Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №583/654/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/654/26

Номер провадження 22-ц/816/2220/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Черних О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Мотальовою-Кравець Валерією Юріївною,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Ярошенко Т.О. у м. Охтирка Сумської області,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

09.02.2026 представник позивача Ткаченко М.М. від імені ТОВ «Коллект Центр» звернулася до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами № 3625409736-54346, № 2107136864240 у розмірі 48 360,75 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2107136864240 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 3 300 грн, строк кредиту один рік, а також 12.03.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 3625409736-54346 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 2 500 грн, строк кредиту 20 діб.

07.07.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3625409736-54346, а 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за зазначеним договором.

Крім того, 01.12.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2107136864240, а 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за цим договором, у зв`язку з чим ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.

Посилається на те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договорами, у зв`язку з чим заборгованість за договором № 3625409736-54346 від 12.03.2021 становить 19 518,75 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 2 500 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 17 018,75 грн, а заборгованість за договором № 2107136864240 від 12.03.2021 складає 28 842 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3300 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 25 542 грн. У зв`язку з наведеним просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами та судові витрати.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 2107136864240 від 12.03.2021 в розмірі 28842 грн та заборгованість за договором № 3625409736-54346 від 12.03.2021 в розмірі 3480 грн, що в загальному розмірі становить 32 322 грн та в рахунок відшкодування судових витрат 4783,8 грн, а всього стягнути 37 105,8 грн, відмовлено в решті вимог.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем дійсно було отримано кредити, що підтверджується укладеними в електронній формі договорами та довідками про зарахування кредитних коштів на банківські картки відповідача, однак він порушив свої зобов`язання перед кредитодавцями, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Суд установив, що право вимоги за договорами № 2107136864240 та № 3625409736-54346 у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «Коллект Центр». Суд зазначив, що нарахування відсотків за договором № 2107136864240 від 12.03.2021 здійснено у відповідності до умов кредитного договору та у передбачений сторонами строк кредитування, оскільки граничний строк кредитування становить 1 рік, як це передбачено п. 1.9 цього договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 28 842 грн.

Разом із тим суд погодився з позицією сторони відповідача щодо того, що відсотки за договором позики № 3625409736-54346 від 12.03.2021 були нараховані поза межами дії договору, оскільки строк користування кредитними коштами складав 20 діб та закінчився 01.04.2021. Суд установив, що первісним кредитором нарахування проводилося в межах дії договору, а відсотки, нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 01.04.2021 по 23.02.2022, нараховані поза межами строку договору. Пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, суд дійшов висновку про часткове стягнення заборгованості за цим договором у сумі 3 480 грн, а загалом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами в сумі 32 322 грн та судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

06.05.2026 представник відповідача – адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. подала до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2026 року у справі № 583/654/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Коллект Центр» у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих поза строком кредитування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не взяв до уваги, що нарахування відсотків відбувалося поза строком кредитування. Скаржник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України. На думку відповідача, визначений ТОВ «Коллект Центр» до стягнення розмір заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування, а тому вимоги про стягнення таких процентів є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо договору № 3625409736-54346 від 12.03.2021 скаржник зазначає, що рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково в розмірі 3 480,00 грн, з яких 2 500,00 грн за тілом кредиту та 980,00 грн за відсотками. Оскільки сторони обумовили строк кредиту 20 днів, тобто до 01.04.2021, та загальну вартість позики 3 480,00 грн, відповідач погоджується з таким рішенням та позицією суду, у зв`язку з чим даний договір в апеляційній інстанції не оскаржується.

Стосовно договору № 2107136864240 від 12.03.2021 апелянт вказує, що сторони обумовили строк кредиту 18 днів, тобто до 29.03.2021, а загальна вартість позики становила 4 488,00 грн. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору після 29.03.2021, а тому право ТОВ «Коллект Центр» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору. На думку скаржника, до стягнення підлягають проценти, нараховані з 12.03.2021 по 29.03.2021, у розмірі 1 188,00 грн, а заборгованість за договором № 2107136864240 становить 4 488,00 грн, з яких 3 300,00 грн тіло кредиту та 1 188,00 грн відсотки. Крім того, апелянт вважає, що вимога про стягнення 25 542,00 грн відсотків є необґрунтованою та несправедливою для відповідача, а умови договору спричиняють дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на користь кредитодавця.

Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу

08.06.2026 представник позивача Ткаченко М.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2026 року у справі № 583/654/26 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2026 року – без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з урахуванням усіх наданих сторонами доказів, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом обставин. Позивач наголошує, що відповідач фактично не заперечує укладення кредитних договорів, отримання кредитних коштів та невиконання обов`язку щодо їх своєчасного повернення, не надав жодних додаткових доказів, доказів виконання зобов`язань чи власного контррозрахунку заборгованості.

Щодо договору № 2107136864240 від 12.03.2021 позивач вказує, що апеляційна скарга фактично зводиться лише до незгоди з розміром нарахованих процентів, при цьому умовами договору прямо передбачено орієнтовний строк повернення кредиту та граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) – 1 рік, а тому проценти правомірно нараховувалися протягом фактичного строку користування кредитом, але не більше 365 днів. На думку позивача, нарахування відсотків здійснювалося в межах погодженого сторонами строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору, а подані розрахунки є детальними, чіткими і такими, що відповідають умовам кредитного договору.

Крім того, позивач заперечує доводи апеляційної скарги щодо витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що разом із позовною заявою було надано всі необхідні документи на підтвердження таких витрат, а заявлена до стягнення сума є співмірною зі складністю справи. ТОВ «Коллект Центр» наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання, проте відповідачем таких обставин не доведено. Також у відзиві зазначено, що договірні відносини між позивачем та адвокатським об`єднанням є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на права відповідача у справі. З огляду на викладене позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2026 року таким, що ухвалене з урахуванням усіх наданих сторонами доказів по справі та підлягає залишенню без змін.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

12.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2107136864240 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 3 300 грн, строк кредиту один рік (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.2 кредит надається в строк, зазначений у заяві – анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Як вбачається із заяви – анкети, яка є додатком № 1 до кредитного договору, орієнтовний строк повернення кредиту – 18 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 18 день з моменту отримання кредиту. ОСОБА_1 погодив у заяві-анкеті строк кредиту на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язався повернути кредит у розмірі 3 300 грн та сплатити проценти 1 188,00 грн ( а.с. 12).

Пунктом 1.9 договору передбачено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, який містить істотні умови кредитування (а.с. 15-17).

Згідно довідки ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 01.08.2025 на банківську картку відповідача, яка ним зазначена у кредитному договорі зараховані кредитні кошти в розмірі 3300 грн (а.с. 18).

Згідно розрахунку заборгованості за вищевказаним договором заборгованість відповідача станом на 09.02.2026 складає 28 842 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3 300 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 25542 грн (а.с. 19-20).

12.03.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 3625409736-54346 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 2 500 грн, строк кредиту 20 діб (а.с. 21-26). Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, який містить істотні умови кредитування (а.с.27-29).

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 15.07.2025 за № 2873_250715093704 відповідачу на банківську картку НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в розмірі 2 500 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 82884280 (а.с. 33).

Згідно розрахунку заборгованості за вищевказаним договором заборгованість відповідача станом на 09.02.2026 складає 19 518,75 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 2 500 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 17018, 75 грн (а.с. 34-35).

07.07.2021 було укладено договір № 07-07/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3625409736-54346 (а.с.40-43).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3625409736-54346 (а.с.64-69).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3625409736-54346.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2107136864240 (а.с.51-55).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2107136864240 (а.с.64-69).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2107136864240.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При вирішенні спору судом враховується, що відповідач отримав кредитні кошти, був повідомлений про умови, правила та відсотки банку, однак належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що створило заборгованість.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)

Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частинами 1, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги у разі встановлення порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не заперечує факту укладення кредитних договорів, отримання кредитних коштів, не оспорює переходу до позивача права вимоги за спірними зобов`язаннями на підставі договорів відступлення права вимоги та не оскаржує висновків суду першої інстанції щодо договору № 3625409736-54346 від 12.03.2021. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду в частині стягнення заборгованості за вказаним договором у розмірі 3 480,00 грн відповідачем не оскаржується та з ним він погоджується.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди з висновками суду щодо правомірності нарахування процентів за договором № 2107136864240 від 12.03.2021, висновки суду першої інстанції стосовно договору № 3625409736-54346 від 12.03.2021 не є предметом апеляційного оскарження та апеляційним судом не переглядаються.

Перевіривши правильність нарахування відсотківза договором № 2107136864240 від 12.03.2021, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що, на підставі статті 599 та частини 1 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вказав на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за частиною 1 статті 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

12.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем було укладено договір про надання фінансових послуг № 2107136864240 «Стандартний».

Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3 300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до пп. 1.2., 1.3. договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту – 18 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 18 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Згідно з п. 1.4. Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 б);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4 в).

д) тип процентної ставки – фіксована.

Згідно п. 1.9. договору, граничний строк кредитування (строк дії договору) – 1 рік.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування є необґрунтованими.

Згідно з пунктом 1.2 договору про надання фінансових послуг № 2107136864240 від 12.03.2021 кредит надається на строк, визначений заявою-анкетою та графіком платежів, які є невід`ємними частинами договору. Відповідно до пункту 1.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються на умовах, погоджених сторонами.

Умовами договору передбачено два різних строки користування кредитом: орієнтовний строк повернення кредиту – 18 днів, протягом якого позичальник мав право скористатися пільговими умовами кредитування, та граничний строк користування кредитними коштами – 1 рік, визначений пунктом 1.9 договору. Отже, зазначений орієнтовний строк не є строком припинення кредитних правовідносин, а лише визначає період застосування пільгової процентної ставки.

Оскільки відповідач не повернув кредитні кошти у межах орієнтовного строку, нарахування процентів продовжувалося відповідно до умов договору в межах погодженого сторонами граничного строку кредитування. Договір про надання фінансових послуг укладено 12.03.2021, а тому встановлений ним річний строк кредитування спливав 12.03.2022. При цьому проценти за користування кредитом були нараховані кредитором лише за період до 30.11.2021 включно, тобто в межах строку кредитування, визначеного договором. Доказів зміни кредитором строку кредитування в односторонньому порядку матеріали справи не містять. За таких обставин підстави вважати, що проценти нараховані поза межами строку кредитування, відсутні.

Таким чином, проценти були нараховані за період правомірного користування відповідачем кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного договором, а тому підстави вважати, що їх нарахування здійснено поза межами строку дії кредитного зобов`язання, відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив подані сторонами докази та правильно застосував норми матеріального права.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, їх відображення в оскаржуваному рішенні та питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім істотним обставинам справи та мотивовану відповідь на всі питання, які мають значення для правильного вирішення спору. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом обставин та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають встановленим у справі обставинам, а тому підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Мотальовою-Кравець Валерією Юріївною, залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: А.О. Замченко

О.М. Черних