Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №748/2898/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/2898/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/494/26

Суддя-доповідач ОСОБА_2

Вирок

іменем України

16 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-суддіОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2024 року за № 12024270340001940, стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Васильків Київської області, громадянство України, з вищою освітою, є особою з інвалідністю третьої групи, проживаючого по АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 286-1 КК України

встановив:

1. Короткий зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286-1 КК України, за це кримінальне правопорушення призначено йому покарання - три роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки; на підставі статтей 75, 76 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування основного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання щодо речових доказів, про відшкодування процесуальних витрат, скасовано арешт на майно .

Суд першої інстанції, ухваливши вирок, встановив, що 18 червня 2024 року, приблизно о 16 годині 17 хвилин, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», моделі «11174», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по автодорозі О-252104 «Ревунів Круг - Ковпита - ст. Малійки» 3 кілометр + 380 метри, не вибравши безпечної швидкості руху, не врахувавши порожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, здійснив виїзд на праве узбіччя, а в подальшому в боковому заносі виїхав за межі лівого краю дороги, де було зіткнення з придорожнім деревом, внаслідок чого пасажирка автомобіля, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_9 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів обох кісток правої гомілки та лівої великогомілкової кістки на рівні середньої третини діафізів зі зміщенням уламків, закритого перелому зовнішньої кісточки лівої малогомілкової кістки; закритої травми грудної клітки з переломом заднього відрізу 8-го ребра справа без зміщення уламків, закритих переломів лонної та сідничної кісток тазу праворуч; закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійно-рваною раною волосяної частини голови; забійної рани лівого стегна, вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_8 порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 «а, б, д», 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України, що стало причиною та умовою настання події даної дорожньо-транспортної пригоди, і перебуває у причинному зв`язку із отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

2. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Прокурор не погодився із вироком суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу.

За змістом апеляційної скарги, прокурор не оспорює фактичні обставини справи, правову кваліфікацію дій обвинуваченого та правильність висновків суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого.

Прокурор вважає оскаржуваний вирок незаконним, необґрунтованим та невмотивованим у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність (пункт 4 частини першої статті 409, пункт 2 частини першої статті 413 КПК України), невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (частина друга статті 409, частина перша статті 414 КПК України).

Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок та застосовуючи закон України про кримінальну відповідальність, безпідставно використав положення статті 75 КК України, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 286-1 КК України виключає можливість прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Таким чином, під час застосування положень статті 75 КК України, суд першої інстанції не дотримався вимог закону України про кримінальні відповідальність. Суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належну правову оцінку обставинам вчинення кримінального правопорушення: ступеню алкогольного сп`яніння особи, яка керувала транспортним засобом, спричиненим потерпілій тілесним ушкодженням.

Прокурор вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є явно несправедливим через його м`якість.

Прокурор, посилаючись на статті 7, 9, 24, 36, 392-396, 407, 409, 413, 414, 420, 421 КПК України, просив:

- скасувати вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року стосовно ОСОБА_8 ;

- ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

3. Позиції учасників провадження.

Захисник ОСОБА_7 подала до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції у письмовій формі, у яких зазначила, що обвинувачений та захисник вважають, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, захисник просила вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року стосовно ОСОБА_8 – залишити без змін. У разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про неможливість залишення вироку без змін у частині застосування статті 75 КК України – змінити вирок в частині призначення покарання, застосувавши статтю 69 КК України та призначити ОСОБА_8 основне покарання у вигляді штрафу в розмірі в межах, визначених у статті 53 КК України.

Інші учасники кримінального провадження не подали до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції у письмовій формі.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Обвинувачений ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_7 висловились про безпідставність доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення.

Потерпіла ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленою про час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилась, про причини своє неявки суд не повідомила, із заявами та клопотаннями не зверталась.

З огляду на викладене та з урахуванням положень частини четвертої статті 405 КПК України, якими визначено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, апеляційний суд дійшов висновку розглянути справу за відсутності потерпілої.

4. Мотиви та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, твердження, наведені в апеляційній скарзі та запереченні на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор оскаржує вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та просить його скасувати в цій частині у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Зазначене кримінальне провадження в суді першої інстанції розглянуто відповідного до вимог частини третьої статті 349 КПК України.

Прокурор в апеляційній скарзі не оспорює висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено та правильність правової кваліфікації його дій, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, які встановив суд першої інстанції, тому апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині та не наводить доводів на підтвердження таких висновків.

Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими, а саме неправильне звільнення ОСОБА_8 відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, відповідно до вимог статті 75 КК України, та покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

За приписами частини другої статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у статті 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з вимогами статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_8 покарання за частиною першою статті 286-1 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, та на підставі статті 75 КК України звільнивши, останнього від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України, не дотримався вказаних вимог закону.

Так, суд першої інстанції не звернув увагу на пряму заборону у застосуванні статті 75 КК України у разі вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_8 , яке не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, а з точки зору досягнення цілей кримінального провадження не може забезпечити виправлення засудженого, не запобігатиме вчиненню нових злочинів, не відповідає вимогам статтей 50, 65, 75 КК України, та є явно несправедливим у розумінні положень статті 414 КПК України, внаслідок його м`якості.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (пункт 4 частини першої статті 409 КПК України).

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій, зокрема, у випадках неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі про безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, та дійшов висновку скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та ухвалити у цій частині новий вирок.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_8 вчинив необережний нетяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, є особою з інвалідністю третьої групи, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є військовослужбовцем, за місцем проходження служби має посередню характеристику, на обліках у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, обвинувачений примирився з потерпілою і потерпіла не має до нього претензій матеріального характеру.

Обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття та добровільне відшкодування шкоди, обставини, що обтяжують покарання – відсутні.

Потерпіла ОСОБА_9 у письмовій заяві від 05 січня 2026 року зазначила, що при призначенні покарання ОСОБА_8 покладається на розсуд суду.

Враховуючи особу винного, апеляційний суд дійшов висновку призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами із найменшими строками основного та додаткового покарань, які передбачені в санкції частини першої статті 286-1 КК України, що відповідатиме вимогам статтей 50, 65 КК України, окрім цього таке покарання є співмірним характеру вчиненого та даним про особу винного, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд зазначає, що підстави для застосування до ОСОБА_8 положень статті 75 КК України і звільнення його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням - відсутні, оскільки таке застосування прямо заборонено законом.

Також суд дійшов висновку, що підстави для застосування положень статті 69 КК України, на чому наполягав захисник - відсутні, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом.

Під час застосування статті 69 КК необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

У цьому провадженні суд установив та врахував при призначенні покарання обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також суд установив, що стан здоров`я обвинуваченого, посередня характеристика за місцем служби, відсутність у потерпілої претензій до обвинуваченого не є тими виключними обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що у свою чергу унеможливлює застосування положень статті 69 КК України.

Апеляційний суд, за наслідками перегляду вироку суду першої інстанції, дійшов висновку апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 – скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити у цій частині новий вирок.

Керуючись статтями 407, 409, 418, 420, 615 КПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок в цій частині.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286-1 КК України та призначити йому покарання – один рік позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскарженим до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4