Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №754/6975/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 754/6975/26

Суддя в суді першої інстанції: Броновицька О.В.

Провадження № 33/824/3060/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого директором ПП «САМСОНЕ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ч. 1 ст. 163-1 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.(а.с. 20-21).

Не погодившись з вказаною постановою, 22 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Ільницький Ю.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 28-39).

На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказував, що апелянт не знав про наявність щодо нього провадження у справі про адміністративне правопорушення, не був присутній під час розгляду справи судом, про оскаржувану постанову дізнався 29.04.2026, коли вона надійшла до Електронного кабінету ЄСІТС «Електронний суд».

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою.

ОСОБА_1 є директором ПП «САМСОНЕ» згідно з наказом № 1 від 01.11.2001 року. ГУ ДПС у м. Києві склало Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «САМСОНЕ» від 03.04.2026 № 27074/Ж5/26-15-07-02-05-01/31723790. ПП «САМСОНЕ» подало заперечення від 15.04.2026 року № 15-04/2026/1 на Акт перевірки. Контролюючий орган залишив без задоволення заперечення, що підтверджується листом ГУ ДПС у м. Києві від 29.04.2026 № 21084/Ж12/26-15-07-02-05-07.

Вказував, що висновки Акта перевірки були заперечені ПП «САМСОНЕ», а рішення податкового органу, які будуть прийняті на підставі нього, будуть оскаржені в адміністративному порядку та в суді.

Суд першої інстанції керувався тільки Витягом з Акта перевірки на 7 аркушах, тоді як повний текст Акту перевірки складається на 96 аркушах, не враховуючи додатків. Тобто, суд виходив суто з Витягу з Акту перевірки та не мав можливості в повній мірі встановити усі фактичні обставини, що вплинуло на остаточне рішення.

ПП «САМСОНЕ» чітко дотримувалося вимог законодавства та забезпечувало належне ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Вказував, що ПП «САМСОНЕ» з об`єктивних причин не мало можливості надати для перевірки первинні документи та регістри бухгалтерського обліку за період з 01.01.2017 по 01.03.2021 року, оскільки вказані документи були вилучені під час обшуку в рамках кримінального провадження № 42020100000000497 від 30.10.2020 року.

Контролюючим органом зазначено у розділі 3.1.1.1. акту перевірки «перевірка показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 обмежено виключно порівнянням даних декларацій з податку на прибуток та фінансової звітності ПП «САМСОНЕ». Однак, без аналізу первинних документів такий підхід є неправильним, саме по собі порівняння декларацій з податку на прибуток та фінансової звітності не може бути беззаперечною підставою для визначення наявності недоїмки з податку на прибуток. Податковим органом в акту перевірки некоректно порівнюються проведені обсяги реалізації товарів (послуг) через РРО із даними декларації з податку на прибуток за І квартал 2022 року та висновується про наявність розбіжності, яка мала наслідком заниження показників доходу в декларації на загальну суму 6 844 926,48 грн. Обсяги реалізації за РРО та показники декларації з податку на прибуток є несумісними джерелами інформації, які мають різну правову природу, тому просте порівняння та ще й без аналізу первинних документів, є некоректним та не може бути покладено в основу висновку про наявність заниження доходу з податку на прибуток за І квартал 2022 року.

Крім того, податковим органом в акту перевірки акцентовано увагу, що за оборотно-сальдовими відомостями залишок товарів по дебету рахунку 28 «товари» станом на 01.01.2024 менше за залишок товарів по дебету рахунку 28 «Товар» станом на 31.12.2023 на загальну суму 24 388 036,53 грн. та зроблено висновок про вибуття (реалізацію) запасів та невідповідність між показниками бухгалтерського обліку та податкової звітності на загальну суму 25 052 858 грн., окрім того, ПДВ 5 010 572 грн. При цьому, невідповідність за даними бухгалтерського обліку свідчить виключно про реалізацію ПП «САМСОНЕ» товарів, а значить вказана сума є доходом для цілей оподаткування податком на прибуток. Разом з тим, податковим органом не з`ясовано, чи проводилася річна інвентаризація активів та зобов`язань за 2023 рік, а якщо проводилась, то чи проаналізовано її результати. Крім того, з 01.01.2024 ПП «САМСОНЕ» змінило внутрішні правила ведення обліку. Підприємство веде облік відповідно до облікової політики, яка затверджена наказом № 89 від 26.12.2023 року, відповідно до якої у разі вибуття запасів застосовується метод перших за часом надходжень (ФІФО). З огляду на дату цього наказу, дана облікова політика почала застосовуватись ПП «САМСОНЕ» з 01.01.2024.

Вважав, що без аналізу первинних документів за період 01.01.2017-01..03.2021 неможливо встановити та довести, що показники декларацій з ПДВ були занижені.

Податковим органом було зафіксовано порушення граничних строків реєстрації податкових накладних відповідно до даних, наведений у таблиці підпункту 3.1.2.4. Акта перевірки. Однак, порівняння законодавчо встановлених строків реєстрації податкових накладних із фактичними датами їх складання та реєстрації свідчить про відсутність порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

Також, у діях ПП «САМСОНЕ» відсутні склад податкового правопорушення за п. 5.1. ст.. 51, п. 70.16 ст. 70, п. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, оскільки допущені посилки не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань та/або зміни платника податку.

Вважав, що директор ПП «САМСОНЕ» не несе персональну відповідальність за порушення п.1,п. 2, п. 11 ст. 3 Закону про РРО, адже суб`єктом відповідальності тут є суб`єкт господарювання, а не його директор.

Окрім того, порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не стосується ведення податкового обліку, натомість, утворює склад адміністративного правопорушення, що передбачений ст. 155-1 КУпАП, а не ч. 1 ст. 163-1 КУпАП (а.с. 28-39).

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Ільницький Ю.В. підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Інші особи до суду не прибули були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Так Головне управління ДПС України у м. Києві про розгляд справи апеляційним судом 15 червня 2026 року було сповіщено 28 травня 2026 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС та 04 червня 2026 року врученням поштового повідомлення уповноваженій особі із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 його захисник - адвокат Ільницький Ю.В. підтвердив в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 130-138).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).

Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Ільницького Ю.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З метою реалізації права на апеляційне оскарження, в тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.

Відповідно до рішення ЄСПЛ (справа «Станьо проти Бельгії»), суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту.

З матеріалів справи вбачається, що після надходження до суду протоколу про адміністративне правопорушення справу було призначено до розгляду на 24.04.2026 о 09 год. 45 хв. У матеріалах справи міститься судова повістка про виклик до суду ОСОБА_1 від 22.04.2026 (а.с. 19).

В матеріалах справи відсутні належні докази про сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції.

Оскаржувана постанова винесена за відсутності належного сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, з матеріалами справи, в тому числі з оскаржуваною постановою захисник ОСОБА_1 - адвокат Андрусенко К.І. ознайомився лише 06.05.2026 року (а.с. 23).

Враховуючи вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З протоколу про адміністративне правопорушення № 1323 від 03 квітня 2026 року вбачається, що керівник ПП «САМСОНЕ» ОСОБА_1 вчинив правопорушення ведення податкового обліку з порушеннями встановленими в Акті перевірки від 03.04.2026 року № 27074/Ж5/26-15-07-02-05-01/31723790, а саме:

1. п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу? України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповнення, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 56 836 395 гривень;

2. п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями занижено податок на додану вартість на загальну суму 61 915 281 гривень;

3. п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 N? 2755-VI зі змінами і доповненнями, в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за листопад 2022 року, лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2023 року, січень та березень 2024 року;

4. п. 201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями в частині відсутності реєстрації податкових накладних (січень 2020, вересень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, грудень 2023);

5. п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6, ст..44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті не забезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів;

6. п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пл. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI із змінами та доповненнями та розділ 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015р. №4 щодо подання з помилками податкових розрахунків за звітні періоди І кварталу 2022року;

7. п.1, п.2, п.11 ст.3 Закону №265, а саме за період з 01.01.2022р. по 30.03.2024р. вчинено проведення розрахункових операцій без створення у паперовій та електронній формі відповідних розрахункових операцій на загальну суму 7 136 462,02 грн.

Відповідальність передбачена ч. 1 ст.163-1 КУпАП (а.с. 1-16)..

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суд першої інстанції у постанові послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, актом перевірки ПП «САМСОНЕ» від 03.04.2026 №27074/Ж5/26-15-07-02-05-01/31723790, наказом № 1 від 01.11.2021р. про призначення ОСОБА_1 директором ПП «САМСОНЕ».

Однак, наявний у матеріалах справи акт перевірки також не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З наведених норм права вбачається, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування, немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

У справі відсутні об`єктивні докази прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи на вищевказане уваги не звернув та передчасно зазначив в мотивувальній частині про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол, за відсутності інших об`єктивних доказів підтвердження наявності правопорушення, не може бути визнаний достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

За таких підстав, апеляційний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова районного суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 38, 247, 289, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя _________________ Б.Б. Левенець