відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не оцінив наданих доказів, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суд підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Раєцького Андрія Олександровича задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Час», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Товариство з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» припинити дії, що порушують авторські права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на тизер, який є рекламним роликом документального фільму «ІНФОРМАЦІЯ_7», шляхом встановлення заборони використовувати тизер або його частини шляхом опублікування, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, публічного виконання і публічного сповіщення, публічної демонстрації і публічного показу, будь-якого повторного оприлюднення, перекладу, переробки, адаптації, аранжування та інших змін, включення складовою частиною до інших творів, продажу, передання в найм (оренду), імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок без згоди авторів.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Час» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення майнових авторських прав у сумі 22 700грн та 9 532грн судових витрат, а всього 32 232грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Час» на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення майнових авторських прав у сумі 22 700грн та 9 532грн судових витрат, а всього 32 232грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Час» на користь ОСОБА_3 компенсацію за порушення майнових авторських прав у сумі 22 700грн та 9 532грн судових витрат, а всього 32 232грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3 000грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3 000грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук