Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №274/3343/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3343/25 Провадження № 2/0274/351/26 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю. О.,

представників позивача - ОСОБА_1 , адвоката Замеги О. В.,

представника ОСОБА_2 - адвоката Гуменюка О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український солод" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить перевести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український солод" права та обов`язки покупця за договором від 14.04.2025, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,1494 з кадастровим номером 1820887200:04:000:0431, що розташована на території Хажинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області; стягнути з відповідачів судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Зелений вал» (первісний орендар) із ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено договір від 27.01.2013 оренди земельної ділянки, площею 2,1494, з кадастровим номером 1820887200:04:000:0431, розташованої на території Хажинської сільської ради Бердичівського району Житомирької області, строком на 5 років.

Додатковою угодою від 19.09.2017 було поновлено термін дії даного договору - до 30.09.2029. Згідно Договору від 19.06.2023 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладеного між ТОВ «Зелений вал» та ТОВ «Український солод», право оренди вказаної земельної ділянки набуло ТОВ «Український солод» (орендар). Право оренди ТОВ «Український солод», яке виникло на підставі вказаних правочинів, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

15.04.2025 на адресу позивача від ОСОБА_3 надійшло повідомлення про зміну власника земельної ділянки, в якому зазначено, що ним 14.04.2025 набуто право власності на земельну ділянку площею 2,1494, з кадастровим номером 1820887200:04:000:0431, розташованої на території Хажинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Таким чином, ОСОБА_2 здійснила продаж своєї земельної ділянки ОСОБА_3 .

Вважає, що такий продаж було здійснено з порушенням прав та інтересів позивача, виходячи з наступного.

ТОВ «Український солод», як орендар земельної ділянки, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про оренду землі» та ст. 130-1 ЗК України є суб`єктом переважного права купівлі вказаної земельної ділянки другої черги, при тому, що суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки першої черги відсутній.

У порушення ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про оренду землі», ст. 130-1 Земельного кодексу України ОСОБА_2 про намір продати свою земельну ділянку третій особі - ОСОБА_3 , ТОВ «Український солод» не повідомляла; такий намір в порядку, передбаченому ст. 130-1 ЗК України, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвався; проект договору із зазначенням всіх його умов, підписаний (узгоджений) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на адресу ТОВ «Український солод» не направлявся.

Позивач зазначив, що приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г. А. на адресу ТОВ «Український солод» було направлено лист від 26.02.2025 № 17/01-16 щодо реєстрації наміру продажу земельної ділянки, належної ОСОБА_2 з доданим до нього проектом договору. Проте, вказані документи не підтверджують дійсний (реальний) продаж земельної ділянки третій особі, оскільки вони не містять дані щодо третьої особи, яка виявила бажання купити відповідну земельну ділянку, а проект договору не містить усіх його умов (в т.ч. - найменування сторін) та не підписаний сторонами.

Отже, направлені нотаріусом документи, є юридично нікчемними, оскільки прийняті поза межами чинного законодавства, а відтак - не породжують жодних юридичних наслідків.

Вчинення нотаріусом дій, встановлених статтею 130-1 ЗК України, у т. ч. - реєстрація наміру щодо продажу земельної ділянки, здійснюються лише при посвідченні правочину про відчуження земельної ділянки та при наявності дійсних намірів сторін, тобто при наявності покупця та його дійсного наміру купити відчужувану земельну ділянку.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки не може виникнути з волевиявлення лише однієї сторони - продавця.

Намір продажу земельної ділянки реалізується шляхом укладання проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки, узгодженого (підписаного) між власником земельної ділянки (продавцем) та третьою особою, яка не суб`єктом переважного права, та виявила бажання купівлі земельної ділянки (покупцем).

І саме такий проект договору - підписаний (узгоджений) покупцем (третьою особою) та продавцем земельної ділянки подається нотаріусу для посвідчення, після чого в порядку, передбаченому ст. 130-1 ЗК України, направляється суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення для реалізації ним такого права.

Таким чином, за відсутності відповідного покупця - третьої особи та узгодженого (підписаного) сторонами проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто за відсутності реального продажу земельної ділянки третій особі, підстави для застосування положення ст. 130-1 ЗК України відсутні, а суб`єкт переважного права не є таким, що належним чином повідомлений про намір щодо продажу земельної ділянки.

Враховуючи вказане, ТОВ «Український солод» на адресу приватного нотаріуса направило лист від 01.04.2025 № 11 із зазначенням того, що суб`єкт переважного права не є таким, що належним чином повідомлений про намір щодо продажу земельної ділянки.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 28.05.2025 відкрито загальне позовне провадження.

23.06.2025 надійшов відзив представника відповідачів – ОСОБА_4 на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

27.01.2013 між ТОВ «Зелений вал» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки (площею 2,1494 га, кадастровий номер 1820887200:04:000:0431), розташованої на території Хажинської сільської ради Бердичівського району. Додатковою угодою від 19.09.2017 термін дії даного Договору було продовжено до 30.09.2029. Згідно Договору від 19.06.2023 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладеного між ТОВ «Зелений вал» та ТОВ «Український солод», право оренди вказаної земельної ділянки набуло ТОВ «Український солод».

На початку лютого 2025 ОСОБА_3 досягнуто усну домовленість про укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з ОСОБА_2 . За повідомленням ОСОБА_2 її земельна ділянка перебувала в оренді, а представники орендаря неодноразово (особисто та за телефоном) відмовлялись її купувати за ціною, що її б влаштувала. 20.02.2025 (вже після досягнення усної домовленості про продаж) ОСОБА_2 вчергове особисто звернулась до бухгалтерії орендаря з пропозицією викупити в неї її земельну ділянку або відступити своє першочергове право на її купівлю (щоб пришвидшити процес переоформлення), проте їй вкотре було відмовлено.

24.02.2025 ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 з`явились до приватного нотаріуса Бердичівського РНО Вовк Г. А., де детально дізнались про особливості укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення (зокрема і про необхідність дотримання переважного право купівлі орендаря та спосіб забезпечення цього права).

Після подачі ними особистих документів та документів на земельну ділянку, здійснення нотаріусом перевірок на відсутність перешкод для укладання договору купівлі-продажу, з`ясування розмірів податків, платежів та зборів, ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , за сприяння нотаріуса та у його присутності, досягнули остаточної домовленості про усі істотні умови договору купівлі-продажу та погодили проект відповідного договору. Безпосередньо після цього ОСОБА_2 подала Заяву про намір продати земельну ділянку нотаріусу Вовк Г. А., яка в подальшому здійснила нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу в межах його нотаріального округу за місцезнаходженням земельної ділянки (ч.3 ст. 130-1 ЗК України), а ОСОБА_3 сплачено вартість відповідних нотаріальних послуг. Нотаріусом Вовк Г. А. здійснено необхідні перевірки (реєстр боржників, …), зроблено відповідні витяги (витяг з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно…) (абз. 3,4 ч. 3 ст. 130-1 ЗК України), проведено перевірку набувача земельної ділянки та зареєстровано намір щодо продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та 26.03.2025 повідомлено про такий намір суб`єкта переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення з наданням проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки, як того вимагає абз. 1 ч. 3 ст. 130-1 ЗК України. За повідомленням приватного нотаріуса ОСОБА_5 лист з пропозицією придбати земельну ділянку з проектом договору купівлі-продажу земельної ділянки вручено орендарю 04.03.2025, про що їй надійшло відповідне поштове повідомлення, а на початку квітня нотаріусу надійшов лист-відповідь, у якому ТОВ «Український солод» повідомляв, що дійсно є суб`єктом переважного права купівлі вказаної земельної ділянки другої черги і має бути повідомлений в письмовій формі про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається, відповідно до ст. 130-1 ЗК України. Окрім викладеного, лист ТОВ «Український солод» містив посилання на законодавство, власне його розуміння та тлумачення, проте не містив повідомлення про намір скористатись переважним правом при купівлі земельної ділянки, сплативши ціну, за якою здійснювалась продаж земельної ділянки, а тому 14.04.2025 (абз. 6 ч.3 ст. 130-1 ЗК України) ними укладено нотаріально посвідчений Договір земельної ділянки. За розділом 1 Договору, ОСОБА_2 , як продавець, передав у власність (продав) земельну ділянку площею 2,1494 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, Хажинська сільська рада, а ОСОБА_3 прийняв у власність (купив) та сплатив грошову суму обумовлену цим договором продавцю. Кадастровий номер земельної ділянки:1820887200:04:000:0431; Категорія земель – землі сільськогосподарського призначення. у п. 3.3. Договору зокрема зазначено, що: «При посвідчені договору про відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення було дотримано передбачених законом вимог щодо реалізації переважного права купівлі (повідомлено суб`єкта переважного права про намір продажу).»

Таким чином, продавцем ОСОБА_2 вчинено усі необхідні передбачені законодавством дії спрямовані на продаж своєї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Зазначає, що позивач має зауваження не до самого факту його вчасного повідомлення з надсиланням проекту договору, а лише до форми проекту договору, а саме: проект договору не містить назв та підпису сторін. Зауваження до форми проекту договору, в частині наявності у ньому підпису сторін є безпідставними, оскільки діюче законодавство не містить визначення поняття «проект договору», відповідно і прямих вимог до нього, а тому і стверджувати про його порушення – неможливо.

Так, ТОВ «Український солод» неодноразово набував у власність земельні ділянки за аналогічними проектами договорів, які не містили підписів сторін, проте вони мали істотні умови договору оренди землі. Додатково зазначив, що відповідачами понесені витрати на правову допомогу в сумі по 10000 грн. з кожного, які просить стягнути з позивача.

01.07.2025 надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої вказує, що відповідачі у поданому відзиві не враховують, що обов`язок власника земельної ділянки повідомити орендаря про продаж її третій особі є прямою вимогою норми права, тобто підлягає неухильному виконанню. При цьому неповідомлення орендаря про продаж земельної ділянки третій особі є порушенням вказаної вимоги закону.

Також відповідачі у відзиві не враховують положення ч. 3 ст. 640 ЦК України, згідно якого договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Відтак, наявність підписів сторін в проекті договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, не робить з нього «договір» чи «попередній договір», як безпідставно вказано у відзиві на позовну заяву, оскільки до нотаріального посвідчення це є лише проект договору, який за допомогою підписів виражає дійсний намір сторін щодо його укладання. І саме такий проект договору – підписаний (узгоджений) покупцем (третьої особою) та продавцем земельної ділянки відповідно до ст. 130-1 ЗК України та п. 81-8 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції від 23.08.2016 № 553) подається нотаріусу для реєстрації наміру продажу земельної ділянки та в подальшому в порядку, передбаченому ст. 130-1 ЗК України, направляється суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення для реалізації ним такого права. При цьому за відсутності третьої особи, яка не є суб`єктом переважного права, згідно абз. 9 ч. 3 ст. 130-1 ЗК України та ч. 1 ст. 31-4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави для реєстрації наміру відсутні . В свою чергу, порушення вимог вищезазначених законів призводить до відсутності в орендаря інформації про продаж земельної ділянки третій особі, а отже – до відсутності в нього підстав для вчинення дій, передбачених ст. 130-1 ЗК України , а за відсутності підстав вчиняти відповідні дії, особа не може нести негативні для себе правові наслідки за їх не вчинення.

Отже, за відсутності у ТОВ «Український солод» інформації, що здійснювався продаж земельної ділянки третій особі – ОСОБА_3 , в нього не виникло обов`язкових згідно закону передумов для реагування у спосіб, передбачений ст. 130-1 ЗК України, а відтак – його не реагування у відповідний спосіб не може свідчити про його відмову від свого переважного права. Таким чином, продаж земельної ділянки третій особі – ОСОБА_3 здійснено без належного повідомлення про це ТОВ «Український солод», а отже – з порушенням ст. 9 Закону України «Про оренду землі» та ст. 130-1 ЗК України.

Крім того, Відповідачі абсолютно безпідставно вказують на недобросовісність та непослідовність дій самого Позивача. ТОВ «Український солод» ніяким чином не повідомляв Відповідачів, що відмовляється від свого переважного права. ТОВ «Український солод», навпаки, листом від 01.04.2025 № 11 вказав, що не є таким, що належним чином повідомлений про намір продажу земельної ділянки третій особі. Отже, дії ТОВ «Український солод» є послідовними та відкритими по відношенню до Відповідачів. Натомість, саме по відношенню до ТОВ «Український солод» було порушено принцип добросовісності. Від ТОВ «Український солод» скрили, що земельна ділянка продається третій особі – ОСОБА_3 , а отже діяли по відношенню до нього нечесно, невідкрито і несумлінно.

Ухвалою суду від 22.09.2025 закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_1 , адвокат Замега О. В. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представника відповідачів - адвокат Гуменюка О. В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного пристрою на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 цього Кодексу гарантується право особи на захист цивільних прав та інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України ).

Спірні правовідносини у цій справі стосуються застосування приписів частини другої статті 777 Цивільного кодексу України щодо переважного права наймача на придбання орендованого ним майна у разі його продажу.

У цій справі позивач, прагнучи захистити своє переважне право, звернувся до суду з вимогою про переведення прав та обов`язків покупця. Даній позовній вимозі відповідає такий спосіб захисту, як зміна правовідношення (пункт 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України) .

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 130 Земельного кодексу України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава.

У пункті 2 частини першої статті 130-1 ЗК України зазначено, що переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти: у другу чергу - орендар земельної ділянки. Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги може реалізувати таке право у разі відсутності суб`єкта переважного права першої черги або відмови суб`єкта першої черги від реалізації такого права. Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відмовитися від реалізації такого права шляхом подання нотаріусу відповідної заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Відмова суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення від реалізації такого права на земельних торгах здійснюється в порядку, визначеному статтями 135-139 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 5 частини третьої статті 130-1 Земельного кодексу України суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який бажає скористатися таким переважним правом, зобов`язаний повідомити про це нотаріуса цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Протягом місяця з дня отримання такого повідомлення нотаріус за погодженням із продавцем земельної ділянки повинен призначити день і час укладення договору купівлі-продажу та повідомити про це суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки, який виявив бажання скористатися таким правом, цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення. Повідомлення про бажання скористатися переважним правом купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може бути надано лише суб`єктом такого права, який на момент надання згоди відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

В абзаці шостому частини третьої статті 130-1 цього ж Кодексу зазначено, що у разі якщо протягом місяця з дня, коли суб`єкт переважного права був належним чином повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу земельної ділянки, суб`єкт переважного права, який відповідно до цього Кодексу має право набувати у власність земельну ділянку, не повідомив належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом шляхом подання нотаріусу заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, або відмовився від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, або не з`явився для укладення такого договору у день і час, призначені нотаріусом (за умови отримання повідомлення про вручення суб`єкту переважного права повідомлення про призначення дати та часу укладення договору купівлі-продажу або повідомлення про відмову від отримання такого повідомлення або якщо повідомлення повернуто нотаріусу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання), вважається, що такий суб`єкт переважного права відмовився від свого переважного права.

Відповідно до абзацу 8 частини третьої статті 130-1 Земельного кодексу України у разі якщо суб`єкти переважного права першої та другої черги, належним чином повідомлені про намір щодо продажу земельної ділянки, не скористалися своїм переважним правом купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення у порядку та спосіб, встановлені цією статтею, або надали відмову від реалізації свого переважного права шляхом подання нотаріусу заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на умовах, визначених проектом такого договору, може бути укладений з третьою особою у будь-який час після державної реєстрації наміру щодо продажу такої земельної ділянки, незалежно від строку, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі N909/337/19 (провадження N12-35гс20), зазначила що, належним способом захисту переважного права наймача (орендаря) на купівлю орендованого нерухомого майна, який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Встановлено, що ТОВ «Зелений вал» (первісний орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) уклали договір від 27.01.2013 оренди земельної ділянки, площею 2,1494, з кадастровим номером 1820887200:04:000:0431, розташованої на території Хажинської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, строком на 5 років.

Згідно з пунктом 8 договору, він укладається строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

27.01.2013 між ТОВ «Зелений вал» (первісний орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) укладено акт приймання - передачі земельної ділянки, площею 2,1494, з кадастровим номером 1820887200:04:000:0431 та акт визначення меж земельної ділянки, площею 2,1494, з кадастровим номером 1820887200:04:000:0431, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 086083, виданого 20.02.2004.

Додатковою угодою від 19.09.2017 було поновлено термін дії даного договору - до 30.09.2029.

Згідно Договору від 19.06.2023 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладеного між ТОВ «Зелений вал» та ТОВ «Український солод», право оренди вказаної земельної ділянки набуло ТОВ «Український солод» (орендар).

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.05.2025, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Український солод" 06.02.2024 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820887200:04:000:0431.

24.02.2026 приватним нотаріусом зареєстровано заяву про намір продажу земельної ділянки, що підтверджено Витягом з державного реєстру речових прав.

Приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Ганною Анатоліївною на адресу ТОВ «Український солод» направлено лист від 26.02.2025 № 17/01-16 щодо реєстрації наміру продажу земельної ділянки, належної ОСОБА_2 з доданим до нього проектом договору.

04.03.2025 ТОВ «Український солод» за вх. № 18 отримало вказаний лист.

ТОВ «Український солод» було направлено відповідь від 01.04.2025 № 11 на ім`я приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г. А., згідно якої підстави для застосування ст.130-1 ЗК України відсутні, суб`єкт переважного права не є таким, що належним чином повідомлений про намір щодо продажу земельної ділянки. Вказані документи не підтверджують дійсний (реальний) продаж земельної ділянки третій особі, оскільки вони не містять дані щодо третьої особи, яка виявила бажання купити відповідну земельну ділянку, а проект договору не містить усіх його умов (в т.ч. - найменування сторін) та не підписаний сторонами.

Згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 14.04.2025 ОСОБА_2 передала у власність (продала) ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 1820887200:04:000:0431, площею 2,1494 га, категорія - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Хажинської сільської ради Бердичівської району Житомирської області. Покупець ОСОБА_3 прийняв у власність (купив) та сплатив грошову суму у сумі 150000 грн зумовлену цим договором продавцю.

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Український солод" № 29 від 23.04.2025 на ім`я ОСОБА_3 , Товариство, розглянувши його повідомлення від 15.04.2025 про зміну власника земельної ділянки (кадастровий номер 1820887200:04:000:0431) повідомило, що, відповідно до ст.517 ЦК України, Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Просить надати копії документів (договору купівлі - продажу, витягу з Державного реєстру прав тощо), що засвідчують набуття ним права власності на зазначену земельну ділянку.

15.04.2025 ОСОБА_3 на адресу ТОВ «Український солод» направив повідомлення про зміну власника земельної ділянки, у зв`язку із набуттям ним права власності на неї. Просить надати копію договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Зелений вал» (первісний орендар) із ОСОБА_2 (орендодавець) від 27.01.2013, додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди від 19.09.2017 для можливості їх виконання зі своєї сторони.

Допитана відповідач ОСОБА_2 , як свідок, у судовому засіданні повідомила, що у лютому 2025 особисто зверталась до позивача і повідомляла про намір продати земельтну ділянку.

Представник позивача посилається на порушення відповідачами та приватним нотаріусом вимог ст. 9 ЗУ «Про оренду землі» , ст. 130-1 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що 26.02.2025 позивачу як суб`єкту переважного права було направлено повідомлення про намір відчуження земельної ділянки із зазначенням ціни та умов її продажу.

Отримавши зазначене повідомлення, позивач не подав заяви про намір скористатися переважним правом купівлі земельної ділянки та не вчинив дій, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу на запропонованих умовах.

Натомість у відповіді від 01.04.2025 позивач висловив незгоду з процедурою повідомлення, посилаючись на відсутність у проєкті договору відомостей про потенційного покупця, однак не повідомив про готовність придбати земельну ділянку за запропонованою ціною та на визначених умовах.

Суд враховує, що метою законодавчого регулювання переважного права є забезпечення можливості особі придбати майно раніше за інших покупців, тому реалізація переважного права передбачає вчинення активних дій, спрямованих на придбання майна.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач заявляв про намір придбати земельну ділянку, погоджувався на запропоновані умови продажу або вживав заходів для укладення відповідного договору.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач, будучи належним чином повідомленим про намір продажу земельної ділянки, фактично не скористався наданим йому законом переважним правом.

При цьому самі лише заперечення щодо процедури повідомлення без виявлення наміру придбати земельну ділянку не свідчать про порушення права позивача.

Суд погоджується з посиланнями представника відповідачів про те, що приватний нотаріус, перевіривши інформацію у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, повідомивши позивача про намір щодо продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення з наданням проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки, діяв правомірно.

За таких підстав суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а тому і про відсутність підстав для їх задоволення.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Український солод" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український солод", адреса: Житомирська область, Житомирський район, с. Озерянка, вул. Пушкіна, 3, ЄДРПОУ 30825170;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 15.06.2026 (суддя перебувала у відпустці з 04.06.2026 до 14.06.2026).

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА