Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №369/9960/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9960/26

Провадження № 1-кп/369/1777/26

В И Р О К

іменем України

02.06.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження, відомості про яке 02 травня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120261164500000 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великомихайлівка, Покровського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу розміром 17 000 грн,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

30 квітня 2026 року приблизно о 04 год 00 хв, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_2 , знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , де в цей час перебував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У ході конфлікту між ними, у ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , який лежав на ліжку в буд. № 9 по вул. Котляревського м. Боярка Фастівського району Київської області.

30 квітня 2026 року приблизно о 04 год 00 хв, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_2 перебуваючи в буд. АДРЕСА_2 , реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, кулаком правої руки наніс один удар в область лівого ока ОСОБА_3 .. Від отриманих ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 покинув місце свого проживання.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 згідно з висновком експерта спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синця лівої очної ділянки та крововилив на поверхні лівого очного яблука, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Положення ст. 12 КК України в сукупністю із санкцією ч. 1 ст. 125 КК України свідчать, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_4 , враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість та не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодний на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Судом встановлено, що у відповідності до ст. 302 КПК України до обвинувального акта додано заяву ОСОБА_2 , складену в присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні; заяву потерпілого ОСОБА_6 , відповідно до якої він згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження та згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою вину за ч. 1 ст. 309 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченим не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінального правопорушення. Добровільність вказаного судом встановлено із змісту заяви обвинуваченого, складеної за участю захисника.

Враховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачений та його захисник не оспорюють всі встановлені обставини кримінального проступку, зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. ст. 381-382 КПК України.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд у відповідності із ст. ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке в силу вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, а також враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, та вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Оскільки дане кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив після ухвалення вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2026, яким останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн в дохід держави, то остаточне покарання необхідно призначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

При цьому, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 72 КК України вказане покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, призначене за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2026, підлягає самостійному виконанню.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком повністю приєднати покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2026 та призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, та у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн в дохід держави.

Обидва покарання відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_7