Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №357/3522/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3522/26

Провадження № 2/357/4214/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

16 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Сомок О.А.,

секретар судового засідання – Пугач В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій сторін

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ганзюк Марину Володимирівну звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути борг.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 грудня 2024 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 укладено договір позики, що підтверджується письмовою розпискою.

На підтвердження взятих на себе зобов`язань, ОСОБА_2 надано ОСОБА_1 розписку від 03 грудня 2024 року, що підтверджується копією останньої. Оригінал даної розписки знаходиться у Позивача.

Відповідач отримала від Позивача грошові кошти у розмірі 55 500 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот) гривень, що відбулося у присутності свідка ОСОБА_3 . Згідно з умовами розписки, Відповідач зобов`язувалась повернути позику до 10 березня 2025 року без нарахування відсотків.

У встановлений строк відповідач частково виконала зобов`язання та повернула 39000 гривень. Таким чином, непогашеним залишився основний борг у розмірі 16 500 гривень. Однак станом на сьогоднішній день відповідач жодних дій по поверненню залишку грошових коштів у сумі так і не здійснив. Більше року відповідач уникає контактів із позивачем, кошти не вертає.

30 грудня 2025 року позивач направив відповідачу письмову вимогу про повернення заборгованості: з описом вкладення, з повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно з повідомленням про вручення, відповідач отримала вимогу 03 січня 2026 року. Однак жодних дій від відповідача (навіть відповіді на вимогу) здійснено не було.

Відтак, з 11 березня 2025 року Відповідач перебуває у простроченні виконання грошового зобов`язання.

Станом на день подання позовної заяви відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення не виконує, грошові кошти позивачеві не повертає, про що свідчить наявний у позивача оригінал розписки. Відповідач уникає зустрічей з позивачем, від спілкування ухиляється.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошті у сумі 16500 грн. (шістнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) загального боргу; 432,60 грн (чотириста тридцять дві гривні 60 копійок) – 3% річних та 962,40 грн (дев`ятсот шістдесят дві гривни 40 копійок – інфляційних збитків. Також, просив стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надала.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

Ухвалою судді від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08 червня 2026 року в судове засідання позивач та його представник не з`явилися, позивач подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення. Також, просить долучити до матеріалів справи оригінал розписки.

08 червня 2026 року в судове засідання відповідач повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином, про причини неявки не повідомила, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Зважаючи на відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи є підстави для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає положенням статей 223, 280 - 282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_2 власноручно написала розписку про те, що отримала від ОСОБА_1 у борг 55 500 грн (п`ятдесят п`ять тисяч гривень) 03 грудня 2024 року, які зобов`язалася йому повернути до 10 березня 2025 року. Крім того, зазначила свої паспортні дані, РНОКПП та місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

З виписки про рух коштів по картці позивача ОСОБА_1 від 24 квітня 2026 року вбачається, що 05 березня 2025 року відповідач ОСОБА_2 здійснила часткове погашення боргу в розмірі 39 000 грн.

Матеріали справи не містять даних про погашення відповідачем залишку боргу.

Отже, у визначений у розписці строк відповідач свої зобов`язання виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення зобов`язання, що підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки. Заборгованість за позикою склала 16500,00 грн.

Позивачем нараховано 3% річних в сумі 482,80 грн та інфляційні збитки в сумі 962,40 грн за період прострочення з березня 2025 року по березень 2026 року.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц.

Відповідно до статей 627, 629, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з вимогами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами у цивільній справі є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання належним чином не виконала, зазначену у розписці суму у передбачені строки позивачу в повному обсязі не повернула. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 16500,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків суд зазначає про таке.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту частини 2 статті 625 ЦК України вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приймає поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання, оскільки відповідачем жодних заперечень чи зауважень не надано, та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 482,80 грн та інфляційних втрат в сумі 962,40 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання в період з березня 2025 року по березень 2026 року.

Судові витрати у справі

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до квитанції №7809-0066-1166-8003 від 02 березня 2026 року, ОСОБА_1 за подачу позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, який підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 29 грудня 2025 року укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Ганзюк М.В., копією прибуткового касового ордеру №29/12 від 29 грудня 2025 року та Актом наданих послуг від 03 березня 2026 року за договором про надання правничої допомоги від 29 грудня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_4 узгодили, що сума за надані послуги правничої допомоги склала 7000,00 грн.

Суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, за відсутності заперечень щодо таких витрат від відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у сумі 16500,00 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), 3% річних у сумі 432,60 грн (чотириста тридцять дві гривні 60 копійок) та інфляційні збитки у сумі 962,40 грн (дев`ятсот шістдесят дві гривни 40 копійок), а всього стягнути 17 945,18 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень 18 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 гривень та судовий збір у сумі 1331,20 гривень, а всього стягнути 8331,20 грн (вісім тисяч триста тридцять одну гривню 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 16 червня 2026 року.

Суддя О. А. Сомок