Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №520/9214/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. Справа № 520/9214/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ: 08564587, Харківська область, м.Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.99, 61093) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року до 19 травня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704;

2. визнати протиправною бездіяльність державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ: 08564587, Харківська область, м.Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.99, 61093) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо невиплати за період з 01 січня 2020 року до 19 травня 2023 року преміювання, надбавки за особливості проходження служби та надбавки за вислугу років, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року відповідно;

3. зобов`язати державну установу «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ: 08564587, Харківська область, м.Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.99, 61093) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2020 року до 19 травня 2023 року грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року відповідно, шляхом множенням на вiдповiдний тарифний коефiцiєнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум;

4. зобов`язати державну установу «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ: 08564587, Харківська область, м.Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.99, 61093) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2020 року до 19 травня 2023 року преміювання, надбавку за особливості проходження служби та надбавку за вислугу років, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року відповідно.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність відповідача полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році і є протиправною, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 21.04.2026 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач посилався на те, що грошове забезпечення позивачу за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 було нараховане відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції постанови № 103 від 21.02.2018, тобто виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн, а тому порушень законодавства при нарахуванні грошового забезпечення допущено не було. Крім того, відповідач зазначає, що позивач проходив службу в установі до 22.05.2025 та був звільнений зі служби цього дня, тоді як до суду звернувся лише 17.04.2026. На думку відповідача, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду у справах, пов`язаних із проходженням та звільненням з публічної служби, і не подав заяви про його поновлення із зазначенням поважних причин пропуску.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що не погоджується із доводами відповідача щодо правомірності нарахування грошового забезпечення та пропуску строку звернення до суду. Позивач вказує, що предметом спору є ненарахування та невиплата йому у період з 01.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а не фіксованої величини 1762 грн. Позивач наголошує, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 (тобто до 20.05.2023) для визначення посадових окладів та окладів за спеціальним званням підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року. У зв`язку з цим він вважає безпідставними доводи відповідача про правомірність розрахунку грошового забезпечення виходячи із сталої величини 1762 грн за спірний період. Також позивач заперечує посилання відповідача на невідповідність приміток до додатків 1 та 14 постанови № 704 її основним положенням, зазначаючи, що відповідач як суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний діяти відповідно до чинних нормативно-правових актів. Крім того, позивач не погоджується з твердженнями про пропуск строку звернення до суду. Він зазначає, що про порушення свого права дізнався лише після отримання листа відповідача від 22.12.2025, з яким ознайомився 07.03.2026, а тому, звернувшись до суду 17.04.2026, діяв у межах установленого законом строку. У зв`язку з викладеним позивач просить суд відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Позивач проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України у період з 11.12.2009 до 22.05.2025, що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , наявної в матеріалах справи.

Відповідно до витягу з наказу начальника державної установи «Харківський слідчий ізолятор» від 22.05.2025 № 126/ОС-25 позивача, старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , 22.05.2025 звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади старшого по корпусу відділу режиму і охорони у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду №520/19250/25 від 05.12.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка полягає у неприйнятті та нерозгляді звернень ОСОБА_1 від 27.06.2025 та від 14.07.2025 відповідно до Закону України «Про звернення громадян», Зобов`язано Державну установу "Харківський слідчий ізолятор" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції прийняти та розглянути звернення ОСОБА_1 від 27.06.2025 та від 14.07.2025 надавши відповідь на такі звернення в строки та в порядку, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

24.02.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80335336 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду № 520/19250/25, виданого 03.02.2026. Зазначеним виконавчим документом Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України зобов`язано прийняти та розглянути звернення ОСОБА_1 від 27.06.2025 та 14.07.2025 і надати відповіді на них у строки та порядку, визначені Законом України «Про звернення громадян».

На виконання вищезазначеного судового рішення, листом від 22.12.2025 №12/9/15/25/0-15/14 начальник Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» повідомив, що грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу нараховується та виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Відповідач зазначив, що при визначенні посадових окладів та окладів за спеціальними званнями застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн, який використовується для розрахунку відповідних виплат.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стосовно доводів представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є невиплата позивачу у повному розмірі грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 19.05.2023.

Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.

Водночас, Велика палата Конституційного Суду України 11.12.2025 розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про неконституційність ч.1 ст.233 КЗпП та ухвалила Рішення №1-р/2025, в якому виснувала, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України, ч.1 ст.233 КЗпП визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

До того ж, як зазначає позивач про порушення свого права він дізнався лише після отримання листа відповідача від 22.12.2025 року, з яким ознайомився 07.03.2026 року.

Отже, строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України, позивачем не пропущено.

З огляду на викладене, доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду є безпідставними та необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 9 Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).

Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова №704).

Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Цією Постановою №704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103).

Згідно з пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.

Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривні.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

За таких обставин, позивач має право на отримання грошового забезпечення в належному розмірі за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ: 08564587, Харківська область, м.Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.99, 61093) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року до 19 травня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704.

Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ: 08564587, Харківська область, м.Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.99, 61093) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо невиплати за період з 01 січня 2020 року до 19 травня 2023 року преміювання, надбавки за особливості проходження служби та надбавки за вислугу років, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року відповідно.

Зобов`язати державну установу «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ: 08564587, Харківська область, м.Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.99, 61093) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2020 року до 19 травня 2023 року грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року відповідно, шляхом множенням на вiдповiдний тарифний коефiцiєнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язати державну установу «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ: 08564587, Харківська область, м.Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.99, 61093) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2020 року до 19 травня 2023 року преміювання, надбавку за особливості проходження служби та надбавку за вислугу років, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року відповідно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564587, Харківська область, м.Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.99, 61093) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко