Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №370/3395/24 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д. Ростовського, 35, селище Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. Справа № 370/3395/24

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області кримінальне провадження №12024111210000137 від 20 серпня 2024 року, за яким

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець м. Макіївка Донецької області, маючий середню освіту, не одружений, офіційно не працюючий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, засіб зв`язку: НОМЕР_1 ,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

в с т а н о в и в :

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від № 271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб, до 11.08.2024.

Також, Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію, строк дії якої неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України № 272/2024 від 06.05.2024, до 11.08.2024.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

20.06.2024 за результатами обстеження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно довідки військово-лікарської комісії вих.№ 128-10/989, військовозобов`язаного ОСОБА_5 визнано придатним за станом здоров`я до військової служби в частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14.08.2008 року.

22.06.2024 ОСОБА_5 оголошено та роз`яснено зміст повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову за мобілізацією на 07:00 годину 29.06.2024 року для відправки до пункту призначення у військову частину НОМЕР_2 , та вручено вказану повістку під розпис.

Однак, ОСОБА_7 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, діючи з прямим умислом, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, а саме без поважної причини, не маючи права на відстрочку від призову у відповідності до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у вказаний йому термін, а саме 29.06.2024 о 07:00 годині не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки до місця проходження військової служби по мобілізації, тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 , вину у інкримінованих йому діяннях визнав у повному обсязі і дав показання, які повністю відповідають обставинам, що встановлені досудовим розслідуванням.

Так, ОСОБА_5 дав суду покази, що дійсно йому було вручена повістка та необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, не з`явився, оскільки на ТОТ знаходиться його сім`я, боявся помсти. Також, вказував на наявність хронічних захворювань. Був обмежено придатним, захворювання підтверджено ВЛК. За наслідками проходження ВЛК був визнаний придатним до проходження служби у різних підрозділах, однак такий висновок не оскаржував. В подальшому, повторно пройшов ВЛК, згідно якого визнано непридатним до служби у певних підрозділах.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у скоєному, відсутністю заперечень учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд визнає, що винуватість ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому діяння доведена у судовому засіданні повністю і його дії суд кваліфікує за ст. 336 КК України як ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У судових дебатах прокурор вказувала на відсутність щирого каяття у обвинуваченого, вважала необхідним виключити цю обставину як пом`якшуючу, врахувати, що за весь час розгляду справи судом обвинувачений не виявив бажання проходити військову службу. Визнати винним та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Обвинувачений просив не призначати покарання пов`язане з позбавленням волі.

Захисник звертав увагу, що обвинувачений позитивно характеризується, щиро розкаявся, усвідомлює свої дії та наслідки, основна причина порушення мобілізаційного законодавства – факт перебування його близьких родичів на ТОТ, за результатами ВЛК не був мобілізований, не намагався уникнути відповідальності, внаслідок його дій не настали занадто значні суспільно-небезпечні наслідки. Просив призначити більш м`яке покарання ніж передбачено санкцією статті у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.

ОСОБА_5 за місцем проживання громадський порядок не порушує, скарг не надходило. На обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Раніше не судимий.

Відповідно до досудової доповіді виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, але під інтенсивним наглядом органу пробації, із застосуванням соціально- виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого щире каяття, оскільки така обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд зауважує, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності. Обвинувачений намагається пояснити, виправдати свою поведінку наявністю близьких родичів, які проживають на ТОТ, наявністю хронічних захворювань, однак дійсного осуду, засудження, критичної оцінки дій обвинуваченим не вбачається.

Суд зазначає, що після умисного, без поважних причин ухилення від явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, обвинувачений дій, які б свідчили про намагання виправити вчинене, бажання долучитися до військової служби, тощо, не вчинив.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України не встановлено.

Обтяжуючих покарання обставин відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_5 , слід призначити покарання у межах санкцій ст. 336 КК України у виді позбавлення волі, в межах мінімальної санкції статті, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Відтак, обмеження, передбачені ч.1 ст. 75 КК України на даний випадок не поширюються.

Однак, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, та того факту, що на території України введений воєнний стан, дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами. Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду (постанови від 5 лютого 2024 року по справі №625/67/23, від 26 березня 2024 року по справі №159/4893/22).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: 1) вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; 2) вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або суспільну небезпечність винуватої особи.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст.69 КК України, суд не вбачає.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України. Арешт на майно не накладався. Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з дня фактичного його затримання в порядку звернення вироку до виконання.

Речовий доказ: розписка про отримання повістки на відправку, бланк розписки та повістки з метою призову на військову службу під час мобілізації – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.

Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не був оскаржений. В інакшому випадку - після його перегляду апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1