Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №560/19267/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19267/25

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 , а саме про виключення його з військового обліку по стану здоров`я згідно інформації у його тимчасовому посвідченні № 838, виданого 30.03.2022.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , а саме про його виключення з військового обліку на підставі підпункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» згідно інформації, наявної у тимчасовому посвідченні № 838, виданого 30.03.2022.

3. Визнати протиправною постановку (взяття) ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 скасувати запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , а саме про його постановку на військовий облік в статусі військовозобов`язаного.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.03.2022 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Вказані обставини підтверджуються довідкою ВЛК від 23.03.2022 №201 та тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022.

Позивач вказує, що після встановлення застосунку «Резерв+» виявив невідповідність між даними його паперового військово-облікового документа та відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Зокрема, у реєстрі відсутня інформація про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку, а також зазначено, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою усунення виявлених розбіжностей представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про приведення відомостей Реєстру у відповідність до наявних військово-облікових документів, однак необхідні зміни внесені не були, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що згідно з відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний.

Згідно з наявними обліковими даними, внесеними до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним до військової служби у воєнний час.

Відомості про виключення позивача з військового обліку як непридатного до військової служби за висновком ВЛК в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_3 правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

22.03.2022 ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.30а, 26б, 31б графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.

Зазначені обставини підтверджуються копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також довідкою військово-лікарської комісії від 23.03.2022 № 201, виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В подальшому позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо виправлення недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки, за даними військово-облікового документа «Резерв+», він перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний.

Листом від 21.10.2025 №10/15448 відповідач повідомив позивача, що для внесення відповідних змін до Реєстру та уточнення його військово-облікових даних йому необхідно особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

У ст.1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч.1, 3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).

Згідно з ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У відповідності до ч.10 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Відповідно до приписів вищевказаної ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 в редакції, чинній на час проходження позивачем медичного огляду ВЛК 17.08.2022).

Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п.1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відносини, що стосуються медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період врегульовані главою 3 розділу II Положення №402.

Відповідно до п. 3.3 глави 3 розділу II Положення № 402 військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов`язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб.

Згідно п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Суд зазначає, що відповідно до відомостей тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022, ОСОБА_1 22.03.2022 за рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 30а, 26б, 31б графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402. Відповідні відомості підтверджуються довідкою ВЛК від 23.03.2022 №201.

Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022 містить відмітку про виключення позивача з військового обліку 30.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, на підставі постанови ВЛК від 23.03.2022 та відповідного запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного його було виключено з військового обліку 30.03.2022.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що позивач фактично завершив процедуру медичного огляду та визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, після проходження ВЛК 23.03.2022, відповідно до встановленого законодавством порядку, чинного на момент проходження позивачем ВЛК, відомості про що були внесені до військового квитка позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що в подальшому до Положення № 402 вносилися зміни, зокрема, щодо порядку підтвердження непридатності до військової служби.

Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402 (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача з заявою про актуалізацію даних) під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Тобто, згідно чинної на час звернення позивача до відповідачів з заявами про актуалізацію даних редакції Положення № 402, для підтвердження непридатності до військової служби необхідно надати, зокрема, свідоцтво про хворобу відповідно до додатку № 11 до цього Положення.

Відомостей щодо отримання позивачем та надання до відповідачів свідоцтва про хворобу про непридатність до військової служби, оформленого відповідно до Положення № 402, матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд зазначає, що на час визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та внесення відповідних відомостей до військового квитка позивача, Положення № 402 не містило обов`язку щодо отримання свідоцтва про хворобу для підтвердження непридатності до військової служби.

Суд звертає увагу на те, що в листі ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким відмовлено в задоволенні заяви позивача про актуалізацію даних, останній посилається на чинну на даний час редакцію Положення № 402, якою передбачено обов`язкову наявність свідоцтва про хворобу для підтвердження непридатності до військової служби, незважаючи на те, що на час проходження позивачем ВЛК 22.03.2022 законодавством, зокрема, Положенням № 402, не було передбачено надання свідоцтва про хворобу для підтвердження непридатності до військової служби.

З урахуванням зазначеного, оскільки позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022 містить відповідні записи, то вказані відомості повинні бути відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас, під час розгляду справи до суду не надано жодних доказів внесення відповідних відомостей про непридатність позивача до військової служби в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так як збирання відомостей здійснюється органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких також відноситься ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі інформації, що подається, зокрема, особисто військовозобов`язаними, тому після надходження заяви від позивача у відповідача виник обов`язок внести вказані дані до цього Реєстру.

Таким чином, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних даних про статус придатності позивача до військової служби та про виключення з військового обліку на підставі відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022 є протиправною.

За таких обставин, слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про ОСОБА_1 , а саме інформацію про статус придатності ОСОБА_1 до військової служби та інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022.

Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправною постановки (взяття) ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо постановки ОСОБА_1 на військовий облік у статусі військовозобов`язаного задоволенню не підлягають.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення про взяття позивача на військовий облік як військовозобов`язаного. Сам факт відображення відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не свідчить про те, що такі відомості були внесені саме цим відповідачем.

Крім того, вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо перебування ОСОБА_1 на військовому обліку є передчасною. У разі внесення до Реєстру відомостей про непридатність позивача до військової служби та його виключення з військового обліку відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022, правовий статус позивача в Реєстрі буде приведено у відповідність до наявних військово-облікових документів, а необхідність у додатковому судовому зобов`язанні щодо скасування зазначеного запису відпаде.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1937,92 грн. слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у сумі 968,96 грн.

Також суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, умовою відшкодування стороні понесених витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до приписів ст.134 та ст.137 КАС України є встановлення їх розміру згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак позивачем не надано договору про надання правничої допомоги, документів, підтверджуючих факт оплати позивачем наданих послуг, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт).

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують здійснення оплати витрат на професійну правничу допомогу, підстави для розподілу таких витрат відсутні.

Водночас, у разі дотримання вимог, визначених статтями 134 та 139 КАС України, позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про присудження на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних даних про статус придатності ОСОБА_1 до військової служби та про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про ОСОБА_1 , а саме інформацію про статус придатності ОСОБА_1 до військової служби та інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.03.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 червня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Д.А. Божук