Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №380/25146/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 рокусправа № 380/25146/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у повному розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” з урахування раніше здійснених виплат.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 19.11.2025 на адресу відповідача в інтересах позивача направлено адвокатський запит щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою №153. Листом №1267/108/ВихЗП від 02.12.2025 командування військової частини НОМЕР_1 повідомило, що за результатами перевірки підстав для нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ про виплату ОСОБА_1 500000 грн та 21.11.2025 здійснено відповідну виплату. Також зазначено, що при прийнятті рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах враховано відповідь, яка надійшла від Львівського територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що загальний строк безпосередньої участі Позивача у бойових діях становить 93 дні, що є меншим за необхідні за законом 6 місяців. Відтак, відповідачем правомірно нараховано та виплачено винагороду пропорційно - у розмірі 500 000,00 гривень. Правильність цього розрахунку підтверджена Актом попередньої перевірки ВЧ НОМЕР_2 від 05.11.2025. Станом на дату набрання чинності постановою КМУ №153, тобто на 13 лютого 2025 року у позивача було відсутнє підтверджуване захворювання одержане під час захисту Вітчизни, відповідно у ВЧ НОМЕР_1 немає підстав для нарахування та виплати позивачеві одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в повному обсязі.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач не звертався до командування військової частини із рапортом про виплату йому одноразової грошової винагороди в повному обсязі.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що психічний розлад (тривожно-депресивний розлад, асоційований з бойовим стресом) виник задовго до 13.02.2025, одразу після участі в боях у жовтні 2024 року. Позивач проходив стаціонарне лікування у листопаді 2024 року, отримував відпустку від ВЛК для лікування, повторно лікувався у грудні 2024 — січні 2025 року, а 11.01.2025 був госпіталізований до психіатричної клініки через суїцидальні наміри, де безперервно перебував до березня 2025 року. Свідоцтво про хворобу від 12.03.2025 не створює захворювання, а лише юридично фіксує стан здоров`я, який об`єктивно існував і лікувався станом на 13.02.2025. Відповідно до роз`яснення МОУ (питання-відповідь №21), визначальним є сам факт настання ушкодження чи хвороби в період воєнного стану до 13.02.2025 включно, а не дата фінального медичного документа. Оскільки тяжке захворювання, одержане під час захисту Батьківщини, об`єктивно існувало на момент набрання чинності Постановою, Позивач має безумовне право на виплату 1 000 000 гривень в силу абзацу 4 пункту 4 Постанови №153, незалежно від загальної кількості відпрацьованих днів на фронті.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був призваний за мобілізацією та з 26.02.2022 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .

На дату призову позивач не досяг 25-річного віку, що підтверджується військово-обліковими документами.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2023 №2 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу з 01.07.2023.

Відповідно до довідки №150 від 18.08.2022, виданої військовою частиною НОМЕР_4 ОСОБА_1 в період з 06.04.2022 до теперішнього часу брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Підстава: витяг із наказу командира ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” №26 від 02.05.2022.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №102/636/3, ОСОБА_1 дійсно в період з 01.07.2023 по 06.08.2023, з 1.10.2023 по 05.11.2023, з 18.11.2023 по 02.03.2024, з 15.03.2024 по 20.07.2024, з 02.08.2024 по 14.10.2024, з 27.10.2024 по 31.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Краматорський район, Лиманська МТГ. Підстава: журнал бойових дій 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 інв. №707дск від 01.01.2024.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №2025-0312-1200 від 12.03.2025 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби по ст. 17А графи ІІ Розкладу хвороб Наказу №402 за діагнозом: (41.2).Стійкий різко виражений змішаний тривожно-депресивний розлад зі стійким інсомнічним синдромом, проявами емоційно-вольової нестійкості, вираженим логоневрозом та суїцидальними намірами, асоційований з бойовим стресом. Захворювання, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.04.2025 №104 позивача було виключено зі списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Відповідач листом від 23.06.2025 №1267/ВихЗВГ/16 повідомив позивача, що за результатами розгляду заяви розпочато формування пакету документів, передбаченого Окремим дорученням Міністра оборони України №999/уд від 20 лютого 2025 року для перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. Зокрема, скеровано запит до Львівського територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України з метою встановлення періодів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

За актом №613/20/22836 від 05.11.2025 Військової частини НОМЕР_2 попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 (о/р № НОМЕР_5 ), позивачу нараховано 500000 грн.

Відповідно до копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.11.2025 №310 наказано, солату ОСОБА_1 , майстру-номеру обслуги 2 гармати 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону, який є особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України та у віці до 25 років, станом на 13 лютого 2025 року, були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, проходили військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 мільйона гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), на підставі постанови КМУ від 11.02.2025 №135 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, рішення Міністра оборони України від 20 лютого 2025 року №999/уд, акту Військової частини НОМЕР_2 попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 №613/20/22836 від 05.11.2025 та абзацу третього пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 500000 грн.

21.11.2025 на розрахунковий рахунок позивача було зараховано 500000 грн. як одноразову грошову виплату, здійснену у зв`язку із застосуванням постанови КМУ від 11.02.2025 №135 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Відповіддю на адвокатський запит від 02.12.2025 № 1267/108/ВихЗП повідомлено, що за результатами перевірки підстав для нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах відповідно до п. 4 Постанови №153 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ про виплату ОСОБА_1 5000000 грн та 21.11.2025 здійснено відповідну виплату з утримання 1,5% військового збору. При прийнятті рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах враховано відповідь, яка надійшла від Львівського територіального архівного відділу галузевого архіву Міністерства оборони України.

Позивач вважає, що виплату винагороди йому здійснено не в повному обсязі, оскільки він брав участь в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком більше ніж три місяці, що надає йому право на отримання Винагороди у більшому розмірі, ніж 500 тисяч гривень, а також він має набуте при захисті Батьківщини захворювання, що унеможливило продовження ним участі в бойових діях та проходження служби, що є окремою та самостійною підставою для виплати винагороди у повному розмірі – 1 млн. грн.

Позивач не погодився з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частини 1, частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі-Закон №2011-ХІІ).

За правилами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався і триває на час розгляду справи.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану”, пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).

Пунктом 3 Постанови №153, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Отже, із аналізу норм Постанови №153, станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, тобто станом на 13.02.2025, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які станом на 13.02.2025 були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи, суд встановив, що на час набрання постановою №153 чинності (13.02.2025) позивач проходив військову службу за мобілізацією, та його призвано на військову службу у віці 22 повних років, брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, при захисті Батьківщини позивач набув тяжке психічне захворювання, яке призвело до тривалого лікування, непридатності до військової служби та унеможливило подальше залучення до бойових дій, до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних відповідальності не притягався.

Відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України №5601/уд від 26 вересня 2025 року, виданого для регулювання порядку реалізації здійснення військовими частинами виплати Винагороди відповідно до п.4 Постанови №153, підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: a) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі здоданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

З метою реалізації Постанови Міністр оборони України даним дорученням просить (вимагає) зобов`язати підпорядкованих командирів військових частин (установ) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення, документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення до відповідальності, з`ясування (отримання) інформації щодо наявності y військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); в п`ятиденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається (Додаток 1), в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (у разі розформування військової частини (установи) оформлення (надання) довідок покладається на військову частину (установу), яка визначена правонаступником, інформація в довідці в даному випадку зазначається за наявності підтверджуючих документів).

Тобто, для регулювання порядку виплати Винагороди передбаченої Постановою №153 Міністром оборони України було видано окреме доручення, яким встановлено, що саме військові частини повинні встановити та перевірити інформацію про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди, наявність травм, поранень, захворювань при “ Саме визначення сумарної кількісті днів участі військовослужбовця в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та встановлення наявності травм, поранень, захворювань при захисті Батьківщини, які унеможливили участь в бойових діях більш тривалий час, є ключовими для визначення розміру військовослужбовцю.

Усі документи, якими підтверджується участь військовослужбовця в бойових діях, та отримання ним травм, поранень, захворювань при захисті Батьківщини, знаходяться в розпорядженні військової частини.

Таким чином, з огляду на те, що винагорода, передбачена Постановою №153, є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, саме на військову частину покладається обов`язок перевіряти наявність підстав для виплати та визначати кількість днів участі військовослужбовця у бойових діях.

Тобто, оскільки військові частини формують та зберігають первинні документи, що підтверджують участь у бойових діях, то саме вони і мають на підставі цих документів здійснювати відповідні розрахунки та встановлювати сумарну кількість днів участі військовослужбовця в бойових діях, якщо це є критерієм для виплати його грошового забезпечення або одного з його складових.

Такий підхід узгоджується із загальними правилами нарахування грошового забезпечення, відповідно до яких підстави для виплати його складових встановлюються без подання військовослужбовцем додаткових заяв, довідок, рапортів.

Відтак, військова частина НОМЕР_1 повинна була встановити сумарну кількість днів участі ОСОБА_1 в бойових діях за період проходження службу у даній військовій частині та за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_4 та встановити набуття ним тяжкого психічного захворювання, яке призвело до тривалого лікування, непридатності до військової служби та унеможливило подальше залучення до бойових дій.

Відповідно до Довідки ВЧ НОМЕР_1 №1267/7170 від 20.10.2025, Відповідач на підставі Архівної довідки №179_2/ВихЗВГ/1227 від 15.07.2025 розрахував загальний строк участі Позивача у бойових діях, визначивши його у 93 дні (2 дні у ВЧ НОМЕР_4 та 91 день у ВЧ НОМЕР_1 ). На підставі цього Позивачу було виплачено винагороду пропорційно у розмірі 500 000,00 грн.

Однак, військова частина НОМЕР_1 не взяла до уваги те, що Позивач набув тяжке психічне захворювання, яке призвело до тривалого лікування, непридатності до військової служби та унеможливило подальше залучення до бойових дій.

Оцінюючи доводи Відповідача про те, що захворювання Позивача не підтверджене станом на 13.02.2025 року”, оскільки Свідоцтво про хворобу складено лише 12.03.2025, суд зазначає, що матеріалами справи беззаперечно доведено, що Позивач мав психічний розлад, асоційований з бойовим стресом, розвиток якого почався у листопаді 2024 року, і станом на 13.02.2025 Позивач фактично перебував у психіатричній клініці у зв`язку з цим захворюванням.

Суд погоджується з аргументами Позивача, що Свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК не створюють хворобу, а лише фіксують та підтверджують юридичний факт її наявності та причинного зв`язку. Даний підхід узгоджується із офіційними роз`ясненнями Міністерства оборони України (зокрема, відповіддю на питання №21), де зазначено, що визначальним є факт настання (існування) обставин до/або станом на дату набрання чинності Постановою, а не дата остаточного паперового оформлення документів.

Отже, оскільки станом на 13.02.2025 Позивач уже мав тяжке психічне захворювання, одержане під час захисту Батьківщини, він підпадає під дію норми абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 та має право на отримання винагороди у повному обсязі - 1 000 000 грн. Це автоматично звільняє його від обов`язку доводити наявність шестимісячного строку безпосередньої участі у бойових діях.

Стосовно заперечень Відповідача про те, що Позивач брав участь у бойових діях у складі ВЧ НОМЕР_4 лише протягом 2 днів, суд зазначає, що використання Архівної довідки №179_2/ВихЗВГ/1227 від 15.07.2025 як єдиного і визначального доказу для такого висновку є юридично неправильним.

Як вбачається з матеріалів справи та відповіді архівної установи на адвокатський запит, архів містить фрагментні дані (накази оперативних командувань на зберігання не надходили, а в журналах бойових дій зафіксовано участь підрозділів Позивача у виконанні вогневих завдань у різні дати 2022 та 2023 років, проте поіменні списки велися не завжди). Отже, архівна довідка відображає лише ступінь збереженості документів, а не вичерпний обсяг бойової участі військовослужбовця.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що детальний перерахунок днів бойової участі Позивача у складі ліквідованої ВЧ НОМЕР_4 , з`ясування повноти її архівів чи визначення її точного правонаступника у структурі ЗСУ не мають вирішального або імперативного значення для правильного вирішення цієї справи по суті, оскільки право на виплату 1 000 000 грн виникло на підставі наявності захворювання станом на дату набрання чинності Постановою №153.

Стосовно тверджень Відповідача про те, що Позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах згідно з Постановою №153 від 11.02.2025, то такі судом не беруться до уваги, оскільки позивач звертався із заявою до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та 21.11.2025 відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було зараховано 500000 грн. як одноразову грошову виплату, здійснену у зв`язку із застосуванням постанови КМУ від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Щодо здійснення перерахунку та виплати за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців”.

Відповідно до п.1.1. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (далі Інструкція №333), економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

Пунктом 2.1.1.2. Інструкції №333 визначено Код 2112 «“Грошове забезпечення військовослужбовців”: 1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат; 2) заохочення, передбачені законодавством; 3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, згідно із законодавством.

Разом з тим, п. 2.6. Інструкції №333 передбачено Код 2800 “Інші поточні видатки”.

За цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі: 9) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу).

Отже виконання судових рішень здійснюється за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки”, оскільки КЕКВ 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” має інше цільове призначення.

Враховуючи наведені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Інші доводи і заперечення відповідача по суті справи, з урахуванням наведеного, на висновки суду не впливають.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” у розмірі 500 000 грн .

Як наслідок, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” від 11 лютого 2025 року №153, з урахуванням виплачених сум.

Зазначене, суд не розглядає як вихід за межі позовних вимог, а лише як їх викладення у іншому формулювані з метою належного та повного захисту порушеного права.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” у розмірі 500 000 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” від 11 лютого 2025 року №153, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна