Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №185/2031/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 185/2031/25 Головуючий у суді першої інстанції - Смик М.М.

Номер провадження № 22-ц/824/8531/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Смик М.М.,у селищі Рокитне, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, у якому просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_1 , за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 травня 2011 року і до досягнення сином повноліття, та які стягуються з нього на користь ОСОБА_1 , за судовим наказом, виданим 05 квітня 2023 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повнолітня, які в сукупності складають 1/2 частку від його заробітку (доходу), та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дітьми повнолітня.

Позов мотивував тим, що з 13 вересня 2008 року він перебував з ОСОБА_1 у шлюбі, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2012 року розірвано.

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року стягнено з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 травня 2011 року і до досягнення сином повноліття.

17 грудня 2016 року він з ОСОБА_1 повторно зареєстрував шлюб.

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_4 .

24 лютого 2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації проти України він був призваний до лав Збройних Сил України та будучи військослужбовцем забезпечив виїзд дружини разом з дітьми за кордон. Однак, у березні 2023 року йому стало відомо про зраду дружини за кордоном з іншим чоловіком, що стало підставою для припинення сімейно-шлюбних відносин.

Позивач вказував, що він добровільно звернувся з рапортом до військової частини про відрахування з нього 1/3 частки від усіх видів його заробітку на утримання його дітей.

Проте, відповідач у вересні 2023 року звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про видачу дубліката виконавчого листа і ухвалою суду від 29 вересня 2023 року заяву про видачу дубліката виконавчого листа задоволено та видано дублікат виконавчого листа. Вказаний дублікат виконавчого листа, зокрема, на виконання рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року відповідач подала до виконавчої служби для примусового його виконання.

Позивач також вказував на те, що 05 квітня 2023 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано судовий наказ про стягнення з нього на користь відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повнолітня.

Отже, фактично за двома виконавчими листами з нього стягуються 1/2 частка від усіх видів його заробітку (доходу), тобто 50%, що фактично ставить його в нерівні умови з відповідачем та створює надмірний фінансовий тягар, утворюючи чималу заборгованість.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2026 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 травня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття, та судового наказу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2023 року на утримання дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 3 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повнолітня, які в сукупності складають 1/2 частку від його заробітку (доходу), та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Припинено нарахування аліментів за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року (справа № 2-2729/11) та судовим наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 квітня 2023 року (справа №932/3263/23; провадження № 2н-932/170/23).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким залишити без задоволення позов ОСОБА_2 ..

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки її доводам.

Звертаючись до суду з позовом позивач, як на підставу позову, посилається на статтю 192 СК України, проте обставин зміни його матеріального чи сімейного стану, погіршення його здоров`я, нецільового використання аліментів, позивач у позові не наводить.

Неправильне визначення підстави позову може призвести до відмови у задоволенні позову або повернення позовної заяви, якщо позивач обрав неналежний спосіб захисту, суд має право відмовити у задоволенні.

Вважає, що позивач посилаючись на статтю 192 СК України, не вірно визначив підстави позову, а, відтак, обрав неналежний спосіб захисту.

Законодавством не заборонено звертатися до суду із заявою про стягнення аліментів на кожну дитину окремо, при цьому, граничний розмір стягнень не повинен перевищувати 50 %.

На підставі викладеного вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що у даному випадку не здійснювалося протиправне відрахування.

23 березня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 надійшов відзив, поданий засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд» 20 березня 2026 року. Відповідно до вказаного відзиву просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що сторона позивача не намагається ухилитися від сплати аліментів на утримання дітей, проте розмір аліментів має бути досяжний для оплати.

Вважає, що доводи відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту та відсутність доказів зміни його матеріального становища не відповідає обставинам справи. З матеріалів справи вбачається, що позивач до січня 2021 року офіційно працював, а аліменти на утримання дитини справно утримувалися із його заробітку та перераховувалися. При цьому станом на лютий 2021 року заборгованість зі сплати аліментів була відсутня, що підтверджується наявними у справі довідками.

Вказує, що суди, виходячи з вимог ОСОБА_1 , без належного з`ясування його майнового стану дійшли висновку про стягнення аліментів у частці від усіх видів його доходу. На думку сторони позивача, встановлений сукупний розмір аліментів є надмірним, не відповідає матеріальним можливостям та призводить до утворення заборгованості, що підтверджується матеріалами виконавчих проваджень.

Складна ситуація із сукупним розміром аліментних зобов`язань виникла не з підстав матеріальної неспроможності позивача чи інших об`єктивних причин, а внаслідок дій відповідача. Зокрема, відповідач, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, не повідомила про наявність у неї іншого виконавчого документа щодо стягнення аліментів на іншу дитину, у зв`язку з чим з нього фактично стягується 50 % доходу за двома рішеннями суду.

Це, на думку сторони позивача, створює надмірне фінансове навантаження та призводить до утворення заборгованості, що підтверджується матеріалами справи.

При апеляційному розгляді справи представник відповідача ОСОБА_8 , яка була присутня в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким залишити позов ОСОБА_2 - без задоволення, з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у справі ОСОБА_7, який був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду. Вважає судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, тому просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення встановив, що з 13 вересня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2012 року розірвано.

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_5 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 травня 2011 року і до досягнення сином повноліття.

Цим же рішенням стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, і до досягнення дитиною трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З 17 грудня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повторно перебували у шлюбі, який рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2024 року розірвано.

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка - ОСОБА_6 .

Судовим наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 квітня 2023 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повнолітня.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 16 вересня 2015 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-2729/11, виданого 28 травня 2012 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, звернено стягнення на заробітну плату боржника.

18 жовтня 2023 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року.

Постановою старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Зелінською О.В. від 11 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №932/3263/23, виданого 25 серпня 2023 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 1 вересня 2025 року заборгованість зі сплати аліментів складає 187 897,62 грн.

За період з 1 вересня 2023 року до 30 квітня 2024 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата в сумі 833 972,03 грн, з яких: 2 354,16 грн - утримано податків та інших обов`язкових платежів, 0,33% - відсоток (частка) стягнення, 274 433,91 грн - утримана сума, що підтверджується звітом про здійснення відрахування та виплат, виданим начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .

З витягу з реєстру Дніпровської територіальної громади вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 .

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована на АДРЕСА_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 1 грудня 2025 року заборгованість зі сплати аліментів складає 199 290,37 грн.

Крім того, районним судом встановлено, що сукупний розмір аліментів, що стягуються з позивача за судовими рішеннями, становить 1/2 частку (50%) від усіх видів заробітку (доходу) позивача, а тому з урахуванням принципу справедливості та розумності, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність зменшення розміру аліментів.

Рокитнянський районний суд Київської області вважав, що розмір аліментів за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року та судовим наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2023 року, що в сукупності становить 1/2 частку, необхідно зменшити та стягувати аліменти в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) позивача щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б вказували на неможливість зменшення розміру аліментів, що в сукупності становить 1/2, а саме з 1/2 на 1/3 всіх видів заробітку (доходу) стягнутих з позивача на користь відповідача, а, відтак, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.09.2021 у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20)).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2024 у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, на користь якої вже стягуються аліменти, та суперечитиме її інтересам».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.09.2024 в справі № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24) та враховуються апеляційним судом у даній справі.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30.01.2003 № 3-рп/2003, від 02.11.2024 № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом про зменшення розміру аліментів, в обґрунтування якого вказав, що з нього фактично за двома виконавчими листами стягуються 1/2 частка від усіх видів його заробітку (доходу), тобто 50%, що фактично ставить його в нерівні умови з відповідачем та створює надмірний фінансовий тягар, утворюючи чималу заборгованість.

Встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 травня 2011 року і до досягнення сином повноліття.

Судовим наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2023 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повнолітня.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року та судовий наказ Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2023 року перебувають на примусовому виконанні.

Таким чином, сукупний розмір аліментів, що стягуються з позивача за судовими рішеннями, становить 1/2 частку (50%) від усіх видів заробітку (доходу) позивача.

Зазначене свідчить про те, що при формальному дотриманні кожного з окремих судових рішень, у сукупності виникає надмірне фінансове навантаження на платника аліментів, яке істотно обмежує його можливість забезпечувати власні життєві потреби та стабільно виконувати аліментні зобов`язання, що, у свою чергу, призводить до утворення заборгованості.

Розмір аліментів визначається з урахуванням принципів справедливості, розумності та співмірності між потребами дитини та матеріальним станом платника. Зміна розміру аліментів допускається у разі істотної зміни обставин, які мають значення для визначення їх розміру.

Суд враховує, що хоча обов`язок утримання дітей є безумовним та рівним щодо кожної дитини, однак його реалізація не може призводити до фактичного позбавлення платника аліментів засобів для існування або створювати ситуацію, за якої виконання рішення стає об`єктивно ускладненим чи неможливим.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім того п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Таким чином вище вказаними нормами права визначено право того із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина на отримання на утримання двох дітей на рівні 1/3 частини зі всіх видів заробітку.

За таких обставин сукупний розмір стягнення у 50% доходу позивача є надмірним та не забезпечує належного балансу інтересів сторін. Це є істотною обставиною, яка відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України є підставою для зміни розміру аліментів.

Сторона відповідача у справі вказувала, що ОСОБА_6 відповідно до висновку комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини від 21 травня 2021 року та характеристики від 11 березня 2025 року має вади розвитку та потребує відповідної корекції та допомоги. Вважають, що вказана обставина щодо стану здоров`я є підставою для сплати аліментів у визначеному 50 % розмірі на двох дітей.

Колегія суддів не приймає вказані доводи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

З урахуванням зазначено, відповідач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Тобто, доводи відповідача щодо понесення додаткових витрат на утримання дитини не впливають на вирішення спору про зміну розміру аліментів, оскільки питання участі батьків у додаткових витратах на дитину є самостійним предметом судового розгляду. Тому такі обставини не можуть бути враховані судом як підстава для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтовуючи позов про зменшення розміру аліментів позивач посилався на статтю 192 СК України, яка регулює порядок зменшення розміру аліментів визначених рішенням суду, а, відтак, позивач обрав належних спосіб захисту.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Для вирішення питання про зміну розміру аліментів значення має наявність та доведеність передбачених законом обставин.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо обрання позивачем неналежного способу захисту не знайшли свого фактичного відображення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2026 року, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв