Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №520/34012/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року № 520/34012/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заічко О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень на місяць за червень та липень 2023 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 у розмірі 100 000 гривень на місяць за червень та липень 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по березень 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2023 року по березень 2025 року відповідно до вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу в повному розмірі додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач надав до суду відзив, в якому зазначив, що відповідач у спірних в теперішній час правовідносинах діяв в межах вимог чинного законодавства та наданих повноважень. А позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, є безпідставними і не можуть бути задоволені.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проходив військову службу у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_2 .

18 лютого 2021 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_3 у військовому званні молодший сержант, за військово-обліковою спеціальністю — бойовий медик.

Факт проходження військової служби підтверджується посвідченням військовослужбовця серії НОМЕР_4 , виданим Управлінням соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації 26 січня 2024 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18 лютого 2021 року №33-РС (по особовому складу), ОСОБА_1 було зараховано для проходження військової служби за контрактом строком на три роки та призначено на посаду старшого бойового медика 1-ї самохідної артилерійської батареї 1-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

Після прибуття з ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , прийнятий на всі види забезпечення та вважався таким, що з вказаної дати приступив до виконання службових обов`язків за займаною посадою. Довідкою від 21 квітня 2022 року, підтверджується безпосереднє залучення ОСОБА_1 до виконання завдань щодо відсічі та стримування збройної агресії з боку російської федерації.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №?68 від 5 березня 2025 року, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05 березня 2025 року № 66-РС, ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини, а також припинено всі види забезпечення з березня 2025 року у зв`язку з неможливістю подальшого проходження військової служби за станом здоров`я. Рішення про звільнення було прийнято на підставі висновку військово-лікарської комісії, яким було встановлено непридатність до проходження військової служби ОСОБА_1 .

29 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , було направлено до військової частини НОМЕР_2 письмову заяву з вимогою надати повну та достовірну інформацію, а також належним чином завірені копії фінансових і кадрових документів, що стосуються нарахування та виплати всіх складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях та індексації грошового забезпечення.

11 червня 2025 року, ОСОБА_1 , було повторно направлено заяву, з метою отримання необхідної інформації та документів через Міністерство оборони України, як орган військового управління, уповноважений здійснювати контроль за діяльністю військових частин, у зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_2 не надала відповіді на попереднє звернення у строки, встановлені законодавством України, За результатами розгляду зазначеного звернення, військовою частиною НОМЕР_2 , 24 липня 2025 року була надана відповідь, до якої було долучено фінансові та кадрові документи, що стосуються проходження військової служби та грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Дослідивши відповідь Військової частини НОМЕР_2 позивач вважає, що додаткова грошова винагорода за безпосередню участь у бойових діях, передбачена нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, не була нарахована та виплачена ОСОБА_1 за червень та липень 2023 року, попри наявність законних підстав для здійснення таких виплат; індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 07 березня 2025 року не була нарахована та виплачена, незважаючи на те, що її проведення є обов`язковим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, що стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Щодо вимог позивача в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень на місяць за червень та липень 2023 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 11 листопада 2022 року, під час бойового зіткнення поблизу населеного пункту Куземівка, Сватівського району, Луганської області, ОСОБА_1 потрапив у зону вогневого ураження внаслідок артилерійського обстрілу з боку збройних формувань Російської Федерації. У результаті цього обстрілу, ОСОБА_1 отримав вибухову травму, що призвела до травматичної ампутації його правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки, вогнепально-осколкового поранення калитки з дотичним ураженням правого яєчка, а також поранень лівого стегна та лівого передпліччя.

Поранення було отримано під час виконання бойового завдання в зоні активних бойових дій та безпосередньо пов`язане з виконанням обов`язків військової служби і захистом незалежності та територіальної цілісності України. Факт поранення не пов`язаний із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком перебування у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а тілесні ушкодження не є наслідком навмисного самопошкодження.

Після надання першої медичної допомоги на полі бою, ОСОБА_1 був евакуйований до військово-медичного клінічного центру, де 11– 12 листопада 2022 року йому було проведено первинну хірургічну обробку ран (ампутація, видалення осколків, ушивання). Надалі, ОСОБА_1 , проходив лікування у військовій частині НОМЕР_5 в місті Полтава.

Діагноз було підтверджено випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 34262 від 2022 року, в якій вказано: вибухова травма, травматичний відрив правої нижньої кінцівки на рівні гомілки, вогнепальне осколкове сліпе поранення калитки справа з дотичним ураженням правого яєчка.

Згодом, ОСОБА_1 був направлений на лікування і реабілітацію до Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина», де 13 січня 2023 року, 21 серпня 2023 року та 20 жовтня 2023 року він пройшов медичні огляди військово-лікарською комісією. У всіх висновках військово-лікарської комісії був зазначений діагноз: мінно-вибухове поранення від 11.11.2022 року, травматична ампутація правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки, ускладнена фантомними болями. Це підтверджується довідками військово-лікарської комісії та випискою зі стаціонарної карти № 312 від 20.02.2023 року, а також № 583.

У лютому 2023 року, за направленням МОЗ України, ОСОБА_1 був скерований на лікування та протезування до центрального військового шпиталю в місті Сарагоса (Іспанія). В Іспанії, ОСОБА_1 пройшов хірургічне втручання, тривале лікування та реабілітацію.

Протезування було здійснено в липні 2023 року, після чого 22 липня 2023 року, ОСОБА_1 повернувся до Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина», де продовжив реабілітацію до моменту виписки. Це підтверджується медичною довідкою військового шпиталю в місті Сарагосі (Іспанія), яка засвідчує його госпіталізацію, проведене хірургічне втручання, лікування та реабілітацію в період з 21 лютого 2023 року до 28 липня 2023 року внаслідок поранення, отриманого у зоні бойових дій.

На підставі рішення гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_6 від 16 січня 2024 року, ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби (непридатним до служби у десантних, морських та спеціальних підрозділах; придатним до служби у частинах забезпечення, військкоматах, установах та навчальних закладах).

Згодом, 06 грудня 2024 року, гарнізонна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_6 підтвердила остаточний діагноз ОСОБА_1 : ампутація правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки внаслідок вогнепально-осколкового поранення (11.11.2022 року), із причинно- наслідковим зв`язком із виконанням обов`язків військової служби.

21 січня 2025 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про хворобу № 6, на підставі якого, 24 січня 2025 року, військово-лікарська комісія винесла постанову, якою ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби у зв`язку із пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Цей факт також підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого (2-го травматологічного відділення) № 23973 від 27.01.2025 року, в якій було зазначено: ампутаційна культя правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки, отримана внаслідок ампутації після вибухової травми від 11.11.2022 року.

З метою досудового врегулювання спору, 18 вересня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із письмовою заявою про нарахування та виплату належного йому грошового забезпечення.

Листом від 16 жовтня 2025 року, відповідач відмововив у нарахуванні та виплаті належного грошового забезпечення.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і до тепер.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України затвердив Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції від 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Пунктом 2 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

- 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

- 30000 іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби).

Відповідно до п.3 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298, райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість, (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Також пункт 1-2 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до п.9 Наказу МОУ від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні.

Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у спірний підтверджено наявними матеріалами справи.

Отже, в даному випадку, вищевказані умови передбачені норм Постанови № 168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.

Водночас посилання відповідача на відсутність висновку ВЛК саме у період червня–липня 2023 року як підставу для невиплати грошового забезпечення є штучним та не відповідає реальним обставинам. Перебування Позивача на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення саме по собі об`єктивно ускладнює або унеможливлює своєчасне проходження військово-лікарських комісій у чітко визначені адміністративні строки, що не може покладатися на нього як негативний юридичний наслідок. Більше того, сама Постанова № 168 не містить вимоги щодо обов`язкового безперервного оформлення висновків ВЛК як умови виплати додаткової винагороди, а передбачає лише наявність факту лікування у зв`язку з пораненням.

Додатково суд зазначає, що довідка ВЛК від 21.08.2023 року № 1482, на підставі якої відповідачем було відновлено виплату грошового забезпечення, підтверджує не нову обставину, а триваючий стан - необхідність подальшого лікування Позивача.

Тобто ця довідка має не правовстановлюючий, а підтверджуючий характер, і свідчить про безперервність лікування, у тому числі в попередній період (червень–липень 2023 року). Інше тлумачення означало б визнання того, що позивач у зазначений період не перебував на лікуванні, що прямо спростовується матеріалами справи.

Посилання відповідача на пункт 9 розділу І Порядку № 260 щодо припинення виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування також є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює загальний порядок виплати грошового забезпечення, але не може скасовувати чи обмежувати спеціальні гарантії, встановлені Постановою КМУ № 168 як актом, прийнятим у зв`язку із введенням воєнного стану та спрямованим на посилений соціальний захист військовослужбовців. Більше того, сам Порядок № 260 передбачає можливість продовження виплат за наявності відповідних медичних підстав, які у даному випадку наявні.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, позивачу повинна була бути нарахована та виплачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень на місяць, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період перебування на лікуванні за станом здоров`я за червень та липень 2023 року.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по березень 2025 року, суд зазначає таке.

В частині виплати індексації позивачу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Водночас, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинена на 2023 рік дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Проведення індексації регулюють Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.

З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у зазначеній частині чинні та не конституційними не визнавалися.

Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Отже, позовні вимоги, які стосуються нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

Водночас, Закон України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі Закон № 3460-IX), Закону України 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон №4059-ІХ) застережень щодо зупинення на 2024-2025 роки дії Закону України № 1282 не містить. Отже, починаючи з 01.01.2024 у відповідача відновився обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення.

Суд враховує, що статтею 39 Закону України № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Відповідно до ст. 34 Закону України № 4059-ІХ обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024, у січні 2025 не нараховується.

Відтак, вказаними положеннями передбачено розрахунок індексу споживчих цін з 01.01.2024 та 01.01.2025 відповідно, що вплине на розрахунок поточної індексації грошового забезпечення.

Однак, спірним у межах цієї справи є право позивача на отримання індексації-різниці.

Оскільки відповідно до абз. 6 п. 5 Порядку №1078 індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а у спірній ситуації з 01.01.2024 та 01.01.2025 підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбулось, то позивач має право на отримання індексації-різниці у визначеному розмірі в період з 01.01.2024 по 05.03.2025 (дата виключення позивача зі списків військової частини та усіх видів грошового забезпечення).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень на місяць за червень та липень 2023 року у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 у розмірі 100 000 гривень на місяць за червень та липень 2023 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 05.03.2025 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 05.03.2025 року відповідно до вимог чинного законодавства України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.