Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №127/38631/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/38631/25

Провадження № 33/801/622/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Курбатова І. Л.

Доповідач: Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника адвоката Стьоби Юрія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого захисника адвоката Стьобу Ю.М., подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не надав належної оцінки доказам, зокрема, медичним документам які підтверджували поважність неявки в судове засідання, розглянувши справу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника.

Вважає, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду на стан сп`яніння, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та статті 266 КпАП України, зокрема не забезпечили супровід водія до медичного закладу водія, та не організували проведення медичного огляду. На думку захисника працівники поліції формально розцінили незгоду проходити обстеження за допомогою приладу Драгер як абсолютну відмову. Наполягає на тому, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, він сам пропонував його пройти шляхом лабораторного дослідження (відібрання крові ), оскільки немає довіри до приладу Драгер.

При цьому на думку апелянта, суд не дослідив чи дійсно існувала законна підстава для зупинки транспортного засобу.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і розгляду справи, двічі до суду не з`явився, що відповідно до статті 294 КпАП України не перешкоджає апеляційному розгляді справи.

Від захисника – адвоката Стьоби Ю.М. суду надійшла заява про розгляд справи в його відсутність.

Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувались судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № ЕПР1 № 533028 від 06.12.2025 року водій ОСОБА_1 того ж дня 06.12.2025 року о 02:57 год. в м. Вінниця, вул. Лебединського, 4А, керував транспортним засобом Мерседес Бенц Е200, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме мав запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за частиною 1 статті 130 КпАП України.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 883074 від 12.12.2025 року водій ОСОБА_1 12.12.2025 року о 04:04 год. в м. Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, 12, керуючи транспортним засобом Mercedes, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений за порушення ПДР. Під час спілкування в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в категоричній формі, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за цим протоколом за частиною 1 статті 130 КпАП України.

Частиною 1 статті 130 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Відповідно до пунктів 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп`яніння обов`язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.

Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пунктом 4 розділу ІІ Інструкції визначено ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема це: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

За змістом статей 254, 255, 256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КпАП України, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище перекладача, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і, при наявності свідків і потерпілих, протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Зазначені вище вимоги особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення виконані, зокрема, у ньому чітко вказано суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Обидва протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 сумніву не викликають, оскільки вони складені та підписані уповноваженими особами.

При цьому ОСОБА_1 від підпису у протоколах, як від 06.12.2025 так і від 12.06.2025 відмовився.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статтею 130 КпАП України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вина його у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення підтверджується, крім, власне протоколами про адміністративне правопорушення, також:

?направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.12.2025 та від 12.12.2025 до КНП «ВОКПЛ ім. Акад. О.І. Ющенка ВОР» від 12.12.2025 року вбачається, що у результаті огляду працівниками поліції водія ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці;

?рапортами працівників поліції, у яких зафіксована підстави та обставини зупинки транспортного засобу марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 ;

?відеозаписами із нагрудних камер працівників поліції.

Так під час перегляду апеляційним судом відеозаписів вбачається, що під час спілкування працівників поліції із водієм ОСОБА_1 о 02 год 59 хв 06.12.2025 року, останньому було повідомлено про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти на місці за допомогою приладу Драгер огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився, обґрунтовуючи не бажання ти, що не довіряє цьому приладу. При цьому він у категоричній формі заявив, що згоден здати кров для дослідження. Водночас працівники поліції роз`яснили йому порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відповів відмовою і повідомив, що огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я він проходити не буде.

Із відеозапису подій від 12.12.2025 року переглянутих апеляційним судом встановлено, ОСОБА_1 12.12.2025 року о 04:01 год. в м. Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, перебував на водійському сидінні увімкненого автомобіля Mercedes-Benz E200, державний номерний знак НОМЕР_1 , інших осіб у автомобілі не було. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що прямує до дому. Оскільки у працівників поліції виникли підозри про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд в установленому законом порядку, від чого останній відмовився та повідомив, що приладу Драгер не довіряє, а тому має бажання здавати кров для лабораторного дослідження. При цьому вказав, що огляд на стан сп`яніння він проходити не буде. Після цього сів за кермо автомобіля та поїхав із місця, де його було зупинено працівниками поліції.

О 04:09 год. автомобіль Mercedes-Benz E200, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 було зупинено шляхом блокування службовим транспортним засобом. При цьому працівники поліції повідомили його права, обов`язки та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. В подальшому, автомобіль Mercedes-Benz E200, державний номерний знак НОМЕР_1 було евакуйовано на арешт майданчик.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, є необґрунтованими та спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що поведінка ОСОБА_1 , яка проявлялася в небажанні проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, була зухвалою, є підтвердженням того, що останній намагався уникнути від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння, а в подальшому від адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлявся, оскільки поведінка водія свідчить про протилежне, адже він не зробив жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння, натомість будь-яким чином намагався уникнути огляду на стан сп`яніння, що вірно розцінено, як відмова від проведення огляду.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 наполягав на здачі крові не узгоджується з вимогами закону.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції №1452/735 обов`язковим є проведення лабораторних досліджень лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.

Згідно пункту 13 розділу ІІІ вищезазначеної інструкції якщо водій – учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

Тому твердження апелянта про те, що він бажав здати кров для встановлення наявності у нього алкоголю є безпідставними, оскільки вимоги щодо обов`язкового забору зразків біологічного середовища в даному випадку не передбачено. Крім того, відбір зразків крові може має місце тоді, коли не представляється можливим здати інший біологічний матеріал, наприклад сечу, для проведення лабораторного дослідження.

Також зі змісту доводів апеляційної скарги захисника адвоката Стьоби Ю.М. вбачається, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не заперечується, однак вважає, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, щодо законних підстав зупинки транспортного засобу.

Такі доводи є безпідставними а тому відхиляються апеляційним судом, оскільки обставини зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_3 взагалі не підлягають встановленню в межах даної справи, оскільки предметом доказування є саме фактичні дані щодо перебування особи, яка керувала транспортним засобом, в стані наркотичного сп`яніння та ці відомості не впливають на висновок про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п.2.9а ПДР України.

Отже, правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Більше того враховуючи, що з 24 лютого 2022 року на території України діє правовий режим воєнного стану, у межах якого правоохоронні органи здійснюють додаткові заходи, спрямовані на забезпечення громадської безпеки, правопорядку та обороноздатності держави, повноваження працівників поліції реалізуються із урахуванням необхідності здійснення превентивних заходів, зокрема перевірки документів, огляду транспортних засобів та перевірки осіб тощо.

Доводи апеляційної скарги про формальний підхід суду першої інстанції до розгляду справи та не забезпечення ефективного права на захист, є безпідставними.

Так, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 завчасно повідомлявся про розгляд справи, проте відповідно до поданих адвокатом Стьобою Ю.М. клопотань від 22.12.2025, 12.01.2026, 19.01.2026, 12.02.2026, 23.02.2026, 23.03.2026, 13.04.2026, 11.05.2026, 19.05.2026, тобто 9 разів, розгляд справи відкладався. При цьому два клопотання про відкладення розгляду обґрунтовані необхідністю ознайомлення адвоката із матеріалами справи (від 22.12.2025, 12.01.2026), хоча у останнього було достатньо часу для виконання ним обов`язків згідно договору про надання правової допомоги; п`ять клопотань обґрунтовані перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному (від 19.01.2026, 12.02.2026, 23.03.2026, 13.04.2026, 11.05.2026).

Варто звернути увагу, що всі клопотання подані адвокатом у день розгляду справи, а не заздалегідь, а медичні документи, які нібито підтверджують перебування ОСОБА_1 на лікуванні, не містять вихідного номеру медичного закладу яким вони видавались.

При цьому апеляційний суд зауважує, що безумовною причиною для визнання поважною причиною щодо неявки до суду є оформлення відповідного листка непрацездатності та перебування на стаціонарному лікуванні.

Так, з урахуванням приписів Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, перебування на амбулаторному лікуванні не доводить непрацездатність і не свідчить про неможливість за станом здоров`я заявитися до суду.

Копії наданих суду першої інстанції довідок про перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні, не свідчать про не можливість бути присутнім в судовому засіданні його захисника адвоката Стьобу Ю.М.

В судове засідання на 19.05.2026 року ОСОБА_1 та його представник не з`явилися і відомостей щодо поважності неявки в судове засідання до заяви не надано.

Така процесуальна поведінка ОСОБА_1 та його захисника з приводу постійного, неодноразового відкладення справи, судом першої інстанції вірно розцінена як очевидні ознаки штучного створення та умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховуючи вимоги статей 277 та 38 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, частиною другою статті 268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. При цьому в переліку таких справ немає посилання на справи про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Тобто за змістом частини другої статті 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Водночас керування транспортним засобом водієм, який перебуває або підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.

За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Стьоби Юрія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2026 року- без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник