Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №577/709/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/709/26

Провадження № 2-а/577/20/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Рідзевська І.О., розглянувши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову від 30.01.2026 року АП №45, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження в справі закрити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою № 45 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 30.01.2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. У оскаржуваній постанові вказано, що 15.01.2026 року було встановлено факт адміністративного правопорушення передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, громадянином ОСОБА_1 , який відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.12.2025 року № 287, о 9 год. 00 хв. 30.12.2025 року, в особливий період, під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи оповіщеним 22.12.2025 року про необхідність прибуття з метою уточнення облікових даних, визначення призначення на особливий період.

За його місцем роботи, ТОВ «Сільпо-Фуд», представником відповідача скеровано лист з розпорядженням про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодної повістки про виклик до розпорядження долучено не було.

Роботодавець з відповідним розпорядженням позивача не ознайомлював, а на підставі розпорядження видав наказ, яким проінформував його про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 ., який позивач підписав. Зазначає, що вищевказаний наказ не містив ні дати, ні часу виклику мене до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в найближчий час (вільний від роботи) прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 і саме в приміщенні ТЦК дізнався, що повинен був з`явитися саме 30.12.2025 року, і відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, позивач надав пояснення та докази, що по-перше, у наказі підприємства не містилася інформація коли йому необхідно прибути до ТЦК, по-друге, 30.12.2025 року він перебував на робочому місці.

Пояснення та докази були проігноровані та не враховані під час розгляду справи. Крім того, у протоколі не зазначені конкретні норми права, які були порушені позивачем. Тобто, відповідачем не надано жодного доказу, який об`єктивно може свідчити про порушення позивачем статті 210-1 КУпАП.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.02.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 15).

26.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими, позов не визнає та заперечує проти його задоволення. Зазначає, що 05.12.2025 за вих. № 5/695 було сформоване розпорядження № 287 згідно з яким, керівнику ТОВ «Сільпо-Фуд» необхідно було здійснити оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечити його прибуття 30.12.2025 о 09.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . 29.12.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист ТОВ «СільпоФуд» від 23.12.2025 вих. № ФР-5859. Згідно з даним листом розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.12.2025 № 287 було отримане, у зв`язку з чим станом на дату формування листа (23.12.2025) здійснено оповіщення ОСОБА_1 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно наказу про оповіщення № 1390/УТЛ к/тм від 18.12.2025, про що свідчить його підпис про ознайомлення у самому наказі. Копія наказу про оповіщення № 1390/УТЛ к/тм від 18.12.2025 була додана до листа. Позивач не з`явився у строк визначений у розпорядженні та у визначені чинним законодавством строки не повідомив про причини свої неявки. 15.01.2026 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 45 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно з наданим поясненням ОСОБА_1 30.12.2025 перебував на роботі. Протокол про адміністративне правопорушення № 45 від 15.01.2026 був підписаний особою, що притягується до адміністративної відповідальності. Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав під особистий підпис. Вказував, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому винесена постанова є законною (а.с. 18-20).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на адресу керівника ТОВ «Сільпо-Фуд» направлено розпорядження від 05.12.2025 № 695. Вказаним розпорядженням зобов`язано керівника ТОВ «Сільпо-Фуд» з метою уточнення облікових даних, проходження медичної комісії, визначення призначення на особливий період здійснити оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у ТОВ «Сільпо-Фуд», про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечення їх прибуття 30.12.2025 року о 9:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 27 зв.).

На виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 начальником ТОВ «Сільпо-Фуд» виданий наказ від 18.12.2025 № 1390/УТЛ к/тм «Про оповіщення працівників щодо виклику до ТЦК та СП», в якому наказує оповістити ОСОБА_1 про виклик до Конотопського комплектування за адресою АДРЕСА_1 . Забезпечити прибуття ОСОБА_1 , шляхом увільнення від виконання роботи. З вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 22.12.2025 року (а.с.25).

Оскільки ОСОБА_1 у вказаний день не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 про причини неявки не повідомив, у відношенні останнього 15.01.2026 року начальником групи обліку офіцерів ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 складено протокол №45 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого в умовах особливого періоду, ОСОБА_1 зобов`язаний стати на військовий облік та оформити відповідний військово-обліковий документ у ІНФОРМАЦІЯ_3 проте станом на 30.12.2025 року цього не зробив, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1,3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абз.3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що працює водієм на критичному підприємстві, яке забезпечує населення продуктами харчування. 30.12.2025 року він перебував на праці у м. Дніпро, згідно маршрутного листа. Самостійно прибув до ТЦК згідно виклику (а.с.22).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, 30.01.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №45, відносно ОСОБА_1 який відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.12.2025 року № 287, о 9 год. 00 хв. 30.12.2025 року, в особливий період, під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи оповіщеним 22.12.2025 року про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення облікових даних, визначення призначення на особливий період (а.с.26 зв.-27).

Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП) ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по-батькові, особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення): місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення: прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності: при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається то адміністративної відповідальності, має право подані пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Суд зазначає, що у протоколі не зазначені конкретні норми права, яка порушені позивачем. Так, частина 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить у собі і перерахування зобов`язань певних категорій громадян під час мобілізації, і вимоги до повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і обов`язки представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час вручення повістки, і перелік причин неприбуття громадянина по повістці, що визнаються поважними.

Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» містить норми, що встановлюють обов`язки громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема, щодо прибуття за викликом районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проходження медичного огляду, проходження підготовки до військової служби, військової служби, виконання правил військового обліку.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до п. 31 Порядку № 560 повістки мають право вручати, зокрема, представники підприємств, установ, організацій - на території підприємств (установ, організацій) та в місцях виконання працівниками робіт (обов`язків).

Згідно з п. 35 Порядку № 560 представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. За місцем роботи резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені представниками підприємства (установи, організації) на (у) якому (якій) він працює (п. 37 Порядку № 560).

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ відповідно до п. 41 Порядку № 560 є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Крім того, статтею 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені обов`язки підприємств, установ і організацій, серед яких є обов`язок забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою-п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденним строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

- вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Згідно з п. 13 Порядку № 560 керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування:

- видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання;

- організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;

- здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації;

- повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства;

- забезпечують прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов`язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях;

- невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.

При винесенні оскаржуваної постанови начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 вважав доведеним факт оповіщення позивача про необхідність його прибуття 30.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Натомість, даний факт спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, яка надана як позивачем та і відповідачем, ОСОБА_1 будучи оповіщеним 22.12.2025 року про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення облікових даних, визначення призначення на особливий період, при цьому відповідачем не надано доказів про вручення ОСОБА_1 повістки, не міститься посилання на номер та дату, якою здійснювалось його оповіщення відповідно до вимог пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

За посиланням позивача, він не був оповіщений про необхідність явки 30.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в наказі з яким його ознайомлювали на підприємстві не містилась інформація про дату прибуття, жодної повістки про виклик до розпорядження долучено не було

Суд зазначає, що в наказі № 1390/УТЛ к/тм від 18.12.2025 зазначено лише про повідомлення необхідності явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , водночас відсутня інформація про конкретну дату та час коли ОСОБА_1 необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, суд встановив, що матеріали справи не містять передбачені у п. 41 Порядку № 560 та п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, докази належного оповіщення позивача про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б дали можливість поза розумним сумнівом встановити вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст.77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що постанову № 45 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 132, 229, 241-246, 250, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 30.01.2026 року серії АП №45 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України.

Суддя Рідзевська І. О.