Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №372/6424/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 372/6424/25

Провадження № 2-а/369/160/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2026 року м.Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Хацько Н.О., при секретарі судового засідання Погрєбної З.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого просить поновити строк на оскарження постанови № 61/1192 від 23.07.2025 року, скасувати постанову №61/1192 від 23.07.2025.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що 22.07.2025 року, ОСОБА_1 доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 де було встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів останній нібито є порушником правил військового обліку з 15.04.2025 року, а саме за даними ІНФОРМАЦІЯ_2 , де останній перебуває на обліку, ОСОБА_1 , не оновив (уточнив) облікові (персональні) дані відповідно до статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП». З даною постановою позивач не згоден. Надав суду пояснення де зазначив, що раніше перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 до 2015 року, після чого взагалі був виключений з військового обліку 04.09.2015 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 за станом здоров?я, пройшовши відповідну військово-лікарську комісію, висновком якої я був визнаним не придатним до служби, про що було внесено запис до мого військового квитка серії НОМЕР_1 на сторінці номер 33. Однак Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 у Київській області було ліквідовано ряд районів, зокрема Києво-Святошинський район та в подальшому с. Хотів адміністративно було віднесено до Обухівського району Київської області. Проте приблизно в кінці грудня 2022 року мені зателефонували представники ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомили що мені потрібно з?явитися до органів ТЦК та СП для уточнення даних. Позивач погодився та добровільно прибув 16.01.2023 р. до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , де було повідомлено про зміни в законодавстві в наслідок чого позивач повторно був поставлений та взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 16.01.2023 р. про що свідчить відповідна відмітка в військовому квитку серії НОМЕР_1 сторінка 27.

Крім того, перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем було повідомлено та заявлено, що позивач є особою з інвалідністю по третій групі інвалідності безстроково відповідно до довідки до акту огляду МСЕК N? 817752 від 05.02.2024 р. та не підлягаю мобілізації маючі право на відстрочку.

В подальшому працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол N? 60/2300 від 22.07.2025р. про нібито вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПАП.

Постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в 17000 гривень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вище викладених обставин порушують право та є незаконною через відсутність складу адміністративного правопорушення, процедурні порушення, зокрема при складанні протоколу, а також при вирішенні справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови. Зокрема, в постанові вказано не вірні анкетні дані, а саме датою народження вказано ІНФОРМАЦІЯ_6 , тоді як вірно 28 02.1971 року. Крім того в постанові вказано, що позивач не став на військовий облік при зміні місця проживання та не знявся з обліку за попереднім місцем проживання що не відповідає дійсності, адже на протязі 20 років з 21.12.2005 року позивач має одне постійне місце проживання та реєстрації, яке не змінював та про що має відповідну відмітку в паспорті громадянина України. Також в постанові вказано, що позивач перебуваю на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 що також не відповідає дійсності, так як згідно відмітки в військовому квитку виданого на ім?я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 сторінка 27 наявна відмітка про перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Дані обставини свідчать про порушення вимог ст. 283 КУпАП.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_8 грубо були порушені норми ст. 268 КУпАП, а саме справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дане порушення є очевидним, так як протокол про вчинення адміністративного правопорушення складено 22.07.2025 року відносно позивача, а розгляд справи відбувся фактично наступного дня 23.07.2025 року про що свідчіть само постанова, ніяких повідомлень та дзвінків про час та дату розгляду справи повідомлено не було.

20.10.2025 року в застосунку «Дія» дізнався про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження про стягнення з мене грошових коштів в сумі 34 000 гривень за постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких умов, постанова про адміністративне правопорушення була винесена без доказів на підтвердження обставин викладених у ній, що не дає підстав вважати, що рішення Віповідача є правомірним. Дані обставини вказують на те, що відповідач таке рішення прийняв не обґрунтовано. На підставі вищевикладеного просить скасувати дану постанову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідно якої просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили. Відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судом встановлено, що 23.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення було винесено постанову № 61/1192, якою притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу 17 000 грн. Відповідно до якої, встановлено, що 22.07.2025 року о 12.00 годин, ОСОБА_1 доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів останній є порушником правил військового обліку з 15.04.2025 року, а саме за даними ІНФОРМАЦІЯ_2 , де останній перебуває на обліку, ОСОБА_1 , не оновив (уточнив) облікові (персональні) дані відповідно до статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не встав на військовий облік при зміні місця проживання та не став на облік за новим місце проживання у відповідності до норм чинного законодавства України. ОСОБА_1 не виконав вимогу п.п.1, п.2, розліду2- Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-9 від 11.04.2024 року, яка передбачає, що громадяни України , які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номер засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані у разі перебування на території України – шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовників, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз.6, ч.3, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до постанови ВП № 79382494 головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сем`яковою М.Ю. відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 61/1192 від 23.07.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_9 , відносно ОСОБА_1 про стягнення у справах про адміністративні правопорушення (крім безпеки дорожнього руху) 34000,00 грн.

Відповідно до наданих позивачем документів встановлено, що згідно паспорту серії НОМЕР_2 видного Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області від 30.11.2005 року ОСОБА_1 зареєстрований з 21.12.2005 року за адресою: АДРЕСА_1 .; згідно даних Резерв+ ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 16.01.2023 р. про що також свідчить відповідна відмітка в військовому квитку серії НОМЕР_1 сторінка 27. Також має відстрочку за п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 01.09.2026. Крім того, згідно даних Резерв+ адреса проживання ОСОБА_1 відповідає адресі реєстрації зазначеній у паспорті. Вказані в Резерв+ дані були уточнені 30.03.2025 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, яка зокрема тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до абз.6 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 р., який триває і на час ухвалення рішення в поточній справі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03 березня 2022 р., затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 р. №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває, і на час ухвалення рішення по цій справі.

Відповідно до п.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

18 травня 2024 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 р. Цим Законом положення ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

На виконання ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Керуючись ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Суд зазначає, що у відповідності до положень ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст. 77 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає та підтверджує наданими вище доказами про те, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 16.01.2023 р, за місцем реєстрації та проживання.

Щодо спростування вказаних даних та інших доказів щодо зміни адреси проживання ОСОБА_1 та перебування останнього на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскаржувана постанова № 61/1192 від 23.07.2025 року не містить, та відповідачем до суду не надано відповідних доказів.

Отже, стороною відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем правил військового обліку військовозобов`язаних.

Відтак, за таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, на думку суду, в даному випадку є недоведеним, оскільки посадовою особою відповідача в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. В свою чергу викладені обставини в постанові спростовуються доказами позивача.

Таким чином, стороною відповідача суду не надано жодних доказів в обґрунтування правомірності дій посадової особи під час винесення відносно позивача оспорюваної постанови. Дана постанова не містить посилання на докази щодо обставин, які були встановлені та які могли бути підставою для ухвалення такої постанов. А також суду не надано матеріали адміністративної справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , які б свідчили про наявність доказів в обґрунтування оскаржуваної постанови.

В свою чергу, позивач також обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно нього, останній належним чином не викликався та був позбавлений право на захист, що свідчить про порушення процесуальної процедури ухваленні оскаржуваної постанови.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу(посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративнеправопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З зазначених норм законодавства вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку начальником ОСОБА_2 ) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Отже, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідачем не надано доказів на спростування тверджень позивача про порушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема відсутні достовірні докази, які б вказували на те, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, останній був належним чином повідомлений про розгляд даної справи що було підставою для розгляду справи без його участі, або був присутній і йому були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, враховано його пояснення, особу порушника, досліджені докази, розглянуто можливі клопотання позивача, тобто відповідачем зазначених обставин в постанові не вказано. Вказане свідчить про порушення процедури розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відповідно до ст.268 КУпАП.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що суб`єкт владних повноважень не подав до суду докази на не зазначив про існування доказів щодо правомірності складання оскаржуваної постанови, також відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова відповідачем прийнята безпідставно та не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

На час розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

А тому, враховуючи приписи ст. 286 КАС України, суд вважає можливим закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, оскільки відповідно до ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Прийняття відповідного рішення про закриття провадження у справі відноситься відповідно до вимог ч.1 ст.222, п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП до компетенції органів, які уповноважені законом на розгляд даної категорії справ про адміністративні правопорушення та до компетенції суду при розгляді відповідно до вимог ст.286 КАС України позовів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначене свідчить про те, що адміністративні суди наділені повноваженнями закривати провадження по справах про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

У свою чергу, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не наведено та не надано доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб`єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору, в переліку яких відсутні позивачі у справах про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вказана позовна заява також відсутня в переліку заяв, передбачених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання яких судовий збір не справляється.

Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналізуючи вказані норми права Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 виклала такий правовий висновок.

За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, зважаючи на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судового збору, за подання позовної заяви відповідно до 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб сплаченого за подання позовної заяви до суду, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається в розмірі 605 гр. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову № 61/1192 від 23.07.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, та провадження у справі про адміністративне правопорушення -закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 605 гр. 60 коп.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 16.06.2026 року.

Суддя Наталя Хацько