Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №729/499/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа 729/499/26

3/729/170/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

розглянула адміністративний протокол, який надійшов з Відділення поліції №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ст. 122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

20.03.2026 о 00 год. 28 хв. в м. Бобровиця по вул. Михайлівська, 93 В, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки BMW316І, д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, та шляхом увімкнення спеціального звукового сигналу, переслідування здійснювалось на службовому автомобілі марки Duster д.н.з. НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, 20.03.2026 о 00 год. 28 хв. в м. Бобровиця по вул. Михайлівська, 93 В, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки BMW316І, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору 5/10П та паркан господарства по вул. Михайлівська, 93, чим завдано матеріальної шкоди, своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Також, 20.03.2026 о 00 год. 28 хв. в м. Бобровиця по вул. Михайлівська, 93 В, водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки BMW316І, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу газоаналізатора Alcotest 6820 та проведення такого огляду в КНП «Бобровицька опорна лікарня» відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, чим порушив п. 2.5 ПДР України і скоїв адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

16.04.2026 року судове засідання було відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я. у зв`язку з ознайомленням з матеріалами справи. 27.04.2026 року захисник ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. надала заяву про припинення представництва інтересів ОСОБА_1

29.04.2026 року судове засідання було відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_1 адвоката Добрелі В.Ю. у зв`язку з ознайомленням з матеріалами справи. 19.05.2026 року судове засідання було відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_1 адвоката Добрелі В.Ю. у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

11.06.2026 року судове засідання було відкладено за клопотанням ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 03.05.2026 № 142, він перебуває у службовому відрядженні.

16.06.2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник у судове засідання повторно не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про розгляд справи. Наведене дає підстави для висновку, що суд вжив передбачених законом заходів для забезпечення участі в розгляді справи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, однак ОСОБА_1 фактично відмовився від реалізації вказаного права, оскільки в судове засідання вчергове не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності особи, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку особи (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах «Олександр Шевченко проти України» (заява № 8371/02, п.27, та «Трух проти України» заява № 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи також враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 та його захисник були достовірно обізнані про розгляд справи в суді, а також те, що судом були вжиті всі можливі засоби повідомлення про розгляд справи, суд вважає, що неодноразові неявки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на судовий розгляд не мають поважних причин та свідчить про ухилення від участі в судових засіданнях з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту.

Вище вказані дії суд розцінює як ухилення від явки до суду з метою затягування розгляду справи та неможливості прийняти рішення у строк, встановлений ст.38 КУпАП, тому суд не вбачає підстав відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 КУпАП, не надав пояснень, заперечень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, беручи до уваги той факт, що справа про адміністративне правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, не віднесена до таких, які підлягають розгляду за обов`язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколів про адміністративне правопорушення.

Дослідивши всі докази, які долучені до адміністративного протоколу, прихожу до наступного висновку.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобо`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 122-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з п. 12.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотрималася.

Не дивлячись, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з`явилася до суду, вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП доказами:

- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619363 від 20.03.2026 року, серії ЕПР1 № 619354 від 20.03.2026 року, серії ЕПР1 № 619348 від 20.03.2026 року, які є документами, що офіційно засвідчують факт вчинення неправомірних дій;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в яких зафіксовано, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі;

- розпискою згідно якої ОСОБА_3 зобов`язується не допускати ОСОБА_2 до керування транспортного засобу до повного його витверезіння;

- схемою місця ДТП, доданою до протоколу серії ЕПР1 № 619354 від 20.03.2026 року;

- з відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_2 20.03.2026 року о 00:28 год. керуючи автомобілем BMW316І, д.н.з. НОМЕР_2 в м. Бобровиця по вул. Михайлівська, 93 В, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, в результаті чого здійснювалось переслідування на службовому автомобілі марки Duster д.н.з. НОМЕР_3 . Тікаючи від працівників поліції, водій ОСОБА_2 не врахувавши дорожньої обстановки та не вибравши безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору 5/10П та паркан господарства № 93 по вул. Михайлівська. В подальшому, під час спілкування з працівниками поліції, останні виявили в ОСОБА_2 явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук. ОСОБА_2 повідомив працівникам поліції, про те, що він відмовляється проходити огляд на стан алкогольного спяніння на місці зупинки та в медичному закладі. Після цього працівники поліції роз`яснили, що за ст. 122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП буде складено адміністративні протоколи та склали їх.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності повністю підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, вік, суд дійшов до висновку, що до правопорушника слід призначити стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою виховання правопорушника, який вчинив адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 130, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постанови законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.І. Бойко