Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №274/4032/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4032/26 Провадження № 2-о/0274/156/26

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.26 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Руденченко В.,С.,

розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за заявоюОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 ,

заінтересована особа:ОСОБА_3 , представником якого є ОСОБА_4 ,

провидачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з заявою, у якій, з урахуванням заяві від 08.07.2026 р., яка ухвалою від 08.06.2026 р. була прийнята до розгляду, та усних уточнень на запитання Суду, просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеженні його прав:

– заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з нею за адресою: АДРЕСА_1 , а саме – заборонити заходити в кімнату, в якій вона проживає, спільно перебувати у кімнатах спільного користування: кухні, коридорі, ванній кімнаті та туалеті, заборонити наближатись до неї ближче, ніж на десять метрів;

– заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії/бездіяльність щодо житлового будинку, в якому вона проживає, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки із кадастровим номером 1810400000:01:002:0096, у тому числі змінювати будь-які замки у житловому будинку, господарських будівлях, надвірній брамі, гаражі та інших господарських спорудах згідно технічного паспорту, втручатися (обмежувати її доступ) в системи газо-, водо- та електропостачання.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 04.03.2006 р., який рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.08.2017 р. розірвано. За час перебування у шлюбі ними до 22/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , було прибудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який є об`єктом їх спільної сумісної власності, у якому постійно проживає ОСОБА_1 . Проте ОСОБА_3 систематично вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання вільному проживанню ОСОБА_1 у цьому будинку, зокрема, перекриває подачу води, відключає енергопостачання, змінює замки, чинить перешкоди у доступі до приміщень.

ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не має законних підстав для проживання та перебування у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Звернення ОСОБА_1 до суду є виключно спробою легалізувати своє незаконне перебування у будинку ОСОБА_3 . Стверджуючи, що вона є жертвою насильства, ОСОБА_1 вводить Суд в оману, так як протиправні дії чинить саме вона: не допускає ОСОБА_3 до житла, вдається до пошкодження майна, ОСОБА_3 чотири рази викликав працівників поліції, а виклики поліції ОСОБА_1 здійснювалися за відсутності ОСОБА_3 і не мали реальних підстав, протоколи щодо ОСОБА_1 за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (домашнє насильство) не складалися.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 04.03.2006 р. перебували у шлюбі, який рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.08.2017 р. у справі № 274/1174/17, яке набрало законної сили 01.09.2017 р., було розірвано (а. с. 7).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.09.2025 р. у справі № 274/1252/18, яке набрало законної сили 21.10.2025 р., встановлено (а. с. ):

– ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.1984 р. належать 22/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

– рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 25.05.2006 р. № 295 дозволено ОСОБА_3 до належної йому частини будинку по АДРЕСА_1 , зробити прибудову розміром 8,0 м х 8,0 м для обладнання житлової кімнати, кухні, санвузла, тамбура і коридору;

– після ухвалення рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 25.05.2006 р. № 295 та до 21.02.2009 р. до 22/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , було здійснено житлову прибудову;

– прибудова до 22/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , яка була здійснена у період орієнтовно з червня 2006 р. по лютий 2009 р., тобто під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, а тому є їхньою спільною сумісною власністю.

ОСОБА_3 не заперечується, що ОСОБА_1 проживає у вказаній прибудові, це також підтверджується актом № 152 від 29.04.2026 р., складеним комісією у складі працівників Міського комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 (а. с. 5).

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 Цивільного кодексу України).

Тобто ОСОБА_1 , будучи співвласником прибудови до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , має право спільно з іншим співвласником – ОСОБА_3 , вільно нею володіти та користуватися, зокрема, проживати у ній.

Таким чином твердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 не має законних підстав для проживання та перебування у будинку (прибудові) за адресою: АДРЕСА_1 , є безпідставним.

ОСОБА_1 у травні 2026 р. тричі зверталася до органів поліції з приводу вчинення щодо неї за її місцем проживання неправомірних дій (перешкоджання користуватися водою, електроенергією та газом, ображання лайливими словами, заміна замків, відключення світла) колишнім чоловіком ОСОБА_3 , що підтверджується талонами-повідомленнями про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.05.2026 р., від 19.05.2026 р. та від 19.05.2026 р. (а. с. 31, 32, 34).

Однак сам факт звернення ОСОБА_1 до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між нею та ОСОБА_3 , однак не підтверджує факт вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо неї, що є необхідною умовою застосування до ОСОБА_3 . Судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.08.2019 р. у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19), від 02.09.2020 р. у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20), від 10.0.22021 р. у справі № 761/49109/19 (провадження 61-9144св20).

При цьому ОСОБА_1 не подано доказів, які б вказували, що за наслідками розгляду наведених вище її звернень органами поліції та/або іншими уповноваженими органами було встановлено, що викладені у цих зверненнях обставини дійсно мали місце, тобто що ОСОБА_3 вчиняв щодо неї домашнє насильство (зокрема, економічне та/або психологічне), наприклад, протоколів про адміністративні правопорушення, складених щодо ОСОБА_1 за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або постанов суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 вчиняв таке насильство, наприклад, показань свідків, електронних доказів (відео-, звукозаписів).

Суд вважає недостатніми доказами подані на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 термінові заборонні приписи від 07.05.2026 р. та від 18.05.2026 р. (а. с. 36, 37), оскільки ці приписи не містять у собі даних (джерел), на підставі яких були встановлені наведені у них обставини щодо вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 .

Крім того, на думку Суду, після складення таких приписів працівники поліції повинні були за наявності для цього підстав невідкладно скласти щодо ОСОБА_3 протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направити їх на розгляд до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, або іншим чином відповідно до законодавства України відреагувати на протиправні дії ОСОБА_3 .

Між тим, за даними програми "Д-З" станом на 08.06.2026 р. будь-які матеріали про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області не надходили, а ОСОБА_1 не подано доказів, які б підтверджували, що працівниками поліції здійснюються дії, направлені на притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення щодо неї домашнього насильства.

Згідно з частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи наведене, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не довела, що ОСОБА_3 щодо неї вчинялося домашнє насильство, що виключає застосування до ОСОБА_3 . Судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", у тому числі – видачу обмежувального припису.

Керуючись статтями 258, 259, 263 – 265, 293, 350-5, 350-6 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_3 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут