Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №732/670/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/670/26

Провадження № 2/732/472/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді - Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,

розглянувши в залі суду в м. Городня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

Директор ТОВ «Коллект Центр» Марія Ткаченко звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №3981600 від 04.10.2021 у розмірі 49952,00 грн. Також ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3981600, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 8000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строк, встановлений договором, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів. Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, за договором про споживчий кредит №3981600 від 04.10.2021. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором про споживчий кредит від №3981600 від 04.10.2021.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, у нього утворилась заборгованість, яка станом на день формування позовної заяви становить 49952,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 41712,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 240,00 грн - заборгованість по комісії. Всупереч вимогам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання після відступлення позивачу права грошової вимоги до нього та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Коллект Центр», ні на рахунки попередніх кредиторів.

У зв`язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань за вищевказаним кредитним договором позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою судді від 01 травня 2026 року вказана позовна заява залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в особі уповноваженого представника в судове засідання не з`явився, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника та про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а. с. 11).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою реєстрації місця його проживання відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2710084 від 08.05.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 150). Крім того, відповідачу направлялася судова кореспонденція за адресою, зазначеною в анкеті-заяві на кредит №3981600 від 04.10.2021: АДРЕСА_3 . Згідно із відмітками поштового відділення зв`язку поштові відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання не отримані адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 158, 159).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала від 15.06.2026.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3981600 (а. с. 33-41).

Згідно п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн.

Проценти за користування кредитом: 912,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п. 1.5.2., 1.6. договору)

Комісія за надання кредиту - 240,00 грн, яка нараховується за ставкою 3,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Кредит надається строком на 30 днів з 04.10.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 03.11.2021 (п.1.3., 1.4. договору).

Разом з тим, пунктом 2.3. договору передбачено його пролонгацію, як на пільгових, так і на стандартних (базових) умовах.

Відповідно до п. 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).

Як встановлено судом, 04.10.2021 відповідач через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця ТОВ «Мілоан» подав анкету-заяву на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови отримання кредиту (а. с. 89-90).

Згідно із довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» відповідач ідентифікований Товариством за персональними даними. Акцепт договору ним здійснений шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W12922, відправленого відповідачці 04.10.2021 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 (а. с. 100).

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

04.10.2021 ТОВ «Мілоан» видало відповідачу кредит в розмірі 8000,00 грн, шляхом перерахування коштів за договором № 3981600 від 04.10.2021 на його банківську картку № НОМЕР_3 , що підтверджується квитанцією щодо здійснення транзакції в системі LIQPAY від 04.10.2021 (ID платежу 1782945236) (а.с.101)

Крім того, згідно із інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на вимогу суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 .Ідентифікаційні дані власника картки: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; серія та номер паспорта: НОМЕР_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 ; контактні дані -

НОМЕР_6 ; номер телефону НОМЕР_2 знаходився/знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 04.10.2021 на картку № НОМЕР_4 зараховані кошти у сумі 8000,00 грн, деталі операції - Viplata zaima Miloan, що підтверджується випискою по вказаному рахунку за період з 04.10.2021 по 04.10.2021 (а. с. 159, 160).

Отже, ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачу грошових коштів у визначеному розмірі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, отримавши такі кредитні кошти. У подальшому, відповідач порушив умови кредитного договору і не повернув у повному обсязі кредит, не сплатив відсотки та не виконав інші грошові зобов`язання перед ТОВ «Мілоан».

Згідно із Відомістю про щоденні нарахування та погашення без номера та дати за кредитним договором № 3981600 ТОВ «Мілоан» за період з 04.10.2021 по 02.01.2022 відповідачу нараховано заборгованість у розмірі 33152,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24912,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами 240,00 грн - заборгованість по комісії (а. с. 102-104).

13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит від № 3981600 від 04.10.2021, що підтверджується Реєстром боржників (а. с. 15-19,26-27,28-31).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3981600 від 04.10.2021 в сумі 33152,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24912,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами 240,00 грн - заборгованість по комісії (а. с32).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт-Капітал» (станом на 10.01.2023) після відступлення права вимоги первинним кредитором ТОВ «Мілоан», ТОВ «Вердикт-Капітал» нараховані відсотки згідно договору про споживчий кредит № 3981600 від 04.10.2021 за період з 13.01.2022 по 23.02.2022 включно у сумі 16800,00 грн, загальна сума до стягнення становить 49952,00 грн (а. с. 13).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за договором про споживчий кредит від № 3981600 від 04.10.2021, що підтверджується Реєстром боржників (а. с. 42-47, 53-55, 56, 58-61).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3981600 від 04.10.2021 в сумі 49952,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 41712,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 240,00 грн - заборгованість по комісії (а. с. 62).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» (позивача у справі) наділено правом вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Загальний розмір заборгованості за договором про споживчий кредит №3981600 від 04.10.2021, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, становить 49952,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 41712,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 240,00 грн - заборгованість по комісії (а. с. 14).

Суд, дослідивши умови та зміст а договору про споживчий кредит № 3981600 від 04.10.2021, дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між відповідачем у цій справі та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,

встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за наведеним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті наведеного 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору про споживчий кредит № 3981600 від 04.10.2021 (на підставі якого виникли зобов`язання у відповідача перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договорів факторингу 13-01/2022-79 від 13.01.2022, №22/02/2022 від 22.02.2022 та №10-01/2023 від 10.01.2023 (на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Розмір заборгованості відповідачем не спростований, будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за договором про споживчий кредит № 3981600 від 04.10.2021, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Приписи ч. ч. 2, 3 ст. 6 і ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити. Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч. 3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Як уже зазначалося судом, умовами договору визначено, що кредит надається строком 30 днів, терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 03.11.2021.

Разом з тим, пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію, як на пільгових, так і на стандартних умовах.

Згідно із п. 2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan/ua/s/documents, і є невід`ємною частиною цього

договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці: 3 дні - 3,00 відсотки від поточного залишку кредиту, 7 днів - 5,00 відсотків від поточного залишку кредиту, 15 днів - 10,00 відсотків від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначено п. 1.5.2 договору.

Пунктом 2.3.1.2. визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Указане свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони договору погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.4.1. договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4. (03.11.2021), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, у тому числі, а не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 договору (пункт 2.4.2 договору).

Пунктом 4.2. розділу 4 кредитного договори сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

До матеріалів позовної заяви додано копію відомості про щоденні нарахування та погашення, видану ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 3981600 від 04.10.2021. Згідно з цією відомістю відповідач продовжував користуватися кредитом після 03.11.2021. Вказане свідчить, що відповідач як позичальник скористався можливістю пролонгації строку кредитування, яка передбачена п. 2.3. договору, та строк кредитування було пролонговано на стандартних (базових) умовах, передбачених п.2.3.1.2. договору.

Отже, суд вбачає підстави для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) в період користування кредитом згідно з п. п. 1.3, 1.4 договору та після закінчення попередньо визначеного строку кредитування, у період, на який його було пролонговано, тобто по 02.01.2022 включно.

Згідно із відомістю про щоденні нарахування та погашення, нарахування відсотків по кредиту первісний кредитор ТОВ «Мілоан» нарахував відповідачу проценти за користування кредитом за період з 04.10.2021 по 02.01.2022 у розмірі 24912,00 грн, які і підлягають стягненню на користь позивача разом із заборгованістю по тілу кредиту у розмірі 8000,00 грн.

Так як, нарахування відсотків по кредиту за період з 13.01.2022 по 23.02.2022 у загальному розмірі 16800,00 грн, здійснене ТОВ «Вердикт Капітал» поза межами строку кредитування, стягненню з відповідача ці кошти не підлягають.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 240,00 грн та правомірності її нарахування, суд зазначає наступне.

Так, позивач посилаючись на первісного кредитора (ТОВ «Мілоан») вказує, що комісія за надання кредиту є одноразовою винагородою, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п.1.5.1. цього договору.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1746цс16, згідно із якою зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.

Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за №520/2614/17).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 240,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0644980005 від 07.05.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1754,00 грн.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги №01-07/2024, укладений 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» та АБ «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявка на надання юридичної допомоги №521 від 02.03.2026 по супроводу примусового стягненя заборгованості з ОСОБА_1 (договір №3981600), витяг з Акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026, згідно якого вартість наданих послуг складає 16000,00 гривень (а. с. 74-78, 85, 86).

При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій виснувано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідачем не надані суду заперечення щодо розміру стягнення з нього витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення такого розміру з належним на це обґрунтуванням.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, спрощений порядок розгляду справи, задоволення позовних вимог повністю, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність).

З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3891600 від 04.10.2021 у розмірі 32912,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 24912,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн та судовий збір у розмірі 1754,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене і підписане 15.06.2026.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко