Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №277/708/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/708/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченої ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у селищі Ємільчине справу по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки: с. Козулі Овруцького району Житомирської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянки України, пенсіонерки, одруженої, працюючої директором СТОВ «Світанок», раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення

Відповідно до преамбули Водного кодексу України усі води (водні об?єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об?єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Відповідно до частини першої статті 58 Земельного Кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об?єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об?єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до ст. 60 3К України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об?єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари – 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів;

в) для великих річок, водосховиш на них та озер – 100 метрівю

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Частиною першою статті 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). На умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови можуть передаватися лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 3К України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, з поміж іншого забороняється, розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Так, згідно наказу №125 від 01.11.2003 року ОСОБА_5 призначено на посаду директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» з 30 жовтня 2003 року.

Під час здійснення господарської діяльності Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок» відповідно укладених договорів оренди використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 1821780200:01:000:0066 площею 2,6348 га, 1821780200:01:000:0067 площею 2,2647 га, 1821780200:01:000:0051 площею 1,7645 га, 1821780200:01:000:0047 площею 1,921 га, 1821780200:01:000:0046 площею 2,1624 га, 1821780200:01:000:0045 площею 2,5288 га, які належать на праві власності фізичним особам.

Весною 2026 року, але не пізніше 28.04.2026, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , будучи керівником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» та керуючи процесом обробітку земельних ділянок за межами с. Куліші, Звягельського району, в порушення вищевказаних вимог законодавства, діючи умисно в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок», самовільно зайняла земельні ділянки водного фонду - прибережної захисної смуги річки «Уборть», шляхом їх розорювання, засівання та вирощування на них сільськогосподарської культури - овес.

Зокрема, при обробітку земельних ділянок з кадастровими номерами 1821780200:01:000:0066, 1821780200:01:000:0067, 1821780200:01:000:0051, 1821780200:01:000:0047, 1821780200:01:000:0046, 1821780200:01:000:0045 єдиним масивом було оброблено, тобто самовільно захоплено землі водного фонду - частину прибережної захисної смуги річки «Уборть» загальною площею 4,5783 га, що перебувають в охоронній зоні, чим заподіяно шкоду в сумі 15663 грн 51 коп.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 інкримінується вчинення:

- кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України:

умисне самовільне зайняття земельних ділянок в охоронних зонах.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

Разом з обвинувальним актом надійшла угода про визнання винуватості від 22.05.2026, укладена між Прокурором Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_3 , з одного боку, та підозрюваною ОСОБА_5 , за участю її захисника ОСОБА_4 , в порядку, передбаченому статтями 468, 469,470 та 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та підозрювана дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваної ОСОБА_5 за ч.2 ст.197-1 КК України.

Підозрювана ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, зазначивши, що щиро розкаюється у вчиненому.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинна понести за вчинене кримінальне правопорушення.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, який належить до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має постійне місце проживання та позитивну характеристику, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вину визнає, у вчиненому щиро розкаюється, тяжких наслідків від вчинення злочину не настало; та враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, усунення заподіяної шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання, за умовами вказаної угоди сторони погодились на призначення ОСОБА_5 покарання, , яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, за ч.2 ст.197-1 КК України, з застосуванням норм ст.69 КК України - у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Також, підозрювана ОСОБА_5 зобов`язується звільнити самовільно зайняті земельні ділянки водного фонду – прибережно захисної смуги річки Уборть загальною площею 4,5783 га.

Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених статтею 473 КПК України, а також наслідків невиконання угоди про визнання винуватості, що передбачені статтею 476 КПК України.

Позиції учасників судового провадження щодо угоди

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вказала, що при укладенні угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачена в підготовчому судовому засіданні визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 197-1 КК України, погодилася на призначення їй узгодженого покарання та просила затвердити укладену з прокурором угоду.

Захисник в підготовчому судовому засіданні ствердив, що угода була підписана в його присутності, просив укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання для обвинувачено та інші передбачені угодою заходи.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи питання про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів без будь-яких умов.

Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості (ч.ч. 5, 6 ст. 469 КПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Суд відповідно до вимог частини другої статті 473 КПК України роз`яснив обвинуваченій наслідки укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості, якими є для прокурора та обвинуваченої обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченої наслідком укладення та затвердження цієї угоди є також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Обвинуваченій роз`яснено обмеження щодо оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, визначені статтею 394 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд з`ясував у обвинуваченої, чи цілком розуміє:

1) що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а вона має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із статтею 12 КК України, а саме злочин передбачений ч.2 ст. 197-1 КК України, відноситься до категорії нетяжких.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, позитивну характеристику, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вину визнає, у вчиненому щиро розкаюється, тяжких наслідків від вчинення злочину не настало.

Крім того, обвинувачена відшкодувала завданий збиток в розмірі 15663 грн 51 коп та звільнила самовільно зайняті земельні ділянки водного фонду – прибережно захисної смуги річки Уборть загальною площею 4,5783 га.

Відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, усунення заподіяної шкоди - обставинами, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 67 КК України обтяжуючих обставин покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Ознайомившись зі змістом угоди, перевіривши виконання вимог статті 472 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, у суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченою, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених кримінальним законом.

За таких обставин, суд уважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинила:

умисне самовільне зайняття земельних ділянок в охоронних зонах, та кваліфікує її дії за ч.2 ст.197-1 КК України;

за якою належить призначити обвинуваченій узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання з врахуванням ст. 69 КК України, а саме:

штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Таким чином, суд уважає можливим прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження, призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Вказане покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченої і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Вирішення питання щодо запобіжного заходу

Запобіжний захід не обирався.

Рішення щодо речових доказів

Речові докази відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальні витрати

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 травня 2026 року між Прокурором Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_3 , з одного боку, та підозрюваною ОСОБА_5 , за участю її захисника ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42026062240000020 від 17 квітня 2026 року.

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, визначених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1