Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №367/10075/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10075/25

Провадження №2-а/367/58/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2025 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Колодезної В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області, як адміністративного суду, надійшла вищезазначена позовна заява, подана представником позивача – адвокатом Борзов Я.Е.

В обґрунтування підстав звернення до суду вказує, що 15 серпня 2025 року ОСОБА_2 - ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 була винесена постанова №R18113 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач зазначену постанову вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Зокрема, підставою для винесення вказаної постанова стало неприбуття 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 за повісткою №918705 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Дана повістка була надіслана позивачу засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення 31 жовтня 2024 року.

Дане поштове відправлення було повернуто відповідачу, оскільки позивач був відсутній за адресою вказаною в відправленні. При цьому, з рекомендованого повідомлення відправлення №0610202164423, вбачається, що повістка ТЦК була направлена на адресу позивача 31.10.2024, у розділі «адресат» зазначені прізвище, ім`я, по батькові позивача і його адреса. Будь які інші дані, які б дали змогу працівникам пошти сповістити позивача про надходження повістки, відсутні.

Звертає увагу, що на Довідці Ф.20 про причини повернення поштового відправлення, стоїть штамп датований 15 листопада 2024 року. Таким чином, навіть за умови її вручення, що мало місце 15.11.2024, позивач був позбавлений можливості з`явитись у визначений у повістці день.

Крім того, акцентує увагу, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210 -1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Оскільки у повістці було вказано з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 12 листопада 2024 року на 14:00, то саме з цього моменту у відповідача з`явилися підстави вважати, що відбулося правопорушення та слід відраховувати строк для притягнення до адміністративної відповідальності, визначений ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Відповідно, тримісячний строк з дня виявлення для накладення адміністративного стягнення закінчився 12 лютого 2025 року. Незважаючи на це, постанова №R18113 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП була винесена 15 серпня 2025 року.

Отже, строки для притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі безповоротно сплинули, що є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови. Також, слід звернути увагу, що відомості про підстави винесення постанови, у тому числі про неприбуття позивача за повісткою, а також копії самої повістки та поштових відправлень стали відомі позивачу лише після отримання відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_2 на адвокатський запит.

З урахуванням викладеного, просить суд скасувати постанову №R18113 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою суду від 04.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками доставлено до електронного кабінету відповідача, що стверджується довідкою про доставку електронного документу.

У встановлений строк відзив на позовну заяву відповідач суду не надав, відтак, відповідно до ч. 6 статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина шоста статті 77 КАС України).

На підставі частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Так, судом встановлено, що 15 серпня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 була винесена постанова №R18113 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається, підставою для винесення оскаржуваної постанови стало неприбуття ОСОБА_1 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідь на адвокатський запит представника позивача – адвоката Борзова Я.Е., відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів, ОСОБА_1 , не прибув 12.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом по повістці.

Звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до органів Національної поліції за розшуком та доставленням ОСОБА_1 здійснено в порядку електронної взаємодії, у зв`язку з чим надати в паперовому вигляді звернення та підтвердження перебування в розшуку не виявляється можливим. Так, до вказаного листа долучено копію повістки №918705 від 12.11.2024 року, копію конверту, довідки Ф-20 та рекомендованого повідомлення Ф.119.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 5 ч. 1 статті 213КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, відповідно до абзацу першого п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період N 560 резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебуванням або місцезнаходженням чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

Відповідно до Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ N 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу сьомого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період N 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

З аналізу зазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, за змістом зазначених положень ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, зазначені в отриманих ними документах, зокрема, повістці.

Відтак, для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16травня 2024 року N 560 визначає також процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.

Відповідно до пункту 30 Порядку N 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток.

З наявної в матеріалах справи копії повістки вбачається, що вона сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить реєстраційний номер, та 31.10.2024 року підписана кваліфікованим електронним підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , що відповідає вимогам пункту 30 Порядку №560, чинного на дату її формування, а отже, оформлена відповідно до передбаченої законодавством процедури.

Згідно з пунктом 34 Порядку N 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Сформована 31.10.2024 року та підписана кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 повістка була направлена 31.10.2024 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача рекомендованим листом з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення, що підтверджується долученими до позову копією повістки та копією опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення та самим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610202164423.

Згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку резервіст або військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Отже, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи або задекларованого/зареєстрованого місця проживання прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру.

Таким чином, як встановлено судом, повістку №918705 направлено засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки про причини повернення/досилання Ф.20 вказане поштове повідомлення повернулося на адресу відправника з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу, що вищевказана адреса є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 , що не оспорювалось і самим позивачем. Отже, фактично направлення повістки відбулося за належною адресою. Повістка направлена 31.10.2024 року, та повернута 15.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відповідною відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою.

За таких обставин, оповіщення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулося з дотримання норм Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 560.

Щодо доводів представника позивача, що поштове відправлення № 0610202164423 в розділі «адресат» містить лише ПІБ позивача та його адресу, за відсутності будь-яких інших даних, які могли дати змогу працівникам пошти сповістити позивача про надходження повістки, не заслуговують на увагу, та окрім вказаного вище спростовуються наступним.

Відповідно до абзацу другого та четвертого п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 р. N 1071) рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Поруч з цим, стороною позивача не надано доказів, які б могли підтвердити своєчасне оновлення останнім своїх військово-облікових даних, що могло дати змогу направити повістку за іншим місцем проживання, чи додатково сповістити ОСОБА_1 про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх даних.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до вимог законодавства про військовий обов`язок та військову службу, до обов`язків резервістів та військовозобов`язаних належить, зокрема уточнення своїх облікових даних, у тому числі актуальної адреси місця проживання. Адреса, за якою направлялося вказане повідомлення, є зареєстрованим місцем проживання позивача, що не спростовує і сам позивач. Останнім не було надано доказів існування об`єктивних причин, які унеможливили отримання ним поштового відправлення за вказаною адресою, так само і не подано документів, що підтверджують проживання позивача за іншою адресою.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що направлення повідомлення за зареєстрованою адресою місця проживання позивача є належним способом його повідомлення.

Щодо доводів позивача, про те, що оскаржувану постанову було винесено з порушенням строку встановленого ст. 38 КУпАП, а тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, як вже було встановлено судом ОСОБА_1 не виконав покладений на нього обов`язок та не прибув о 14 год. 00 хв. 12.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №918705 для уточнення даних, яка була направлена останньому через АТ "УКРПОШТА", чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відтак, днем вчинення вказаного правопорушення є 12.11.2024 року, постанову по справі про адміністративне правопорушення винесено 15.08.2025 року, тобто протягом строків, вказаних у Кодексі України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, оцінюючи усі обставини справи та письмові докази, з урахуванням їх допустимості та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, оскаржувана постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства, підстав для її скасування немає, а отже у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

При цьому суд критично ставиться до тверджень сторони позивача, викладених ним в обрунтуванні позову, оскільки його доводи спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та від виконання покладеного на позивача військового обов`язку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 139, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.В. Мерзлий