Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №580/1649/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року справа № 580/1649/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання неправомірним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

19.02.2022 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дій щодо перерахунку з 01.01.2026 пенсії з інвалідності із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" непропорційними і несправедливими визначеним законодавством гарантіям високого рівня соціального забезпечення осіб з інвалідністю внаслідок війни і учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи 1 категорії та дискримінаційними за професійними (як колишнього співробітника правоохоронних органів - сектору безпеки та оборони з урахуванням відсутності застосування таких коефіцієнтів / обмежень іншим громадянам України, відповідно Законів України “Про підвищення престижності шахтарської праці” (ст.8), “Про статус гірських населених пунктів в Україні” (частина 2 ст. 6), майновими (як пенсіонера, розмір пенсії якого перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) ознаками та за ознаками соціального статусу (як ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст. 13, пункту 1 частини першої статті 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ветерана органів внутрішніх справ України, (з урахуванням відсутності таких коефіцієнтів обмежень / зменшень у певних інших категорій осіб ветеранів війни та інших категорій громадян) і неправомірними (ст. 24 Конституції України), а також такими що вчинені з порушенням Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст . 8, ст. 14 цієї Конвенції, Протоколу 12 до Конвенції та Конвенції про права інвалідів;

визнання неправомірним і скасування рішення від 15.01.2026 про перерахунок пенсії щодо зменшення (пониження) суми пенсії згідно з постановою КМУ № 1778 від 30.12.2025 (підстава перерахунку: уточнення анкетних даних);

визнання дії щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації щодо розміру пенсії та підстав перерахунку пенсії з 01.01.2026, викладених у листі від 16.01.2026 № 2300-0204-8/3606, підписаному начальником відповідача ОСОБА_2 , неправомірними;

визнання протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" згідно заяви від 05.01.2026;

зобов`язання здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням доплат і підвищень , розмір якої перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, установлених пунктом 1 Постанови КМУ №1778, з урахуванням раніше виплачених сум;

стягнення з відповідача на його користь 3368,26грн неправомірно пониженої в січні та лютому 2026 року частини пенсії;

допущення до негайного виконання стягнення з відповідача на його користь 3368,26грн неправомірно пониженої в січні-лютому 2026 року частини пенсії відповідно до ч.2 ст.55 Закону №2262-XІІ та статті 371 КАС України.

Також просив після винесення рішення у справі звернутись до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», та Постанови КМУ №1778 в частині застосування до пенсій, призначених відповідно до ст. 21 ЗУ № 2262-XII, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.ст. 49, 50 ЗУ №796-XII, щомісячної доплати до пенсії відповідно до ЗУ №1603-IV, підвищення пенсії відповідно до ЗУ №3551-XII розмір і сума яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як таких, що виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

До позовної заяви позивач додав заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої відмовлено повністю ухвалою від 20.02.2026.

Ухвалою від 20.02.2026 суд вирішив прийняти позовну заяву представника позивача до розгляду та відкрити провадження у справі, а розгляд справи здійснювати правилами спрощеного провадження.

16.03.2026 на адресу суду надійшла заява позивача вх.№13468/26 про зміну предмету позову щодо:

визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку з 01.01.2026 та з 01.03.2026 пенсії з інвалідності із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення згідно з Постановою КМУ №1778, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" непропорційними і несправедливими визначеним законодавством гарантіям високого рівня соціального забезпечення осіб з інвалідністю внаслідок війни і учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи 1 категорії та дискримінаційними за професійними (як колишнього співробітника правоохоронних органів - сектору безпеки та оборони з урахуванням відсутності застосування таких коефіцієнтів / обмежень іншим громадянам України, відповідно Законів України “Про підвищення престижності шахтарської праці” (ст.8), “Про статус гірських населених пунктів в Україні” (частина 2 ст. 6), майновими (як пенсіонера, розмір пенсії якого перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) ознаками та за ознаками соціального статусу (як ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст. 13, пункту 1 частини першої статті 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ветерана органів внутрішніх справ України, (з урахуванням відсутності таких коефіцієнтів обмежень / зменшень у певних інших категорій осіб ветеранів війни та інших категорій громадян) і неправомірними (ст. 24 Конституції України ), а також такими що вчинені з порушенням Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст . 8, ст. 14 цієї Конвенції, Протоколу 12 до Конвенції та Конвенції про права інвалідів;

визнання протиправними та скасування рішення відповідача про перерахунок пенсії від 15.01.2026 (підстава перерахунку: уточнення анкетних даних) та від 11.03.2026 (підстава перерахунку : індексація з 03.26) про перерахунок пенсії щодо зменшення (пониження) суми пенсії згідно з Постановою КМУ № 1778;

визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні доступу до публічної інформації щодо розміру пенсії та підстав перерахунку пенсії з 01.01.2026, викладених у листі від 16.01.2026 № 2300-0204-8/3606;

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії позивачу, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" згідно заяви від 05.01.2026;

зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2026 та з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії позивачу, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням доплат і підвищень, розмір якої перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, установлених п.1 Постанови КМУ №1778, з урахуванням раніше виплачених сум;

стягнення з відповідача на користь позивача 3368,26 грн, протиправно пониженої в січні та лютому 2026 року частини пенсії;

допустити до негайного виконання стягнення з відповідача на користь позивача 3368,26 грн., неправомірно пониженої в січні-лютому 2026 року частини пенсії відповідно до ч.2 ст.55 Закону №2262-XІІ та статті 371 КАС України;

при постановленні рішення за цим позовом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду від 10.12.2024 у справі №240/19209/21, від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25, від 17.09.2025 року у справі № 240/1202/25, від 23.09.2025 у справі №380/1811/25, від 23.09.2025 у справі № 140/2163/25, від 23.12.2025 у справі №420/6238/25.

16.03.2026 на адресу суду надійшла заява вх.№13484/26 про збільшення розміру позовних вимог, якою просив прийняти до розгляду заяву та збільшив позовні вимоги до 6920,00грн в частині:

стягнення з відповідача на користь позивача 6920,00грн, неправомірно пониженої в січні, лютому та березні 2026 року частини пенсії;

допустити до негайного виконання стягнення з відповідача на користь позивача 6920,00грн, неправомірно пониженої в січні-березні 2026 року частини пенсії відповідно до ч.2 ст.55 Закону №2262-XІІ та статті 371 КАС України.

10.03.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, яким просив відмовити повністю у задоволенні позову. Стверджує, що Постанова КМУ № 1778 не є дискримінаційною або такою, що обмежує права позивача на отримання пенсії, а навпаки в умовах воєнного стану спрямована на дотримання балансу між національними інтересами, спрямованими на збереження незалежності України, наявними соціальними гарантіями громадян України та можливістю їх фінансового забезпечення. Вважає, що запитувана запитами позивача інформація не належала до публічної інформації у розумінні ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

17.03.2026 від Шостого апеляційного адміністративного суду до суду надійшла ухвала від 13.03.2026 вх.№13846/26, якою серед іншого суд апеляційної інстанції витребовує матеріали адміністративної справи №580/1649/26 у зв`язку з надходженням від позивача апеляційної скарги на ухвалу суду від 20.02.2026, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову позивача.

Ухвалою від 23.03.2026 суд зупинив провадження у справі №580/1649/26 до часу повернення матеріалів судової справи до Черкаського окружного адміністративного суду.

Постановою від 28.04.2026 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 залишив без змін. Справа для продовження розгляду передано судді Бабич А.М.

З`ясувавши, що підстави, з яких зупинено провадження, відпали, суд ухвалою від 16.06.2026 вирішив поновити провадження в адміністративній справі та продовжити її розгляд правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Паспортом громадянина України № НОМЕР_2 підтверджується, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з посвідчення від 04.05.2006 №126/8297 позивачу з 01.02.2003 призначена пенсія за вислугу років. З огляду на відомості із посвідчення від 21.03.2019 серії НОМЕР_3 позивач є особою з 2 групою інвалідності та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Заявою від 05.01.2026 позивач звернувся до відповідача з проханням - усунути порушення чинного законодавства та поновити з 01.01.2026 йому виплату пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням доплат, підвищень, надбавок та індексації пенсії встановлених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни», додаткової пенсії за шкоду здоров`ю передбаченою Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в повному її розмірі без застосування будь-яких обмежень з урахуванням рішень судів постановлених на мою користь у спорах з ГУ ПФУ в Черкаській обл.

12.01.2026 позивач звернувся запитом вх.16/11 до відповідача з проханням:

надати йому доступ до публічної інформації та повідомити його про розпорядження ГУ ПФУ в Черкаській області про зменшення (пониження) розміру його пенсії з 01.01.2026 з 29189, 38 грн, до 27505,25 грн, а саме на 1684,13 грн;

надати йому копії розпоряджень відповідача про зменшення (пониження) розміру моєї пенсії з 01.01.2026;

повідомити, чому на веб-порталі ПФУ в особистому кабінеті позивача за посиланням в інтернеті: https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/PensFile - зазначено, що його пенсія зменшена на підставі Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025, якщо ця постанова втратила чинність 30.12.2025.

Додатково цього дня позивач звернувся до відповідача запитом на отримання публічної інформації вх.17/11 з проханням повідомити:

суму нарахованої відповідачем заборгованості (у грошовому еквіваленті) і черговість виконання рішень (№ черги) Черкаського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду у справах 1.1. від 10.09.2021 у справі №580/4822/21 (№ в ЄДРСР99517738), 1.2. від 22.02.2022 у справі № 580/10449/21 (№ в ЄДРСР 103535663), 1.3. від 29.07.2022 у справі № 580/2703/22 (№ в ЄДРСР 105491576), 1.4. від 14.06.2023 у справі № 580/5876/22 (№ в ЄДРСР 111595592), 1.5. від 11.09.2023 у справі № 580/2806/23 (№ в ЄДРСР 112781975), які стосуються його прав і захищених законом інтересів;

чому заборгованість у справі № 580/4822/21 не відображається на веб-сайті ПФУ за посиланням в інтернеті: https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/CourtDecisionsList y po3zisi «Мої судові рішення».

Розглянувши запит позивача від 12.01.2026 вх.16/11, відповідач листом від 16.01.2026 зазначив повідомив, що запитувана інформація не належить до публічної інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тому вказаний запит розглянеться відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» у строк не більше одного місяця від дня надходження. Аналогічну відповідь відповідач надав щодо розгляду заяви від 12.01.2026 вх.17/11.

За результатом розгляду звернення позивача від 05.01.2026 вх. №314/Л-2300-26 від 06.01.2026 відповідач листом від 02.02.2026 повідомив, що позивач отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розмір його пенсії із 01.01.2026 визначений у розмірі 29189,38грн. Зазначив, що для виплат, які перевищують 21 розмір прожиткового мінімуму встановлено коефіцієнт 0,1. Тому розмір його пенсії до виплати із 01.01.2026 становить 27505,25 грн, що підтверджується протоколом перерахунку від 15.01.2026 із пенсійної справі №2303013166-МВС.

Не отримавши змін у розмірі пенсії та не погоджуючись із відповідями на запити на публічну інформацію, позивач звернувся позовом у суд.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262-ХІІ) визначено умови перерахунку раніше призначених пенсій.

Зокрема, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. (цією частиною доповнено згідно з Законом України від 23.12.2015 №900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей” (далі - ЗУ №900-VIII) із змінами, внесеними згідно із Законом № 1150-IX від 28.01.2021)

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45).

Відповідно до п.1 вказаного Порядку пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Під час вирішення спірних правовідносин суд також урахував, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його дію продовжено до цього часу.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі – Закон №389) воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною першою статті 64 Основного Закону України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Приписи ч.2 ст.64 Конституції України визначають, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга). Правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються ст.46 Конституції України, яка у наведених вище положеннях ч.2 ст.64 Основного Закону відсутня.

Отже, в умовах воєнного стану законодавець на конституційному рівні допустив можливість обмеження соціальних прав громадян.

Абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" (далі - Постанова КМУ №1778) встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 2 Постанови КМУ №1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Згідно з п.4 Постанови КМУ №1778 вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 01.01.2026.

Тобто, пенсії підлягають перерахунку з 01.01.2026 на підставі вказаної вище постанови Уряду із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення та у межах максимального розміру пенсії.

Відповідач для виконання вказаної вище постанови Уряду України провів перерахунок пенсії позивача з 01.01.2026 з урахуванням вказаної вище постанови Уряду України та згідно зі наданими матеріалами справи загальний розмір пенсії позивача становить вище перерахунком підсумок пенсії (з надбавками) становить 29189,38грн, до якого застосовано пониження суми згідно з Постановою КМУ №1778 та яка фактично виплачена у розмірі 27505,25грн.

Суд урахував, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі №440/14216/23 (провадження № 11-67заі24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/127680293 - підтверджено наявність обґрунтованих повноважень Уряду внаслідок законодавчих змін зменшувати соціальні гарантії із-за воєнного стану в Україні.

Зокрема, як зазначив Суд, загальновідомим є факт, що починаючи з 24 лютого 2022 року Україна перебуває у стані повномасштабної війни внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройній агресії російської федерації проти України. Тому всебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, які беруть участь у захисті Батьківщини та в бойових діях, є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Отже, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.

Відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються винятково законами України (пункт 6 частини першої статті 92); Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116). Невід`ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.

За змістом Положення про Пенсійний фонд України, бюджет Пенсійного фонду України затверджує уряд України.

Отже, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв`язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.

Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, з огляду на наявний фінансовий ресурс бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2).

Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України потрібно розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проєкту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, зокрема й щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України (абзаци 7, 8 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення загалом політики соціального захисту не належить до виняткових повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.

Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.

Оскільки Постанова КМУ №1778 чинна, незаконність не підтверджена належними доказами, відповідач обґрунтовано виконав обов`язок щодо її виконання, адже не наділений правом не виконувати чинні норми права законодавчих актів України. На цьому ґрунтується правопорядок і законність демократичної держави.

Позивачу з 01.01.2026 нарахована та виплачена пенсія у розмірі 27505,25грн, що відповідає розміру такої пенсійної виплати, визначеному згідно з Постановою КМУ №1778. Зважаючи на введення воєнного стану в Україні та загальновідомі обставини значного дефіциту Державного бюджету України і переорієнтування спрямованості основного масиву бюджетних асигнувань на забезпечення ефективного покриття потреб Сил Оборони України, суд дійшов висновку, що у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин виплата позивачу пенсії у розмірі, визначеному прийнятим на виконання ст.30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" підзаконним актом, є правомірною.

Оскільки в межах встановлених обставин відповідач діяв з дотриманням встановленого зазначеними нормами права порядку та способу дій, позовні вимоги щодо рішень, дій, перерахунку пенсії не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Підстави звернутись до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», та Постанови КМУ №1778 в частині застосування до пенсій, призначених відповідно до ст. 21 ЗУ № 2262-XII, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.ст. 49, 50 ЗУ №796-XII, щомісячної доплати до пенсії відповідно до ЗУ №1603-IV, підвищення пенсії відповідно до ЗУ №3551-XII розмір і сума яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як таких, що виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, не обгрунтовані та відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання дії щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації щодо розміру пенсії та підстав перерахунку пенсії з 01.01.2026, викладених у листі від 16.01.2026 № 2300-0204-8/3606, підписаному начальником відповідача ОСОБА_2 , неправомірними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті п`ять Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Оскільки позивач позовні вимоги обґрунтовує нормами Закону України від 15.08.2020 №2939-VI “Про доступ до публічної інформації” (далі - Закон №2939-VI), суд урахував, що він регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Статтею третьою Закону №2939-VI визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ст.12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації – суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею двадцятою Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас згідно з ч.1 ст.6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Тобто, не вся інформація підлягає поширенню на запит.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.6 Закону №2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Частиною 8 ст.6 Закону №2939-VI визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вказані вище норми продубльовані у Законі України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII “Про інформацію” (далі – Закон №2657-XII). Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону №2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частиною 1 ст.21 Закону №2657-XII визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

У вказаному контексті суд урахував, що відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 10-1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відомостями Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ підтверджено, що відповідач є державним органом.

Суд роз`яснює, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона є готовим продуктом, який отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків, і створення якого не вимагає вчинення додаткових аналітичних чи інтелектуальних дій з боку розпорядника.

Дослідивши зміст запитів позивача від 12.01.2026 вх. №16/11 та вх. №17/11, суд дійшов висновку, що вони не є запитами на отримання публічної інформації в розумінні Закону №2939-VI з огляду на таке.

У запиті вх. №16/11 позивач просить повідомити його про причини та підстави зменшення (пониження) розміру його пенсії з 01.01.2026, надати роз`яснення щодо відображення інформації в його особистому кабінеті на веб-порталі ПФУ, а також надати копії індивідуальних рішень (розпоряджень) про перерахунок його пенсії. У запиті вх. №17/11 позивач просить повідомити конкретну суму нарахованої заборгованості за рішеннями судів, визначити його черговість виконання цих рішень (номер черги), а також надати роз`яснення, чому заборгованість у певній справі не відображається у розділі «Мої судові рішення» на веб-порталі ПФУ.

Тобто, запитувана позивачем інформація та документи (матеріали пенсійної справи, індивідуальні розпорядження про перерахунок пенсії конкретній особі, роз`яснення причин застосування норм підзаконних актів, відомості про стан виконання судових рішень та індивідуальний розрахунок сум заборгованості перед позивачем) мають персональний характер, стосуються виключно правовідносин між позивачем та відповідачем щодо його пенсійного забезпечення та не містять ознак публічної інформації. Матеріали пенсійної справи та розпорядження про нарахування пенсії конкретному громадянину є конфіденційною інформацією про особу (персональними даними) та результатом індивідуальної правозастосовчої діяльності органу, а не задокументованою інформацією, що становить загальний суспільний інтерес чи відображає публічну діяльність відповідача.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР “Про звернення громадян” (далі – ЗУ №393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст.1 ЗУ №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.3 ЗУ №393/96-ВР під зверненнями громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною 1 ст.5 ЗУ №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ч.4 ст.5 ЗУ №393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. (ч.6 ст.5 Закону №393/96-ВР).

Відповідно до ч.7 ст.5 ЗУ №393/96-ВР у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Згідно зі ст.7 ЗУ №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Порядок розгляду заяв встановлений ст.15 ЗУ №393/96-ВР.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до вимог ст.19 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

На підставі ч.1 ст.20 ЗУ №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, відповідно до ЗУ №393/96-ВР відповідач має обов`язок розглянути запити позивача та надати повну і достовірну відповідь у термін не більше одного місяця від дня його надходження.

Як свідчать встановлені обставини спору, відповідач, отримавши запити позивача від 12.01.2026 (вх. №16/11 та вх. №17/11), листами від 15.01.2026 та 16.01.2026 повідомив про зміну режиму розгляду цих звернень із Закону №2939-VI на Закон №393/96-ВР. Відсутні докази надання відповідачем станом на час розгляду справи по суті кінцевих відповідей саме на ці запити (щодо роз`яснення підстав застосування Постанови КМУ №1, надання копій розпоряджень про пониження пенсії та відомостей про черговість виконання судових рішень).

Лист відповідача від 02.02.2026, на який посилається представник ПФУ, за своїми реквізитами та змістом є відповіддю на заяву позивача від 05.01.2026 (вх. №314/Л-2300-26), а не на запити від 12.01.2026. Суд зауважує, що розгляд одного звернення (заяви) не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку розглянути інші звернення (запити), навіть якщо вони подібні за змістом, оскільки кожен об`єкт звернення має бути опрацьований у встановлений законом строк із наданням відповіді по суті кожного порушеного в ньому питання.

Установивши факт відсутності кінцевого результату розгляду запитів від 12.01.2026 у місячний термін, визначений ст. 20 Закону №393/96-ВР, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача у цій частині. Тому належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його розглянути вказані вище інформаційні запити і надати повну відповідь щодо всіх викладених у них питань.

Отже, позовна заява обґрунтована у вказаних вище частинах та підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки відсутні докази сплати судового збору, то судові витрати розподілу не підлягають

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду інформаційних запитів ОСОБА_1 від 12.01.2026 вх. №16/11 та вх. №17/11.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) розглянути у встановлений законом порядок, строк та спосіб інформаційні запити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.01.2026 вх. №16/11 та вх. №17/11 і надати повну відповідь щодо всіх викладених у них питань.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ