Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №532/885/25 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/885/25

2/532/36/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді – Мороз Т.М.,

з участю секретаря судового засідання – Крейс О.М.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Сідько С.І.,

представника ОСОБА_2 – адвоката Дігтярь Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення компенсації

В С Т А Н О В И В:

21.04.2025 представник позивача, адвокат Сідько С.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до відповідача ОСОБА_2 з позовом про розірвання шлюбу. В позовній заяві зазначила, що 14 липня 2012 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , уклали шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 36. Cторони мають спільну дитину, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю. Спільне сімейне життя позивача та відповідача не склалося, через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства та побуту, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Вже тривалий проміжок часу кожен із подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, спільне господарство не ведуть. Фактично сім`я давно припинила своє існування, а шлюб – розпався та має лише формальний характер. Подальше формальне існування із відповідачем шлюбних відносин суперечить інтересам позивача розвиватися розумово, морально та духовно. Всі спроби вирішити проблеми та досягти взаєморозуміння результатів не давали, останнє спілкування з відповідачем виявилося безрезультатним, що призвело до остаточного припинення відносин, сімейні стосунки вже не відновити, шлюб остаточно припинив своє існування. Прохає розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , , зареєстрований 14 липня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 36.

04.06.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечила щодо розірвання шлюбу, оскільки збереження повноцінної родини сприятиме гармонійному розвитку спільного сина ОСОБА_5 , формуванню його стабільної особистості та забезпечить його право на родинне тепло, підтримку й захист, в зв`язку з чим Відповідачка намагається зберегти сім`ю і вважає, що не вичерпані всі можливості для її збереження.

17.06.2025 від представник позивача, адвоката Сідько С.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивач не відмовляється від свого обов`язку утримувати дитину та спілкуватися з ним, готовий в будь-який момент за бажанням дитини, надати місце для проживання сина з собою, а тому вважаємо, що зазначені обставини у відзиві відповідачки не є підставою для відмови у позові про розірвання шлюбу. Позивач категорично не згоден з примиренням, між сторонами ведення спільного господарства припинено вже доволі тривалий час, сімейні відносини сторони не підтримують, а спільне проживання з відповідачем є неможливим. До того ж позивач взагалі не спілкується з відповідачкою, а тому збереження сім`ї неможливе і зволікання з розлученням це порушення його прав.

03.06.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Дігтяр Л. надійшла зустрічна позовна заява про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення компенсації. Зазнчено, що

В період шлюбу сторони за спільні кошти набули майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме автомобіль MAN TGA 18.410, 2004 року випуску, об`єм двигуна 11967 см куб, дата реєстрації 24.11.2021 та причіп ОДАЗ, 1992 року випуску, дата реєстрації 17.12.2021. Вказаний автомобіль та причіп був зареєстрований на Відповідача та знаходився у нього. ОСОБА_1 остаточно пішов з сім`ї 02.01.2023. Як стало відомо з відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №31/32/5341/573-аз-581-2025 від 20.05.2025 ОСОБА_1 продав вказаний автомобіль та причіп 05.01.2023. Ймовірна ринкова вартість автомобіля MAN TGA 18.410, 2004 року випуску, станом на 28.05.2025 становить 608 500, 00 грн. Ймовірна ринкова вартість причепа ОДАЗ, 1992 року випуску станом на 28.05.2025 становить 74030, 00 грн. Згоду на продаж автомобіля MAN TGA 18.410, 2004 року випуску та причіпа ОДАЗ, 1992 року випуску ОСОБА_2 не давала, коштів від їх продажу не отримувала. Загальна вартість автомобіля MAN TGA 18.410. 2004 року випуску та причіпу ОДАЗ, 1992 року випуску, що є спільною сумісною власністю, становить 682 530, 00 грн, а відповідно вартість ? частки, що належить ОСОБА_2 складає 341 265,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 продав автомобіль MAN TGA 18.410, 2004 року випуску та причіп ОДАЗ, 1992 року випуску без згоди ОСОБА_2 та не передав належну їй частину коштів відповідно ОСОБА_2 , відшкодуванню підлягає 1/2 від загальної вартості проданого майна, а саме 341 265,00 грн (682 530, 00 + 2 = 341 265,00). Прохала визнати автомобіль MAN TGA 18.410, 2004 року випуску та причіп 1992 року випуску об`єктами права спільної сумісної власності набутими під час шлюбу подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину проданого автомобіля MAN TGA 18.410, 2004 року випуску та причепа ОДАЗ, 1992 року випуску в загальній сумі 341 265,00 грн та судові витрати.

04.02.2026 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У відзиві відповідач заперечує проти заявлених вимог та вважає їх необґрунтованими, безпідставними та неправомірними. Позивач за зустрічним позовом не повідомляє суд, про те, що фактичний розподіл майна проводився добровільно, і після розірвання фактичних шлюбних відносин, ОСОБА_2 , залишила в своєму користуванні автомобіль, марки SAAB, загальний легковий хетчбек — В, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбаний в шлюбі сторонами, в 2020 році, за спільні кошти, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , середня ринкова вартість якого на даний час становить 2000.00 доларів США. Перелічене у позові майно дійсно було придбано під час перебування у шлюбі та відповідно до чинного законодавства є спільним сумісним майном подружжя. Проте, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що реалізація автомобілів була здійснена ОСОБА_6 без її згоди, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 надала свою усну згоду на вчинення вказаних правочинів, оскільки сторони на момент продажу перебували у шлюбі та ще проживали разом і на даний час перебувають у шлюбі. Питання про продаж спірного рухомого майна обговорювалося в період перебування сторін разом, а тому твердження ОСОБА_2 про те, що їй було невідомо про продаж майна та ненадання нею згоди є абсурдними та необґрунтованими. 03.01.2023 року між ОСОБА_1 та Полтавською філією ТОВ «Авто-Ареал», укладено договір комісії № 6193/5577, в якому ОСОБА_1 є «комітентом», а Полтавська філія ТОВ «Авто-Ареал» - «комісіонером» та відповідно до якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 ст.189 Податкового Кодексу): марка/модель MAN TGA 18.410, 2004 року випуску, колір Білий, VIN № кузова(шасі, рами) НОМЕР_3 , свідоцтво по реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 24.11.2021року за ціною, не нижче узгодженої Сторонами, а саме 5 000 грн, що підтверджується копією договору та актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6193/23/1/006055. Також 03.01.2023 року між ОСОБА_1 та Полтавською філією ТОВ «АвтоАреал», укладено договір комісії № 6193/5578, в якому ОСОБА_1 є «комітентом», а Полтавська філія ТОВ «Авто-Ареал» - «комісіонером» та відповідно до якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 ст.189 Податкового Кодексу): марка/модель ОДАЗ 9370, 1992 року випуску, колір Синій, VIN № Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.02.2026 4 кузова(шасі, рами) НОМЕР_6 , свідоцтво по реєстрацію НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 17.12.2021року за ціною, не нижче узгодженої Сторонами, а саме 5 000 грн, що підтверджується копією договору та актом огляду реалізованого транспортного засобу № 6193/23/000013. Продаж майна ОСОБА_1 здійснювався його брату ОСОБА_7 , а тому між ними була досягнута домовленість про продаж вище вказаного рухомого майна за незначну суму, що і підтверджується вище вказаними договорами комісії, отже, продаж спірного майна було здійснено на загальну суму 10 000 грн. Крім того, продаж спірного майна здійснювався в інтересах сім`ї, оскільки транспортні засоби потребували значного вкладення коштів на їх утримання, ремонт, що впливало на фінансовий стан родини. Кошти від продажу майна та і власні кошти ОСОБА_1 передавав своїй матері ОСОБА_8 , яка в свою чергу перерахувала їх вчителю за навчання спільного сина сторін по справі. Враховуючи вище викладене, вважаємо, що заявлена сума стягнення ОСОБА_2 , як компенсація за 1/2 частину проданого майна, не підлягає задоволенню, оскільки майно не було відчужене за ринковою ціною та сам ОСОБА_1 не отримував коштів у розмірі вказаному у зустрічному позові.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.06.2025 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2025 ухвала Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.06.2025 скасована, а справа направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20.01.2026 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Прийнято зустрічний позов, поданий адвокатом Дігтяр Л.А. в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Сідько С.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову прохала відмовити.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Дігтяр Л. А. не заперечувала проти задоволення позову про розірвання шлюбу, оскільки ОСОБА_1 вже має нову сім`ю та дитину від інших стосунків.

Суд, заслухавши представників, сторін, свідків, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.

Щодо позовної заяви про розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що 14 липня 2012 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 уклали шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 36, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.7).

Cторони мають спільну дитину, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8).

Спільне сімейне життя позивача та відповідача не склалося через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства та побуту, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Вже тривалий проміжок часу кожен із подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, спільне господарство не ведуть. Фактично сім`я давно припинила своє існування, а шлюб – розпався та має лише формальний характер. Дані обставини визнаються представником відповідача, адвокатом Дігтяр Л.А.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе, оскільки сторони припинили шлюбні стосунки і сторони відновлювати їх не мають наміру.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ст. 112 СК України шлюб необхідно розірвати.

Щодо зустрічної позовної заяви про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення компенсації.

Судом встановлено, що сторонами в перод шлюбу, в 2021 році, було придбано майно: автомобіль MAN TGA 18.410, 2004 року випуску, об`єм двигуна 11967 см куб, дата реєстрації 24.11.2021; причіп ОДАЗ, 1992 року випуску, дата реєстрації 17.12.2021 (а.с.64). Дані обставини не заперечуються відповідачем ОСОБА_1 .

З відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №31/32/5341/573-аз-581-2025 від 20.05.2025 вбачається, що 05.01.2023 вищевказані транспортні засоби були перереєстровані на іншу особу за договором купівлі-продажу, укладеного з суб`єктом господарювання (а.с.64). Як встановлено в судовому засіданні ці транспортні засоби були продані рідному брату ОСОБА_9 – ОСОБА_7 . Дані обставини визнаються сторонами.

Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Сторонами по справі не заперечується той факт, що на час розгляду справи в суді зазначений вище транспортний засіб було відчужено і на даний час він не перебуває у власності та користуванні сторін.

Відповідно до аналітичної довідки ймовірна ринкова вартість автомобіля MAN TGA 18.410, 2004 року випуску, станом на 28.05.2025 становить 608 500, 00 грн (а.с. 65-70).

Відповідно до аналітичної довідки ймовірна ринкова вартість причепа ОДАЗ, 1992 року випуску, станом на 28.05.2025 становить 74030, 00 грн (а.с.17-74).

03.01.2023 року між ОСОБА_1 та Полтавською філією ТОВ «Авто-Ареал» укладено договір комісії № 6193/5577, в якому ОСОБА_1 є «комітентом», а Полтавська філія ТОВ «Авто-Ареал» - «комісіонером» та відповідно до якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 ст.189 Податкового Кодексу): марка/модель MAN TGA 18.410, 2004 року випуску, колір Білий, VIN № кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 , свідоцтво по реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 24.11.2021року за ціною, не нижче узгодженої Сторонами, а саме 5 000 грн (а.с.172).

З акту технічного стану транспортного засобу від 03.01.2023 вбачається, що технічний стан автомобіля MAN TGA 18.410, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 – задовільний, відсоток зносу- 20% (а.с.173).

Також 03.01.2023 року між ОСОБА_1 та Полтавською філією ТОВ «АвтоАреал», укладено договір комісії № 6193/5578, в якому ОСОБА_1 є «комітентом», а Полтавська філія ТОВ «Авто-Ареал» - «комісіонером» та відповідно до якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 ст.189 Податкового Кодексу): марка/модель ОДАЗ 9370, 1992 року випуску, колір Синій, VIN № кузова(шасі, рами) НОМЕР_6 , свідоцтво по реєстрацію НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 17.12.2021року за ціною, не нижче узгодженої Сторонами, а саме 5 000 грн (а.с.175.

З акту огляду реалізованого транспортного засобу від 04.01.2023 вбачається, що покупцем напівпричепа ОДАЗ 9370, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 є ОСОБА_7 , дата набуття покупцем права власності – 04.01.2023 (а.с.176).

З платіжних інструкцій вбачається, що платником ОСОБА_8 на рахунок отримувача ОСОБА_10 здійснено переказ коштів: 04.12.2025 – 400 грн, 18.09.2025 - 800 грн, 27.03.2025 – 800 грн, 28.01.2026 - 400 грн, 11.02.2023 – 400 грн, 14.6.2023- 400 грн ,10.07.2023 - 400 грн, 11.08.2023- 400 грн, 14.09.2023- 400 грн,15.10.2023- 400 грн,, 14.11.2023- 400 грн, 15.12.2023- 400 грн, 13.02.2024- 400 грн, 20.06.2024- 400 грн, 04.12.2024- 400 грн, 18.09.2024- 800 грн) з призначенням платежу «переказ власних коштів. За зошити Арсенію» (а.с.178182, 184-194).

З платіжної інструкції вбачається, що платник ОСОБА_8 24.05.2023 перерахувала одержувачу ОСОБА_2 кошти в сумі 2010, 05 грн з призначенням платежу «переказ власних коштів. Сенічці» (а.с.183).

З платіжної інструкції вбачається, що платник ОСОБА_8 27.12.2024 перерахувала одержувачу ОСОБА_4 кошти в сумі 2000, 00 грн з призначенням платежу «переказ власних коштів. З днем народження» (а.с.195).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Тобто, аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що придбаний у 2021 році автомобіль MAN TGA 18.410, 2004 року випуску та причеп ОДАЗ, 1992 року випуску є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим під час шлюбу і як наслідок із належними позивачу та відповідачу рівними частками, по ? кожному.

Згідно із частиною другою статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_11 вказала, що її чоловік ОСОБА_1 пішов з сім`ї 02.01.2023. Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у позові, у відповіді на відзив вказав, що сторони тривалий час живе окремим життям, сім`я розпалася, спільне господарство не ведеться, між собою не спілкуються.

Твердження ОСОБА_1 про те, що кошти, отримані ним від продажу транспортних засобів в сумі 10000 грн, він передав своїй матері, а остання на його прохання, витрачала їх як оплату за придбання зошитів його сину ОСОБА_5 є неспроможними, оскільки в платіжні інструкціях по переказу цих коштів у призначенні платежу вказано, що це власні кошти платника - ОСОБА_8 .

Крім того, як доказ витрачання коштів в інтересах сім`ї відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 надано платіжні інструкції, платником яких є його мати, яка перераховувала кошти в сумі 2000 грн на рахунок ОСОБА_2 із приміткою «Сенечці», та ОСОБА_12 з приміткою «на день народження».

Крім того є нелогічним, що кошти від продажу транспортних засобів передаються матері відповідача ОСОБА_1 , а не дружині ОСОБА_2 і витрачаються на незначні потреби спільної дитини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 який є батьком ОСОБА_1 пояснив, що спірні транспортні засоби його син купив в період шлюбу з ОСОБА_2 . Автомобіль був не новий, потребував багато вкладень, коштів на це сім`я не мала. ОСОБА_11 піднімала питання щодо продажу автомобіля. Чи проживали вони на час продажу автомобіля разом він не знає. Автомобіль проданий другому його сину ОСОБА_14 . Кошти від продажу син передав матері, щоб та сплачувала за навчання дитини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є матір`ю ОСОБА_1 пояснила, що з сином та його сім`єю не було довірливих відносин і про їхній розрив вона не знала, дізналася десь у 2024 році. Арсен, що є спільною дитиною її сина та ОСОБА_15 навчається за шкільною програмою «Інтелект», яка передбачає щомісячну сплату коштів за зошити . Коли ОСОБА_5 пішов до школи, то вони вирішили, що він буде навчатися саме за цією програмою і вона, як бабуся і класний керівник дитини, власним коштом буде покривати ці витрати. Після продажу її сином ОСОБА_1 транспортного засобу, він передав їй 5000 грн , щоб вона використала їх на придбання зошитів Арсену, що нею і було зроблено, а також про те, що інші 5000 грн, отриманих від продажу транспортних засобів, він попрохав витратити на інші потреби сина ОСОБА_5 . За ці кошти вона купувала йому одяг, оплачувала харчування в школі, витрати на екскурсію. Син розпорядився так, оскільки з дружиною були непрості стосунки і між ними вже виникали сварки з фінансових питань.Чи знала ОСОБА_15 , що гроші пішли на навчання її сина ОСОБА_5 , їй не відомо.

Суд критично відноситься до свідчень свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , оскільки вони є нелогічними, свідчення є однотипними, на запитання коли припинені шлюбні відносини, чи в присутності ОСОБА_15 передавалися кошти, чи давала вона згоду на продаж транспортних засобів, на витрачання цих коштів, за яку конкретну суму був здійснений продаж транспортних засобів, свідки відповідали неоднозначно.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що спірні транспортні засоби відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 відчужив без згоди позивача ОСОБА_2 .

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт, що спірний автомобіль MAN TGA 18.410, 2004 року випуску та причеп ОДАЗ, 1992 року випуску є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набутим останніми за час шлюбу та оскільки відповідно до наведених вище вимог Закону та досліджених в судовому засіданні наданих сторонами доказів, частки майна дружини та чоловіка є рівними, то суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має право на половину вартості автомобіля, який відповідач відчужив без повідомлення її про це та без її згоди.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (№ 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні; № 301/2231/17: у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500 грн;

- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний був врахувати дійсну його вартість).

Суд враховує, що у договорах комісії, відповідно до яких здійснено продаж транспортних засобів, їх ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості.

Крім того, суд вважає, що продаж автомобіля MAN TGA 18.410, 2004 року випуску за 5000 грн та напівпричіпа ОДАЗ 9370, 1992 року випуску за 5000 грн є явно заниженою та такою що не відповідає потребам сім`ї, яка на той час, зі слів свідків потребувала коштів.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно із положеннями статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 79 ЦПК України визначено що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи наведенні вище норми чинного законодавства, що регламентують поняття допустимості та належності доказів наданих сторонами, суд не погоджується з думкою представника відповідача що недопустимості наданого стороною позивача аналітичної довідки ймовірної ринкової вартості спірних транспортних засобів як доказу на підтвердження вартості спірного майна, оскільки останній складений відповідно до вимог чинного законодавства, порушення процедури одержання останнього не виявлено і в сукупності з іншими наданими позивачем доказами він доводить обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Окрім того, представник відповідача не заявила клопотання про проведення по справі судової експертизи з визначення оцінки спірного майна та не надала докази реальної його вартості.

Відповідно до положень частини першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Оскільки ОСОБА_1 продав автомобіль MAN TGA 18.410, 2004 року випуску та причіп ОДАЗ, 1992 року випуску без згоди ОСОБА_2 , отримані кошти використав не в інтересах сім`ї, то відповідно ОСОБА_2 , має право на відшкодування 1/2 від загальної вартості проданого майна, а саме 341 265,00 грн ((608 500, 00 + 74030)/2= 341 265,00).

Щодо судових витрат.

Оскільки суд прийшов до висновку щодо задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу, то з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 968 грн 96 коп.

Оскільки суд прийшов до висновку щодо задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та про стягнення компенсації, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 3412,грн 65 коп (сплачений в першій інстанції) та 605 грн. 60 коп (сплачений в апеляційній інстанції), всього 4018 грн. 25 коп.

Також необхідно провести зарахування взаємних судових витрат (судового збору) за первісним та зустрічним позовом та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю понесених судових витрат в розмірі 3049 грн 29 коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат, понесених на оплату правової допомоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано:

- договір про надання правової допомоги від 11.05.2025, відповідно до п.3.2 якого вказано, що умови опалти, обчислення розміру гонорару та розмір витрат Адвоката, що підлягають відшкодуванню визначаються окремими додатковими угодами, які є невід`ємною частиною до цього договору;

- додаткову угоду № 1 від 11.05.2025 до договору від 11.05.2025, відповідно до якої за вказану в угоді правову допомогу Клієнт оплачує Адвокату 8000 грн в строк до 31 травня 2025 року;

додаткову угоду № 2 від 30.06.2025 до договору від 11.05.2025, відповідно до якої за вказану в угоді правову допомогу (надання консультацій, аналіз судової практики та визначення правової позиції, підготовка, складання та подання апеляційної скарги, представництво Клієнта в судовому засіданні) Клієнт оплачує Адвокату 14000 грн протягом 10 днів з дня прийняття рішення по суті справи судом першої інстанції;

- додаткову угоду № 3 від 12.02.2025 до договору від 11.05.2025, відповідно до якої за вказану в угоді правову допомогу (представництво Клієнта в 2 судових засіданнія) Клієнт оплачує Адвокату 2000 грн протягом 10 днів з дня прийняття рішення по суті справи судом першої інстанції;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2026.

Оскільки судом позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено повністю, то із відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати на правову допомогу.

З додаткової угоди № 1 від 11.05.2025 до договору від 11.05.2025, вбачається, що Клієнт оплачує Адвокату кошти в сумі 8000 грн в строк до 31 травня 2025 року. Оскільки адвокатом не надано суду доказів оплати ОСОБА_2 правової допомоги в сумі 8000 грн на рахунок Адвоката, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

За викладених вище обставин та приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані позивачем письмові докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, суд із врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат, понесених останнім на оплату правової допомоги та вважає за необхідне задовольнити їх частково на загальну суму 16 000 грн.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позвні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 14 липня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 36.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення компенсації задовольнити повністю.

Визнати автомобіль MAN TGA 18.410, 2004 року випуску та напівпричіп ОДАЗ, 1992 року випуску 1992 року випуску об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , набутими під час шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину проданого автомобіля MAN TGA 18.410, 2004 року випуску та причепа ОДАЗ, 1992 року випуску в загальній сумі 341 265 (триста сорок одна тисяча двісті шістдесят п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 968 грн 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в сумі 3412,грн 65 коп.

Зарахувати взаємні судові витрати (судовий збір) за первісним та зустрічним позовом та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю понесених судових витрат в розмірі 3049 (тои тисячі сорок дев`ять) грн 29 коп.; витрати на правничу допомогу в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , мешканець АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 оф.1.

Суддя