Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №568/600/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/600/26

Провадження № 1-кп/568/66/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026181210000038 від 21.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який народився в с. Опарипси, Дубенського району, Рівненської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України,

за участі сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

У С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 20.03.2026, в другій половині дня, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в альтанці, поблизу місця проживання ОСОБА_6 , що за адресою АДРЕСА_2 , спільно з останнім, в кишені залишеної без нагляду куртки, яка знаходилася на дерев`яні конструкції альтанки, помітив грошові кошти, що належать ОСОБА_6 та скориставшись тим, що останній на деякий час відлучився по власних потребах, діючи з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу до чужого майна, умисно, таємно викрав грошові кошти в сумі 3 470 грн, що належать ОСОБА_6 , заподіявши останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 , в листопаді 2025 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 21.03.2026, у денний час доби, перебуваючи в лісовому масиві, що поблизу с. Левятин, Дубенського району, Рівненської області, під час збирання грибів знайшов поліетиленовий пакет, в якому знаходився конструктивно оформлений заряд вибухової речовини бризантної дії – тротил, а саме, тротилова шашка Т-400, яка належить до вибухових речовин. Вказаний предмет відповідно до п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII (зі змінами від 24.01.1995), відноситься до майна, забороненого у цивільному обігу.

Після чого, діючи умисно, без передбаченого законом спеціального дозволу, ОСОБА_4 привласнив знайдену вибухову речовину та незаконно переніс її до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав у приміщенні спальної кімнати до 17 год. 53 хв. 21.03.2026, тобто до моменту, коли конструктивно оформлений заряд вибухової речовини бризантної дії – тротил, а саме, тротилова шашка Т-400, яка належить до вибухових речовин була виявлена та вилучена працівниками поліції.

Дії, ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне придбання, носіння, зберігання вибухових речовин).

Формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 20.03.2026, в другій половині дня, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в альтанці поблизу місця проживання ОСОБА_6 , що за адресою АДРЕСА_2 спільно з останнім, в кишені залишеної без нагляду куртки, яка знаходилася на дерев`яній конструкції альтанки, помітив банківську картку АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 та скориставшись відсутністю власника майна, діючи в сприятливій обстановці, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, таємно, шляхом вільного доступу, викрав банківську карту АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 , видану на ім`я ОСОБА_6 , яка є офіційним електронним платіжним документом, як засіб доступу до банківського рахунку, після чого покинув місце події.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України (викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів).

Позиція учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні просив здійснювати розгляд кримінального провадження в порядку визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, з підстав визнання обвинуваченим своє вини, пояснив, що вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив за викладених в обвинувальному акті обставин кримінальний проступок передбачений ч. 1 ст. 357 КК України та кримінальні правопорушення передбачені 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України. В судових дебатах прокурор вказав, що обставини вчинення кримінальних правопорушень інкримінованих досудовим слідством доведені у повному обсязі та вірно кваліфіковані. З урахуванням особи обвинуваченого, який є раніше не судимим, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, просив призначити покарання за ч. 1 ст. 357 КК України – штраф у розмірі 50 н.м.д.г., що становить 850 грн, за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Разом з тим, просив суд застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, та покласти на обвинуваченого обов`язки знідно ст. 76 КК України. Висловив свою позицію щодо речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину за обставин викладених в обвинувальному акті визнав в повному обсязі (підтвердив дату, час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень). Надав покази про те, що 20.03.2026 допомагав потерпілому рубати дрова в лісі біля альтанки, та побачив в куртці потерпілого гроші з карткою. Після роботи заїхав в магазин де за вказані кошти сплатив борг та купив продукти та сигарети, приїхав додому. Другого дня додому приїхали працівники поліції і вилучили банківську картку та шашку. Повідомив, що шашку найшов в лісі біля села Левятин, побачив предмет схожий на господарське мило, який лежав на пеньку біля дороги, запакований у білий целофан. В поліцію не відніс бо були морози і сильний сніг. Вказав що після вказаних подій допомагав потерпілому з господарськими роботами, кається.

В судове засідання потерпілий не з`явився, разом із тим, подав заяву про проведення усіх судових засідань без його участі, від заявлення цивільного позову відмовляється, оскільки шкода відшкодована у повному обсязі.

В судових дебатах обвинувачений вказав, що кається у тому що зробив, просить суворо не карати.

В останньому слові повідомив, що вважає себе винуватим, вказав, що такі дії більше не повторить.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Досліджені в судовому засіданні докази, оцінка та мотиви суду

Так як обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та проступку, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 357 КК України відповідно, за обставин, які викладені у обвинувальному акті від 10.04.2026, враховуючи, що прокурор, також, не оспорював встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальні правопорушення та проступок і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України та процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які в судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи.

Таким чином, судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого, процесуальних доказів та документів, що стосуються речових доказів.

Враховуючи покази обвинуваченого, зіставивши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії ОСОБА_4 утворюють склад інкримінованих йому: кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України та кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєному доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковано: за ч. 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене в умовах воєнного стану); за ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне придбання, носіння, зберігання вибухових речовин); за ч. 1 ст. 357 КК України (викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів).

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У обвинувальному акті зазначено, що обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, визнання вини (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України), а обставини, які обтяжують покарання не встановлені.

Суд з таким твердженням погоджується.

Призначення покарання

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, один з яких відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків (ч. 1 ст. 357 КК України), два інших є тяжкими злочином (ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України).

За досудовою доповіддю: органом пробації оцінено ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінено як середній. Згідно висновку органу пробації: дослідження інформації, що характеризують особу ОСОБА_4 за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення, у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням, орган пробації вважає доцільним крім обов`язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додатковий обов`язок передбачений ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Крім цього, уповноваженим органом з питань пробації для мінімізації факторів ризику вчинення повторного правопорушення можуть бути залучені ресурси: Радивилівський територіальний центр соціального обслуговування Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, який надає послуги спрямовані на мінімізацію виявлених факторів ризику вчинення повторного правопорушення (контроль над поведінкою та мисленням, вживання алкоголю, матеріальне становище.

Також, суд враховує особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не є пенсіонером чи особою з інвалідністю, досяг 64-річного віку за місцем проживання характеризується позитивно, відповідно до ст. 89 КК України - раніше несудимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про доцільність призначення такого покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 357 у виді пробаційного нагляду, передбаченого санкціями ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 та ст. 1 ст. 357 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Разом із тим, суд погоджуючись із позицією прокурора, який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, дійшов переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без його ізоляції від суспільства із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, з визначенням іспитового строку в 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

В даному випадку, за переконанням суду, зазначене покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.

Суд враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.05.2020 (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винної та запобігання вчиненню нею нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_4 саме такого виду покарання.

Слід зауважити, що у разі порушення іспитового строку та продовження злочинної діяльності в подальшому ОСОБА_4 понесе відповідне покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Запобіжні заходи

Під час судового розгляду, судом запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Заходи забезпечення кримінального провадження та речові докази

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

спеціальний пакет "Національна поліція України № KIV2107326 із вмістом одного предмету прямокутної форми розміром 100х50х50 із написом "тротилова шашка 400 г", якмй переданий на зберігання в УВТС ГУНП в Рівненській області (к.п.а.с.60-61) - знищити;

банківську картку АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 , яка передана на зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_2 (к.п.а.с.31) - залишити у розпорядженні потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні

Частина 1 ст. 126 КПК України покладає на суд обов`язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.

Виходячи із п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів, які в силу приписів ч. 1 та 2 ст. 122 цього ж Кодексу несе сторона кримінального провадження, що залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Частина 2 ст. 124 КПК України зобов`язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до обвинувального акта та долученої до матеріалів кримінального провадження довідки про витрати на проведення судової вибухо-технічної експертизи № КСЕ-19/118-26/4380 від 06.4.2026 становлять 7 131 гривню 20 копійок (к.п. а.с.75-1).

Отже, з обвинуваченого ОСОБА_4 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судової вибухо-технічної експертизи № КСЕ-19/118-26/4380 від 06.04.2026 в розмірі 7 131 гривня 20 копійок.

Щодо завданої кримінальним правопорушенням шкоди

Відповідно до обвинувального акта потерпілому ОСОБА_6 відшкодована завдана кримінальним правопорушенням шкода. Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Керуючись ст. ст.314, 368, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5(п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

Відповідно до п. 1 і п. 2 ч. 1ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

спеціальний пакет "Національна поліція України № KIV2107326 із вмістом одного предмету прямокутної форми розміром 100х50х50 із написом "тротилова шашка 400 г", якмй переданий на зберігання в УВТС ГУНП в Рівненській області - знищити;

банківську картку АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 , яка передана на зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_2 - залишити у розпорядженні потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріали кримінального провадження № 12026181210000038 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 568/600/26, провадження №1-кп/568/66/26.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати, на користь держави в сумі 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

Суддя ОСОБА_8