Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №522/26827/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1055/26

Номер справи місцевого суду: 522/26827/25

Головуючий у першій інстанції Циб І. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Руденко В`ячеслава Георгійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Руденка В`ячеслава Георгійовича на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до Закону України “Про судовий збір”, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою : АДРЕСА_1 , судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Як вбачається з постанови суду, 29.11.2025 року о 01:02 год. в м. Одеса, вул. Преображенська, 42, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокат марки «Jet», потужністю до 750 Вт, з явним ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 526705 від 29.11.2025 року за ч. 1ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з зазначено постановою суду, захисник особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Руденка В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вмотивовано тим, що ОСОБА_1 у судовому засіданні участі не брав, є військовослужбовцем та бере безпосередню участь у бойових діях, у зв`язку з чим знятий з реєстрації місця проживання і не міг отримати надіслану йому судову повістку. Про існування постанови дізнався 10.04.2026 року з застосунку “Дія” коли прийшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження. Зауважується, що матеріали справи не містять відомостей про надсилання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, з якою адвокат ознайомився 14.06.2026 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у зазначеній справі відсутні законні підстави для проходження огляду, оскільки відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції. Крім того в скарзі зауважується на тому, що на фрагменті відеозапису 01:11:11 інспектор зазначає, що “не буде писати, там є тільки відео де він просто йде, хочеш брати на себе відповідальність пиши”. Таким чином, на думку сторони захисту, командир роти, який складав протокол, проігнорувавши очевидні обставини та думку свого підлеглого, використав службове становище для оформлення матеріалів, намагаючись створити штучну доказову базу відеозаписом невідомого походження.

Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Руденко В.Г. апеляційний суд, дійшов наступного висновку.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 28 січня 2026 року без участі ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів надсилання чи отримання ОСОБА_1 копії постанови.

Відповідно до перевірку статусу листа, судова повістка надіслана ОСОБА_1 не була йому вручена “одержувач відсутній за вказаною адресою”.

Як зауважено стороною захисту, ОСОБА_1 про існування постанови дізнався з застосунку “Дія” 10.04.2026 року та він є військовослужбовцем та приймає участь у бойових діях, про що ним було надано відповідні документи.

Крім того, з копії паспорта громадянина ОСОБА_1 вбачається, що він знятий з реєстрації з місця проживання АДРЕСА_1 - 16.07.2020 року.

Апеляційна скарга захисником в інтересах ОСОБА_1 подана до канцелярії суду першої інстанції 22.04.2026 року, що підтверджується, відбитком штемпеля вхідної кореспонденції № 28861/26.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови слід поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи оскаржуване рішення щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього підтверджується наявними матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 526705 від 29.11.2025 року; відеозаписом події; направленням на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.11.2025 року; довідкою отримання особою посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 11.07.2013 року; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; витягом з ІПНП.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 526705 від 29.11.2025 року – «29.11.2025 року о 01:02 год. в м. Одеса, вул. Преображенська, 42, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокат марки «Jet», потужністю до 750 Вт, з явним ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР”.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення, повинен надати докази, які доводять, зокрема факт наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що в якості додатків до протоколу було долучено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції котрі в свою чергу, повинні повністю фіксувати та в подальшому відтворювати події, що відбувалися в день складення відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, починаючи з моменту руху його руху на електричному самокаті та закінчуючи відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки згідно диспозиції вказаної статті, відповідальність настає саме за керування електричним самокатом в стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, слід зазначити, що проаналізувавши долучений до матеріалів справи диск, апеляційний судом встановлено, що наявний відеозапис не містять відео фіксування інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, адже відеозапис (з нагрудних камер працівників поліції) не містить саме фрагменту руху ОСОБА_1 на електросамокаті, на відео зафіксована як ОСОБА_1 йде тримаючись за електросамокат.

Проте, ні самого моменту зупинки електричного самокату під керуванням ОСОБА_1 ні безпосередньо фіксування керування останнім даним електричним самокатом зазначений відеозапис, на який посилається суд першої інстанції, не містить.

Крім того, на відеозаписі зафіксована розмова співробітників поліції, що ОСОБА_1 “йшов а не їхав” і відсутні належні докази його руху.

Таким чином, якщо у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП немає доказів керування транспортним засобом, то вимога на проходження огляду є нечинною, оскільки відсутній головний елемент правопорушення – факт керування транспортним засобом. Відсутність доказів керування означає, що подія правопорушення, яка є підставою для складання протоколу та проведення огляду, не відбулася.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що письмові докази, які маються в матеріалах справи, не доводять обставин правопорушення, зазначених в протоколі та встановлених судом, оскільки сам по собі протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, відеозапис, який не містить факту керування, не можуть бути безумовним доказом вчинення особою правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, без об`єктивного підтвердження даних, зазначених у ньому та інших доказах, які маються в матеріалах справи.

Тому, позиція захисту, щодо не керування ОСОБА_1 самокатом, підтверджується відсутністю таких доказів у матеріалах справи.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеним.

Враховуючи, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, керуючись ст. 245 КУпАП, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є - своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, апеляційний суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Руденка В`ячеслава Георгійовича задовольнити, постанову Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутності у діях останнього складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов