Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №522/15510/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5128/26

Справа № 522/15510/25-Е

Головуючий у першій інстанції Кремер І. О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна, на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 14 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кремер І.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

10.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 339,30 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані наступним.

08.11.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 915154170, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в розмірі 16 500,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,30 % в день від суми Кредиту (Базова процентна ставка) або за певних умов 0,69 % в день від суми Кредиту (Дисконтна процентна ставка), строком на 140 днів. Вказаний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (MNV75UT9). Згідно п. 5.1 Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Згідно додаткової угоди від 25.11.2021 року до договору від 08.11.2021 року розповсюджено дію на правовідносини між сторонами з 25.11.2021 року.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги, зазначені у Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

31.12.2021 Додатковою угодою № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01, сторони погодили продовження строку дії Договору до 31.12.2022 включно. Відповідно до Реєстру право вимоги № 173 від 15.02.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 915154170 від 08.11.2021 у розмірі 32 908,80 грн., з яких: 16 499,90 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 16408,90 грн. – заборгованість по відсотках.

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги, зазначені у Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до Реєстру право вимоги № 1 від 27.05.2024, до ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 915154170 від 08.11.2021 у розмірі 34 339,30 грн., з яких: 15 999,90 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 18339,40 грн. – заборгованість по відсотках.

04.06.2025 року між ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 04.06.2025 до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 915154170 від 08.11.2021 у розмірі 34 339,30 грн., з яких: 15 999,90 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 18 339,40 грн. – заборгованість по відсотках. Позивач зазначає, що в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 34 339,30 грн., з яких: 15 999,90 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 18 339,40 грн. – заборгованість по відсотках.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2026 року позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» були задоволенні.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним Договором № 915154170 від 08.11.2021 заборгованість в розмірі 34 339,30 грн., 2 422,00 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн. (а.с.155-165).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Скользнєва В.В. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.175-181).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.195-206).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 12.06.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд також зазначає, що з врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, а також через перебування суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. на навчанні в НШСУ в період з 18 по 22.05.2026, датою ухвалення цього судового рішення є 12.06.2026 року.

Колегія суддів також зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.02.2026 року (а.с.192), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Колегія суддів також зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи (а.с.193-194).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з таких підстав.

Розглядаючи справи, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 915154170 від 08.11.2021 року, отримало право вимоги до відповідача, та враховуючи наявну заборгованість за кредитом, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі (а.с.155-165).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

08.11.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 915154170, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в розмірі 16 500,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,30 % в день від суми Кредиту (Базова процентна ставка) або за певних умов 0,69 % в день від суми Кредиту (Дисконтна процентна ставка), строком на 140 днів. Вказаний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (MNV75UT9). Згідно п. 5.1 Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua (а.с.22-24).

Крім того, в матеріалах справи також наявний паспорт споживчого кредиту, який також зазначає умови кредитування (а.с.22).

Згідно додаткової угоди від 25.11.2021 року до договору від 08.11.2021 року розповсюджено дію на правовідносини між сторонами з 25.11.2021 року (а.с.25).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем не було доведено переходу права вимоги за вказаним кредитним договором, оскільки станом на 28.11.2018 року – дату укладання між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» договору факторингу, кредитного договору № 915154170ще не існувало. Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не є належним позивачем у справі.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

За правилами ст. ст. 1077-1078 ЦК України, з а договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги, зазначені у Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Прави вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги.

Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу правом вимоги – означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті богу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають у майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме: реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.

З огляду на вище викладене, суд констатує, що реєстр прав вимоги не є разовим документом, оскільки договір факторингу не забороняє можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та сторін.

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб (а.с.53-54).

28.11.2019 Додатковою угодою № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01, сторони погодили продовження строку дії Договору до 31.12.2020 року (а.с.55).

31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01, сторони погодили продовження строку дії Договору до 31.12.2021 року (а.с.56).

31.12.2021 Додатковою угодою № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01, сторони погодили продовження строку дії Договору до 31.12.2022 року включно (а.с.58).

31.12.2022 року Додатковою угодою № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01, сторони погодили продовження строку дії Договору до 31.12.2023 року включно (а.с.58).

31.12.2023 року Додатковою угодою № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01, сторони погодили продовження строку дії Договору до 31.12.2024 року включно (а.с.59).

Відповідно до Реєстру право вимоги № 173 від 15.02.2022 року до Договору факторингу №28/1118-01, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с.50зворот-51) перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 915154170 від 08.11.2021 року у розмірі 32908,80 грн., з яких: 16499,90 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 16408,90 грн. – заборгованість по відсотках.

В своїй постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 Верховний Суд зазначив, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою наступає (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст.1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2 ст. 1078 ЦК України).

Отже, відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відбулося відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після укладення кредитного договору (з додатковими угодами до нього).

В подальшому, 27.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги, зазначені у Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.47-48).

Відповідно до Реєстру право вимоги № 1 від 27.05.2024, до ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» , у тому числі, перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 915154170 від 08.11.2021 року у розмірі 34 339,30 грн., з яких: 15 999,90 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 18 339,40 грн. – заборгованість по відсотках (а.с.45).

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що у заборгованість ОСОБА_1 за умовами кредитного договору за період з 18.02.2022 року – 25.02.2022 року нараховувалися відсотки за базовою процентною ставкою (а.с.32-34). Таким чином, відсотки на виконання умов договору були нараховані за період дії строку договору та строку кредитування, обумовленому сторонами у такому договорі.

Зазначене спростовує посилання апелянта на те, що відсотки були нараховані поза строком дії кредитного договору.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що Реєстр прав вимог № 173 до Договору факторингу № 28/1119-01 від 28.11.2018 року належним чином не оформлений, також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги (Реєстрів Боржників) до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, №27/0524-01 від

27.05.2024 та №04/06/25-Ю від 04.06.2025 підписані та мають печатки уповноважених

осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер

договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін.

Зазначені Реєстри містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені

належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.

Згідно зі ст.95 ЦПК України, письмові докази можуть подаватися як у вигляді оригіналів, так і належним чином засвідчених копій. Якщо оригінали знаходяться у третіх осіб чи відповідача, позивач повинен зазначити, у кого саме вони зберігаються, що узгоджується з вимогами ст. 83 ЦПК України. Відповідно до вищевикладеного, позивач на підтвердження переходу прав вимоги надав витяги з реєстрів, що відповідають формам погодженим Договорами факторингу та відповідають законодавству України.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство України не містить чітких вимог щодо форми витягів з реєстрів, які підтверджують перехід права вимоги за договорами факторингу. У контексті ст.ст. 512 та 1077 ЦК України, перехід права вимоги може підтверджуватися документами, які належним чином фіксують факт укладення договору факторингу та передачі прав.

Апелянт також посилається на те, що позичальника не було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Колегія суддів зазначає, що відповідач – апелянт у справі не сплачував заборгованість за кредитом ані попередньому кредитору, ані теперішньому кредитору, внаслідок чого утворилася заборгованість. Зважаючи на наявну заборгованість за договором, а також враховуючи, що в сенсі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Крім того, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості за договором.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Також зважаючи на те, що зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна, залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева