Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №560/19193/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19193/25

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та відмови у виключенні з військового обліку.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 із військового обліку за станом здоров`я з внесенням відомостей про це до відповідних реєстрів, в тому числі електронної бази даних військовозобов`язаних, призовників і резервістів «Оберіг» та застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.06.2019 його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 26-а Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 25.06.2019.

Разом з тим, позивачу стало відомо про його перебування на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим через застосунок «Резерв+».

Тобто, як вказує позивач, на даний час наявні розбіжності між паперовим документом, зокрема тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та даними автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг», що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

25.06.2019 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.26-а наказу Міністра оборони України № 402/2008, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 25.06.2019.

В подальшому позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 12.09.2025 щодо виправлення недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки, за даними військово-облікового документа «Резерв+», він перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний.

Листом від 10.10.2025 №10/14040 відповідач повідомив позивача, що для внесення відповідних змін до Реєстру та уточнення його військово-облікових даних йому необхідно особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

У ст.1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч.1, 3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).

Згідно з ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У відповідності до ч.10 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Відповідно до приписів вищевказаної ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 в редакції, чинній на час проходження позивачем медичного огляду ВЛК 17.08.2022).

Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п.1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відносини, що стосуються медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період врегульовані главою 3 розділу II Положення №402.

Відповідно до п. 3.3 глави 3 розділу II Положення № 402 військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов`язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб.

Згідно п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Суд зазначає, що відповідно до відомостей тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 25.06.2019, ОСОБА_1 рішенням комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.06.2019 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 26а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.

Крім того, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 25.06.2019 містить відмітку про виключення позивача з військового обліку 25.06.2019 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, судом встановлено, що позивача було виключено з військового обліку 25.06.2019.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що позивач фактично завершив процедуру медичного огляду та визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, після проходження ВЛК 25.06.2019, відповідно до встановленого законодавством порядку, чинного на момент проходження позивачем ВЛК, відомості про що були внесені до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Разом з тим, суд зазначає, що в подальшому до Положення № 402 вносилися зміни, зокрема, щодо порядку підтвердження непридатності до військової служби.

Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402 (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача з заявою про актуалізацію даних) під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Тобто, згідно чинної на час звернення позивача до відповідача з заявою про актуалізацію даних редакції Положення № 402, для підтвердження непридатності до військової служби необхідно надати, зокрема, свідоцтво про хворобу відповідно до додатку № 11 до цього Положення.

Відомостей щодо отримання позивачем та надання до відповідача свідоцтва про хворобу про непридатність до військової служби, оформленого відповідно до Положення № 402, матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд зазначає, що на час визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та внесення відповідних відомостей до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, Положення № 402 не містило обов`язку щодо отримання свідоцтва про хворобу для підтвердження непридатності до військової служби.

Суд звертає увагу на те, що в листі відповідача, яким відмовлено в задоволенні заяви позивача про актуалізацію даних, відповідач посилається на чинну на даний час редакцію Положення № 402, якою передбачено обов`язкову наявність свідоцтва про хворобу для підтвердження непридатності до військової служби, незважаючи на те, що на час проходження позивачем ВЛК 25.06.2019 законодавством, зокрема, Положенням № 402, не було передбачено надання свідоцтва про хворобу для підтвердження непридатності до військової служби.

З урахуванням зазначеного, оскільки позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 25.06.2019 містить відповідні записи, то вказані відомості повинні бути відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас, під час розгляду справи до суду не надано жодних доказів внесення відповідних відомостей про непридатність позивача до військової служби в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так як збирання відомостей здійснюється органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких також відноситься відповідач, на підставі інформації, що подається, зокрема, особисто військовозобов`язаними, тому після надходження заяви від позивача у відповідача виник обов`язок внести вказані дані до цього Реєстру.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних даних про статус придатності позивача до військової служби та про виключення з військового обліку на підставі відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 25.06.2019 є протиправною.

За таких обставин, слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про ОСОБА_1 , а саме інформацію про статус придатності ОСОБА_1 до військової служби та інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 25.06.2019.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у вигляді судового збору відсутні, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору.

Водночас, згідно положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Гонорар визначено у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно абз.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, згідно ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах 1 та 3 статті 139 КАС України. Разом із тим, у частині 9 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з п.1-2 ч.1 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинна бути доведена стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги від 20.06.2025;

- довідку про розрахунок витраченого часу та вартості правничих робіт під час надання правничої допомоги від 27.10.2025;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 20.06.2025;

- ордер на надання правової допомоги від 27.10.2025 серії ВХ № 1110152.

Судом встановлено, що 20.06.2025 між ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським бюро «Олександр Сахнюк» в особі адвоката Сахнюка Олександра Володимировича (виконавець) укладено договір-довіреність про надання правової допомоги.

Відповідно до умов договору адвокат зобов`язався надавати правову допомогу, пов`язану з підготовкою документів та представництвом інтересів замовника у справі щодо виключення його з військового обліку.

Згідно з пунктом 2.1 договору адвокат, зокрема, здійснює консультування клієнта, підготовку документів (запитів), подання адміністративного позову, представництво інтересів довірителя в суді та в інших органах, подання заяв, клопотань, пояснень, збирання доказів, надання правових висновків та іншу правничу допомогу.

Пунктом 4 договору передбачено, що за виконання адвокатом доручення замовник сплатив кошти у сумі 10 000 грн.

Відповідно до довідки про розрахунок витраченого часу та вартості правничих робіт під час надання правничої допомоги від 27.10.2025, адвокатом було надано такі види правової допомоги: опрацювання матеріалів замовника, укладання договору, подача адвокатського запиту, ознайомлення із судовою практикою та консультування, витрачено 2 години; підготовка адміністративного позову, систематизування додатків, завірення копій, витрачено 8 годин робочого часу.

Загальний обсяг склав 10 годин робочого часу, вартість однієї години роботи становить 1000 гривень, а всього на загальну суму 10000 гривень.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На думку суду, надані адвокатом послуги, що зазначені в довідці про розрахунок витраченого часу та вартості правничих робіт під час надання правничої допомоги від 27.10.2025, охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю такої роботи.

Крім того, ця адміністративна справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Також суд наголошує на тому, що судова практика у такій категорії справ є усталеною та передбачуваною, зважаючи на її типовий характер.

Виходячи з викладеного, суд при визначенні такої суми дійшов висновку про присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних даних про статус придатності ОСОБА_1 до військової служби та про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 25.06.2019.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про ОСОБА_1 , а саме інформацію про статус придатності ОСОБА_1 до військової служби та інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 25.06.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 червня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Д.А. Божук